Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №753/13443/24 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13443/24

провадження № 2/753/250/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі

головуючої судді Шаповалової К.В.

за участі: секретаря судового засідання Давидюк В.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту окремого проживання, поділ майна подружжя, визнання майна особистою приватною власністю,

В С Т А Н О В И В:

09 липня 2024 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що 30 квітня 2010 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. Наразі у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває справа про розірвання шлюбу між сторонами. За час перебування у шлюбі сторони придбали та зареєстрували майно: 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , автомобіль Infiniti М25, 2012 року випуску, мотоцикл «KAWASAKI», 2014 року випуску, а також 33,34% корпоративних прав ТОВ «СКД АВТО», 50% корпоративних прав ТОВ «АВТОРЕМТЕХ». Наразі позивач просить суд визнати вказане майно спільною сумісною власністю подружжя, та в порядку поділу спільного майна визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1 100 000,00 грн; визнати за ОСОБА_3 право власності на все інше зазначене вище майно. Також в рахунок зрівняння часток сторін при поділі майна позивач просить суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію у сумі 202 050,00 грн. В порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 половину вартості частки члена подружжя у статутних капіталах ТОВ "СКД АВТО" та ТОВ "АВТОРЕМТЕХ".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 липня 2024 року цивільну справу № 753/13443/24 передано судді Шаповаловій К.В. Фактично справу було передано судді 16 липня 2024 року.

23 липня 2024 року до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА про зареєстроване місце проживання позивача та відповідача.

Ухвалою суду від 25 липня 2024 року було відкрито провадження по справі та вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання 17 вересня 2024 року о 11:00 год.

26 серпня 2024 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визнання майна особистою приватною власністю, у якій відповідач просить суд: 1) визнати частку ОСОБА_3 в статутному капіталі ТОВ «АВТОРЕМТЕХ» в розмірі 50% вартістю 10 000,00 грн. його особистою приватною власністю. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 : право особистої приватної власності на наступне майно: 1/3 частка квартири АДРЕСА_3 ; мотоцикл марки KAWASAKI, модель - VN 1700 CLASSIC, номер шасі - НОМЕР_1 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на наступне майно: земельну ділянку кадастровий номер 7420889200:01:001:0265, площею 0.0963 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку кадастровий номер 7420889200:01:001:0264, площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; побутову техніку та меблі, зазначені в цьому позові, загальною вартістю 157 121,00 грн.; 4) стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_3 частку не отриманого доходу від здачі в оренду квартири АДРЕСА_3 в розмірі 230 800,00 грн. 5) Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за її частку у спільному сумісному майні в розмірі 697 560,00 грн. В порядку виконання судового рішення, допустити ОСОБА_3 розстрочку виконання судового рішення шляхом сплати ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за її частку у спільному сумісному майні шляхом щомісячної виплати в розмірі 2 500,00 грн. Стягнути з ОСОБА_1 понесені ОСОБА_3 судові витрати.

27 серпня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за позивачкою право власності на земельні ділянки та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , а за ним визнати право власності на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 та мотоцикл Kawasaki. В іншій частині позову - відмовити.

27 серпня 2024 року до суду також надійшли заперечення представника відповідача щодо витребування у відповідача документів, зазначених у прохальній частині позовної заяви.

17 вересня 2024 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача вказала, що загальна вартість спільно придбаного майна становить 2610100 грн, що підтверджується звітами про оцінку майна, які долучено до позовної заяви. Також вказала, що житловий будинок та дві земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , знаходяться у користуванні відповідача. Відповідач працює віддалено, не прив`язаний до місця розташування офісу, тому просила вказане майно залишити відповідачу. Зауважила, що позивач проживає з дітьми за кордоном, проте налаштована повертатись в Україну, діти навчаються в м. Києві та навчатись в Чернігівській області не планують, бажають проживати за місцем своєї реєстрації: АДРЕСА_1 , іншого житла позивач не має, а тому просить визнати право власності на вказану квартиру (частку квартири) саме за позивачем. Зауважила, що відповідач не брав згоди у позивача щодо укладання будь-яких угод щодо транспортного засобу та, відповідно, просила стягнути з відповідача половину вартості проданого автомобіля. Також зауважила, що посилання відповідача на те, що він перерахував позивачці половину вартості частки у статному капіталі ТОВ СКД АВТО не відповідає дійсності, такі кошти вона не отримувала. До того ж статутний капітал ТОВ «АВТОРЕМТЕХ» формувався в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, режим окремого проживання рішенням суду не встановлювався. Серед іншого вказала, що позивач не погоджується з тим, що подружні відносини припинились з березня 2022 року, про намір розірвати шлюб позивачу стало відомо 23 березня 2024 року під час особистої розмови, а 2 квітня 2024 року позивач отримала від відповідача повідомлення щодо надсилання позовної заяви. Позивач категорично заперечувала проти розірвання шлюбу та подавала клопотання про надання судом часу на примирення. Крім того, виклала ряд доводів, які, на її думку, спростовують факт припинення шлюбних відносин сторін з березня 2022 року. Зокрема вказала, що факт продовження сімейних відносин після виїзду позивачки з дітьми за кордон підтверджується особистим листування позивача та відповідача, виписками по рахунку, тощо.

Ухвалою суду від 17 вересня 2024 року прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду із первісним позовом та об`єднано позови в одне провадження. Оголошено у справі перерву до 17 жовтня 2024 року.

7 жовтня 2024 року до суду від представника позивача надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якій представник позивача зазначила, що правомірно до позову про поділ спільного майна подружжя було включено корпоративні права щодо ТОВ «АВТОРЕМТЕХ», оскільки 1 серпня 2022 року позивачка разом з дітьми повернулась в Україну та певний час сім`я (позивач, відповідач та діти) проживала разом. Під час перебування в Україні позивач на прохання відповідача відкрила ФОП та 18 серпня 2022 року видала на ім`я відповідача довіреність на представлення її інтересів як ФОП з будь-яких питань, пов`язаних з веденням підприємницької діяльності. Також на прохання відповідача позивачка як ФОП уклала договір з ТОВ «ОСТ-Інвенсткомпані» про поставку товарів строком до 31 грудня 2024 року. 20 серпня 2022 року відповідно до повідомлення АТ КБ «Приватбанк» позивачу повідомлено про зміну складу осіб з правом фінансового підпису та банк просив підтвердити інформацію чи може відповідач здійснювати платежі з рахунку позивача ФОП. 22 листопада 2022 року позивачка надала інформацію банку, в якій повідомила, що за весь час ведення господарської діяльності має двох контрагентів ТОВ СКД АВТО та ТОВ «ОСТ-Інвенсткомпані». Стосовно доходу від здачі майна в оренду вказала, що відповідач ніколи не заперечував, щоб кошти з оренди квартири за адресою: АДРЕСА_1 перераховувались саме на рахунок позивачки та ці кошти використовувались позивачкою на потреби сім`ї, в основному на спільних дітей, враховуючи її проживання з дітьми за кордоном. Також позивачка заперечувала щодо залишення 1/3 частки квартири у власності відповідача, оскільки вона прагне повернутись в Україну разом з дітьми, проте через воєнний стан наразі це неможливо. Вказала, що в першу чергу необхідно враховувати потреби дітей, які навчаються в школах міста Києва, вони не мають наміру проживати та навчатись в Чернігівській області, донька ОСОБА_5 має інвалідність, залежна від гормональних препаратів, потребує щоквартального відвідування лікаря-ендокринолога, а всі ці послуги відсутні в Чернігівській області. Отже, вказане призведе лише до погіршення стану здоров`я дитини. Стосовно розподілу меблів та побутової техніки вказала, що відповідачем не додано жодних доказів, що заявлене у зустрічній позовній заяві майно придбавалось спільно для задоволення потреб сім`ї. також представник позивача заперечувала щодо розстрочки виконання рішення суду, про що заявив відповідач у зустрічному позові.

16 жовтня 2024 року до суду від ОСОБА_6 надійшла позовна заява як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у цій справі.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 17 жовтня 2024 року вказану позовну заяву передано судді Шаповаловій К.В.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно недійсним в частині покупця, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно повернуто заявнику.

Крім того, 17 жовтня 2024 року від представника позивача за первісним позовом до суду надійшли клопотання про призначення у справі судової оціночної - земельної та оціночно- будівельної експертизи.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2024 року провадження у даній цивільній справі було призначено комплексну оціночно - земельну та оціночно- будівельну експертизу, провадження у справі на час проведення експертизи було зупинено.

22 жовтня 2024 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на первісний позов, а також відповідь на відзив по зустрічному позову, в яких представник відповідача вказала, що в процесуальних заявах та усних поясненнях, представник ОСОБА_1 намагається поділ майна колишнього подружжя звести до наявності у сторін спільних дітей, вказує про необхідність прийняття Вікторією гормональних препаратів, необхідність відвідувати лікаря кожні 2-3 місяці і т.і., маніпулює неможливістю проживання в будинку в Чернігівській області саме наявністю дітей. Просила суд не зважати на ці доводи представника, оскільки питання дітей, їх матеріального забезпечення, проживання, навчання не є предметом даної справи. Вказала, що створення ТОВ «АВТОРЕМТЕХ» та внесення ОСОБА_3 його частки до статутного фонду зазначеного товариства відбувалось в період окремого проживання сторін даної справи у зв`язку із фактичним припиненням шлюбних відносин. Наголосила, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15.08.2024 року по справі 761/11732/24 встановлено, що сторони припинили вести спільне господарство, проживають окремо з березня 2022 рок, після того як відповідачка з дітьми виїхала за кордон, а також подружі відносини не підтримують. Щодо доводів представник ОСОБА_1 про спільне проживання сторін в серпні 2022 року, в підтвердження яких надано спільні фото внуків з бабусею та дідусем, то такі доводи не відповідають дійсності, оскільки в серпні 2022 року ОСОБА_1 хоч і приїхала до України з дітьми, проте разом з ОСОБА_3 вони не проживали. Спільні діти дійсно відвідали бабусю та дідуся (батьків ОСОБА_3 ), проте участь баби та діда в житті онуків не є свідченням спільного проживання колишнього з подружжя. за повідомленням ОСОБА_3 , сплата комунальних платежів мала місце саме ОСОБА_1 оскільки особисті електронні кабінети були закріплені на ії ім`я. При цьому, ОСОБА_3 відправляв кошти на картку ОСОБА_1 , а остання їх сплачувала. Стосовно сплати саме з картки ОСОБА_1 житлово-комунальних послуг по кв. АДРЕСА_3 , то до квітня 2024 року сплата ОСОБА_1 комунальних платежів мала місце тому, що орендарі, які проживали в квартирі, здійснювали оплату як за оренду квартири, так і за комунальні послуги шляхом переказу грошових коштів на особисту картку ОСОБА_1 ,., а остання вже зі своєї картки їх оплачувала. Доводи сторони ОСОБА_1 про те, що між сторонами справи наявне спільне господарство, проживання є недостовірними та не ґрунтуються на належних, допустимих, достовірних та достатніх доказах. Вказала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не мають права власності на квартиру АДРЕСА_3 , є лише частка - 1/3 частка квартири АДРЕСА_3 . Як вбачається з надано технічного паспорту на квартиру від 04.10.2013 року, вона однокімнатна, житлова площа - 26 кв.м, співвласниками зазначеної квартири є ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 . Просила суд врахувати що ОСОБА_1 з березня 2022 року проживає за межами України, наміру повертатись до України не висловила. Дана обставина нею не заперечується. Представник ОСОБА_1 підтвердила, що в серпні ОСОБА_1 з дітьми продовжила собі тимчасове перебування в США. Доводи представника ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_1 колись повернеться до України не мають ніякого правового значення для поділу майна колишнього подружжя, оскільки за такий поділ ОСОБА_1 отримає грошову компенсацію і у випадку повернення до України, матиме змогу придбати собі житло або на вибір проживати в будинку в межах Чернігівської області. Просила також врахувати, що у квартирі АДРЕСА_3 ОСОБА_3 наразі проживає зі своєю дружиною, з якою уклав новий шлюб. Щодо коштів по оренді квартири вказала, що квартира АДРЕСА_3 в період часу з 2018 року до квітня 2024 року здавалась в оренду. Вартість оренди - 12 000,00 грн./щомісячно. Всі кошти отримувала ОСОБА_1 на підтвердження чого було долучені докази таких отримувань. Стосовно частки в ТОВ СКД АВТО вказала, що на початку 2024 році засновниками ТОВ «СКД АВТО» було прийнято рішення про продаж своїх часток у ТОВ «СКД АВТО». Розуміючи отримання 16.04.2024 року грошових коштів за частку корпоративних прав, зважаючи на свій обов`язок з утримання дітей, які перебувають за кордоном, ОСОБА_3 09.04.2024 року взяв в борг у своєї матері - кошти в розмірі 100 000,00 грн. для: 1) здійснення виплати ОСОБА_1 грошової компенсації з майбутньої продажі частки в статутному капіталі ТОВ «СКД АВТО» та 2) сплати коштів на утримання дітей. Дана обставина отримання коштів в борг підтверджена розпискою від 09.04.2024 року. 11 квітня 2024 року ОСОБА_3 здійснює переказ грошових коштів ОСОБА_1 в розмірі 1 601,29 доларів США, з яких частина коштів, а саме 50 510,00 грн. - це грошова компенсація за майбутній продаж частки корпоративних прав в ТОВ «СКД АВТО»; інша частина коштів - для утримання спільних дітей. Стосовно вартості транспортного засобу INFINITY модель - М25, реєстраційний номер НОМЕР_2 , просила врахувати вартість транспортного засобу, яка визначена суб`єктом оціночної діяльності та складає 289 270,00 грн, звіт був складений лише після натурного огляду т.з., врахування потрапляння т.з. в ДТП, зважаючи на дані одометру транспортного засобу, вартість ремонту т.з. Зазначила, що подаючи зустрічний позов ОСОБА_3 включив до переліку побутову техніку та майно, які були придбані в 2019, 2020, 2021 та 2023 році. ОСОБА_1 визнає купівлю ліжок, тобто по цим об`єктам доказування виключається. Стосовно інших об`єктів спільної сумісної власності таких як фен ROWENTA CV7920F0, телевізор Samsung QE43Q6 OTAUXUA, точилка кухонних ножів Rondell RD-323, блендер заглибний Tefal HB533138, вартістю 999,00 грн, що підтверджується фіскальним чеком від 05.01.2021 року; фен ROWENTA СV 5705F0, пилосос для сухого прибирання, на загальну суму 106 644,00 грн, то дане майно було придбане під час дії шлюбу, ОСОБА_3 надав чеки щодо їх придбання. Відповідно, обставина їх придбання в спільну сумісну власність є підтвердженою. Тому таке майно підлягає поділу між сторонами справи у спосіб, визначений у зустрічному позові. Подаючи зустрічний позов, ОСОБА_3 просив суд здійснити розстрочку у виконанні рішення суду по даній цивільній справі про сплату на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за її частку у спільній сумісній власності шляхом сплати щомісячно 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок). Таке прохання було обумовлено тим, що ОСОБА_3 , у випадку задоволення зустрічного позову в повному обсязі, повинен буде сплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 466 760,00 грн. Єдиним доходом відповідача на даний час є його заробітна плата. У відповідності до наданої довідки з ТОВ «АВТОРЕМТЕХ», заробітна плата відповідача за період з січня по липень 2024 року склала: 11 511,50 грн. за період з січня по червень;12 075,00 грн. за липень місяць 2024 року. Залишок після здійснення зазначених операцій - 5022,00 грн, а тому просила врахувати це при вирішенні позовних вимог по суті.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року було залишено без змін ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17 жовтня 2024 року.

24 грудня 2024 року справа надійшла до Дарницького районного суду м. Києва, після чого була направлена до ТОВ "Український центр судових експертиз" для проведення експертизи.

12 травня 2025 року від експертної установи на адресу суду надійшов висновок за результатами проведення експертизи № 3-30/04 від 30 квітня 2025 року, та повернуто матеріали цивільної справи № 753/13443/24.

Ухвалою суду від 15 травня 2025 року було поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду у підготовче засідання на 12 червня 2025 року на 14:30 год.

3 червня 2026 року представником позивача у справі було подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просила: визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , майно придбане у період перебування в шлюбі: - 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; - житловий будинок загальною площею 65,6кв.м. розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку загальною площею 0,25га, кадастровий номер 7420889200:01:001:0264, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; - земельну ділянку загальною площею 0,0963га, кадастровий номер 7420889200:01:001:0265, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; - автомобіль: INFINITI М25, 2012 року випуску, об`єм двигуна 2496 см3, номер кузова НОМЕР_3 ,дата реєстрації-17.05.2019, договір купівлі-продажу № 1841/2019/1469601 від 17.05.2019; - мотоцикл: KAWASAKI VN 1700 CLASSIC , 2014 року випуску, об`єм двигуна 1700 см3, номер шасі НОМЕР_4 , дата реєстрації - 10.09.2020, підстава - договір купівлі-продажу № 8045/2020/2195479 від 10.09.2020; - 33,34% корпоративних праву Товаристві з обмеженою відповідальністю «СКД АВТО»; - 50% корпоративних праву Товаристві з обмеженою відповідальністю «АВТОРЕМТЕХ». В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1 099 500,00 гривень, визнати за ОСОБА_3 право власності на: - житловий будинок загальною площею 65,6кв.м. розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; - земельну ділянку загальною площею 0,25га, кадастровий номер 7420889200:01:001:0264, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; - земельну ділянку загальною площею 0,0963 га, кадастровий номер 7420889200:01:001:0265, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; - автомобіль: INFINITI М25, 2012 року випуску, об`єм двигуна 2496 см3, номер кузова НОМЕР_3 ; - мотоцикл: KAWASAKI VN 1700 CLASSIC , 2014 року випуску, об`єм двигуна 1700 см3, номер шасі НОМЕР_4 ; всього майна на загальну суму 970 300 гривень. В рахунок зрівняння часток сторін при поділі спільного майна стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в сумі 4089,90 гривень.

4 червня 2025 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів у справі.

11 червня 2025 року від представника відповідача надійшло клопотання про відхилення висновку експерта та про долучення доказів у справі.

11 червня 205 року до суду від представника відповідача надійшло до суду заперечення на клопотання представника позивача від 4 червня 2025 року про долучення доказів у справі.

11 червня 2025 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про зменшення позовних вимог, в якій представник вказала, що ОСОБА_3 заперечує щодо визначення вартості майна, заявленого на розподіл, шляхом використання відомостей з висновку судового експерта Свериди О.М. № 3-30/04 від 30.04.2025 року та з поданих ОСОБА_1 звітів про оцінку майна, оскільки він не відповідає вимогам ЦПК України та Наказу Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року, оскільки у вступній частині висновку відсутнє посилання експерта з його підписом та печаткою експертної установи про обізнаність/попередження експерта за відмову від надання висновку за ст.385 КК України, інформаційні джерела, які використовувались судовим експертом Сверидою О.М. при вирішенні поставлених в ухвалі Дарницького районного суду міста Києва від 17.10.2024 року про призначення експертизи запитань, не наведені за правилами бібліографічного опису, що є порушенням вимог п. 4.12 абз 19 Розділу IV Наказу Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», на аркуші 11 висновку експерта за результатами проведення оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 30.04.2025 року № 3-30/04, що виконаний судовим експертом Сверидою О.М., зазначено, що у квартирі АДРЕСА_3 кухню розміщено в межах житлової кімнати, а на місці кухні обладнано житлову кімнату. При цьому судовим експертом Сверидою О.М. не досліджено, чи дотримано вимоги п. 7.33 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки» щодо необхідної вентиляції кухонь, а саме чи було та яким чином забезпечено вентиляцію з приміщення, у якому обладнано кухню, при виборі методологічного підходу, судовий експерт ОСОБА_8 не навів обґрунтування, чому він при визначенні ринкової вартості квартири АДРЕСА_3 відмовився від використання витратного та дохідного підходів, на аркуші 19 висновку експерта за результатами проведення оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 30.04.2025 року № 3-30/04, що виконаний судовим експертом Сверидою О.М. зазначено, що поправка на торг прийнята у розмірі 5% з аргументуванням «зазвичай». Цієї аргументації у висновку судового експерта недостатньо, тим більше, що «зазвичай» відсоток торгу коливається між 5% та 10%, на аркуші 20 висновку експерта за результатами проведення оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 30.04.2025 року № 3-30/04, що виконаний судовим експертом Сверидою О.М. зазначено, що показник заторможування ціни на рівні 0,1, «визначений емпірично», тобто - на підставі практичного досвіду. Але, судовий експерт у висновку не навів обґрунтування ким саме набутий такий досвід та яким чином було визначено саме такий показник, земельна ділянка під забудову (0,25 га) в 2,5 рази більша за ділянку ОСГ (0,0963 га). Таким чином наявна фактична помилка, допущена експертом при аналізі площ земельних ділянок, що є об`єктами дослідження, при виборі методів оцінки земельної ділянки судовий експерт ОСОБА_8 не розглянув метод капіталізації земельної ренти/прямої капіталізації чистого доходу (в рамках дохідного підходу), на аркуші 47 висновку експерта за результатами проведення оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 30.04.2025 року № 3-30/04, що виконаний судовим експертом Сверидою О.М., експерт визначає можливий термін ефективної експлуатації житлового будинку у 3 роки. В той же час зазначаючи, що нормативний термін служби житлового будинку сплив, а на доданих до висновку фото будинок виглядає як аварійний. Враховуючи вказане ОСОБА_3 просить суд при визначенні вартості нерухомого майна, заявленого сторонами справи на розподіл, керуватись даними Висновку оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 20.01.2025 року № С1983/01-2025, що виконаний судовим експертом Свістуновим І.С., який долучений до матеріалів справи. Також представник заперечувала проти визнання права власності на автомобіль INFINITY модель - М25, реєстраційний номер НОМЕР_2 за відповідачем, оскільки він наразі подарований відповідачем, а тому необхідно враховувати ринкову вартість такого тз. Крім того, підтримала доводи щодо поділу статутного капіталу ТОВ СКД АВТО, ТОВ «АВТОРЕМТЕХ», 1/3 частки квартири та земельних ділянок і житлового будинку, викладені у попередніх заявах по суті.

Також 11 червня 2025 року від представника відповідача надійшла заява про відхилення висновку експерта та долучення доказів у справі, зокрема: висновку експерта за результатами проведення оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи.

12 червня 2025 року від представника відповідача до суду надійшла заява про зміну предмету позову, в якій серед іншого представник відповідача просила суд встановити факт окремого проживання позивача та відповідача з березня 2022 року по листопада 2024 року, визнати частку ОСОБА_3 в статутному капітал ТОВ «АВТОРЕМТЕХ» вартістю 10000 грн - особистою власністю ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 12 червня 2025 року було задоволено клопотання представника позивача та витребувано з від Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації інформацію про те, чи перебували на обліку як громадяни, що потребують поліпшення житлових умов ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 , станом на 2011-2012р.р. та чи була визнана вказана сім`я такою, що має право на доступне житло., витребувано від Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» інформацію про те, за ким зареєстровано об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 .

17 червня 2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив на заяву про зменшення позовних вимог, в якій викладено заперечення позивача щодо доводів відповідача, зокрема вказано, що експертиза, за результатами якої було складено висновок №3- 30/04 від 30.04.2025, була проведена на підставі ухвали суду від 17 жовтня 2024 року, а тому має мати вищий пріоритет над експертизою, проведеною однією зі сторін за власною ініціативою. Крім того, при призначенні експертизи стороною відповідача не було надано заперечень щодо проведення експертизи саме у Українському центрі судових експертиз, свою установу для проведення запропоновано не було. Також не було зауважень щодо питань, які виносились на експертизу. У разі виникнення у відповідача сумнівів у висновку експерта відповідно до ч.5 ст.102 ЦПК України відповідач має право заявити клопотання про виклик експерта для надання усних пояснень щодо його висновку, однак він таким правом не скористався. Позивач звертає увагу на те, що висновок №С1983/01-2025, на який посилається відповідач, датований 20.01.2025 року, тобто значно раніше, ніж висновок №3-30/04. Незрозумілим залишається, чому відповідач, маючи на руках висновок експерта з січня 2025 року, вирішив надати його до суду лише через півроку. Крім того, твердження відповідача у своєму клопотанні щодо невідповідності висновку експерта є формалізованими і такими, що спотворюють фактичну дійсність. Щодо корпоративних прав ТОВ «СКД АВТО», то з дій відповідача вбачається відкрите зловживання, адже ним порушено порядок розпорядження спільним майном, оскільки цивільним та сімейним законодавством згода другого з подружжя на відчуження спільного майна має бути обов`язково, однак відповідач з метою уникнення поділу такого майна та виключення його з об`єктів спільної сумісної власності протиправно відчужив свою частку у статутному капіталі. Щодо корпоративних прав ТОВ «АВТОРЕМТЕХ», вказала, що датою припинення фактичних шлюбних відносин та сумісного господарства, а отже і встановлення режиму окремого проживання, що обумовлює відсутність режиму спільного сумісного майна подружжя, є дата набрання чинності постановою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року у справі №761/11732/24 про розірвання шлюбу. На час набуття відповідачем корпоративних прав ТОВ «АВТОРЕМТЕХ» подружні стосунки між сторонами були сталими, отже, дане майно підлягає поділу як спільне майно подружжя. Також зауважила, що позивач заперечує проти присудження житлового будинку загальною площею 65,6кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , а також приналежних земельних ділянок. Спірний будинок не відповідає санітарно-побутовим вимогам, перебуває у аварійному стані (в незадовільному стані всі елементи конструкції будинку, будинок має глухі дерев`яні вікна та пічне опалення (грубку), не має сантехнічного обладнання), потребує суттєвого ремонту, та проживання у ньому ОСОБА_1 з двома дітьми, одна з яких є дитиною з інвалідністю, є неприпустимим. Даний будинок знаходиться у Чернігівській області, на значному віддаленні від великих населених пунктів та мінімальної інфраструктури, що є несумісним із способом життя позивачки, оскільки маючи на утриманні дитину-інваліда вона повинна мати безперешкодний і швидкий доступ до якісної медичної допомоги.

24 червня 2026 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив щодо заяви про зменшення позовних вимог.

1 липня 2025 року до суду на виконання вимог ухвали суду від 12 червня 2025 року надійшла інформація з КП КМР «КМ БТІ». Крім того, надійшла також інформація з Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

21 липня 2025 року до суду від представника позивача надійшов відзив на заяву представника відповідача про зміну предмету позову, в якій представник вказала, що позивач заперечує проти прийняття судом за основу висновку про оцінку вартості майна, долученого до справи відповідачем, та просить виходити із вартості майна, яка встановлена висновком експертизи №3-30/04 від 30.04.2025, що була проведена на підставі ухвали суду від 17 жовтня 2024 року, а тому має мати вищий пріоритет над експертизою, проведеною однією зі сторін за власною ініціативою. Щодо порядку поділу майна просила врахувати, що після реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка відбулася ІНФОРМАЦІЯ_1 , молода сім`я проживала разом з батьками відповідача за адресою АДРЕСА_4 , там же були зареєстровані ОСОБА_1 та їх спільна дочка ОСОБА_9 після свого народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . Через збільшення складу сім`я стала відповідати критеріям сім`ї, яка потребувала поліпшення житлових умов, і була визначена Дніпровською РДА в м. Києві такою, що має право на доступне житло і на участь у програмі «Доступне житло». Як слідує із відповіді № 1600/005 від 15.10.2024р. Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння житловому будівництву», 02.07.2012 року Іпотечним центром в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи було прийнято заяву від ОСОБА_6 про надання державної підтримки для будівництва (придбання) житла. Вищезазначену заяву було подано з врахуванням сім`ї у складі 3-х осіб: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 . ОСОБА_1 незважаючи на те, що була зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 , разом зі спільною донькою ОСОБА_5 , не була зазначена у заяві про надання державної підтримки, і пізніше, у договорі придбання житла ( АДРЕСА_1 ) та не отримала права власності на це житло, як і спільна донька сторін ОСОБА_5 . Згідно відповіді Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 30.06.2025 року, наданої на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 12.06.2025 року, за даними відділу обліку, розподілу житлової площі та контролю за її використанням, ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_9 (та ОСОБА_3 і його батьками - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ) перебувала на квартирному обліку за місцем реєстрації в Дніпровському районі м. Києва з 25.03.2011 у пільговій черзі за категорією «Потерпілі у зв`язку з аварією на ЧАЕС II - категорії». Відповідно до розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 14.04.2014 № 167, родину ОСОБА_6 було знято з квартирного обліку у зв`язку з забезпеченням житловою площею згідно з нормою, а саме: участь у програмі змішаного співфінансування. Вказане свідчить про те, що завдяки ОСОБА_1 та її доньці ОСОБА_9 стала можливою участь сім`ї ОСОБА_10 у державній програмі, бо всі інші її члени сім`ї (батько, мати, син) були забезпечені житлової площею не могли без ОСОБА_1 та ОСОБА_9 скористатися даною програмою. Як вбачається з відповіді КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 30.06.2025 року, наданої на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 12.06.2025 року, згідно з даними реєстрових книг Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_3 підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 24.09.1997, має у власності частку квартири АДРЕСА_5 . В цій квартирі позивач зареєстрований і на теперішній час. У зв`язку з чим у випадку присудження 1/3 частки квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 житлові права ОСОБА_3 не будуть порушені. Також підтримала доводи, викладені в раніше поданих заявах по суті, щодо окремого проживання сторін та часу припинення фактичних шлюбних відносин.

23 липня 2025 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів у справі щодо порядку придбання квартири за адресою:

АДРЕСА_6 підготовчому засіданні 23 липня 2025 року судом ухвалою, занесеної до протоколу судового засідання, залишено без руху заяву представника позивача за зустрічним позовом про зміну предмету спору.

Крім представник позивача підтримала клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи автомобіля Infiniti M25, подане 21 липня 2025 року; представник відповідача заперечувала проти задоволення клопотання.

23 липня 2025 року судом було постановлено ухвалу про призначення у цивільній справі № 753/13443/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визнання майна особистою приватною власністю судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Провадження у справі на час проведення експертизи було зупинено.

24 липня 2025 року до суду від представника позивача за зустрічним позовом надійшла заява про усунення недоліків, на виконання ухвали суду від 23 липня 2025 року.

4 серпня 2025 року від представника відповідача надійшла відповідь на відзив на заяву про зміну предмету позову за зустрічною позовною заявою, в якій підтримано доводи, викладені в попередніх заявах по суті.

6 серпня 2025 року від представника позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив на заяву про зміну предмету позову за зустрічною позовною заявою, в якій підтримано доводи, викладені в попередніх заявах по суті.

7 серпня 2025 року від представника позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив щодо зустрічної позовної заяви, в якій підтримано доводи, викладені в попередніх заявах по суті.

25 серпня 2025 року до суду від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшли клопотання експерта про надання додаткових даних, а також копія рахунку на оплату вартості експертизи.

Ухвалою суду від 27 серпня 2024 року поновлено провадження у справі та призначено розгляд клопотання експерта у підготовче засідання на 02 вересня 2025 року.

01 вересня 2025 року до суду представника відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про долучення доказів, а саме - документів, які містять інформацію, яку просить надати експерт у своєму клопотанні.

У підготовчому засіданні 02 вересня 2025 року було розглянуто клопотання експерта та повідомлено представника позивача про вартість експертизи, оплату якої покладено на позивача.

Ухвалою суду від 02 вересня 2025 року було задоволено клопотання експерта, провадження у даній цивільній справі було зупинено на час проведення судової автотоварознавчої експертизи.

03 листопада 2025 року від експертної установи на адресу суду надійшов лист про неможливість проведення експертизи та були повернуті матеріали справи № 753/13443/24.

Ухвалою суду від 11 листопада 2025 року було поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду у підготовче засідання на 09 грудня 2025 року на 14:30 год.

У підготовче засідання призначене на 09 грудня 2025 року з`явилися представник позивача та представник відповідача. Судом була прийнята подана раніше представником відповідача заява про зміну предмету позову у зустрічній позовній заяві, а також подані представниками заяви по суті у період з 4 по 7 серпня 2025 року. Окрім того судом була задоволена заява представника відповідача про виклик та допит свідків у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 9 грудня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 29 січня 2026 року.

Судове засідання призначене на 29 січня 2026 року було відкладено за клопотанням представника позивача на 4 березня 2026 року.

У судовому засіданні 4 березня 2026 року було заслухано вступні слова позивача та її представника та оголошено перерву до 21 квітня 2026 року.

20 квітня 2026 року від відповідача у справі надійшло клопотання про виклик та допит свідків.

У судовому засіданні 21 квітня 2026 року було відмовлено у задоволені клопотання відповідача про виклик та допит свідків, заслухано вступні слова відповідача, його представника та допитано свідків, оголошено перерву до 23 квітня 2026 року.

У судовому засіданні 23 квітня, 3 червня та 9 червня 2026 року досліджено письмові докази у справі та оголошено перерву до 14 серпня 2026 року.

13 серпня 2026 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через хворобу.

Судове засідання у справі 14 серпня 2026 року було відкладено на 29 вересня 2026 року за клопотанням представника відповідача.

У судових засіданнях позивач та її представник підтримали доводи, викладені у письмових заявах по суті щодо первісного позову та щодо зустрічного позову, просили первісний позов, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник відповідача та відповідач у судових засіданнях підтримали доводи викладені у зустрічній позовній заяві та письмових заявах по суті, просила зустрічну позовну заяву, з урахуванням заяви про зміну предмету позову задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, допитавши свідків, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 30 квітня 2010 року сторони уклали шлюб, який бу зареєстрований Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім`ї (а.с. 13).

Під час перебування у шлюбі у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 14).

Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2024 року шлюб між сторонами було розірвано. Рішення набрало чинності 11 листопада 2024 року.

Під час перебування сторін у шлюбі було придбано наступне майно: 1/3 частка квартири АДРЕСА_3 ; земельна ділянка кадастровий номер 7420889200:01:001:0265, земельна ділянка кадастровий номер: 7420889200:01:001:0264, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , автомобіль INFINITI М25, 2012 року випуску, об`єм двигуна 2496 см3, номер кузова НОМЕР_3 ; - мотоцикл: KAWASAKI VN 1700 CLASSIC , 2014 року випуску, об`єм двигуна 1700 см3, номер шасі НОМЕР_4 , а також формування частки статутного капіталу у розмірі 33,34% в ТОВ «СКД АВТО».

Вказані обставини не заперечувались та не спростовувались сторонами, а зазначались у заяві по суті як спільне майно подружжя.

Крім того, позивачка, звертаючись із позовом до суду зазначала, що у період перебування у шлюбі сторонами було сформовано частку у статному капіталі у розмірі 50% ТОВ «АВТОРЕМТЕХ».

Відповідач, заперечуючи проти такої вимоги, вказав, що статутний капітал в ТОВ «АВТОРЕМТЕХ» був сформований за його особисті кошти, в період фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами, у зв`язку з чим, звертаючись із зустрічним позовом до суду (з урахуванням заяви про зміну предмету позову), зокрема, просив суд встановити факт окремого проживання сторін у період часу з березня 2022 року по листопад 2024 року.

Стосовно вимоги про встановлення факту окремого проживання подружжя.

Звертаючись із такою вимогою до суду, відповідач та його представник зазначили, що після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України позивачка ОСОБА_1 разом з дітьми виїхала до Польщі, де проживала у друга відповідача - ОСОБА_12 . В квітні 2022 року позивачка разом з дітьми поїхали до Хорватії, а в червні 2022 року - до Італії. Після виїзду позивачки сторони припинили спільне господарство, разом проживати та виконувати права та обов`язки чоловіка і дружини. З травня 2022 року у відповідача були близькі відносини з іншою жінкою, з якою в подальшому він уклав шлюб.

Позивачка, заперечуючи проти вказаних обставин зазначила, що 1 серпня 2022 року вона разом з дітьми повернулась в Україну та проживала разом з родиною за адресою: АДРЕСА_6 , на прохання відповідача 17 серпня 2022 року відкрила ФОП, а 18 серпня 2022 року видала довіреність на відповідача на представлення її інтересів як ФОП з будь-яких питань. Крім того, вказала, що факт ведення спільного господарства підтверджується квитанція по рахункам ОСОБА_1 , яка сплачувала комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_6 та за адресою: АДРЕСА_7 , перепискою у додатках, банківськими переказами.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

За змістом ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Під час розгляду справи судом встановлено, і вказане не заперечувалось учасниками справи, що позивачка в березні 2022 року разом з дітьми виїхала за кордон, спочатку до Польщі, а пізніше до США. Також сторонами не оспорювався та не заперечувався той факт, що позивачка разом з дітьми повернулась на деякий час до України в серпні 2022 року, наразі вона з дітьми проживає в США.

Як вбачається з виписки з ЄДРЮОтаФОП 17 серпня 2022 року позивач ОСОБА_1 зареєструвала ФОП, вид діяльності 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 68.20 Надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого майна (а.с. 18, т. 3).

18 серпня 2022 року ОСОБА_1 надала ОСОБА_3 (відповідач) довіреність, копія якої долучена до матеріалів справи, якою уповноважила відповідача представляти її інтереси як фізичної особи-підприємця з будь-яких питань, в тому числі з питань пов`язаних з веденням підприємницької діяльності (а.с. 98, т. 6).

Із долученого до матеріалів справи особисто листування позивача та відповідача вбачається, що в серпні 2023 року позивачка спілкується через мобільний застосунок з відповідачем, скаржиться йому на головний біль, відповідач жаліє її, відправляє смайли з сердечками. Також між сторонами йде спілкування щодо того, що позивачка бажає повернутись в Україні додому, на що відповідач реагує, що теж цього хоче, проте в липні ще необхідно «посидіти». Серед іншого в листуванні відповідач зазначає фразу «скоро встретимся» разом зі смайлом сердечком.

Також відповідно до долучених до матеріалів справи виписок з банківської карти позивачки як ФОП вбачається, що в 2023 році в банківської карти знімались кошти готівкою в м. Бориспіль, в банкоматі за адресою: АДРЕСА_6 , АДРЕСА_8 набережна, та за іншими адресами в м. Києві (при цьому позивачка в цей час з дітьми перебувала за кордоном), здійснювались оплати коштів за договорами, а відповідно до довіреності від 18 серпня 2022 року позивачка серед іншого уповноважила відповідача користуватися, управляти та розпоряджатись належними їй як ФОП рахунками, утримувати в установах банку належні їй грошові кошти, платіжні картки, ПІН-коди, отримувати додаткову платіжну картку до рахунків, тощо (а.с. 62-82, т. 6)

Крім того, позивачкою надані квитанції щодо здійснення нею оплати комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_6 та за адресою: АДРЕСА_4 , житлове приміщення, яке на праві власності зареєстроване за відповідачем та його батьками в рівних частинах (а.с. 87-97, т.6).

Також судом враховується та обставина, що із позовом про розірвання шлюбу відповідач звернувся лише в березні 2024 року, при цьому суду не надано доказів того, що відповідач раніше повідомляв позивача про намір розірвати з нею шлюб, або доказів того, що він звертався до суду із заявою про встановлення режиму окремого проживання подружжя.

Суд відхиляє доводи відповідача та його представника про те, що з травня 2022 року відповідач почав відносини з іншою жінку, що підтверджує відсутність сімейних відносин між сторонами, оскільки доказів такого суду надано не було як і не було надано доказів, що з цього часу відповідач почав проживати однієї сім`єю без реєстрації шлюбі з іншою жінкою.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 зазначили, що про відносини відповідача з іншою жінку, зокрема про спільне їх проживання з літа 2023 року, вони дізнались зі слів відповідача, а отже в даному випадку це свідчення з чужих слів, що не береться судом до уваги як належний та допустимий доказ.

Серед іншого суд зазначає, що на підтвердження ведення спільного господарства сторонами при умові окремого проживання, суд бере до увагу ту обставину, що звертаючись із зустрічним позовом до суду відповідач, зокрема зазначає, що ним у 2023 році придбавались два дитячі ліжка, два матраци, два наматрацника, а також телевізор Samsung, вказане майно за твердженням відповідача є спільною сумісною власністю та знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , в квартирі матері позивачки, де вони проживали разом сім`єю. Отже, відповідач погоджується з тим, що в 2023 році ним придбавалось майно саме для родини і воно є спільним із позивачкою.

Отже, судом під час розгляду справи встановлено, що не дивлячись на те, що фактично позивач та відповідач проживали окремо після березня 2022 року, що було пов`язано з повномасштабним вторгнення рф на територію України, та виїздом позивачки з дітьми за кордон, а не особистим бажанням позивача чи відповідача припинити шлюбні відносини та проживати окремо через втрату почуття любові та взаємоповаги один до одного, між ними зберіглись подружні відносини, вони вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки: відповідач придбавав речі для родини, позивачка сплачувала кошти за комунальні послуги за спільне майно-квартиру по АДРЕСА_6 , сплачувала кошти за комунальні послуги за квартиру батьків відповідача, видала довіреність на ім`я відповідача щодо представлення її інтереси як фізичної особи-підприємця з будь-яких питань, в тому числі з питань пов`язаних з веденням підприємницької діяльності, відповідач користувався коштами з рахунків позивача як ФОП, знімав гроші, також сторони один одному перераховували кошти для власних потреб за цей час (а.с. 23-24, т.3, а.с. 7-46, т.7)), вели «тепле» листування у застосунках, яке суд оцінює саме як спілкування чоловіка і дружини, зокрема враховуючи те, що 7 липня 2023 року відповідач писав позивачці, що він їх любить та цілує, особливо позивачку (а.с.111 зворот, т. 3), обговорювали подарунок батьку відповідача на питання відповідача до позивача: «что будем дарить папе» (листування від 20 лютого 2023 року, а.с. 109-11, т. 3).

Таким чином, всі зазначені докази у своїй сукупності свідчать про наявність подружніх відносин між сторонами у період з березня 2022 року по щонайменше березень 2024 року, коли відповідач подав до суду позов про розірвання шлюбу, а отже, відповідачем не було доведено суду належними, достатніми та достовірними доказами факт припинення подружніх відносин з березня 2022 року, а тому позовна вимога про встановлення факту окремого проживання подружжя не підлягає до задоволення.

За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п`ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України).Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина перша статті 60 СК України).

Відповідно до статті 65 СК України дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (стаття 68 СК України).

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Як роз`яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 5 жовтня 2020 року у справі № 537/78/19 положення статті 60 СК свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована тим із подружжя, який оспорює поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Стосовно рухомого майна.

Сторонами у справі не заперечувався факт придбання за період шлюбу транспортних засобів автомобіль INFINITI М25, 2012 року випуску, об`єм двигуна 2496 см3, номер кузова НОМЕР_3 ; - мотоцикл: KAWASAKI VN 1700 CLASSIC, 2014 року випуску, об`єм двигуна 1700 см3, номер шасі НОМЕР_4 .

Зокрема, відповідно до листа РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві від 24 квітня 2024 року, 17 травня 2019 року за договором купівлі-продажу на ім`я ОСОБА_3 був придбаний автомобіль INFINITI М25, 2012 року випуску, об`єм двигуна 2496 см3, номер кузова НОМЕР_3 , а 10 вересня 2020 року - мотоцикл: KAWASAKI VN 1700 CLASSIC, 2014 року випуску, об`єм двигуна 1700 см3, номер шасі НОМЕР_4 (а.с. 23, т.1).

Отже, враховуючи норму статті 60 СК України, час придбання спірного майна подружжям, а також не спростування відповідачем режиму спільного майна належними та достатніми доказами, суд дійшов висновку, вказані транспортні засоби, які є предметом спору у цій справі, є спільною сумісною власністю подружжя.

Під час розгляду справи судом встановлено, що мотоцикл KAWASAKI перебуває у користуванні відповідач, а автомобіль INFINITI М25 був подарований відповідачем своїй матері, що підтверджується копією договору дарування від 18 травня 2024 року № 8044/2024/4606435 без повідомлення та отримання письмової згоди позивачки, що не заперечувалось та не спростовувалось відповідачем у судових засіданнях.

При цьому у письмових заявах по суті та у судових засіданнях, відповідач не заперечував щодо залишення в його власності мотоцикла KAWASAKI та сплату позивачці вартості як мотоциклу так і автомобіля.

Представником позивача та представником відповідача суду були надані різні звіти щодо вартості вказаного рухомого майна.

Так відповідно до звіту про оцінку майна автомобіля INFINITI М25, виготовлений ТОВ «Оціночна компанія реал естейт сіті» від 26 квітня 2024 року, ринкова вартість автомобіля становить 481200 грн.

Відповідно до звіту про оцінку майна мотоцикла KAWASAKI, виготовлений ТОВ «Оціночна компанія реал естейт сіті» від 26 квітня 2024 року, ринкова вартість автомобіля становить 399900 грн.

Вказані звіти надані представником позивача до позовної заяви.

В той же час, відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу автомобіля INFINITI М25, виготовлений ТОВ «Центр оцінки та консалтингу Нью вей» від 15 серпня 2024 року, ринкова вартість автомобіля становить 289270 грн.

Відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу мотоцикла KAWASAKI, виготовлений ТОВ «Центр оцінки та консалтингу Нью вей» від 15 серпня 2024 року, ринкова вартість автомобіля становить 329840 грн.

Вказані звіти були надані представником відповідача.

За клопотанням представника позивача, судом ухвалою суду від 23 липня 2025 року було призначено судову автотоварознавчу експертизу, проте така експертами Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України проведена не була у зв`язку із ненаданням експерту на його клопотання даних, необхідних для проведення експертизи.

Таким чином, суд бере до уваги звіти про оцінку колісних транспортних засобі надані саме представником відповідача за первісним позовом, оскільки, як зазначалось автомобіль та мотоцикл знаходились у безпосередньому користуванні відповідача, ним було надано оцінювачу реальні фото автомобіля та мотоцикла (що підтверджується додатками до звітів), на яких зафіксовано реальний технічний стан автомобіля та мотоцикла та повідомлено про їх технічні характеристики, в тому числі пробіг, наявність пошкоджень, тощо. В свою чергу, позивачка, за відсутності у неї у користуванні вказаного автомобіля та мотоцикла, не могла повідомити точні характеристики цих транспортних засобів, та їх технічного стану, а отже оцінка здійснювалась на підставі подібних транспортних засобів без урахуванням особливостей автомобіля та мотоцикла сторін.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц: «Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно».

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення частина вартості автомобіля INFINITI М25, 2012 року випуску, - мотоцикла KAWASAKI VN 1700 CLASSIC, 2014 року випуску, виходячи із вартості транспортних засобів, визначених відповідно до звітів від 15 серпня 2024 року, здійснених ТОВ «Центр оцінки та консалтингу Нью вей», тобто у загальному розмірі 309555 грн (164920 грн за мотоцикл та 144635 грн за автомобіль).

Стосовно поділу часток у статутному капіталі ТОВ.

Під час розгляду справи судом встановлено, що за час перебування сторін у шлюбі подружжям за спільні кошти було придбано майнові права ТОВ «СКД АВТО» - частка 33,34% (зареєстроване 14 листопада 2011 року) та ТОВ «АВТОРЕМТЕХ» частка 50% (зареєстроване 3 березня 2023 року).

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів (частина перша статті 144 ЦК України у редакції, чинній на час державної реєстрації у 2011 рокі юридичних осіб).

Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (частина перша статті 12 Закону України «Про господарські товариства» у вказаній редакції). Аналогічна норма передбачена частиною першою статті 115 ЦК України.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом (абзац четвертий частини другої статті 148 ЦК України у вказаній редакції).

Учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом (пункти «б» та «д» частини першої статті 10 Закону України «Про господарські товариства» у вказаній редакції).

У разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства.

Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Водночас як учасник товариства, який вносить спільне сумісне майно у статутний капітал цього товариства, так інші його учасники мають розуміти наслідки у випадку ухвалення рішення про виплату вартості частки члена подружжя у статутному капіталі.

У постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала про наявність підстав для відступу від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постановах від 3 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, від 3 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, а також Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 7 травня 2019 року у справі № 490/1408/15-ц. Вказаний відступ полягає у тому, що один з подружжя при поділі спільного сумісного майна може претендувати на виплату частки у статутному капіталі, що є відмінним від виплати половини вартості внеску засновника у статутний капітал цього товариства.

Як вбачається з витягу з ЄДРЮОта ФОП засновниками ТОВ СКД АВТО є ОСОБА_16 та ОСОБА_3 . Частка відповідача становить 33,34%, статутний внесок 101020,20 грн. Статутний капітал товариства - 303000 грн.

Відповідно до витягу з ЄДРЮОта ФОП засновниками ТОВ «АВТОРЕМТЕХ» є ОСОБА_3 та ОСОБА_17 . Частка відповідача становить 50 %, статутний внесок 10000 грн. Статутний капітал товариства - 200000 грн.

Як зазначив представник позивача у позовній заяві і вказане не заперечувалось представником відповідача та відповідачем, ОСОБА_3 без згоди позивачки та без повідомлення їй, продав свою частку у статутному капіталі ТОВ СКД АВТО.

Заперечуючи проти вимоги позивача про стягнення з нього половину вартості частки у статутному капіталі вказаного товариства, відповідач вказав, що 11 квітня 2024 року він здійснив переказ грошових коштів позивачці у розмірі 1601,29 доларів США, серед яких була й частка за продаж частки в ТОВ СК АВТО у розмірі 50510 грн.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії платіжної інструкції від 11 квітня 2024 року № Р24А2576386253D8992 ОСОБА_3 перерахував ОСОБА_1 кошти у розмірі 1601,29 доларів США із призначенням платежу: «переказ власних коштів» (а.с. 159, т.2).

Із долученої до матеріалів справи переписки між сторонами у мобільному застосунку вбачається, що позивач просить відповідача 11 квітня із суми коштів - 1600 доларів, що надійшли на її рахунок, визначитись скільки грошей кожній із дитині з цієї суми. Відповідач зазначає, що 1000 доларів - це на подарунок доньці ОСОБА_18 . Поряд з цим, відповідач не зазначає позивачу про те, що частина з цих коштів, а саме: 50510 грн - це кошти за частку позивача у статутному капіталі ТОВ СКД АВТО, який відповідач вирішив продати.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не доведено суду те, що він до продажу частки у ТОВ СКД АВТО перерахував позивачу її частину частки, з огляду на відсутність вказаного у призначенні платежу, а також не повідомлення у листуванні про це, суд відхиляє доводи представника відповідача та відповідача про те, що позивачка отримала вже свою частину частки у статутному капіталі ТОВ СКД АВТО.

Крім того, враховуючи, що судом було відмовлено у задоволені вимоги відповідача про встановлення факту окремого проживання сторін у період з березня 2022 року по листопад 2024 року, частка у статутному капіталі ТОВ «АВТОРЕМТЕХ» є спільною сумісною власністю подружжя та, відповідно враховуючи заявлені позовні вимоги позивача також підлягає поділу.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення частка в статутному капіталі ТОВ СКД АВТО та ТОВ «АВТОРЕМТЕХ», що становить: 50510,10 грн та 5000 грн відповідно (половина від статутного капіталу товариств, з урахуванням розміру частки в них ОСОБА_3 )

Стосовно вимоги про поділ нерухомого майна.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 травня 2018 року ОСОБА_3 придбав земельну ділянку з кадастровим номером 7420889200:01:001:0264 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 18-19, т.1)

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 травня 2018 року ОСОБА_3 придбав земельну ділянку з кадастровим номером 7420889200:01:001:0265 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 99-100, т.2)

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 23 травня 2018 року ОСОБА_3 придбав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 20-21, т.1).

Відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно від 29 серпня 2012 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про право власності на вказану квартиру 1/3 частка її зареєстрована за ОСОБА_3 , інші 2/3 частки за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідно.

Сторони у справі не заперечували та не спростовували той факт, що вказане нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя.

В той же час, між сторонами виник спір щодо порядку поділу такого майна.

Так, позивачка звертаючись із позовом до суду просила суд в порядку поділу нерухомого майна визнати за нею право власності на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а за відповідачем визнати право власності на: дві земельні ділянки та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

В свою чергу, відповідач в порядку поділу майна подружжя просив визнати за ним право власності на 1/3 частку квартири за адерсою: АДРЕСА_1 , а за позивачем визнати право власності на: дві земельні ділянки та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

Із долучених до позовної заяви доказів, зокрема відповіді Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву вбачається, що 2 липня 2012 року іпотечним центром в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» було прийнято заяву про надання державної підтримки для будівництва (придбання) доступного житла від ОСОБА_6 . Вказану заяву було подано з урахуванням сім`ї у складі 3-х осіб: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (чоловік) та ОСОБА_3 (син).

3 серпня 2012 року між ОСОБА_6 та іпотечним центром в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» було укладено договір про обслуговування коштів для будівництва (придбання) доступного житла № 139 для будівництва однокімнатної квартири площею 55,31 кв.м за будівельною адресою: АДРЕСА_10 .

Відповідно до п. 2.1.1. договору його було укладено з урахуванням складу сім`ї ОСОБА_6 : ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (чоловік) та ОСОБА_3 (син).

З урахуванням положень нормативно-правових актів та положень договору державна підтримка була надана членам сім`ї ОСОБА_6 у розмірі 132578 грн (а.с. 208-209, т. 3).

Відповідно до повідомлення Дніпровської РДА в м. Києві за даними обліку, розподілу житлової площі та контролю за її використанням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , та ОСОБА_9 перебували на квартирному обліку за місцем реєстрації з 25 березня 2011 року у пільговій черзі за категорією «потерпілі у зв`язку з аварією на ЧАЄС ІІ категорія». Відповідно до розпорядження Дніпровської РДА в м. Києві родину ОСОБА_6 було знято з квартирного обліку у зв`язку з забезпеченням житловою площею згідно з нормою, а саме участі у програмі змішаного співфінансування (а.с. 35, т. 6).

При цьому, з урахуванням наданої відповіді, суд зауважує, що ОСОБА_9 , спільна дитина сторін у справі, народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , а отже не могла перебувати на квартирному обліку з 25 березня 2011 року.

Листом від 25 березня 2014 року іпотечний центр в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» повідомив Дніпровську РДА в м. Києві про те, що ОСОБА_6 та члени її сім`ї з 3 осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 надано державну підтримку на будівництво (придбання) квартири АДРЕСА_11 . На цей час новозбудоване житло введено в експлуатацію та підписано акт прийому-передачі. Вказана інформація надавалась Дніпровській РДА у зв`язку з перебуванням родини ОСОБА_6 на квартирному обліку та для вирішення питання щодо подальшого перебування родини на квартирному обліку (а.с. 140, т. 6).

29 січня 2014 року між ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 підписано акт приймання-передачі квартири інвестору: АДРЕСА_3 , однокімнатна квартира, загальною площею 56 кв.м.

Відповідно до довідки ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» від 21 лютого 2014 року визначено, що вартість майнових прав на квартиру сплачено у повному обсязі у розмірі 487200 грн. Довідка видана ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .

Згідно наданих представником відповідача виписок по особовому рахунку ОСОБА_6 , який відкритий на її ім`я відповідно до договору від 11 липня 2012 року, останньою вносились платежі на виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно від 29 серпня 2012 року (, ж.б. 8а, 2-й мкрн, ж.м. Позняки) (а.с. 2231-237, т. 6).

Вирішуючи питання щодо поділу 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , земельних ділянок та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 суд враховує порядок та процес придбання сторонами та третіми особами квартири, участь сторін та третіх осіб у сплаті коштів на придбання квартири (зокрема сторонами у справі не надано жодного доказу щодо надання ними спільних коштів на придбання квартири), також суд враховує відсутність будь-яких доказів щодо здійснення сторонами у справі ремонту в квартирі, придбання будівельних матеріалів, оздоблення, меблів, побутової техніки, тощо.

Серед іншого, суд враховує, що як вбачається з наданих пояснень сторін, зокрема вказане не заперечувалось позивачкою у справі, квартира за адресою: АДРЕСА_1 весь час здавалась в оренду та позивачка з дітьми та чоловіком (відповідачем) у цій квартирі жодного дня не проживали. При цьому суд відхиляє доводи позивачки про те, що в серпні місяці 2022 року після її приїзду з дітьми в Україну вони родиною проживали саме за цією адресою, оскільки долучені на підтвердження цього фото дітей з бабусею та дідусем вказаний факт не підтверджують жодним чином.

Також суд бере до уваги, що позивачка разом із дітьми та чоловіком (відповідачем) з 30 квітня 2010 року по липень 2011 року проживала за адресою: АДРЕСА_12 , у квартирі бабусі позивачки, що підтверджується актом про проживання від 31 липня 2025 року, підписаний мешканцями вказаного будинку та затверджений керівником ОСББ «Березняківська 24». Позивачкою та її представником вказаний факт не заперечувався та не спростовувався (а.с. 246, т. 6).

Крім того, відповідно до акту про факт проживання від 24 квітня 2018 року, який засвідчений начальником КП «Житло-сервіс» вбачається, що позивач з дітьми та відповідачем проживали за адресою: АДРЕСА_13 (а.с. 244-245, т.6). Позивачкою та її представником вказаний факт не заперечувався та не спростовувався, а також сама позивачка у своїх поясненнях підтверджувала той факт, що до березня 2022 року родина проживала саме за цією адресу, а після її виїзду за кордон з дітьми, відповідач залишився на певний час проживати у цій квартирі.

Отже, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, що описані вище, з огляду на порядок та процес придбання сторонами та третіми особами квартири, участь сторін та третіх осіб у сплаті коштів на придбання квартири, здійснення в ній ремонту, купівлі меблів та побутової техніки, на те, що спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 є однокімнатною, 2/3 частки цієї квартири на праві власності зареєстровані за батьками відповідача, позивач з дітьми ніколи у вказаній квартирі не проживала, в ній відсутні її та дітей речі (протилежного суду не доведено), з огляду на неприязні відносини, що склались наразі між позивачкою та батьками відповідача, зважаючи на те, що на разі фактично квартирою користується та в ній проживає відповідач з новою дружиною, з огляду на те, що позивачка з дітьми довготривалий час проживають за кордоном в США та будь-яких доказів, окрім слів, що вони мають намір повертатись в України суду надано не було, зважаючи на те, що фактично позивачці у цій квартирі належить незначна частка (1/6 як половина у спільному майні подружжя), суд дійшов висновку, що у порядку поділу майна подружжя право власності на 1/3 частку квартири необхідно визнати саме за відповідачем.

Оскільки суд визнає право власності на квартиру за відповідачем, то відповідно, враховуючи позовні вимоги за зустрічним позовом, суд визнає в порядку поділу майна подружжя право власності позивачки на все нерухоме майно, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 : дві земельні ділянки та житловий будинок.

Стосовно доводів позивачки про те, що вона не має іншого житла у м. Києві та через особливий стан здоров`я однієї з доньок не може проживати у с. Шаповалівка, також зважаючи на технічний стан будинку, розташованого в селі, суд зазначає, що як вказувалось вище позивачка жодного дня з родиною не проживала у спірній квартирі, вони проживали довготривало у квартирі матері позивачки, яка наразі проживає в США, а отже у випадку повернення позивачки до України вона може надалі проживати у квартирі матері, будь-яких доказів того, що мати заперечує проти проживання доньки з дітьми у квартирі чи намагається її продати на цей час суду під час розгляду справи надано не було. Крім того, позивачка може розпорядитись на власний розсуд нерухомим майном, що знаходиться в с. Шаповалівка та, отримані кошти використати для можливого придбання іншого житла.

Також суд зазначає, що місце реєстрації позивачки та доньки ОСОБА_19 за адресою: АДРЕСА_1 , не може бути підставою для визнання за позивачкою право власності на спірну частку квартири, з урахуванням всі вище взяти судом до уваги обставин щодо спірної квартири.

Крім того, належність відповідачу частки у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 враховується судом при поділі частки у спільній квартирі, поряд з цим, суд також враховує, що в у вказаній квартирі фактично проживають батьки відповідача, а він з дружиною проживає у спірній квартирі.

Щодо непослідовної поведінки відповідача, яка має місце на думку позивачки та її представника, а саме визнання ним як відповідачем у справі позову ОСОБА_6 про визнання недійсним в частині покупці договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, у іншій цивільній справі, судом не береться до уваги, оскільки рішення у такій справі судом на разі не ухвалено та, відповідно, воно не набрало чинності. Крім того, навіть у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_6 у іншій справі, вказане не свідчитиме про те, що відповідач, як син ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , інших співвласників спірної квартири, не буде мати право на проживання у ній з іншою дружиною.

Стосовно вимоги про сплату коштів сторонами, в рахунок зрівняння часток у нерухомому майні.

Для визначення вартості спірного нерухомого майна судом, ухвалою суду від 17 жовтня 2024 року призначено у справі оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизи.

Відповідно до висновку судового експерта Свериди О.М. від 30 квітня 2025 року № 3-30/04 ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 становить 3298500 грн.; ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 становить 56700 грн, ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 7420889200:01:001:0265 за адресою: АДРЕСА_2 - 9000 грн, ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 7420889200:01:001:0264 за адресою: АДРЕСА_2 - 23500 грн (а.с. 177-226, т. 4)

Представник відповідача, заперечуючи проти такого висновку судового експерта, подала відповідне клопотання про неприйняття судом цього висновку, та долучила до матеріалів справи інший висновок судового експерта Свістунова І.С. від 20 січня 2025 року № С1983/01-2025, який виготовлено на замовлення відповідача ОСОБА_3 , відповідно до якого ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 становить 2764800 грн.; ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 становить 34300 грн, ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 7420889200:01:001:0265 за адресою: АДРЕСА_2 - 7500 грн, ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 7420889200:01:001:0264 за адресою: АДРЕСА_2 - 65200 грн та просила суд враховувати саме цей висновок при визначенні вартості спільного спірного майна подружжя (а.с. 86-129, т. 5).

Представник позивача заперечувала проти поданого представником відповідача висновку та просила суд враховувати висновок судового експерта, виготовленого на виконання ухвал суду.

Отже, судом, при визначені вартості спірного спільного майна подружжя береться до уваги саме висновок судового експерта Свериди О.М. від 30 квітня 2025 року № 3-30/04, оскільки такий висновок був наданий експертом на виконання вимог ухвали суду про призначення оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи. При цьому, при призначені експертизи судом враховувалось наявність в матеріалах справи звітів про оцінку вартості спірного майна, що були подані як представником позивача так і представником відповідача. Ухвала суду про призначення вказаної експертизи була оскаржена представником відповідача, проте постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 вона була залишена без змін, в тому числі щодо обраної судом установи для проведення експертизи. Відповідач замовив проведення експертизи в іншого експерта в період перебування ухвали суду про призначення експертизи на виконані у судового експерта, не знаючи висновку експерта за результатами проведеної експертизи щодо вартості спірного майна. Тобто такі дії відповідача свідчать виключно про те, що він наперед, у будь-якому випадку не погоджується з діями позивачки та з доказами, що подаються нею до суду, не знаючи їх змісту, що говорить про неприязні відносини між позивачем та відповідачем на цей час.

Суд відхиляє доводи представника відповідача, викладені у заяві про відхилення висновку експерта Свериди О.М., оскільки вказані заперечення зводяться до суб`єктивної формальної оцінки висновку стороною відповідача, категоричне непогодження із ним. Об`єктивних даних про те, що висновок судового експерта Свериди О.М. не відповідає вимогам нормативно-правових актів суду надано не було. Клопотання про виклик та допит експерта, у випадку наявності, на думку сторони відповідача, суперечностей у висновку експерта, для можливого їх усунення, суду заявлено не було.

Таким чино, враховуючи, що за відповідачем судом визнано право власності на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 3298500 грн (1/6 частка складає 549750 грн), а за позивачем визнано право власності на дві земельні ділянки та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 загальною вартістю 89200 грн. (1/2 частка складає 44600 грн) для зрівняння часток подружжя з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 505150 грн (549750 грн. - 44600 грн).

Стосовно вимоги про поділ побутової техніки та меблів.

Звертаючись із зустрічним позовом до суду, відповідач зазначає, що ним, у період шлюбу було придбано наступне майно: 25.01.2019 року - фен ROWENTA CV7920F0, вартістю 1 999,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 25.01.2019 року; • ??24.11.2020 року- телевізор Samsung QE4306 OTAUXUA, вартістю 16 799,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 24.11.2020 року; • ??05.01.2021 року - точилка кухонних ножів Rondell RD-323, вартістю 399,00 грн. що підтверджується фіскальним чеком від 05.01.2021 року; • ??05.01.2021 року - блендер заглибний Tefal HB533138, вартістю 999,00 грн. що підтверджується фіскальним чеком від 05.01.2021 року; • ??07.03.2021 року - фен ROWENTA CV 5705F0, вартістю 649,00 грн. що підтверджується фіскальним чеком від 07.03.2021 року; 31.10.2021 року; • ??31.10.2021 року - пилосос для сухого прибирання без мішка Bosch BGS7POW1, вартістю 13 799,00 грн. що підтверджується фіскальним чеком від • ??28.03.2023 року - два дитячих ліжка, два матраци на ліжка, два наматрацники вартістю 50 477,00 грн. що підтверджується замовленням № 2497248 від 28.03.2023?року; • ??26.05.2023 року - Телевізор Samsung TQ65QH9ОС, вартістю 72 000,00 грн. що підтверджується Товарним чеком N? 2605 від 26.05.2023 року. За твердженням відповідача вказане майно знаходиться в квартирі матері позивачки за адресою: АДРЕСА_14 .

Позивачка заперечувала проти заявленої вимоги та вказувала, що відсутні докази того, що таке майно придбавалось за спільні кошти подружжя (крім ліжок) та використовувалось подружжям.

На підтвердження факту придбання вказаного вище майна відповідачем до справи долучено копії фіскальних чеків. Поряд з цим, суд не приймає до уваги вказані докази на підтвердження факту наявності такого майна в дійсності та купівля його саме відповідачем ОСОБА_3 , а не будь-якими іншими особами для власного користування, оскільки надані копії фіскальних чеків не містять жодних ідентифікуючих ознак щодо особи, яка придбавала певний товар. Крім того, суду не було надано жодних доказів того, що вказані відповідачем речі дійсно наявні в квартирі за адресою: АДРЕСА_14 . Отже зазначене вище майно суд не визнає спільним сумісним майном сторін, та відповідно воно не підлягає поділу.

В той же час, суд зазначає, що придбані 28 березня 2023 року два дитячих ліжка, два матраци на ліжка, два наматрацники вартістю 50 477,00 грн. що підтверджується замовленням № 2497248 від 28.03.2023?року (а.с. 184, т. 1) є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки про купівлю таких речей відповідач повідомляв позивача у листуванні в мобільному застосунку, скидав відповідні їй фото та позивачкою погоджувалась така покупка. Крім того, позивачка не заперечувала факт знаходження у квартирі за адресою: АДРЕСА_14 вказаного майна. Також факт придбання вказаного майна саме відповідачем підтверджується нарядом-замовленням, де чітко зазначено прізвища покупця.

Таким чином, два дитячих ліжка, два матраци на ліжка, два наматрацники вартістю 50 477,00 грн. визнаються судом спільною сумісною власністю подружжя, та оскільки таке майно знаходиться у квартирі матері позивачки, діти проживають разом з позивачкою, і на нього не претендує відповідач, суд дійшов висновку про визнання права власності на таке майно саме за позивачкою.

Стосовно вимоги про стягнення з позивачки на користь відповідача орендних платежів.

У зустрічній позовній заяві відповідач зазначав, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 2018 року по квітень 2024 року здавалась в оренду, вартість оренди - 12000 грн щомісячно. Кошти від оренди квартири отримувала позивачка на власну банківську карту за період з березня 2022 року по квітень 2024 року. Загальна сума отриманих нею коштів становить 276960 грн ( з урахуванням того, що в березні та квітні 2024 року сума оренди становила - 12480 грн).

При цьому, відповідач у зустрічному позові зазначає, що з урахуванням того, що співвласниками квартири за вказаною адресою є ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та позивач і відповідач, частка сторін у справі за орендні платежі становить 92320 грн (276960 грн.:3), тобто частка відповідача становить 46160 грн (92320 грн.:2). Поряд з цим, відповідач просить стягнути з позивача кошти у розмірі 230800 грн, які включають в себе його частку (46160 грн) та частку його батьків - 184640 грн (92320 грн *2).

Позивачка, заперечуючи проти такої вимоги, вказала, що факт отримання саме нею коштів від оренди квартири був погоджений відповідачем, протягом всього вказаного у позові часу він не заперечував проти перерахування коштів за оренду позивачці, не вимагав від неї повернення йому половини отриманих коштів, а погоджувався з тим, що такі кошти йдуть на спільні потреби родини, зокрема на потреби дітей, які разом з позивачкою проживають за кордоном.

Відповідно до пояснень ОСОБА_20 , що були надані адвокату відповідача 20 серпня 2024 року, він з 2018 року по квітень 2024 року орендував з дружиною квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , оренда становила 12000 грн щомісячно. Кошти за оренду ним сплачувались на картку ОСОБА_1 (позивачки) разом з витратами на ЖКП (а.с. 194, т. 1).

Вказана обставина не заперечувалась та не спростовувалась позивачкою у справі, крім того, перерахування коштів позивачці підтверджується випискою з банківської карти ОСОБА_20 (а.с. 195-204 т. 1).

Суд зазначає, що доходи від здачи в оренду житла є спільним сумісним майном подружжя, та воно підлягає поділу у випадку, якщо стороною буде доведено, що отримані кошти були витрачені одним із подружжя на особисті власні потреби, без узгодження з іншим з подружжя та не в інтересах сім`ї.

Суд зауважу, що відповідачем у справі не було доведено суду, що грошові кошти від здачи в оренду нерухомого майна отримувались позивачкою без згоди відповідача та витрачались нею на особисті потреби, а не в інтересах родини. Відповідачем не надано суду доказів, зокрема листування між подружжям, де б відповідач зазначав позивачці про те, що оскільки у них фактично припинились шлюбні відносини з березня 2022 року, як про це зазначав відповідач у заявах по суті та в своїх поясненнях суду, він просить позивачку перераховувати йому його частку грошей від здачи майна в оренду чи доказів того, що він заперечує проти отримання позивачкою всіх коштів від орендарів, чи вимагає від позивачки звіт про використання коштів, отриманих від орендарів. Отже, відповідач з самого початку погоджувався з тим, щоб кошти від оренди квартири отримувала на свою картку саме позивачка, не контролював ці витрати, не заперечував, що такі кошти використовуються на потреби сім`ї, зокрема спільних дітей.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з позивачки коштів за оренду квартири не підлягає до задоволення.

Серед іншого суд також вважає за необхідне зазначити, що інші співвласники квартири: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не заявляли вимог до позивачки про стягнення частини коштів за оренду квартири, а відповідач ОСОБА_3 не має права вимагати стягнення частини коштів за оренду квартири, що належить іншим співвласникам, на свою користь.

Згідно зі статтю 2 ЦПК України з авданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів, одним з яких, зокрема, є визнання права (пункт 1).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно з вимогами статті 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що первісний позов та зустрічний позов підлягають частковому задоволенню, з урахуванням встановлених судом під час розгляду обставин та враховуючи викладене судом мотивування.

Отже, за результатами розгляду справи, суд дійшов висновку про наступний поділ майна між сторонами у справі:

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на:

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 ;

-земельну ділянку з кадастровим номером 7420889200:01:001:0265 за адресою: АДРЕСА_2 ;

-земельну ділянку з кадастровим номером 7420889200:01:001:0264 за адресою: АДРЕСА_2 ;

-два дитячих ліжка Еко 90 з підйомним механізмом, два матраци Orange Line 90*190, два наматрацники FullCover 90*190

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на:

-1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

-мотоцикл KAWASAKI VN 1700 CLASSIC, 2014 року випуску, об`єм двигуна 1700 см3, номер шасі НОМЕР_4 .

Тобто, позивач отримує у власність майно на загальну суму 139677 грн (1/2 частка вартості якого становить 69838,50 грн), а відповідач отримує у власність майно на загальну суму 1429340 грн (1/6 частка квартири у розмірі 549750 грн, частка мотоциклу KAWASAKI VN 1700 CLASSIC, 2014 року випуску - 164920 грн, загальна сума - 714670 грн).

А отже, у порядку зрівняння часток подружжя у спільному майні з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума у розмірі 644835,50 грн (714670 грн - 69838,50 грн).

Стосовно клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Відповідач заявляючи вказане клопотання просив суд врахувати, що ним сплачуються аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частки від його доходу, єдиним доходом у нього є заробітна плата в ТОВ «АВТОРЕМТЕХ» та відповідно до довідки вона становить за період з січня по травень 2025 року - 58135 грн.

Позивач заперечувала проти розстрочки виконання рішення суду, аргументуючи це, що заробітна плата відповідача у довідці занижена, враховуючи, що він є директором ТОВ «АВТОРЕМТЕХ», має у користуванні мотоцикл та має у власності нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частинами четвертою, п`ятою вказаної статті визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

На підтвердження свого клопотання про розстрочення виконання рішення суду відповідачем до матеріалів справи долучено довідку про його доходи від 9 червня 2025 року (а.с. 216, т. 5).

Поряд з цим, суд зазначає, що підтримуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду протягом всього часу розгляду справи, відповідачем не було надано нової довідки про його доходи станом на 2026 рік, враховуючи про своєчасну обізнаність про день та час проведення судових дебатів у цій справі та з огляду на те, що з моменту подання попередньої довідки минуло більше року і вона явно є не актуальною станом на час завершення розгляду справи.

Крім того, суд зауважує, що надана суду довідка складена та підписана особисто відповідачем у справі, а отже у суду об`єктивно виникають сумніви щодо достовірності даних, зазначених в ній, враховуючи позицію відповідача щодо предмету спору.

Офіційних довідок з Державної податкової служби України про дійсні доходи відповідача останнім суду надано не було, клопотань про витребування таких даних також суду не заявлялось.

Отже, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, суд доходить висновку про те, що ОСОБА_3 не надав суду доказів на підтвердження наявності обставин, які мають винятковий характер. Незадовільний майновий стан, а також сплата аліментів на утримання дітей в розумінні статті 435 ЦПК України, не є підставою для розстрочки виконання рішення суду, враховуючи, що відповідач має у власності рухоме та нерухоме майно, за рахунок якого можлива сплата коштів позивачу на виконання цього рішення суду.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи розмір задоволених позовних вимог первісного позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 10930,99 грн, а враховуючи розмір задоволених позовних вимог зустрічного позову, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 12266,44 грн.

Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи приписи частини 10 статті 141 ЦПК України, суд доходить висновку, що з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1335,45 грн (12266,44 грн (з позивача на користь відповідача) - 10930,99 грн (з відповідача на користь позивача).

На підставі викладеного, керуючись статтями 60, 61, 63, 69, 70 СК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141,178, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-282, 284, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту окремого проживання, поділ майна подружжя, визнання майна особистою приватною власністю - задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя:

-1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

-житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 ;

-земельну ділянку з кадастровим номером 7420889200:01:001:0265 за адресою: АДРЕСА_2 ;

-земельну ділянку з кадастровим номером 7420889200:01:001:0264 за адресою: АДРЕСА_2 ;

-два дитячих ліжка Еко 90 з підйомним механізмом, два матраци Orange Line 90*190, два наматрацники FullCover 90*190;

-автомобіль INFINITI М25, 2012 року випуску, об`єм двигуна 2496 см3, номер кузова НОМЕР_3 ;

-мотоцикл: KAWASAKI VN 1700 CLASSIC, 2014 року випуску, об`єм двигуна 1700 см3, номер шасі НОМЕР_4 ;

-33,34% статутного капіталу ТОВ СКД АВТО;

-50% статутного капіталу ТОВ «АВТОРЕМТЕХ».

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на:

-житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 ;

-земельну ділянку з кадастровим номером 7420889200:01:001:0265 за адресою: АДРЕСА_2 ;

-земельну ділянку з кадастровим номером 7420889200:01:001:0264 за адресою: АДРЕСА_2 ;

-два дитячих ліжка Еко 90 з підйомним механізмом, два матраци Orange Line 90*190, два наматрацники FullCover 90*190.

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на:

-1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

-мотоцикл: KAWASAKI VN 1700 CLASSIC, 2014 року випуску, об`єм двигуна 1700 см3, номер шасі НОМЕР_4 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя грошову компенсацію ринкової вартості частки автомобіля INFINITI М25, 2012 року випуску, об`єм двигуна 2496 см3, номер кузова НОМЕР_3 в розмірі 144635 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя грошову компенсацію за частку у статутному капіталі ТОВ СКДА Авто у розмірі 50510,10 грн та частку у статутному капіталі ТОВ «АВТОРЕМТЕХ» у розмірі 5000 грн.

В порядку зрівняння часток подружжя у спільній сумісній власності стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 644835,50 грн.

В іншій частині позовних вимог за первісним та зустрічними позовами - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання позову до суду у розмірі 1335,45 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_4

Суддя К.В. Шаповалова