Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №474/693/26 — Врадіївський районний суд Миколаївської області

Справа № 474/693/26

Провадження № 374/160/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.10.26 с-ще Врадіївка

Суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області Сокол Ф.Г., за участю секретаря судового засідання Багрін Н.А., законної представниці особи, яка притягується до адміністративної відповідальності Багрін І.В., розглянув справу про адміністративне правопорушення, матеріали по якій надійшли від Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, -

встановив:

10.08.2026 до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 876895 від 02.08.2026, згідно з яким 02.08.2026, близько 21 год. 13 хв., по вулиці Героїв Врадіївщини, с-ще Врадіївка неповнолітній громадянин ОСОБА_1 керував мопедом HONDA DIO 68, не маючи взагалі посвідчення водія категорії “А-1”. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. “а” п. 2.1 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2026 призначення судді не відбулося.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 14.09.2026 головуючим суддею визначено суддю Сокола Ф.Г.

Неповнолітній ОСОБА_1 та його законна представниця ОСОБА_2 в судове засідання призначене на 08 год. 20 хв. 06.10.2026 не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № R067282970373), про причини нреявки неповідомили.

Водночас 06.10.2026 законна представниця ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи та ознайомленням з матеріалами справи, в якому також просить надати їй час для залучення адвоката.

06.10.2026 законна представниця ОСОБА_2 ознайомилася з матеріалами справи, що підтверджується її власноручним написом зробленим на клопотанні.

З огляду на вище викладе розгляд справи відкладено на 15 год. 30 хв. 19.10.2026.

В судовому засіданні 19.10.2026 законна представниця ОСОБА_2 просила закрити провадження у справі оскільки її син не керував транспортним засобом.

Неповнолітній ОСОБА_1 в судове засідання призначене на 15 год. 30 хв. 19.10.2026 не з`явилися, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини нреявки неповідомив.

Захисниця неповнолітнього ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в судове засідання призначене на 15 год. 30 хв. 19.10.2026 не з`явилася, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Водночас 16.10.2026 захисниця ОСОБА_3 звернулася до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю в судовому засіданні у Дарницькому районному судді м. Києва. На підтвердження причин неявки захисниця надала копію судової повістки у справі № 753/9659/26.

Однак надана захисницею ОСОБА_3 судова повістка не підтверджує поважність причин її неявки в судове засідання, оскільки вказана судова повістка адресована Дарницькій окружній прокуратурі міста Києва та не містить жодної інформації щодо участі захисниці Сорочан А.В. в судовому розгляді справи № 753/9659/26.

Таким чином, клопотання захисниці Сорочан А.В. безпідставне та не обґрунтоване, а відтак не підлягає задоволенню.

Враховуючи приписи ст.ст. 268, 271 КУпАП, згідно з якими участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та захисника, під час судового розгляду справи є необов`язковою, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності неповнолітнього ОСОБА_1 та захисниці Сорочан А.В.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення законної представниці Багрін І.В., вважаю встановленим наступне.

Частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за адміністративне правопорушення, склад якого полягає у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, за що передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.п. “а” п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, тощо.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до ст. 280 КУпАП орган при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, який зафіксований в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 876895 від 02.08.2026, від підпису в якому ОСОБА_1 відмовився без будь-яких зауважень щодо його змісту, надано: фотокартки та письмові пояснення ОСОБА_1 від 02.08.2026.

Водночас вказані докази жодним чином не підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки на фотокартках не зафіксовано керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а в письмових поясненнях від 02.08.2026 ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень.

Також до протоколу не долучено докази на підтвердження відсутності в ОСОБА_1 водійського посвідчення категорії “А-1”.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бочаров проти України” (остаточне рішення від 17.06.2011) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом”. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.

У своєму рішенні від 10.02.1995, у справі “Алене де Рібермон проти Франції” Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

У справах “Малофєєва проти Росії” (“Malofeyevav.Russia”, рішення від 30.05.2013) та “Карелін проти Росії” (“Karelinv.Russia”, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

На підставі вищевикладеного вважаю, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює винесення постанови про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративні правопорушення, відсутні склад і подія адміністративного правопорушення.

Таким чином, за відсутності інших об`єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення, а відтак вказане є підставою для закриття провадження по справі за ч. 2 ст. 126 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу і події адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 126, 221, 245, 247, 252, 280, 284 КУпАП, -

постановив:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 126 КУпАП - закрити, у зв`язку із відсутністю складу і події адміністративного правопорушення.

Скаргу на постанову може бути подано до Миколаївського апеляційного суду через Врадіївський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Ф.Г. Сокол