Вирок від 18 жовтня 2026 р. у справі №754/17017/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/1170/26

Справа№754/17017/26

Вирок

Іменем України

19 жовтня 2026 року місто Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку кримінальне провадження № 12026100030001327, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.06.2026, щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсона, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без визначеного місця проживання в місті Києві, раніше судимого:

28.04.2025 Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 2 роки 1 місяць,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 18.06.2026 приблизно о 17 год. 32 хв., більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебував у приміщенні магазину «METRO» за адресою: м. Київ, вул. Сержа Лифаря, 2-А, де побачив припаркований електросамокат «Argento By Pininfarina KPF» чорного кольору. У цей час у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, який введено з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та неодноразово продовжувався, останній раз Указом Президента України від 27.04.2026 № 342/2026 строком на 90 діб.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, упевнившись, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає та його дії є таємними для оточуючих, ОСОБА_4 підійшов до припаркованого електросамоката «Argento By Pininfarina KPF» чорного кольору, який належить ОСОБА_5 . Після цього ОСОБА_4 став за кермо електросамоката та, утримуючи при собі вказане чуже майно, покинув територію магазину «METRO», з місця вчинення кримінального правопорушення зник, отримавши при цьому реальну можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд, чим завершив реалізацію свого злочинного умислу.

Своїми протиправними діями, які полягали у таємному викраденні чужого майна (крадіжці) в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_5 майнової шкоди на загальну суму 14 939 грн 61 коп.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що зайшов до магазину «METRO», де побачив електросамокат, який там стояв, став на нього та виїхав на ньому з магазину. Під час крадіжки його ніхто не бачив, тож майно він викрав таємно. Свій вчинок назвав необдуманим і пояснив, що замислився над вчиненим лише після того, як залишив місце події. Обвинувачений підтвердив, що дата і час події, найменування та вартість електросамоката зазначені в обвинувальному акті правильно, і не оспорював їх. Обвинувачений усвідомлює протиправність своєї поведінки, у вчиненому щиро розкаюється.

Обвинувачений ОСОБА_4 не оспорює фактичних обставин, пояснивши при цьому, що він правильно розуміє зміст пред`явленого йому обвинувачення та не заперечує проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Крім того, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а тому суд, роз`яснивши обвинуваченому порядок та наслідки розгляду справи у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Аналізуючи викладене, суд робить висновок про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Так, санкцією ч. 4 ст. 185 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Відповідно до встановлених обставин ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке за класифікацією, передбаченою частиною п`ятою статті 12 КК України, є тяжким злочином.

Відповідно до частини другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Суд ураховує, що юридична відповідальність особи відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер. Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно з пунктом 1 частини першої статті 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке полягає, зокрема, у визнанні обвинуваченим обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у тому числі часу, місця, способу вчинення.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалася, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї вини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Обвинувачений ОСОБА_4 висловив щирий жаль з приводу вчинених дій, засудив свою поведінку та щиро розкаявся.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Суд ураховує також дані про особу обвинуваченого. ОСОБА_4 раніше судимий, за даними облікової документації КНП «Київська міська клінічна лікарня № 10» під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, за медичною допомогою до КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» не звертався, за місцем проживання характеризується посередньо.

Прокурор у судових дебатах просив визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а на підставі ст. 71 КК України остаточне покарання визначити у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці. Обвинувачений погодився з тим, що покарання у виді 5 років позбавлення волі буде для нього належним. Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, подав заяву про проведення судового розгляду без його участі, ухвалення рішення поклав на розсуд суду.

Обираючи ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, з огляду на його щире каяття, обставини і мотиви вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд робить висновок про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах, установлених у санкції відповідної статті Особливої частини КК України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Судом установлено, що кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_4 засуджено цим вироком, вчинене ним 18.06.2026, тобто після постановлення вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 28.04.2025, яким його засуджено за ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 1 місяць, і до повного відбуття цього покарання. За таких обставин остаточне покарання ОСОБА_4 підлягає призначенню за правилами ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків.

Вирішуючи питання щодо остаточного покарання, суд вважає за доцільне застосувати принцип часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком. При переведенні обмеження волі у позбавлення волі суд керується підпунктом б) пункту 1 частини першої статті 72 КК України, за яким одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Це покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті - виправленню засудженого, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, адже втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватися на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

На переконання суду, призначення будь-якого іншого виду покарання не сприятиме досягненню мети, визначеної ст. 50 КК України, та не відповідатиме засадам, регламентованим ст. 65 цього Кодексу.

Судом також установлено, що ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 02.09.2026 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі. За таких обставин строк відбування покарання ОСОБА_4 слід обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 02.09.2026, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлено.

Питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст. 118 КПК України до процесуальних витрат належать витрати, пов`язані із залученням експертів. Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

На підставі викладеного та керуючись статтями 368-371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточне покарання ОСОБА_4 призначити шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28.04.2025, із урахуванням підпункту б) пункту 1 частини першої статті 72 КК України, за яким одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, та остаточно визначити покарання у виді 5 (п`яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з 02.09.2026, зарахувавши у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_4 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Речові докази у кримінальному провадженні: копії коробки та фотозображення електросамоката «Argento By Pininfarina KPF», диск формату DVD-R, копію акта прийому товару № 1126 від 13.05.2026 - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, у сумі 2 888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн 16 (шістнадцять) коп.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1