Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №755/15296/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/15296/25

Провадження №: 2/755/4157/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Єрусалімцевій О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі - ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 31 січня 2024 року № 17470850 у розмірі 15 775,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 500,00 грн, заборгованості за відсотками нарахованими на дату відступлення права вимоги - 13 125,00 грн, заборгованості за відсотками нарахованими з моменту відступлення права вимоги - 150,00 грн, та судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Фін» (далі - ТОВ «Еко Фін») та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит (кредитний договір) № 17470850. Договір укладено в електронній формі, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором.

08 липня 2025 року між ТОВ «Факторинг Партнерс» та ТОВ «Еко Фін» укладено договір

№ 08-07/25, відповідно до умов якого ТОВ «Еко Фін» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 17470850.

Позивач зазначає, що набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від

31 січня 2024 року № 17470850 у розмірі 15 775,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 500,00 грн, заборгованості за відсотками нарахованими на дату відступлення права вимоги

- 13 125,00 грн, заборгованості за відсотками нарахованими з моменту відступлення права вимоги

- 150,00 грн.

На підставі вказаного просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 31 січня 2024 року № 17470850 у розмірі 15 775,00 грн та судові витрати.

У порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву передано на розгляд судді Яровенко Н.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам роз`яснено їх процесуальні права та встановлено процесуальні строки.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва Коровича О.С. від 24 березня 2026 року № 1050 щодо проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 квітня 2026 року, справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 квітня 2026 року зазначену цивільну справу прийнято до провадження судді Хромової О.О., розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Конверт з ухвалою суду про відкриття провадження у справі, що направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «Адресат відсутній».

Водночас, ухвалу про відкриття провадження у справі та ухвалу про прийняття справи до провадження судді Хромової О.О. доставлено до електронного кабінету відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документу.

30 липня 2026 року (вхід. від 30 липня 2026 року № 49503) через систему «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає частково, з таких підстав.

Відповідач зазначає, що не заперечую факту отримання грошових коштів за кредитним договором від 31 січня 2024 року № 17470850 у розмірі 2 500,00 грн, та визнає обов`язок щодо необхідності повернення зазначеної суми кредиту первісному кредитору або його правонаступнику, однак заперечує щодо стягнення з нього нараховних відсотків у розмірі 13 275,00 грн, що значно перевищує суму отриманого кредиту, та є нічим іншим як збагаченням товариства за рахунок відповідача як споживача. ОСОБА_1 просить критично поставитися до наданого позивачем розрахунку заборгованості по процентам, з огляду на його невідповідність принципам розумності та справедливості.

Також відповідач заперечує щодо стягнення з нього на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн, з огляду на неогрунтованість такої суми та неспівмірність зі складністю справи, яка для позивача є шаблонною, а тому складання такої позовної заяви не вимагає значних витрат часу та високої кваліфікації.

З урахуванням зазначеного, просить позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмір 2 500,00 грн, у задоволенні решти позовних вимог, а саме стягненні заборгованості за відсотками та витрат на правничу допомогу відмовити. Розгляд справи проводити за відсутності відповідача.

28 липня 2026 року (вхід. від 04 серпня 2026 року № 50608) через систему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, який містить позицію по справі аналогічну, що і у відзиві від 30 липня 2026 року (вхід. від 30 липня 2026 року № 49503).

06 серпня 2026 року (вхід. від 10 серпня 2026 року № 51564, отримано суддею Хромовою О.О.

07 вересня 2026 року) відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем до мінімального обгрунтованого та розумного розміру.

06 серпня 2026 року (вхід. від 10 серпня 2026 року № 51654, отримано суддею Хромовою О.О.

07 вересня 2026 року) представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» - Сердійчук Я.Я. через систему «Електронний суд» подала відповідь на відзив на позовну заяву, зазначивши наступне.

Представник позивача зазначає, що провадження у справі відрито 15 серпня 2025 року, а відзив відповідачем подано лише 28 липня 2026 року, тобто зі значним пропуском строку для його подання, та без клопотання про поновлення такого строку із зазначенням поважних прчин такого пропуску, докази направлення відзиву позивачу відсутні.

Водночас, представник позивача категорично не погоджується із запереченнями відповідача, що викладені у відзиві, оскільки під час укладення та підписання кредитного договоур сторонами погоджено всі його умови, в тому числі строк користування коштами та процентною ставкою, що застосовується на період кредитування. ОСОБА_1 ознайомився з правилами надання коштів у позику ТОВ «Еко Фін», підписав кредитний договір, а також паспорт споживчого кредиту, що містить основні умови кредитування. Розмір процентної ставки зазначеної в кредитному договорі від 31 січня 2024 року

№ 17470850 узгоджується із максимальним розміром денної процентної ставки зазначеної в Законі України «Про споживче кредитування».

Крім того, відповідачем не долучено жодного належного, допустимого та достовірного доказу на спростування обставин, на які посилається позивач у позові, як на підставу своїх вимог.

Щодо витрат ТОВ «Факторинг Партнерс» на професійну правничу допомогу представник позивача зазначає, що позивач враховуючи неправомірні дії відповідача щодо неналежного виконання умов кредитного договору, скористався своїм правом на отримання професійної правничої допомоги, а докази понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги позивачем долучено до позовної заяви.

Враховуючи зазначене, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

07 серпня 2026 року (вхід. від 11 серпня 2026 року № 51951, отримано суддею Хромовою О.О.

07 вересня 2026 року) до суду через систему «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 подав клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги.

14 серпня 2026 року (вхід. від 19 серпня 2026 року № 53823, отримано суддею Хромовою О.О.

07 вересня 2026 року) відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення по справі (заперечення), зазначивши, що фактично не проживає за адресою місця реєстрації, а тому не мав можливості своєчасно отримувати поштову кореспонденцію. Крім того, відповідач зазначає про неспівмірність та завищеність витрат позивача на правничу допомогу у сумі 9 000,00 грн, з огляду на розмір отриманого кредиту (2 500,00 грн), майновий стан відповідача та засади справедливості. До додаткових пояснень по справі (заперечень) відповідачем долучено: копію Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про дорожнього-транспортну пригоду за участю ОСОБА_1 , що мала місце

07 червня 2026 року в Оболонському районі міста Києва; копію виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 ; копії лікарських знімків; копії чеків на купівлю медичних препаратів; копії платежів щодо сплати комунальних послуг.

14 серпня 2026 року (вхід. від 19 черпня 2026 року № 53830, отримано суддею Хромовою О.О.

07 вересня 2026 року) відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення по справі (заперечення) аналогічні додатковим поясненням по справі (запереченням) від 14 серпня

2026 року (вхід. від 19 серпня 2026 року № 53823).

17 серпня 2026 року (вхід. від 20 серпня 2026 року № 53989, отримано суддею Хромовою О.О.

07 вересня 2026 року) від відповідача ОСОБА_1 до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

17 серпня 2026 року (вхід. від 20 серпня 2026 року № 53998, отримано суддею Хромовою О.О.

07 вересня 2026 року) від відповідача ОСОБА_1 до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги до 100,00 грн.

20 серпня 2026 року (вхід. від 21 серпня 2026 року № 54461) відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав заяву про перегляд заочного рішення по справі № 755/15296/25.

21 серпня 2026 року (вхід. від 24 серпня 2026 року № 54863) відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав заяву про поновлення процесуального строку для подання заяви про перегляд заочного рішення.

21 серпня 2026 року (вхід. від 24 серпня 2026 року № 54883) відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав заяву про перегляд заочного рішення по справі № 755/15296/25.

24 серпня 2026 року (вхід. від 25 серпня 2026 року № 55338) відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав клопотання про витребування у позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» доказів.

21 серпня 2026 року (вхід. від 24 серпня 2026 року № 54918, отримано суддею Хромовою О.О.

07 вересня 2026 року) представник позивача - Сердійчук Я.Я., через систему «Електронний суд» подав заперечення на клопотання відповідача, зазначивши, що відповідач ОСОБА_1 з 02 травня 2022 року має зареєстрований Електронний кабінет в ЄСІТС, а тому всі процесуальні документи по справі

№ 755/15296/25 надсилались останньому до зареєстрованого Електронного кабінету. Отож, посилання відповідача на отримані ним тілесні ушкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 07 червня 2026 року не є поважною підставою пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву, що встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі від 15 серпня 2025 року.

Крім того, представник позивача зазначає, що відповідно до пункту 5.4 кредитного договору від

31 січня 2024 року № 17470850, при укладення договору відповідачем як позичальником надавалась гарантія щодо наявності необхідних фінансових ресурсів для вчасного виконання договору, а його умови не є для нього обтяжливими. Відтак, позовні вимоги позивача щодо належного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором є правомірним, та підлягають задоволенню.

03 вересня 2026 року (вхід. від 04 вересня 2026 року № 57396, отримано суддею Хромовою О.О.

07 вересня 2026 року) представник позивача - Сердійчук Я.Я., через систему «Електронний суд» подав заперечення на клопотання відповідача про витребування доказів у ТОВ «Факторинг Партнерс».

03 вересня 2026 року (вхід. від 14 вересня 2026 року № 58956) відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення по справі аналогічні поданим попередньо. Крім того, відповідач зазначає, що є особою з інвалідністю безстроково та перебуває у скрутному матеріальному становищі, у зв`язку із чим не взмозі відшкодувати позивачу суму сплаченого судового збору, а тому на підставі статті 136 ЦПК України відповідач просить звільнити його від відшкодування судового збору.

04 вересня 2026 року (вхід. від 14 вересня 2026 року № 59001) ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав клопотання про звільнення його від сплати судового збору по справі

№ 755/15296/25 на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

08 вересня 2026 року (вхід. від 15 вересня 2026 року № 59557) ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав клопотання про розгляд цивільної справи № 755/15296/25 спочатку.

08 вересня 2026 року (вхід. від 15 вересня 2026 року № 59558, отримано суддею Хромовою О.О.

17 вересня 2026 року) від відповідача ОСОБА_1 до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

08 вересня 2026 року (вхід. від 15 вересня 2026 року № 59573, отримано суддею Хромовою О.О.

17 вересня 2026 року) ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав клопотання про звільнення його від сплати судового збору по справі № 755/15296/25 на підставі пункту 9 частини першої статті

5 Закону України «Про судовий збір».

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 вересня 2026 року клопотання відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, залишено без задоволення.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 вересня 2026 року у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, відмовлено.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 вересня 2026 року клопотання відповідача про перегляд заочного рішення, - залишено без задоволення (провадження № 2-п/755/124/26).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 вересня 2026 року клопотання відповідача про перегляд заочного рішення, - залишено без задоволення (провадження № 2-п/755/125/26).

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 31 січня 2024 року між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит/кредитний договір № 17470850 (далі - кредитний договір), відповідно до пункту

2.1 якого товариство приймає на себе зобов`язання надати, а позичальник має право отримати та зобов`язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом, у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів за фактичний строк користування кредитом у порядку, встановленому цим договором.

Кредит надається в загальному розмірі (сума кредиту) - 2 500,00 грн (пункт 2.2). Строк користування кредитними коштами складає 730 днів, який починається з 31 січня 2024 року та закінчується 29 січня 2026 року (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду (пункт 2.3). Дисконтний (пільговий)період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 13 лютого 2024 року (рекомендована дата платежу) (пункт 2.4). Поточний період складає

716 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 29 січня 2026 року (дата остаточного погашення заборгованості) (пункт 2.5).

Відповідно до пункту 2.6 договору, проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі

3,65 % річних (дення процентна ставка 0,01 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду.

Згідно з пунктом 2.7 договору, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі 365 % річних (денна процентна ставка 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Пунктом 2.8 договору, визначено, що позичальнику рекомендується (не обов`язково) повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти в рекомендовану дату платежу - 13 лютого 2024 року (день завершення дисконтного (пільгового) періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості - 29 січня 2026 року (останнього дня строку кредитування).

З метою укладення цього договору позичальник, ознайомившись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту та іншими документами, визначеними законодавством, реєструється в інформаційно-комунікаційній системі товариства шляхом заповнення відповідної реєстраційної форми на Веб-сайті (пункт 3.1.1.1).

Відповідно до пункту 3.1.2.1 договору, цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний, зокрема через Веб-сайт товариства.

Укладенням цього договору позичальник підтверджує, що ознайомився з інформацією наведеною в Паспорті споживчого кредиту, який надано разом із офертою/проектом кредитного договору, що розміщується в його особистому кабінеті кредитодавцем (пункт 3.1.2.3).

Відповідно до пункту 3.1.2.4 договору, укладенням цього договру позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначенними, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил, як невід`ємної його частини; він не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати свої дії та управляти свойми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які мобли б негативно вплинути на платоспроможність заявника/позичальника, та про які він не повідомив товариство.

Позичальник зобов`язується повернути товариству кредит та проценти за користування кредитом згідно умов цього договоур (Графіку розрахунків (платежів)), або достроково відповідно до порядку, визначеного цим договором, але в будь-якому випадку не пізніше дати остаточного погашення заборгованості по кредиту, встановленої пунктом 2.5 цього договору (пункт 3.2.1.1).

Пунктом 9.2 договору визначено, що цей договір укладається в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається у відповідності до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», позичальником за допомогою Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який має юридичну силу власноручого підпису.

В Додатку № 1 до кредитного договору від 31 січня 2024 року № 17470850 містить графік розрахунків (платежів).

В Додатку № 2 до кредитного договору від 31 січня 2024 року № 17470850 міститься інформаційне повідомлення про надання згоди на взаємодію при врегулюванні простроченої заборгованості, в тому числі перелік третіх осіб, уключаючи близьких осіб позичальника, щодо яких ним надається згода на взаємодію при врегулюванні простроченої заборгованості.

Також 31 січня 2024 року ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора підписав паспорт споживчого кредиту ТОВ «Екон Фін», який містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Із дослідженого судом кредитного договору від 31 січня 2024 року № 17470850 встановлено, що його укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом, кредитний договір від 31 січня 2024 року № 17470850 укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме: з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З наданих матеріалів вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, судом встановлено, що укладений між сторонами кредитний договір від 31 січня 2024 року № 17470850 відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Відповідачем не спростовано факту укладення договору про споживчий кредит від 31 січня

2024 року № 17470850, власного розрахунку заборгованості не надано.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

На підтвердження виконання ТОВ «Еко Фін» зобов`язання за договором про споживчий кредит від 31 січня 2024 року № 17470850, позивач надав копію квитанції від 31 січня 2024 року згідно з якою

31 січня 2024 року успішно виконано транзакцію № 40669 74997 50503 з перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_1 грошових коштів у сумі 2 500,00 грн, призначення платежу: ОСОБА_1 , НОМЕР_2 , Кредитний договір № 17470850 від 31 січня 2024 року.

Крім того, в матеріалах справи наявне підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, з якого вбачається, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів від 18 вересня 2023 року № ПГ-770 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» 31 січня 2024 року успішно здійснено переказ грошових коштів у сумі 2 500,00 грн на платіжну картку отримувача № НОМЕР_1 , платник - ТОВ Еко Фін, код 43564082, номер транзакції 40669-74997-50503, призначення переказу: ОСОБА_1, НОМЕР_2 , Кредитний договір № 17470850 від 31 січня 2024 року.

Отже, судом встановлено, що на виконання умов укладеного з відповідачем договору від 31 січня 2024 року № 17470850 ТОВ «Еко Фін» 31 січня 2024 року надало відповідачу кредитні кошти в розмірі

2 500,00 грн.

Однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за договором від 31 січня 2024 року № 17470850 належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача станом на 15 липня 2025 року становить 15 775,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 500,00 грн, заборгованості за відсотками нарахованими на дату відступлення права вимоги - 13 125,00 грн, заборгованості за відсотками нарахованими з моменту відступлення права вимоги - 150,00 грн.

До матеріалів справи також долучено складену ТОВ «Еко Фін» виписку за кредитом від 31 січня 2024 року № 17470850, відповідно до якої становм на 08 липня 2025 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 складає 15 775,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 2 500,00 грн, заборгованість за відсотками нарахованими на дату відступлення права вимоги - 13 125,00 грн.

Відповідач контррозрахунку заборгованості суду не надав. Факту укладення кредитного договору та отримання грошових коштів у розмірі 2 500,00 грн не заперечував.

За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від

23 вересня 2015 року у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

З матеріалів справи судом встановлено таке.

08 липня 2025 року між ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір

№ 08-07/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього договору.

До матеріалів справи долучено Акт прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді та в друкованому (підписаному) вигляді до договору № 08-07/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

З витягу з реєстру боржників до договору № 08-07/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги встановлено, що ТОВ «Еко Фін» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги до боржника ОСОБА_1 (номер у списку № 62) за кредитним договором від 31 січня 2024 року

№ 17470850, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2 500,00 грн, заборгованість за процентами - 13 125,00 грн.

15 липня 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» направило на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень основного зобов`язання за кредитним договором від 31 січня 2024 року № 17470850, а також повідомлено про відступлення права вимоги за цим кредитним договором від ТОВ «Еко Фін» до ТОВ «Факторинг Партнерс».

Суд також враховує, що у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит, що узгоджується з положеннями статті 517 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 31 січня 2024 року № 17470850 на суму 15 625,00 грн, з яких 2 500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 13 125,00,00 грн - заборгованість за відсотками.

Відповідно до розрахунку заборгованості складеного позивачем, станом на 15 липня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 31 січня 2024 року № 17470850 становить 15 775,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2 500,00 грн, заборгованість за відсотками нарахованими на дату відступлення права вимоги - 13 125,00 грн, заборгованість за відсотками нарахованими з моменту відступлення права вимоги - 150,00 грн.

Судом встановлено, що відповідачем факту отримання коштів за договором від 31 січня 2024 року № 17470850 не спростовано, доказів погашення кредитної заборгованості суду не надано, власного розрахунку заборгованості за кредитним договором не надано.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявність заборгованості перед позивачем за тілом кредиту в розмірі 2 500,00 грн. Водночас, відповідач не заперечує щодо наявності у нього заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 500,00 грн.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк, кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов`язанням у розмірі 2 500,00 грн, що підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин, вимоги в цій частині позову є обґрунтованими, підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2 500,00 грн.

Щодо нарахованих відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідачем не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.

Відповідно до частини другої статті 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до умов кредитного договору, кредит надається в загальному розмірі (сума кредиту) - 2 500,00 грн (пункт 2.2). Строк користування кредитними коштами складає 730 днів, який починається з

31 січня 2024 року та закінчується 29 січня 2026 року (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду (пункт 2.3). Дисконтний (пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 13 лютого 2024 року (рекомендована дата платежу) (пункт 2.4). Поточний період складає 716 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 29 січня 2026 року (дата остаточного погашення заборгованості) (пункт 2.5).

Відповідно до пункту 2.6 договору, проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі

3,65 % річних (дення процентна ставка 0,01 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду.

Згідно з пунктом 2.7 договору, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі 365 % річних (денна процентна ставка 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Пунктом 2.8 договору, визначено, що позичальнику рекомендується (не обов`язково) повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти в рекондовану дату платежу - 13 лютого 2024 року (день завершення дисконтного (пільгового) періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості - 29 січня 2026 року (останнього дня строку кредитування).

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним між сторонами кредитним договором, та у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного договору, у позивача як кредитора за спірними зобов`язаннями, виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, та штрафним санкціям за користування кредитами.

Відповідачем не надано контррозрахунку суми заборгованості за відсотками за користування кредитом. Також відповідачем не надано доказів щодо належного виконання ним умов кредитного договору.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість згідно договору від 31 січня 2024 року № 17470850 у розмірі 15 775,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 500,00 грн, заборгованості за відсотками нарахованими на дату відступлення права вимоги - 13 125,00 грн, заборгованості за відсотками нарахованими з моменту відступлення права вимоги - 150,00 грн, що підлягає стягненню з відповідача. Відсотки нараховано в межах погодженого сторонами строку кредитування (з 31 січня 2024 року по 15 липня 2025 року), та за погодженою сторонами процентною ставкою, а саме з 31 січня 2024 року по 13 лютого 2024 року за дисконтною (пільговою) процетною ставкою 0,01 % в день, що становить 0,25 грн, та з 14 лютого

2024 року по 15 липня 2025 року за базовою (стандарною) процентною ставкою 1 %, що становить

25,00 грн. Розмір заборгованості по відсотках узгоджується із умовами кредитного договору від 31 січня 2024 року № 17470850 та не спростований відповідачем належними та допустимими доказами.

Суд також враховує, що умови укладеного між сторонами кредитного договору від 31 січня

2024 року № 17470850, зокрема, в частині визначення процентів, відповідачем у судовому порядку не оспорювались.

Суд зобов`язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків (див. постанову Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі

№ 404/6483/17 (провадження № 61-14432св19)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 11-228сап21 зазначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

На підставі частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із положеннями частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від

23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)).

Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).

З огляду на вказані умови договору та положення цивільного законодавства, приймаючи до уваги невиконання відповідачем кредитних зобов`язань, позивачем правомірно здійснено нарахування відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 13 275,00 грн, що підлягають стягненню з відповідача.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами, вживає заходів для виконання ними їх обов`язків.

Відповідно до статті 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами першої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач знайшли часткове підтвердження під час судового розгляду справи, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке.

Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21).

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

На підтвердження факту надання правової допомоги та розміру витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено: договір про надання правової допомги від 02 липня 2024 року № 02-07/2024, укладений між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» з додатком, що містить прайс-лист Адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс», заявку на отримання юридичної допомоги від 09 липня 205 року № 10 на суму 8 000,00 грн, витяг з акту впро надання юридичної допомоги від 21 липня 2025 року № 14 на суму 9 000,00 грн.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження

№ 61-22131св19 судом також зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Суд вважає завищеною визначену адвокатом вартість правничої допомоги в даній справі, виходячи зі змісту та смислового наповнення позовної заяви, а також обсягу додатків до неї та вважає розмір витрат на правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн, що підлягає компенсації другою стороною, неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Виходячи з критеріїв розумності та справедливості суд враховує, що виходячи з предмету спірних правовідносин дана справа не є складною, відноситься до категорії спорів, щодо якої існує стала судова практика, отже надання правничої допомоги в такій справі не потребує значного часу як для формування правової позиції сторони позивача, так і для збирання доказів та складання процесуальних документів.

Крім того, суд враховує наявність заперечень відповідача ОСОБА_1 щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн, з огляду на майновий стан та стан здоров`я останього.

Оцінюючи надані стороною позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, необхідним та достатнім на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що визначена позивачем сума в розмірі 9 000,00 грн є надмірною, а такий розмір не є розумним, та, водночас, необґрунтованим. За таких обставин суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, має бути зменшений до 4 000,00 грн.

Згідно із статтею 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати, а саме: витрати на оплату судового збору, підтверджено платіжною інструкцією від 31 липня 2025 року № 0541730020 про оплату судового збору на суму 2 422,40 грн.

Водночас, як вбачається з долучених до матеріалів справи документів, а саме посвідчення серії НОМЕР_3 відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства та отримує державну соціальну допомогу з 07 липня 2015 року довічно.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2026 року у справі №357/16170/24 дійшов висновку, що за рахунок особи, звільненої від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті

5 Закону України «Про судовий збір», не можуть компенсуватись іншій стороні судові витрати по сплаті судового збору, а судовий збір, сплачений стороною, на користь якої ухвалено рішення, компенсується цій стороні за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору в силу закону, судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, стягненню з відповідача не підлягає та компенсується позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Поряд з тим, у зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про судовий збір», статтями 512, 514, 517, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, статтями 12, 13, 49, 81, 89 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором від 31 січня 2024 року № 17470850, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 500,00 грн, заборгованості за відсотками нарахованими на дату відступлення права вимоги - 13 125,00 грн, заборгованості за відсотками нарахованими з моменту відступлення права вимоги - 150,00 грн, що разом складає 15 775,00 грн (п`ятнадцять тисяч сімсот сімдесят п`ять гривень 00 копійок).

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір в розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок), сплачений відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 31 липня 2025 року № 0541730020 на розрахунковий рахунок UA 478999980313141206000026005, отримувач ГУК у м.Києві/Дніпров.р-н/22030101, банк отримувача - Казначейство України, код отримувача 37993783, призначення платежу: 101 42640371;Суд. Збір за позовом ТОВ Факторинг Партнерс до ОСОБА_1 ;Дніпровський районний суд міста Києва.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 42640371, адреса місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду виготовлено 19 жовтня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова