Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №753/2748/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2748/25

провадження № 2/753/2684/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Котвицького В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Рабчевської К.Ю.,

представників позивача ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

представника відповідача 1 ОСОБА_3 ,

третьої особи 1 ОСОБА_4 ,

представника третьої особи 1 Замети Н.О.,

представника третьої особи 2 Вознюка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а у порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дарницького районного суду міста Києва перебуває справа за позовною заявою ОСОБА_5 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Заява обґрунтована тим, що встановлення факту проживання однією сім`єю має для позивача юридичне значення, оскільки відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особа, яка проживала із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, може мати право на одноразову грошову допомогу за умови встановлення цього факту рішенням суду. З огляду на це ОСОБА_5 звернулася до суду з проханням встановити факт її проживання однією сім`єю із ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу в період з грудня 2020 року по 05.06.2024.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 12.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства, та приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Згідно ч. 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`я може створюватися не лише на підставі шлюбу, а й на інших підставах, не заборонених законом та таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст. 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. При цьому проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без шлюбу саме по собі не створює всіх прав та обов`язків подружжя, однак закон визнає існування фактичних сімейних відносин та надає їм юридичне значення у визначених законом випадках. Такий підхід підтверджується актуальною практикою Верховного Суду.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю суду необхідно оцінити сукупність ознак сімейних відносин, зокрема: спільне проживання, ведення спільного господарства, спільний бюджет та витрати, взаємну матеріальну та моральну підтримку, піклування один про одного, спільне проведення часу, придбання речей для спільного користування, відкритість та сталість таких відносин.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються судом у порядку окремого провадження.

Справи про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу прямо передбачені п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України і, за загальним правилом, розглядаються в порядку окремого провадження. Водночас якщо існує спір про право, справа може розглядатися в позовному провадженні.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивачка просить суд встановити факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_7 у період з грудня 2020 року до 05.06.2024.

Обґрунтовуючи звернення до суду, позивачка пов`язує встановлення зазначеного факту з можливістю реалізації прав та гарантій, передбачених законодавством для членів сім`ї загиблого військовослужбовця.

Разом із тим судом установлено, що до відповідачів - Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачкою не заявлено самостійної матеріально-правової вимоги, спрямованої на поновлення, визнання або захист конкретного порушеного, невизнаного чи оспорюваного права.

Позивачка не просить суд визнати за нею право на отримання одноразової грошової допомоги, не просить стягнути з Міністерства оборони України чи ІНФОРМАЦІЯ_1 грошові кошти, не просить зобов`язати відповідачів вчинити конкретні дії, не оскаржує конкретні рішення відповідачів та не заявляє вимоги про визнання протиправними їхніх дій чи бездіяльності.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, право на звернення до суду передбачає наявність конкретного права, свободи або законного інтересу, захист якого особа пов`язує з конкретним порушенням, невизнанням чи оспорюванням з боку відповідача.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, а також зазначення способу захисту права або інтересу, який позивач просить суд застосувати.

Зазначені положення процесуального закону у взаємозв`язку означають, що позовна вимога повинна бути спрямована на досягнення певного правового результату щодо відповідача, а між заявленим способом захисту та поведінкою відповідача має існувати безпосередній правовий зв`язок.

У цій справі такого зв`язку між позивачкою та обома відповідачами судом не встановлено.

Факт проживання позивача однією сім`єю із ОСОБА_7 належить до обставин, які характеризують особисті та сімейні правовідносини між позивачем та померлим.

Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_2 не були учасниками зазначених сімейних правовідносин, не визначали характеру взаємовідносин між позивачем та ОСОБА_7 та не наділені повноваженнями встановлювати факт проживання конкретних осіб однією сім`єю.

Саме по собі те, що встановлення такого факту може мати юридичне значення для подальшої реалізації позивачем передбачених законом соціальних прав, не свідчить про те, що Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_2 порушили, не визнали або оспорили відповідне право позивача.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21, відповідно до якої справи про встановлення факту проживання однією сім`єю із загиблим військовослужбовцем належать до цивільної юрисдикції.

Разом із тим зазначений висновок Верховного Суду не означає, що сам факт належності відповідної категорії справ до цивільної юрисдикції автоматично свідчить про наявність матеріально-правового спору між заявником та Міністерством оборони України разом з ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Навпаки, Велика Палата Верховного Суду виходить із необхідності розмежування спору щодо юридичного факту, який стосується сімейних або інших приватноправових відносин, та спору щодо рішення, дії чи бездіяльності органу, який у подальшому здійснює призначення або виплату відповідного соціального забезпечення.

Таким чином, сама по собі можливість подальшого використання судового рішення про встановлення юридичного факту для реалізації соціального права не створює автоматично спору між позивачкою та відповідачами.

Згідно з матеріалів справи, позивач не посилається на те, що Міністерство оборони України або ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовили їй у призначенні чи виплаті відповідної допомоги, не оскаржує будь-якого рішення відповідачів та не вказує на конкретну протиправну дію або бездіяльність цих органів.

Відтак відсутні підстави вважати, що Міністерство оборони України чи ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент звернення позивачки до суду порушили, не визнали або оспорили її право.

Суд також враховує, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.02.2026 у справі № 308/17634/23, у справах щодо встановлення юридичного факту для подальшої реалізації права на одноразову грошову допомогу сам по собі орган, який призначає таку допомогу, не є суб`єктом отримання цієї допомоги, а тому між заявником та таким органом не виникає спору про саме право на отримання відповідної виплати.

На думку суду, наведений правовий висновок додатково підтверджує необхідність розмежування юридичного факту, який є підставою для подальшої реалізації права, та безпосереднього спору з органом, який здійснює відповідну адміністративну процедуру.

За встановлених у цій справі обставин такого безпосереднього спору між позивачем та відповідачами не встановлено.

Судом встановлено, що зі змісту матеріалів справи вбачається, що заперечення щодо заявленого позивачкою факту проживання однією сім`єю висловлюють ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які є близькими родичами померлого та мають власний інтерес у встановленні або не встановленні зазначеного факту.

Таким чином, саме наявність заперечень з боку інших фізичних осіб, які позивачем зазначені у позові третіми особами, не може бути ототожнена із порушенням права позивачки відповідачами.

При цьому суд звертає увагу, що належність відповідача визначається з урахуванням того, хто саме порушив, не визнав або оспорює право позивача та на кого у разі задоволення позову має бути покладено відповідний юридичний обов`язок.

У цій справі позивачкою не наведено, а судом не встановлено жодного юридичного обов`язку Міністерства оборони України або ІНФОРМАЦІЯ_1 , який виник би безпосередньо з факту проживання позивача однією сім`єю із ОСОБА_7 та який підлягав би виконанню на підставі рішення суду у цій справі.

Отже, задоволення заявленої вимоги саме до відповідачів не призвело б до безпосереднього відновлення будь-якого порушеного права позивачки, оскільки таке рішення не покладало б на відповідачів жодного обов`язку та не усувало б жодного порушення з їхнього боку.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивачем обрано спосіб судового захисту, який у заявленому обсязі не спрямований на захист конкретного права від порушення саме Міністерством оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Водночас суд не ставить під сумнів саме право позивачки звернутися до суду для встановлення юридичного факту, який може мати для неї юридичне значення, а вирішує виключно питання обґрунтованості заявлених вимог до визначеного позивачкою відповідача.

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про те, що Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_2 не є учасниками сімейних правовідносин між позивачем та ОСОБА_7 ; відповідачі не приймали щодо позивача рішень, якими було б порушено або обмежено її право; відповідачі не вчиняли дій та не допускали бездіяльності, які є предметом оскарження у цій справі; позивачем не заявлено до відповідачів конкретної матеріально-правової вимоги; встановлення факту проживання однією сім`єю саме по собі не створює для відповідачів юридичного обов`язку щодо позивача; наявність спору щодо відповідного факту з іншими особами не свідчить про наявність спору між позивачем та відповідачами.

За таких обставин суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог до Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_5 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя В.Л. Котвицький