Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №505/1121/26 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

Суд: Подільський міськрайонний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №505/1121/26

Суддя: Білоус В. М.

Справа № 505/1121/26

Провадження № 2/505/2928/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді Білоуса В.М.

секретар судових засідань Негрескул Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Подільськ цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку квартири з виплатою компенсації вартості частки та визнання права власності,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про припинення права на частку квартири з виплатою компенсації вартості частки та визнання права власності, вказавши в позові, що рішенням Подільського міськрайонного суду Одеської області від 01 липня 2025 року у справі №505/4347/21 визнано особистою приватною власністю ОСОБА_1 частку в розмірі 58,84 % квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 72,7 кв. м, житлова площа 45,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 137333451112, номер запису про право власності 2182683 від 20.08.2013; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнано за ОСОБА_3 право власності на 28,215 % квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 72,7 кв. м, житлова площа 45,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 137333451112, номер запису про право власності 2182683 від 20.08.2013; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнано за ОСОБА_1 право власності на 12,945% квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 72,7 кв. м, житлова площа 45,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 137333451112, номер запису про право власності 2182683 від 20.08.2013. На теперешній час, спільне володіння та користування вказаною квартирою між ними, як співвласниками є не можливим, оскільки між ним та відповідачкою склалися неприязні відносини з часу розірвання шлюбу, які набули ще більшого напруження на протязі розгляду судом справи про поділ майна. Крім того, у зв`язку з тим, що частка відповідача у спільній частковій власності на дану квартиру є не значною, її виділ є неможливим, що підтверджується висновком експерта №04-06 від 16.03.2026 року. Відповідачка не проживає більше п`яти років у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , її місце проживання у даній квартирі не зареєстроване, вона не приймає участі в утриманні квартири, не сплачує вартості комунальних послуг, які в повному обсязі покладені на позивача. Крім того, відповідачка перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі, проживає разом із чоловіком у квартирі, загальною площею 63 м2, житловою площею 37,9 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є останній. А тому, припинення права на частку не завдасть шкоди інтересам відповідача та членам її сім`ї. Просить припинити право власності ОСОБА_2 на частку у 28,215 % квартири, з виплатою компенсації вартості частки 28,215 % квартири, у сумі 378350 грн., які внесені на депозитний рахунок Подільського міськрайонного суду Одеської області та визнати за ОСОБА_1 право власності на 28,215 % квартири, припинивши право спільної часткової власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 72,7 кв. м, житловою площею 45,2 м2.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, проте ОСОБА_1 подав до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує повністю, просить розглянути справу без їх участі та задовольнити позовні вимоги. Крім того, у відповіді на відзив позивач вважає, що відзив на позовну заяву є не обґрунтованим, таким, що не спростовує доводів позовної заяви та підстав позову. Вказує, що звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що на теперішній час спільне володіння та користування квартирою між позивачем та відповідачем, як співвласниками є не можливим, оскільки між позивачем і відповідачем існують неприязні відносини від моменту розірвання шлюбу, які набули більшого напруження на протязі розгляду судом справи про поділ майна та тривають до тепер, за останні п`ять років відповідач взагалі не спромоглась понести витрат на утримання існуючої квартири, що відповідач не спростовує у своєму відзиві на позовну заяву. Вказана обставина унеможливлює спільне використання сторонами спірної квартири, а тому не обґрунтованими є доводи відповідача про можливе спільне використання квартири, а більше того в результаті проведення реконструкції, добудови, перебудови, відступу від часток. Крім того, відповідач не оспорює висновку експерта №04-06 від 16.03.2026, згідно якого провести поділ досліджуваного об`єкту (квартири) є неможливим. Зазначає, що відповідачкою порушується його право на розпорядження власністю, оскільки вона не утримує належне їй майно. Позивач одноособово несе витрати по утриманню квартири.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча була повідомлена про дату, час та місце судового засідання відповідно до вимог ЦПК України, не надала суду доказів щодо наявності поважних причин неявки в судове засідання. У письмовому відзиві на позовну заяву вказує, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, так як є не обґрунтованими та суперечать закону. Вважає, що вказана у позові квартира є єдиним житлом подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а твердження, що вона забезпечена житлом і припинення її права власності на частку 28,215 % у спірному спільному майні не завдасть жодної шкоди ні відповідачу, ні членам її сім`ї є хибними, не зважаючи на те, що вона уклала новий шлюб із іншим чоловіком і на теперішній час проживає за іншою адресою, проте вона не є власником квартири, яка є власністю її теперішнього чоловіка. Посилання позивача на те, що відповідач не проживає в будинку та не приймає участі у його утриманні не впливають на висновок про необґрунтованість позову. Міркування позивача неподільність речі як однієї з підстав для задоволення позову із посиланням на висновок судової експертизи теж не можна визнати обгрунтованим, оскільки висновок експерта не спростовує можливості використання обома сторонами квартири в якості житла із відповідним порядком користування житловими та іншими приміщеннями. Крім того, вважає, що її частка у спільному майні квартири, що належить їй на праві власності, є значною, а припинення права власності на неї, одночасно є позбавлення права власності на житлове приміщення та не може бути визнано таким, що не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам її сім`ї. Просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до неї про припинення права власності на частку квартини з виплатою компенсації вартості частки та визнання права власності відмовити повністю.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно рішення Подільського міськрайонного суду Одеської області від 01 липня 2025 року у справі №505/4347/21 визнано особистою приватною власністю ОСОБА_1 частку в розмірі 58,84 % квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 72,7 кв. м, житлова площа 45,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 137333451112, номер запису про право власності 2182683 від 20.08.2013; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнано за ОСОБА_3 право власності на 28,215 % квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 72,7 кв. м, житлова площа 45,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 137333451112, номер запису про право власності 2182683 від 20.08.2013; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнанано за ОСОБА_1 право власності на 12,945% квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 72,7 кв. м, житлова площа 45,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 137333451112, номер запису про право власності 2182683 від 20.08.2013.

Відповідно до висновку за результатами експертних досліджень за заявою ОСОБА_1 про поділ майна подружжя №04-2026 від 16.03.2026 встанволено:

-по-першому питанню: ринкова вартість чотирикімнатної квартири АДРЕСА_3 станом на 16.03.2026 року, складає 1340952 грн.; ринкова вартість 71,785 частин квартири складатиме 962602 грн.; ринкова вартість 28,215 частин квартири складатиме 378350 грн.

-по-другому питанню: враховуючи те, що кожному із співвласників має належати частина квартири АДРЕСА_3 , загальною площею не менше 28,0 м2, в тому числі житловою 14 м2, надати варіант розподілу технічно неможливо з наступних причин:

1). Співвласнику ОСОБА_1 ідеально повинно належати 71,785 частин, що складає по загальній площі – 52,2 м2, по житловій площі – 32,4 м2 , по дійсній вартості (по об`єкту) 962602 грн.

Співвласнику ОСОБА_3 ідеально повинна належати 28,215 частин, що складає: по загальній площі – 20,5 м2, по житловій площі 12,8 м2, по дійсній вартості (по об`єкту) 378350 грн.

Загальна та житлова площа досліджуваної квартири АДРЕСА_3 , що повинна належати ОСОБА_3 (частка 28,215), менше мінімальної норми виділу, отже провести поділ досліджуваного об`єкту нерухомого майна технічно неможливо відповідно до таблиці 1 п.5.19 ДБН В.2.2-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення».

2) Відсутня технічна можливість забезпечити новоутворені частини об`єкт нерухомого майна складом приміщень, що забезпечують мінімальний рівень комфорту; кухня площею не менше 8 м2, з`єднаний санвузол площею не менше 3,8 м2, коридору шириною не менше 1.1 м2 – таблиця 1 п.5.19 ДБН В.2.2015-2019 «Житлові будинки. Основні положення».

Відповідачем не заперечувалася та не оспорювалася така вартість квартири та часток співвласників, а також не було заявлено клопотань про призначення судом експертизи для визначення вартості квартири та часток співвласників.

Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами встановлених у даному висновку будівельно-технічного експертного дослідження обставин щодо неможливості поділу в натурі спірної квартири.

Із витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та технічного паспорта від 03.06.2022 вбачається, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 72,7 м2, житловою площею 45,2 м2, що складається з: коридора площею 4,3 м2 , передпокою площею 7,5 м2 , туалета площею 1,5 м2, ванни площею 3,1 м2, кімнати площею 7,4 м2 , кімнати площею 10,6 м2, кімнати площею 10,3 м2 , кімнати площею 16,9 м2, кухні площею 8,5 м2, балокона «І» площею 0,9 м2, лоджії площею 1,7 м2.

Під час розгляду справи позивачем 07.05.2026 року внесено на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області сума грошових коштів у розмірі 378350 грн., що відповідає вартості частки 28,215 % квартири, що підтверджується квитанцією № 55976784.

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади виданого Подільською міською радою №2026/008342214 від 22.05.2026 року ОСОБА_2 із 21 серпня 2023 року знята з місця реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відомостей про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні №39 від 06.03.2026 року, що виданий виконавчим комітетом Подільської міської ради Подільського району Одеської області встановлено, що у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано 3 особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Згідно виписки по розрахунку по особовому рахунку НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 , за період з 01 жовтня 2021 року по 11 березня 2026 року ОСОБА_7 повністю сплачено за спожиту електроенергію, водопостачання, квартплату, користування інтернетом.

Відповідно Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , ОСОБА_8 і ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 14 жовтня 2022 року у Подільському відділі реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). Прізвище після державної реєстрації шлюбу чоловіка та дружини « ОСОБА_9 ».

Із Витягу з державного реєстру речових прав №400655125 від 24.10.2024 та Інформації сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» № 5005825395826 від 07.04.2026 вбачається, що ОСОБА_8 є власником квартири загальною площею 63 м2, житловою площею 37,9 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 3030077551120.

Судом встановлено, що між сторонами існують особисті неприязні відносини. Ці обставини визнаються сторонами.

У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Статтею 316 ЦК України передбачено що правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У ст. 321 ЦК України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Принцип непорушності права власності означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном закріплений у ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Права власника квартири визначені у ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України і передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, розпоряджатись ним на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» передбачено, що квартира, яка є спільною частковою власністю, на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо сторонам виділити ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.

Судом встановлено, що виділення відповідачу в натурі належної йому частини 28,215% спірної квартири є неможливим, спірна квартира є неподільною.

Також встановлено, що між сторонами відсутнє погодження щодо спільного володіння та користування спірною квартирою, оскільки вони перебувають в неприязних відносинах.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Частиною 3 вказаної норми встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Надання у володіння зазначеної частки в натурі можливе лише за умови, що майно є подільним (таким, яке можна поділити без втрати цільового призначення майна). Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до ст. 183 ЦК України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливе; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналогічна позиція визначена у постанові Верховного суду України у справі за №6-37цс13, а саме, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Із роз`яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю», судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст. 115 ЦК України, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Згідно з п.7 цієї Постанови, якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.

Вимоги про встановлення порядку користування спірною квартирою не заявлені.

У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», квартира, яка є спільною частковою власністю, на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо сторонам виділити ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що оскільки суд за чинним законодавством вирішує спори учасників спільної власності щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватись ним.

Згідно постанови від 09 вересня 2024 року у справі № 671/1543/21 провадження № 61-18278сво23, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що за умови доведення наявності підстав, передбачених частинами першою та другою статті 365 ЦК України, для припинення права на частку у спільному майні, право відповідача на таку частку підлягає припиненню. З метою уникнення ситуації правової невизначеності, недопущення спору при проведенні державної реєстрації права власності за позивачем судам доцільно задовольняти одночасно з вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні й заявлену вимогу про визнання права власності на неї за співвласником, який попередньо вніс на депозитний рахунок вартість спірної частки.

На підставі аналізу доказів у справі суд дійшов до висновку, що частка відповідачки ОСОБА_2 у спірній квартирі є незначною, сторони не можуть проживати в одній квартирі, тому право відповідачки на належну їй частку слід припинити, стягнувши в її користь компенсацію вартості частки, що внесена позивачем на депозитний рахунок, та визнати за позивачем право власності на належну відповідачу частку у спільній власності у спірній квартирі, оскільки є доведеним, що спільне володіння та користування сторін спірною квартирою є неможливим, можливість реального поділу квартири між сторонами та виділ належної відповідачу частки у виді повноцінного самостійного житла відсутня.

На думку суду, таке припинення права власності не завдасть шкоди відповідачу, оскільки вона у спірній квартирі не проживає, забезпечена іншим житлом, що підтверджується тим, що вона проживає однією сім`єю у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_8 у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , що перебуває у власності останнього.

Отже, з урахуванням встановленого, суд прийшов до висновку, що спільне володіння та користування квартирою неможливе, між сторонами існують неприязні відносини, родинних зв`язків вони не підтримують, згоди щодо спільного користування квартирою між сторонами не досягнуто, що унеможливлює їх одночасне користування житлом.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жодних доказів, які б свідчили, що припинення права власності відповідача на частку 28,215 % квартири може завдати істотної шкоди його інтересам та інтересам членів його сім`ї, всупереч вимог ст. 81 ЦПК України, відповідачем суду не надано.

Таким чином, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, а також усі обставини даної справи у їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 49, 77, 78, 80, 81, 82, 137, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, та на підставі ст. 355, 356, 365 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку квартири з виплатою компенсації вартості частки та визнання права власності - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на частку у 28,215 % квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 72,7 м2, житловою площею 45,2 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 137333451112, номер запису про право власності 2182683 від 20.08.2013.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 право власності на частку у 28,215 % квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 72,7 м2, житловою площею 45,2 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 137333451112, номер запису про право власності 2182683 від 20.08.2013.

Виплатити ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 компенсацію вартості за частку у 28,215 % квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 72,7 м2, житловою площею 45,2 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 137333451112, номер запису про право власності 2182683 від 20.08.2013 у розмірі 378350 (триста сімдесят вісім тисяч триста п`ятдесят) гривень 00 копійок, які внесено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області згідно квитанції №55976784 від 07 травня 2026 року.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 72,7 м2, житловою площею 45,2 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 137333451112, номер запису про право власності 2182683 від 20.08.2013.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення виготовлено 16 жовтня 2026 року.

Суддя Білоус В.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua