Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №462/220/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/220/25 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О.

Провадження № 22-ц/811/2058/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретар: Чиж Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 17 березня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

06 січня 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 22 серпня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договори про споживчий кредит № 7296694 та № 101097575, за умовами яких відповідачу надано кредити в розмірі 5 000 грн та 3 000 грн відповідно, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. Надалі, на підставі договору факторингу № 29012024 від 29 січня 2024 року, до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги за вказаними договорами, а заборгованість за ними становить 20 875 грн та 12 975 грн відповідно. Крім цього, 22 серпня 2023 року та 02 серпня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договори позики № 76715846 та № 4855228, за умовами яких відповідачу надано позики в розмірі 13 000 грн та 10 000 грн відповідно зі сплатою процентів за користування коштами. Позивач стверджував, що на підставі договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року до нього перейшло право грошової вимоги за цими договорами, а розмір заборгованості становить 47 125 грн та 36 150 грн відповідно.

Посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконувала зобов`язань за укладеними договорами, не повернула отримані кошти та не сплатила належні проценти, унаслідок чого утворилася заборгованість, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за чотирма договорами на загальну суму 117 125 грн, а також 3 028 грн судового збору.

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 17 березня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 117125 гривень заборгованості та 3028 гривень судового збору. Всього стягнути 120153 (сто двадцять тисяч сто п`ятдесят три) гривні.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що розрахунки заборгованості, копії яких долучено до позовної заяви, є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, які б давали змогу суду перевірити факт фактичного перерахування позичальнику кредитних коштів. На думку скаржника, такі розрахунки не є належними доказами на підтвердження заявленого розміру заборгованості, оскільки за своєю суттю є лише калькуляцією, складеною позивачем на обґрунтування заявлених позовних вимог. Звертає увагу, що належними та допустимими доказами руху коштів за банківським рахунком є виписки з рахунків позичальника, які містять відомості про здійснені операції та підтверджують їх виконання. Водночас позивачем, як стверджує скаржник, не надано належних доказів перерахування відповідачу кредитних коштів за договором про споживчий кредит № 7296694 від 22 серпня 2023 року, укладеним із ТОВ «Мілоан», договором про споживчий кредит № 101097575 від 22 серпня 2023 року, а також за договорами позики № 76715846 від 22 серпня 2023 року та № 4855228 від 02 серпня 2023 року, укладеними з ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів». На думку скаржника, відсутні також докази отримання відповідачем коштів за вказаними договорами. Крім того, зазначає про відсутність доказів отримання відповідачем повідомлень про відступлення права грошової вимоги за відповідними кредитними договорами на підставі договору факторингу № 29012024 від 29 січня 2024 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», і договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Окремо наголошує, що на момент укладення договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року зобов`язання за договорами позики № 76715846 від 22 серпня 2023 року та № 4855228 від 02 серпня 2023 року ще не виникли, а тому, на переконання скаржника, не могли бути предметом відступлення на підставі зазначеного договору. Вважає, що на момент його укладення сторонами не було погоджено істотних умов щодо обсягу прав грошової вимоги, які переходили до нового кредитора, а тому цей договір не міг охоплювати зобов`язання відповідача, що виникли після його укладення. Також апелянт не погоджується з нарахованим розміром процентів за користування кредитними коштами.

Просить скасувати рішення суду та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено актовий запис про смерть № 428.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає її розгляду. За таких обставин колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача. Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Щодо заборгованості за договором № 7296694 від 22 серпня 2023 року.

Судом установлено, що 22 серпня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір № 7296694, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальниці кредит у розмірі 5 000 грн строком на 120 днів, а позичальниця — повернути кредит, сплатити комісію за його надання та проценти за користування кредитними коштами на умовах і в порядку, визначених договором. Договір укладено в електронній формі через особистий кабінет позичальниці, створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний через його вебсайт, мобільний додаток або інші засоби, що передбачено пунктом 6 договору (а.с. 15–20 т.1).

Згідно з пунктом 1.1 договору, кредитодавець зобов`язався надати позичальниці грошові кошти в сумі, визначеній пунктом 1.2 договору, на строк, передбачений пунктом 1.3 договору, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за його надання та проценти за користування кредитом у строк, установлений пунктом 1.4 договору, а також виконати інші договірні зобов`язання в повному обсязі.

Відповідно до умов договору процентна ставка за користування кредитом становила 1,25% за кожен день користування кредитом у межах пільгового періоду та 3 % за кожен день користування кредитом у межах поточного періоду.

Пунктом 1.4 договору визначено рекомендовану дату платежу — 21 вересня 2023 року, а остаточну дату погашення заборгованості — 20 грудня 2023 року.

Згідно з пунктом 1.5 договору загальні витрати позичальниці за пільговий період становили 2 375 грн, а за весь строк кредитування — 15 875 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту, включаючи суму основного боргу, становила 7 375 грн за пільговий період та 20 875 грн за весь строк кредитування.

Відповідно до пункту 1.5.1 договору комісія за надання кредиту становила 500 грн, що дорівнювало 10 % від суми кредиту та підлягало одноразовому нарахуванню в момент його видачі.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що, приймаючи пропозицію кредитодавця щодо його укладення, позичальниця погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору, зокрема Правилами надання фінансових кредитів (послуг), Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів, підтверджує ознайомлення з їхніми умовами та зобов`язується їх дотримуватися.

Згідно з пунктом 6.4 договору його укладення в електронній формі має для сторін такі самі юридичні наслідки, як і укладення відповідного договору в письмовій формі з власноручним підписом позичальниці.

Відповідно до графіка платежів сукупна вартість кредиту за весь строк кредитування становила 20 875 грн, з яких 5 000 грн — сума основного боргу, 15 375 грн — проценти за користування кредитом та 500 грн — комісія за його надання (а.с. 20, зворот т.1).

На виконання умов договору ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 5 000 грн на банківську картку, реквізити якої вона зазначила в заявці. Факт перерахування коштів підтверджується платіжним дорученням № 108286158 від 22 серпня 2023 року (а.с. 28 т.1).

29 січня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 290120241, за умовами якого первісний кредитор відступив фактору права грошової вимоги до боржників, зокрема право вимоги за договором про споживчий кредит № 7296694 від 22 серпня 2023 року, укладеним із ОСОБА_1 (а.с. 29–30 т.1).

Згідно з пунктом 1.1 договору факторингу клієнт зобов`язався відступити факторові права грошової вимоги до боржників, включаючи вимоги щодо повернення основної суми кредиту, сплати процентів, пені та інших платежів, а фактор — передати клієнтові грошові кошти як плату за відступлення таких прав.

Відповідно до пункту 1.2 договору факторингу перехід прав грошової вимоги від клієнта до фактора відбувається з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з витягом із реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 290120241 від 29 січня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 7296694 у розмірі 20 875 грн (а.с. 11 т.1).

Суд першої інстанції, встановивши, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за договором № 7296694 від 22 серпня 2023 року, а ОСОБА_1 уклала зазначений договір в електронній формі та погодилася з його умовами, однак належним чином не виконала зобов`язань щодо повернення кредитних коштів і сплати передбачених договором платежів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з неї заборгованості за цим договором у розмірі 20 875 грн, з яких 5 000 грн — заборгованість за основною сумою кредиту, 15 375 грн — проценти за користування кредитом та 500 грн — комісія за надання кредиту.

Щодо стягнення заборгованості за договором № 101097575 від 22 серпня 2023 року.

Судом установлено, що 22 серпня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір № 101097575, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальниці кредит у розмірі 3 000 грн строком на 120 днів, а остання — повернути кредит, сплатити комісію за його надання та проценти за користування кредитними коштами у порядку та на умовах, визначених договором (а.с.38–43 т.1). Договір укладено в електронній формі через особистий кабінет позичальниці, створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний через його вебсайт, мобільний додаток або інші засоби, що передбачено пунктом 6 договору.

Відповідно до пункту 1.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальниці грошові кошти на строк, визначений пунктом 1.3 договору, а позичальниця — повернути отриманий кредит, сплатити комісію за його надання та проценти за користування кредитом у строк, установлений пунктом 1.4 договору, а також виконати інші зобов`язання, передбачені договором.

Згідно з умовами договору процентна ставка за користування кредитом становила 2 % за кожен день користування кредитом у межах пільгового періоду та 3 % за кожен день користування кредитом у межах поточного періоду.

Пунктом 1.4 договору визначено рекомендовану дату платежу — 21 вересня 2023 року, а остаточну дату погашення заборгованості — 20 грудня 2023 року.

Згідно з пунктом 1.5.1 договору комісія за надання кредиту становила 570 грн, що дорівнювало 19 % від суми кредиту та підлягало одноразовому нарахуванню в момент його видачі.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що, приймаючи пропозицію кредитодавця щодо його укладення, позичальниця погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору, зокрема Правилами надання фінансових кредитів (послуг), Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів, підтверджує ознайомлення з їхніми умовами та зобов`язується їх дотримуватися. Відповідно до пункту 6.4 договору його укладення в електронній формі має для сторін такі самі юридичні наслідки, як і укладення відповідного договору в письмовій формі з власноручним підписом позичальниці.

На виконання умов договору ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 3 000 грн на банківську картку, зазначену нею в заявці. Факт перерахування коштів підтверджується платіжним дорученням № 70929379 від 22 серпня 2023 року (а. с. 50 т.1).

29 січня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 290120241, за умовами якого первісний кредитор відступив фактору права грошової вимоги до боржників, зокрема за договором про споживчий кредит № 101097575 від 22 серпня 2023 року, укладеним із ОСОБА_1 (а. с. 29–30 т.1).

Відповідно до пункту 1.1 договору факторингу клієнт зобов`язався відступити факторові права грошової вимоги до боржників, включаючи вимоги щодо повернення основної суми кредиту, сплати процентів, пені та інших платежів, а фактор — передати клієнтові грошові кошти як плату за відступлення таких прав.

Згідно з пунктом 1.2 договору факторингу перехід прав грошової вимоги від клієнта до фактора відбувається з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників, який є невід`ємною частиною договору.

Як убачається з витягу з реєстру боржників № 2 до договору факторингу № 290120241 від 29 січня 2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 101097575 у розмірі 12 975 грн, з яких 3 000 грн — заборгованість за основною сумою кредиту, 9 405 грн — проценти за користування кредитом та 570 грн — комісія за надання кредиту (а.с.12 т.1).

Суд першої інстанції, встановивши, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за договором № 101097575 від 22 серпня 2023 року, а ОСОБА_1 уклала зазначений договір в електронній формі та погодилася з його умовами, однак належним чином не виконала зобов`язань щодо повернення кредитних коштів і сплати передбачених договором платежів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з неї заборгованості за цим договором у розмірі 12 975 грн, з яких 3 000 грн — заборгованість за основною сумою кредиту, 9 405 грн — проценти за користування кредитом та 570 грн — комісія за надання кредиту.

Щодо стягнення заборгованості за договором № 76715846 від 22 серпня 2023 року.

Судом установлено, що 22 серпня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 76715846, за умовами якого відповідачці надано позику в розмірі 13 000 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування позикою в розмірі 2,5 % за кожен день користування коштами (а.с. 52–53 т.1). Відповідно до підпункту 5.1 договору позики відповідач підтвердила, що ознайомилася з повною інформацією про позикодавця та його послуги, передбаченою статтею 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», розміщеною на вебсайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/.

Згідно з підпунктом 5.3 договору позики, підписанням договору ОСОБА_1 підтвердила, що до його укладення ознайомилася з умовами договору та Правилами надання грошових коштів у позику, розміщеними на зазначеному вебсайті, зрозуміла їх зміст, обсяг зобов`язань сторін і правові наслідки укладення договору.

Пунктом 20 договору передбачено, що його укладено у формі електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту, сторони погодили, що загальна вартість позики за весь строк кредитування становить 17 875 грн, з яких 13 000 грн — сума позики, а 4 875 грн — проценти за користування нею (а.с. 54 т.1).

14 червня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого первісний кредитор зобов`язався відступити фактору за плату належні йому права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах боржників, а фактор — прийняти такі права вимоги (а.с. 55–56 т.1).

Відповідно до пункту 1.1 договору факторингу, предметом відступлення є права грошової вимоги до боржників, зокрема щодо повернення основної суми зобов`язання, сплати процентів за користування кредитом, пені та інших платежів, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно з пунктом 1.2 договору факторингу, перехід прав вимоги від клієнта до фактора відбувається з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників, який є невід`ємною частиною договору та підтверджує перехід відповідних прав вимоги.

Як убачається з витягу з реєстру боржників № 17 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 76715846 від 22 серпня 2023 року у розмірі 47 125 грн, з яких 13 000 грн — сума заборгованості за основною сумою позики, а 34 125 грн — сума заборгованості за відсотками (а.с.13 т.1).

Суд першої інстанції, встановивши, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за договором № 76715846 від 22 серпня 2023 року, а ОСОБА_1 уклала зазначений договір в електронній формі та погодилася з його умовами, однак належним чином не виконала зобов`язань щодо повернення кредитних коштів і сплати передбачених договором платежів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з неї заборгованості за цим договором у розмірі 13 000 грн — сума заборгованості за основною сумою позики.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині нарахованих та стягнутих процентів за користування позикою № 76715846 у розмірі 34125 грн, з огляду на наступне.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За умовами договору позики № 76715846 від 22 серпня 2023 року сторони погодили строк кредитування тривалістю 30 днів, тобто до 21 вересня 2023 року (пункт 2.2 договору). Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту, розмір процентів за користування позикою протягом установленого строку кредитування становить 4 875 грн (а.с. 54 т.1).

Водночас позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами у загальному розмірі 34 125 грн, нараховані як за період дії встановленого договором строку кредитування, так і після його закінчення.

Відповідно до п. 6 договору позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права.

Доказів того, що позичальник ОСОБА_1 ініціювала продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми позики матеріали справи не містять.

Оскільки договором позики № 76715846 від 22 серпня 2023 року визначено строк кредитування тривалістю 30 днів, тобто до 21 вересня 2023 року, позивач має право нараховувати передбачені договором проценти за користування позикою в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно, розмір процентів за користування позикою за період із 22 серпня 2023 року до 21 вересня 2023 року становить 4 875 грн, що узгоджується з таблицею обчислення загальної вартості кредиту.

Наведеного суд першої інстанції належним чином не врахував та, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення процентів за користування позикою № 76715846 у повному обсязі.

Щодо стягнення заборгованості за договором № 4855228 від 02 серпня 2023 року.

Судом установлено, що 02 серпня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 4855228, за умовами якого відповідачці надано позику в розмірі 10 000 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування позикою в розмірі 22,21 % за перший день користування та 2,50 % починаючи з другого дня користування і до дня повернення позики (а.с. 65–67 т.1).

Відповідно до підпункту 5.1 договору позики відповідачка підтвердила, що ознайомилася з повною інформацією про позикодавця та його послуги, передбаченою статтею 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», розміщеною на вебсайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/.

Згідно з підпунктом 5.3 договору позики, підписанням договору ОСОБА_1 підтвердила, що до його укладення ознайомилася з умовами договору та Правилами надання грошових коштів у позику, розміщеними на зазначеному вебсайті, зрозуміла їх зміст, суть, обсяг зобов`язань сторін і наслідки укладення договору.

Пунктом 20 договору передбачено, що його укладено у формі електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту, сторони погодили, що загальна вартість позики за весь строк кредитування становить 12 250 грн, з яких 10 000 грн — сума позики, а 2 250 грн — проценти за користування нею (а.с. 67, зворот т.1).

14 червня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого первісний кредитор зобов`язався відступити фактору за плату належні йому права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах боржників, а фактор — прийняти такі права вимоги (а.с. 55–56 т.1).

Відповідно до пункту 1.1 договору факторингу, предметом відступлення є права грошової вимоги до боржників, зокрема щодо повернення основної суми зобов`язання, сплати процентів за користування кредитом, пені за порушення грошових зобов`язань та інших платежів, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно з пунктом 1.2 договору факторингу, перехід прав вимоги від клієнта до фактора відбувається з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників, який є невід`ємною частиною договору та підтверджує перехід відповідних прав вимоги.

Як убачається з витягу з реєстру боржників № 21 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 4855228 від 02 серпня 2023 року в розмірі 36 150 грн, з яких 10 000 грн — сума заборгованості за основною сумою позики, а 26 150 грн — сума заборгованості за відсотками (а.с. 14 т.1).

Суд першої інстанції, встановивши, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за договором № 4855228 від 02 серпня 2023 року, а ОСОБА_1 уклала зазначений договір в електронній формі та погодилася з його умовами, однак належним чином не виконала зобов`язань щодо повернення кредитних коштів і сплати передбачених договором платежів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з неї заборгованості за цим договором у розмірі 10 000 грн — сума заборгованості за основною сумою позики.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині нарахованих та стягнутих процентів за користування позикою №4855228 у розмірі 26 150 грн, з огляду на наступне.

За умовами договору позики № 4855228 від 02 серпня 2023 року сторони погодили строк кредитування тривалістю 30 днів, тобто до 01 вересня 2023 року (пункт 2.2 договору). Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту, розмір процентів за користування позикою протягом установленого строку кредитування становить 2 250 грн (а.с. 67 зворот).

Водночас позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами у загальному розмірі 26 150 грн, нараховані як за період дії встановленого договором строку кредитування, так і після його закінчення.

Відповідно до п. 6 договору позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права.

Доказів того, що позичальник ОСОБА_1 ініціювала продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми позики матеріали справи не містять.

Оскільки договором позики № 4855228 від 02 серпня 2023 року визначено строк кредитування тривалістю 30 днів, тобто до 01 вересня 2023 року, позивач має право нараховувати передбачені договором проценти за користування позикою в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно, розмір процентів за користування позикою за період із 02 серпня 2023 року до 01 вересня 2023 року становить 2 250 грн, що узгоджується з таблицею обчислення загальної вартості кредиту.

Наведеного суд першої інстанції належним чином не врахував та, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення процентів за користування позикою № 4855228 у повному обсязі.

Унаслідок наведеного суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, що відповідно до вимог процесуального закону є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Разом з тим, на запит Львівського апеляційного суду, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомив, що за результатами перевірки відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про смерть № 428 від 07 жовтня 2025 року, складений Офісом агломерації та розвитку громад Львівської міської ради щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.166 т.2).

Судом апеляційної інстанції вжито заходів щодо залучення до участі у справі правонаступників відповідача ОСОБА_1 (а.с.158,172,185,188 т.2).

У відповідь на запит Львівського апеляційного суду від 26 травня 2026 року у справі №462/220/25, Перша Львівська державна нотаріальна контора Львівської області листом від 04 червня 2026 року повідомила, що спадкова справа після смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводилася(а.с.177 т.2).

У відповідь на запит Львівського апеляційного суду, Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України повідомило, що, за наявними обліками, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . 25 квітня 2025 року її знято з реєстрації місця проживання на підставі особистої заяви (а.с. 187 т.2).

Відповідно до відповіді №3395554 від 05 жовтня 2026 року, сформованої засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом судді Львівського апеляційного суду Шандри М.М. у справі № 462/220/25, за результатами пошуку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за умови повного збігу даних та з урахуванням історичних назв, інформації щодо нерухомого майна не виявлено (а.с.188 т.2).

На час апеляційного розгляду справи визначити коло процесуальних правонаступників померлої учасниці справи ОСОБА_1 не видається можливим.

За приписами статті 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

За пунктом 4 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема: скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

З огляду на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необгрунтованим, таким що підлягає скасуванню, а правовідносини, із яких виник спір, допускають правонаступництво, однак визначити коло процесуальних правонаступників учасника справи після смерті ОСОБА_1 є неможливим, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню, із закриттям провадження у справі.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.4 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 17 березня 2025 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 16.10.2026.

Головуючий

Судді