Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №465/1828/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/1828/26 Головуючий у 1 інстанції: Дзеньдзюра С.М.

Провадження № 22-ц/811/1349/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого : Ванівського О.М.,

суддів: Савуляка Р.В., Цяцяка Р.П.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 16 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Правова допомога «Юридичний захист» про захист прав споживача, повернення коштів, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

В лютому 2026 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Правова допомога «Юридичний захист» про захист прав споживача, повернення коштів, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди.

Оскаржуваною ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 16 березня 2026 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Правова допомога «Юридичний захист» про захист прав споживача, повернення коштів, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди - передано за підсудністю для розгляду до Личаківського районного суду м.Львова.

Ухвалу в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_3 .

Покликається на те, що відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача. Вважає, що він скористався своїм законним правом на альтернативну підсудність і звернувся до суду за своїм місцем проживання у Франківському районі м. Львова.

Оскільки він сам обрав суд, у суду першої інстанції не було правових підстав застосовувати правила загальної підсудності (ст. 27, 31 ЦПК України) та передавати справу за місцезнаходженням відповідача до Личаківського районного суду.

Стверджує, що він є фізичною особою, яка замовила юридичні послуги (проєкти заяв) за договором про надання правничої допомоги для задоволення власних побутових потреб, не пов`язаних із підприємницькою діяльністю. Це повністю відповідає визначенню «споживач» згідно з п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

Вважає, що предметом позову є захист прав споживача через ненадання попередньо оплачених юридичних послуг суб`єктом господарювання та повернення коштів у зв`язку з розірванням договору. Відсутність актів прийому-передачі послуг підтверджує факт неналежного виконання договору відповідачем.

Звертає увагу на те, що суд першої інстанції помилково застосував висновок ВС у справі № 191/2617/19, який стосується виключно адвокатів та професійної адвокатської діяльності. Відповідач — ТОВ «Правова допомога «Юридичний захист» — є звичайним комерційним товариством (суб`єктом господарювання, КВЕД 69.10), а не адвокатським об`єднанням чи бюро. Воно не регулюється Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і надавало типові цивільно-правові послуги, на які поширюється дія Закону «Про захист прав споживачів» (що узгоджується з постановою Велика Палати ВС у справі № 761/46977/18).

Просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відзиву до апеляційного суду надано не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволенню, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає таким вимогам.

Положеннями частини 1 статті 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Передаючи справу за підсудністю, суд першої інстанції вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Правова допомога «Юридичний захист» зареєстроване за адресою: 79010, місто Львів, вул.Пекарська, будинок 41, а відтак позов підсудний Личаківському районному суду м. Львова за правилами загальної підсудності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Правова допомога «Юридичний захист» про захист прав споживача, повернення коштів, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди.

У своєму позові позивач на підставі Цивільного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про захист прав споживачів» просить стягнути із відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Правова допомога «Юридичний захист» (код ЄДРПОУ 45564299, адреса: 79010, м. Львів, вул. Пекарська, буд. 41) на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 на рахунок платника ОСОБА_4 НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 242296 (двісті сорок дві тисячі двісті дев`яносто шість) грн. 48 коп

Свої вимоги обґрунтовував тим, що між ним та відповідачем було укладено договір №29092502 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 29.09.2026, на підставі якого позивач сплатив гонорар 15000 грн, але відповідачем послуги повністю не надані.

З посиланням на положення ЗУ «Про захист прав споживачів» позивач обґрунтовував підсудність розгляду справи Франківському районному суду м. Львова згідно ч. 5 ст. 28 ЦПК України та наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору.

Згідно статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій ста статус суддів» указано, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності, що узгоджується із приписами Основного Закону.

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція. Основними видами територіальної підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна.

За загальним правилом у відповідності до статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Тобто, правило загальної територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями ЦПК України.

За приписами частини 5 статті 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Відповідно до частини 7 статті 28 ЦПК України позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

За приписами частини 8 статті 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Відповідно до частини 15 статті 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Відповідно до частини 16 статті 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Вказані приписи є прикладом альтернативної підсудності.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 статті 1 вказаного Закону).

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частин 3 та 5 статті 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правничої допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 статті 1 вказаного Закону).

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України "Про лобіювання" (пункт 6 статті 1 вказаного Закону).

Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено перелік видів адвокатської діяльності.

Верховний Суд у постанові від 24.11.2021 у справі №191/2617/19 виснував, що із аналізу положень Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» убачається, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. При цьому зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики, що виключає застосування до відносин, що виникли між адвокатом та клієнтом положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Тобто договір про правову (правничу) допомогу не є договором між фізичною особою як споживачем та адвокатом як надавачем послуг.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Із змісту позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №29092502 від 29.09.2025 року про надання правової допомоги/юридичних послуг, відтак до таких правовідносин не можуть бути застосовані положення Закону України «Про захист прав споживачів», а тому пред`явлений позов не є позовом про захист прав споживачів.

Враховуючи те, що до спірних правовідносин не застосується положення Закону України «Про захист прав споживачів», відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Правова допомога «Юридичний захист» згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських форматувань зареєстроване за адресою: 79010, місто Львів, вул.Пекарська, будинок 41, що відноситься до Личаківського району м. Львова, відтак суд першої інстанції вірно дійшов висновку про передачу справи за підсудністю до Личаківського районного суду м. Львова.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд констатує, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до ухвалення помилкового судового рішення, колегією суддів не установлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, ухвалою Львівського апеляційного суду від 01 червня 2026 року визначено, що питання сплати судового збору за подання апеляційної скарги слід вирішити при ухваленні судового рішення у справі, а відтак з апелянта ОСОБА_1 слід стягнути в користь держави судовий збір в розмірі 3634, 44 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 16 березня 2026 року – залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3634 грн. 44 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 19.10.2026 року.

Головуючий: О.М. Ванівський

Судді: Р.В. Савуляк

Р.П. Цяцяк