Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №463/8407/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 463/8407/25 Головуючий у 1 інстанції: Кондратьєва Н.А.

Провадження № 22-ц/811/400/26 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15 грудня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу,

встановив:

У вересні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 5067 грн. 93 коп. боргу за надані послуги з розподілу природного газу за період з вересня 2023 року по серпень 2025 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» з 01.09.2023 року надає послуги з розподілу природного газу населенню, в тому числі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , якими вона користується.

Відповідні послуги надаються на підставі Типового договору розподілу природного газу, що затверджений постановою Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП) №2498 від 30.09.2015 року, який є публічним, умови договору розміщені на офіційному сайті позивача.

Споживання природного газу ОСОБА_1 підтверджується зміною показників обсягу природного газу та показників лічильника, що відображено в долученому до позовної заяви розрахунку суми заборгованості за послуги з розподілу природного газу.

За таких обставин позивач вважає, що відповідачка зобов`язана сплачувати вартість послуг, пов`язаних з розподілом природного газу, які надає ТОВ «Газорозподільні мережі України».

Станом на 26.08.2025 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість за послуги з розподілу природного газу у розмірі 5067 грн. 93 коп.

У зв`язку з несплатою боргу відповідачкою, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та просив стягнути вказану заборгованість у судовому порядку.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 15 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» 5067 грн. 93 коп. боргу за надані послуги з розподілу природного газу за період вересень 2023 року – серпень 2025 року на р/р НОМЕР_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» 2422 грн. 40 коп. судових витрат.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 30 грудня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті заяви про перегляд заочного рішення суду.

Рішення суду оскаржила відповідачка ОСОБА_1 , просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаного позову.

Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що, як вона вже зазначала у своїй заяві-вимозі від 30.10.2025 року, так і в скарзі від 10.11.2025 року та заяві про перегляд та скасування заочного рішення, про відкриття провадження у справі їй випадково стало відомо 30.10.2025 року, оскільки їй не було вручено ні ухвали про відкриття провадження у справі, ні позовної заяви з додатками, також вона повідомляла суд, що жодних повідомлень за її фактичним місцем проживання вона не отримувала, а у випадку наявності такого документу з підписом про отримання листа, вважає такий підробкою.

Вважає, що суд не перевірив всіх обставин справи, не дав належної правової оцінки її доводам у відзиві на позовну заяву, що призвело до помилкових висновків суду по суті вирішення даного спору.

Наголошує, що жодного договору з позивачем вона не укладала і її заяви-приєднання до типового договору позивач до суду не подав, за вказною адресою вона не проживає.

Вважає, що рішення ґрунтується лише на припущеннях, не містить мотивів відхилення її аргументів, правового аналізу заяви-приєднання, обґрунтування допустимості доказів позивача.

Відповідачка вимагає від позивача надання оригіналів документів (установчих документів, договору, актів, розрахунків тощо), на підставі яких нараховано борг, а якщо їх немає, то рішення підлягає скасуванню.

Додає, що Верховний Суд у своїй практиці послідовно зазначає, що відсутність договору або заяви-приєднання унеможливлює стягнення будь-яких платежів, незалежно від факту нарахувань.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, ототожнивши факт нарахування платежів або факт можливого споживання з акцептом.

На переконання відповідачки, позивачем не доведено наявність заборгованості, оскільки не надано первинних бухгалтерських документів, доказів фактичного обсягу послуг, доказів періоду виникнення боргу, документів, що підтверджують правомірність нарахувань.

Звертає увагу, що відповідно до чинного законодавства, представництво у судах здійснюється виключно адвокатами або законними представниками, однак, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позовна заява подана до суду без належних документів, що підтверджують повноваження представника позивача.

Наголошує, що суд першої інстанції фактично позбавив її ефективного права на захист, гарантованого ст.55 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки вирішив спір без перевірки обставин, що мають вирішальне значення для справи.

На думку відповідачки, суд не врахував її доводи про злочинні дії та недобросовісну поведінку позивача, чим порушив принцип всебічного та повного дослідження обставин справи. Факти, які розслідуються, унеможливлюють встановлення істини у цивільному процесі. Розгляд цивільної справи за наявності відкритого розслідування за такими тяжкими статтями в умовах воєнного стану створює ризик легалізації незаконних доходів позивача через судове рішення.

23.02.2026 року позивач ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги скаржниці.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16 березня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін – відмовлено.

У зв`язку з цим, безпідставними є клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи (або зупинення провадження у справі).

Клопотання ОСОБА_1 про надання (витребування) оригіналів документів не підлягає задоволенню, оскільки таке не відповідає вимогам статті 367 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 06.10.2026 року, є дата складення повного судового рішення – 16.10.2026 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до довідки Старостинського округу №1 Яворівського району Львівської області Івано-Франківської селищної ради №390 від 20.08.2025 року, згідно погосподарських книг, житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , числиться за ОСОБА_1 , станом на день видачі довідки в будинку ніхто не зареєстрований.

У Львівській філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований побутовий споживач ОСОБА_1 , особовий рахунок якого № НОМЕР_2 .

Відповідно до розрахунку заборгованості у споживача за особовим рахунком № НОМЕР_2 за період з 01.09.2023 року по 31.08.2025 року сума заборгованості за послуги з розподілу природного газу складає 5067 грн. 93 коп.

Наведене додатково підтверджується й довідкою про подання показників газового лічильника по о/р НОМЕР_3 з програми «Gasolina», згідно з якою за вказаним особовим рахунком побутового споживача ОСОБА_1 показник, зафіксований контролером 09.04.2025 року, – 6483.45 куб.м.

Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією, врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494 (далі – Кодекс ГРМ).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Згідно із ст.12 цього Закону, постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується регулятором та оприлюднюється в установленому порядку, за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

В свою чергу, пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем.

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу – це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.

Доступ до газорозподільної системи – це право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.

Оператор газорозподільної системи – це суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління;

Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа- підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема, в якості сировини, а не для перепродажу.

Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ, оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії.

Відповідно до пункту 1 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ, оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, яка видається регулятором.

Постановою НКРЕКП від 26 грудня 2022 року №1839 «Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України» видано ТОВ «Газорозподільні мережі України» ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.

Постановою НКРЕКП від 31 серпня 2023 №1596 «Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 26 грудня 2022 року №1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ «Газорозподільні мережі України» діяльності з розподілу природного газу» розширено господарську діяльність ТОВ «Газорозподільні мережі України» з розподілу природного газу на територію Львівської області, включаючи всі 7 районів цієї області.

Згідно з пунктом 5,6 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ, взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ, для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2498.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до Типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об`єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до Типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об`єму споживання природного газу, зокрема мають містити присвоєний споживачу персональний ЕІС-код як суб`єкту ринку природного газу та за необхідності ЕІС-код його точки (точок) комерційного обліку, величину приєднаної потужності об`єкта споживача та перелік комерційних вузлів обліку (за їх наявності).

У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2021 року у справі №591/4825/20 (провадження №61-11470св21).

Отже, встановивши, що оператором газорозподільної системи на території Львівської області на підставі відповідної ліцензії є ТОВ «Газорозподільні мережі України», Львівська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснює діяльність з розподілу природного газу на території Львівської області, а ОСОБА_1 є споживачем послуг з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , якому присвоєно номер особового рахунку № НОМЕР_2 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що між сторонами існують договірні правовідносини, оформлені шляхом приєднання побутового споживача до Типового договору розподілу природного газу.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що вона не укладала договору, не приєднувалася як побутовий споживач до виконання умов Типового договору розподілу природного газу, є необґрунтованими, оскільки фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримувала послуги з постачання природного газу і, відповідно, отримувала послуги з розподілу природного газу до об`єкта газопостачання, однак, з вересня 2023 року за такі не сплачувала, внаслідок чого утворилася заборгованість перед ТОВ «Газорозподільні мережі України», Львівська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України», яке є оператором газорозподільної системи на території Львівської області, у розмірі 5067 грн. 93 коп.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що станом на 01.09.2023 року у споживача за вказаною адресою газопостачання не припинялося, послуги з розподілу природного газу надавалися відповідно до Типового договору розподілу природного газу, тобто, на момент отримання ТОВ «Газорозподільні мережі України» з 01.09.2023 року ліцензії на розподіл природного газу вказаний споживач був приєднаний до газорозподільної системи та користувався послугами з розподілу природного газу і не відмовлявся від отримання таких послуг.

Розрахунок заборгованості здійснено позивачем ТОВ «Газорозподільні мережі України», Львівська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» за період з вересня 2023 року по серпень 2025 року, згідно якого обсяг споживання природного газу по об`єкту відповідачки за газовий рік з 01 жовтня 2021 року по 30 вересня 2022 року склав 1541.23 куб. м., величина місячного обсягу річної замовленої потужності на 2023 рік становить 128.44 куб. м.

Обсяг споживання природного газу по об`єкту відповідачки за газовий рік з 01 жовтня 2022 року по 30 вересня 2023 року склав 1718.77 куб. м., величина місячного обсягу річної замовленої потужності на 2024 року становить 143.23 куб. м.

Обсяг споживання природного газу по об`єкту відповідачки за газовий рік з 01 жовтня 2023 року по 30 вересня 2024 року склав 1332.00 куб. м., величина місячного обсягу річної замовленої потужності на 2025 року становить 111 куб. м.

Постановою НКРЕКП від 30 грудня 2022 року за №1944 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ТОВ «Газорозподільні мережі України», з 01.01.2023 року регулятором встановлено тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 1,69 грн. за 1 м3 на місяць без ПДВ (2,028 грн. за 1 м3 на місяць з урахуванням ПДВ).

Розрахунок річної замовленої потужності та місячної вартості послуг з розподілу природного газу за побутовим об`єктом споживача (ос. рахунок № НОМЕР_2 ) на 2023 – 2025 роки вказаний у розрахунку суми заборгованості за послуги з розподілу природного газу.

Правильність розрахунку вартості розподілу природного газу за адресою споживача по особовому рахунку № НОМЕР_2 не спростована відповідачкою.

Окрім того, матеріалами справи підтверджується, що домоволодіння ОСОБА_1 приєднано до газопроводу, тобто її будинок фізично підключений до газорозподільних систем, вона користується природним газом для власних потреб, про що самостійно зазначає та не має права і бажання подавати заяву на обмеження її об`єкта в газопостачанні, оскільки погіршиться гігієнічно-санітарний стан її будинку.

Відповідно до ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначені послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та в порядку, що встановлено договором.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону України обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Стаття 525 цього Кодексу забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання по оплаті за надані позивачем послуги з розподілу природного газу за період з вересня 2023 року по серпень 2025 року належним чином не виконувала, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про стягнення з неї заборгованості, яка утворилась за вказаний період, у розмірі 5067 грн. 93 коп.

Висновки суду ґрунтуються на нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а тому доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними.

Безпідставними є й доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону, оскільки ухвалою про відкриття провадження у справі від 13 жовтня 2025 року розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, копію ухвали про відкриття провадження у справі судом першої інстанції було направлено як за адресою місцезнаходження об`єкта газопостачання: АДРЕСА_1 , так і за адресою місця проживання відповідачки: АДРЕСА_2 , окрім того, відповідачка скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву та наявних у неї доказів.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції по суті вирішення даного спору і не вказують на допущення судом порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – залишити без змін.

Підстав, визначених статтею 262 ЦПК України, для постановлення апеляційним судом окремої ухвали, як про це просить відповідачка ОСОБА_1 у своїй заяві від 10.08.2026 року, немає.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 16 жовтня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич