Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №522/7480/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7480/26-Е

Провадження № 2/522/7812/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бондар В.Я.

за участі секретаря судового засідання Костинюк В.В.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: ОСОБА_3 , про відшкодування вартості майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 30.04.2026 звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: ОСОБА_3 , про відшкодування вартості майна у розмірі 529 893,61 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 будучи власником транспортного засобу марки FORD FUSION 2016 року номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , надала право керування даним транспортним засобом своєму сину – ОСОБА_2 . Відповідно до змісту довіреності, якою надавалось право користування транспортним засобом, дія такого права користування закінчувалась 2021 року. Відповідач, на початку 2022 року заволодів транспортним засобом Позивачки, шляхом вивезення його із належного їй гаражу та поїхав у невідомому напрямку. За наслідком таких дій, Позивачка звернулась до поліції, в результаті чого було відкрито кримінальне провадження №12022162480000921 від 01.08.2022. В ході досудового розслідування було встановлено, що Відповідач передав технічний паспорт на зазначений автомобіль третій особі – ОСОБА_4 , яка будучи водієм цього транспортного засобу, виїхала за кордон через контрольно пропускний пункт Старокозаче 02.03.2022. Автомобіль вибув з власності ОСОБА_1 поза її волею, а тому всі дії відповідача є неправомірними та створюють обов`язок відшкодування шкоди. Позивачка зазначає, що оскільки автомобіль вивезений за кордон, не повернутий та фактично втрачений для власника, наявні всі підстави для стягнення його вартості як єдиного ефективного способу захисту.

На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.04.2026 справа 01.05.2026 передана судді Бондарю В.Я.

Ухвалою від 05.05.2026 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано 10-денний строк для усунення недоліків позову.

Після усунення недоліків позову, ухвалою від 13.05.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 02.07.2026.

У підготовчому засіданні 02.07.2026 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_5 , відкладено розгляд справи на 05.08.2026 з метою повторного сповіщення відповідача та третьої особи.

У результаті проведеного підготовчого засідання 05.08.2026 за участі представника позивача Стріченка Д.А., було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 07.10.2026.

Ухвалою від 28.09.2026 задоволено заяву представника позивача Стріченко Д.А. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 07.10.2026 представник позивача Стріченко Д.А., який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, просив задовольнити позов.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені у встановленому законом порядку.

Згідно ч.1 ст.244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

У судовому засіданні 07.10.2026, суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосив, що проголошення судового рішення відбудеться 19.10.2026 о 12:15 год.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача, який повідомлявся про дату, час і місце судового засідання належним чином, та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, відсутністю заперечень з боку представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів у заочному порядку.

Частиною 2 ст.268 ЦПК України передбачено, що під час проголошення повного рішення суду суд може оголосити лише його вступну та резолютивну частини та негайно вручити копії такого рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, заслухавши пояснення учасників справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Державна митна служба України на адвокатський запит ОСОБА_5 у листі від 07.04.2026 надала станом на 06.06.2026 наявні відомості з інформаційних ресурсів митних органів щодо перетину митного кодону України транспортним засобом з номером VIN-коду: НОМЕР_1 після його митного оформлення у вільний обіг за митною декларацією типу «ІМ40ДЕ» №UA500650/2018/42353 від 06.09.2018, згідно яких: автомобіль Ford Fusion, державний номер НОМЕР_2 , виїхав 12.01.2019, в`їхав 19.01.2019, виїхав 12.10.2019, в`їхав: 13.10.2019.

Згідно висновку експерта №26-26 від 06.03.2026 складений судовим експертом Крутих Є.О., середньоринкова вартість автомобіля Ford Fusion, на 05.03.2026 визначається рівною 529 893,61 гривень.

Відомості вказані представником позивача у пункті 4, 5 та 7 позовної заяви, які надані, як вказував представник позивача, з матеріалів кримінального провадження, а саме інформація про автомобіль та витяги що щодо в`їзду / виїзду Должинкової Л.Л. та ОСОБА_6 , не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Статтею 222 КПК України визначено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Тобто, слідчий та прокурор самостійно визначають які саме відомості та на якій саме стадії досудового розслідування підлягають розголошенню.

Таємниця досудового розслідування - важлива умова встановлення істини, а в багатьох випадках є передумовою захисту сфери особистого життя людей, які стали учасниками процесу.

З огляду на зазначене, забезпечення нерозголошення даних кримінального провадження є як однією з гарантій встановлення істини, так і захисту прав і свобод людини.

Згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять письмового дозволу слідчого або прокурора на розповсюдження відомостей, які додані позивачем до позову, а тому, такі докази не приймаються судом до уваги.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

У пунктах 8, 9 частини другої статті 19 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Завдання майнової та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі винною особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц (провадження № 61-28098св18)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину (схожий висновок див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).

Доводи викладені у позові не підтверджується належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами. Фактично до позову долучено висновок експерта про середньоринкову вартість автомобіля Форд Фокус та лист-відповідь наданий представнику відповідача з якого вбачається, що автомобіль Форд Фокус з 13.10.2019 знаходиться в України.

Довіреність на ім`я сина, яка закінчилася у 2021 році та виїзду на автомобілі третьої особи як і право власність позивачки на автомобіль та вибуття автомобіля з-під власності ОСОБА_1 поза її волею, матеріалами справи не підтверджується.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування вартості майна не підлягають задоволенню.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ), за участі третьої особи: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), про відшкодування вартості майна – залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя: В.Я. Бондар