Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №756/16813/25 — Оболонський районний суд міста Києва

05.10.2026 Справа № 756/16813/25

Унікальний № 756/16813/25

Провадження № 2/756/9078/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Луценка О.М.

за участю секретаря Галелюк Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та/або постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначає позивач, відповідачам надавалися послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, проте відповідачі своєчасно не сплачували за надані послуги в результаті чого утворилася заборгованість до 01.05.2018 року за послуги централізованого опалення в розмірі 59 грн. 39 коп. , заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 3906 грн. 86 коп. , заборгованість за надані позивачем та спожиті відповідачами з 01.05.2018 року по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 1657,71 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 0 грн., заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 23554,92 грн., заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води в розмірі 135 грн.09 коп., заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1557 грн. 02 коп., заборгованість з плати на абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 807 грн. 40 коп. , заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в розмірі 92 грн.

Також позивач посилається на те, що на підставі Договору № 602-18 про відступлення прав вимоги від 11.10.2018, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води.

Згідно п.3.4.2 Договору цесії Новий кредитор (КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго») має право на отримання замість Кредитора (ПАТ «Київенерго») від споживачів, визначених у Додатку №1 та/або Додатку №2 до Договору цесії сплати заборгованостей.

Відповідно до Додатку №1 та/або Додатку №2 до Договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення в розмірі 59 грн. 39 коп. та з централізованого водопостачання гарячої води в розмірі 3906,86 грн.

Зазначає, що позивач прийняв право вимоги до відповідачів заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого гарячого водопостачання та прийняв право вимоги до відповідача будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати за спожиті послуги.

Відповідач від послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку не відмовлялись (не відключалися).

Просять суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги сумою 43698,60 грн., яка складається з : заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 59 грн. 39 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 10,16 грн., три відсотки річних у розмірі 2,67 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення в розмірі 1657 грн. 71 коп., інфляційну складову боргу в розмірі 283, 47 грн., три відсотки річних у розмірі 74, 53 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 0 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 2332,13 грн., три відсотки річних у розмірі 613 грн. 16 коп., заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії в розмірі 23554,92 грн., інфляційна складова боргу в розмірі 3145 грн. 58 коп., три відсотки річних в розмірі 808,16 грн., пеня у розмірі 983,26 грн., заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води в розмірі 135,09 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 1795,70 грн., три відсотки річних в розмірі 467, 22 грн., пеня в розмірі 568, 45 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1557,02 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 807,40 грн., заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в розмірі 92 грн., судовий збір за подання позову в розмірі 3028 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано в провадження судді Луценку О.М.

Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 17.10.2025 року відкрито спрощене провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на позов в яких вона просила застосувати строки позовної давності та зазначала, що станом на 15.01.2020 року заборованість за надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за її особовим рахунком відсутня. Також посилалася на відсутність боргів стосовно теплопостачання та постачання гарячої води, оскільки в квартирі встановлені лічильники води та теплопостачання і нею проводяться оплати по фактично використаним послугам. Щодо нарахувань по постачанню теплової енергії, то не погоджується з зазначеним у позові нарахуванням, так як майже не використовує постачання теплової енергії, що підтверджується кількістю використаної теплової енергії за період з 2019 по 2026 рік всього 818,24 м.куб ), оскільки використовує електропідігрів підлоги. Щодо подачі показників по тепловій енергії посилалась на те, що показники не приймалися через наявність заборгованості. Просила відмовити в задоволенні позову із-за некоректних нарахувань позивача.

В судові засідання сторони не з`являлися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Від позивач надійшла заява, в якій він позовні вимоги підтримував та просив провести розгляд справи без його участі. Відповідачі будучи належним чином повідомлені про розгляд справи, в судові засідання не з`являлися, причини неявок суду не повідомляли, суд вважає за можливе провести розгляд справи без їх участі.

Дослідивши письмові докази по справі, суд доходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема, достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Судом встановлено, що 11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір №602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат.

Як доводить суду позивач , відповідно до Додатку № 1 та/або додатку № 2 до Договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 59 грн. 39 коп. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі у розмірі 3906, 86 грн. за адресою: АДРЕСА_1 та на підтвердження позовних вимог надає суду розрахунок заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.10.2015 по 31.10.2025 дата складання 01.09.2025 року, який складено саме позивачем.

Суд критично оцінює розрахунок заборгованості з постачання теплової енергії та гарячої води в період до 01 травня 2018 року, який зроблено та подано позивачем, оскільки такий розрахунок по суті є лише твердженням позивача, яке не створює для суду обов`язок вважати обставини, зазначені в такому твердженні доведеними (правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 1291033/13-ц).

Подаючи до суду вказаний розрахунок, позивач не звернув уваги, що в період, за який зроблений розрахунок, а саме до 01 травня 2018 року, він не був виконавцем цих послуг, а тому суд приходить до висновку, що розрахунок боргу за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період до 01 травня 2018 року не може бути зроблений особою, яка ці послуги не надавала, а відтак є неналежним доказом та не може прийматись до уваги.

Разом з тим, будь-якого розрахунку заборгованості за вказані послуги, зробленого особою , яка їх надавала в зазначений період, позивач суду не надав.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 заперечує наявність вищевказаного боргу та на спростування заявлених вимог надала суду довідку АТ «К.ЕНЕРГО» від 15.01.2020 року з якої убачається, що станом на 15.01.2020 року заборгованість за надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за особовим рахунком № НОМЕР_1 , споживачем є: ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 - відсутня.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 послуги з централізованого опалення в розмірі 59, 39 грн. та з централізованого постачання гарячої води в розмірі 3906,86 грн. не є доведеними та задоволенню не підлягають, а отже задоволенню також не підлягають вимоги про нарахування на вищевказану заборгованість інфляційні складові боргу 10,16 грн., 668,07 грн. та 3 % річних 2,67 грн., 75,65 грн.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту укладання та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Окрім того, судом встановлено, що ПАТ «Київенерго» було визначено обов`язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» з 01.07.2014.

У подальшому розпорядженням КМДА №1693 від 27.12.2017 «Про деякі питання припинення угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між КМДА та АЕК «Київенерго», підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, визначено Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», яке починаючи з 01.05.2018 здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII (введений в дію з 01 травня 2019 року, крім: ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. ст. 3-7, 9, 11, 12, ч. 2 ст. 26, ст. 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), ч. 2 ст. 2, ч. ч. 3 та 4 ст. 8, ч. ч. 2 та 3 ст. 10, ст. 15, ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 16, ст. 18, ч. 5 ст. 28, які введені в дію 10 червня 2018 року).

Суб`єктами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Водночас такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV та п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Отже, згідно з наведеними законодавчими нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 №34 (5085).

Згідно зі ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.

Позивач доводить суду про наявність боргу у відповідачів за послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року в сумі 1657,71 грн. , заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 23554,92 грн., заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води в розмірі 135,09 грн.

На підтвердження своїх доводів щодо заборгованості відповідачів , позивач надав суду розрахунок заборгованості за надані послуги.

Як встановлено судом , в квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані дві особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Разом з тим , як убачається з копії закордонного паспорта ОСОБА_2 , він перебуває за межами України починаючи з 22.02.2022 р. і не є споживачем послуг з гарячого водопостання , що нараховується відповідачем. При цьому в своїх розрахунках заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 року - 31.08.2025 року позивач зазначає кількість прописаних 3, при цьому надає довідку територіальної громади про зареєстровані дві особи, що свідчить про некоректність нарахувань.

Відповідач ОСОБА_1 на спростування заявлених вимог надає суду акт встановлення вузла обліку води від 16.11.2010 року, акт від 18.12.2017 року приймання на абонентський облік засобів обліку, акт про прийняття на комерційний облік вузла обліку теплової енергії від 25.07.2019 , договір повірки № 29/2024/34095 , акт № 1846796 взяття на абонентський облік засобів обліку води від 07.04.2025 , акт № 24006983 від 100625 про зняття пломб засобів обліку гарячої води, паспорт нового лічильника, акти демонтажу та монтажу вузла обліку водопостачання від 10.06.2025 року , заяву про проведення перерахунку постачання води на основі показів старого лічильника гарячої води від 23.06.2025 року , виписку перерахунку по платі надання послуг по гарячій воді та водопостачання , акт про зняття контрольних показників показань з вузла розподільного обліку гарячої води ; акт № 1669 про зняття та встановлення лічильників тепла від 16.04.2019 де зафіксований показник - 9308 - 2 шт., акт № 0000927 від 12.03.2026 зняття контрольних показників обліку теплової енергії , скрін рахунків по платежах у приват 24 та копію закордонного паспорта відповідача ОСОБА_2 .

Тобто, з наданих суду доказів убачається що відповідач ОСОБА_1 зверталася до позивача з приводу розбіжностей в нарахуваннях та здійснення перерахунку за теплову енергію та гаряче водопостачання, позивач провів зняття контрольних показників лічильників, що підтверджується відповідними актами, однак перерахунки заборгованості не провів та суду не надав, у зв`язку з чим суд вважає, що надані позивачем розрахунки заборгованості суд не може прийняти до уваги в якості належного доказу розміру заборгованості. Зі змісту наданих суду розрахунків чітко не вбачається чи враховувалися показники лічильників встановлених у квартирі відповідачів, чи гаряче постачання було нараховано по кількості зареєстрованих осіб та в які саме періоди.

Суд, надаючи оцінку розрахунку боргу в сукупності з наявними матеріалами справи доказах, приходить до висновку що наданий позивачем розрахунок боргу не є належним доказом існування заборгованості за надані послуги в розумінні ст.77 ЦПК України, оскільки він взагалі ніким із повноважних посадових осіб Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» не підписаний та не скріплений печаткою.

З урахуванням допустимості доказів , суд доходить до висновку , що доводи позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні стосовно наявної у відповідачів перед позивачем заборгованості з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року за послуги централізованого опалення саме в розмірі 1657,71 грн., за період з 01.11.2021 заборгованості послуг з постачання теплової енергії в розмірі 23554,92 грн., заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води в розмірі 135,09 грн. , а тому суд доходить до висновку про відмову у їх стягненні. При цьому слід зазначити, що у виписці наданій відповідачем станом на 18.09.2025 року, яка міститься в особовому кабінеті споживача ОСОБА_1 позивач вказує переплату з гарячого водопостачання 623,56 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України, враховуючи те, що судом не стягнуто вищевказаний борг не підлягають стягненню і нараховані інфляційна складова та три відсотки річних та пеня за вищевказаний період. Про некоректність нарахувань також свідчить те, що при 0 заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води нараховано позивачем відповідачам інфляційну складову боргу в розмірі 2332,13 грн., три відсотки річних в розмірі 613,16 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1557,02 грн., заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 807,40 грн., заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в розмірі 92 грн.. Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 надала суду скріншот з особистого кабінету споживача послуг, з якого убачається, що вказані суми боргу нею сплачені, що позивачем не спростовано.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Разом з тим, відповідачем ОСОБА_1 заявлено про застосування строку позовної давності. Проте, оскільки суд прийшов до висновку про відмову в позові з підстав недоведеності заявлених позивачем вимог, а тому відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 4, 10, 12, 76-81, 89, 141, 264 - 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в :

В задоволенні позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: пл. Івана Франка, 5, м. Київ) до ОСОБА_1 (місце реєстрації АДРЕСА_1 ) ОСОБА_2 (місце реєстрації АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О.М. Луценко