Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №532/373/26 — Полтавський апеляційний суд

Суд: Полтавський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №532/373/26

Суддя: Карпушин Г. Л.

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/373/26 Номер провадження 22-ц/814/4500/26Головуючий у 1-й інстанції Макарчук С. М. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17 червня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

17 лютого 2026 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (скорочена назва АТ «А-Банк») до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором б/н від 06.02.2024 у розмірі 26 073,84 грн. станом на 17.02.2026, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 17 124,64 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 8 299,20 грн, заборгованості за штрафом 0,00 грн., заборгованості за пенею 650,00 грн. а також судових витрат у сумі 2 662,40 грн.

Позов обґрунтований тим, що 06 лютого 2024 року відповідач ОСОБА_2 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, ініціювавши встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання кредитної картки як засобу доступу до рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 40,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано картку.

Відповідно до п.2.1.1.2.2 - 2.1.1.2.4 Умов та Правил, Клієнт погоджується з тим, що Кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) Кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.

Відповідач підтвердив свою згоду те, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком Договір надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Станом на 17.02.2026 заборгованість відповідача за даним кредитним договором складає суму в розмірі 26 073,84 грн., яка складається з: 17 124,64 грн. заборгованість за кредитом; 8 299,20 грн. заборгованість по відсоткам; 650,00 грн. - пеня; 0,00 грн. - штраф

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17 червня 2026 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» суму заборгованості за кредитним договором б/н від 06.02.2024 станом на 17 лютого 2026 року у сумі 25 423 (двадцять п`ять тисяч чотириста двадцять три) гривень 84 копійок, яка складається із: - 17 124,64 грн. - заборгованість за кредитом; - 8 299,20 грн. - заборгованість за відсотками. В іншій частині в задоволені позову було відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17 червня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову АТ «Акцент-Банк» у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки доказам та доводам відповідача щодо недоведеності розміру кредитної заборгованості, не перевірив правильність розрахунку основного боргу та процентів, порядок розподілу здійснених платежів і правомірність застосування підвищеної процентної ставки.

Також вказує на відсутність належних доказів погодження відповідачем відповідної редакції Умов та Правил банку й збільшення кредитного ліміту, а також на неврахування судом обставин, пов`язаних із психічним захворюванням відповідача та його здатністю усвідомлювати значення своїх дій під час укладення електронного кредитного договору.

На думку апелянта, оскаржуване рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, оскільки висновки суду ґрунтуються на неперевіреному розрахунку позивача та не містять мотивованої відповіді на істотні заперечення відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «А-Банк» прохає відмовити у задоволені апеляційної скарги, а рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17 червня 2026 року залишити без змін.

Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 06.02.2024 року між АТ «А-Банк» та ОСОБА_2 підписано Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору та отримання кредитної картки, згідно з яким Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.8 зворот-11).

Згідно наданих позивачем довідок за картами та лімітами, ОСОБА_2 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_3 , строком до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_4 , строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_5 , строком дії до грудня місяця 2031 року.

06.02.2024 ОСОБА_2 встановлено кредитний ліміт у розмірі 0,00 гривень, 17.03.2024 кредитний ліміт збільшено до 20 000,00 гривень, 17.03.2024 кредитний ліміт збільшено до 20 000,00 гривень, 01.12.2024 кредитний ліміт зменшено до 19 490,00 гривень, 02.05.2025 кредитний ліміт зменшено до 18 780,00 гривень, 02.06.2025 кредитний ліміт зменшено до 18 644,00 гривень, 01.07.2025 кредитний ліміт зменшено до 17 838,00 гривень, 01.07.2025 кредитний ліміт зменшено до 17 838,00 гривень з ініціативи Банку (а.с.19 зворот).

Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та Правил, Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання цього Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком (а.с.21-27).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідач ОСОБА_2 за кредитним договором свої зобов`язання належним чином не виконує, заборгованість перед Банком не погашає, а тому станом на 17.02.2026 утворилася заборгованість по кредиту на загальну суму 26 073,84 грн, що складається із: - заборгованості за кредитом - 17 124,64 грн.; - заборгованості по відсоткам - 8 299,20 грн.; - заборгованості за пенею - 650,00 грн.;- заборгованості за штрафами - 0,00 грн.

Судом встановлено, що Акціонерне товариство «Акцент-Банк» є правонаступником прав та обов`язків Публічного Акціонерного товариства «Акцент-Банк», у зв`язку з тим, що рішенням загальних зборів акціонерів від 30.09.2022 змінено організаційно-правову форму та назву позивача з Публічного Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на Акціонерне товариство «Акцент-Банк», про що зазначено у п. 1.1 статуту АТ «Акцент-Банк» (а.с.33 зворот-36).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із доведеності факту укладення між сторонами кредитного договору та неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення кредитних коштів і сплати процентів, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 25 423,84 грн. Водночас суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення пені в розмірі 650,00 грн з огляду на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якими позичальника звільнено від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання кредитного зобов`язання в період дії воєнного стану.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11, ч.2 ст.509 ЦК України підставами виникнення зобов`язань є договори та інші правочини.

Згідно статей 626, 627ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті1054,1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).

Згідно статей 12,13,81ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки факт укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту і нарахованими процентами підтверджуються наявними у справі доказами, які судом належним чином оцінені. Водночас стягнення пені в розмірі 650,00 грн є неможливим з огляду на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання кредитного зобов`язання в період дії воєнного стану. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 25 423,84 грн.

Колегія суддів зазначає, що інші доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 14 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: __________________ С.Б. Бутенко _________________ О.І. Обідіна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua