Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №336/12520/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 336/12520/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/12520/25 Головуючий в 1 інст.Турчинський М.І.

Провадження №33/807/1008/26 Доповідач в 2 інст.Сінєльнік Р.В.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Сінєльніка Р.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника-адвоката Шевченко А.В. на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 02 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 гривень в дохід держави.

Згідно з постановою суду, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 545593 від 19.12.2025 р., 19.12.2025 о 22:08 год. м.Запоріжжя, вул. Вороніна, 2, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував автомобілем Audi А4 д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку з використанням технічного засобу Drager Alcotest 6820 на місці зупинки та в медичному закладі відмовився. Від керування відсторонений, шляхом паркування ТЗ без порушень ПДР, про повторність попереджений, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху – відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Також, захисник звернувся із клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що оскаржувана постанова є такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Так, постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.09.2024 року (дата набрання законної сили 18.04.2025 року) ОСОБА_1 вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП. Новий протокол про адміністративне правопорушення складено 19.12.2025 року, тобто протягом одного року з дня набрання законної сили попередньою постановою.

Відлік річного строку починається не з дати першої зупинки чи складання протоколу поліцією, а з моменту, коли постанова суду набрала законної сили.

Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП, вчинення правопорушення, передбаченого цією статтею, повторно протягом року тягне відповідальність за ч.2 ст. 130 КУпАП. Отже, за наявності чинної постанови суду за ст. 130 КУпАП, інкримінування ч.1 є юридично неможливим, оскільки: відсутній склад правопорушення, передбаченого частиною першою; об`єктивна сторона події за наявних обставин не відповідає інкримінованій нормі.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду України, суд не має права самостійно перекваліфіковувати дії особи на більш тяжку частину статті, оскільки це призводить до погіршення становища особи, що суперечить: ст. 7 КУпАП (принцип законності), ст. 61 Конституції України.

Згідно з ч.2 ст. 130 КУпАП, повторним вважається порушення, якщо воно вчинене протягом року з моменту набрання чинності постанови суду, якою особу було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Окрім цього, захисник вважає, що при оформленні протоколу працівниками поліції не було дотримано вимог КУпАП та інших нормативних актів, зокрема Інструкції № 1026 щодо порядку фіксування безпосередньо відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння.

З відеозапису бодікамер вбачається, що поліцейські не розцінювали поведінку та мову ОСОБА_1 , останньому було повідомлено лише про одну ознаку сп`яніння, а не як зазначено в акті, ще і порушення мови і порушення координації рухів. Огляд на ознаки на стан сп`яніння зовсім не проводився, перед тим як запропонувати пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду.

У судове засідання апеляційного суду особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Шевченко А.В. не з`явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, надіславши клопотання, в якому захисник просить відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю у невідкладеній слідчій дії.

Разом з цим, апеляційний суд звертає увагу, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Шевченко А.В. надійшла в провадження Запорізького апеляційного суду 16.07.2026 року та була призначена до розгляду 31.07.2026 року на 11.00 год., 04.09.2026 року на 11.30 год., 25.09.2026 року на 12.00 год., але на судові засідання, які були призначені на 31.07.2026 року та 25.09.2026 року, ані ОСОБА_1 , ані його захисник не з`явились, від адвоката Шевченко А.В. були надіслані клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із її зайнятістю. При цьому, жодних підтверджень на поважність неявки у судові засідання, адвокатом Шевченко А.В. надано не було.

За вказаних обставин, у даному конкретному випадку, з огляду на тривале перебування справи про адміністративне правопорушення на розгляді в суді апеляційної інстанції, а також неодноразові відкладення судових засідань за ініціативою захисника, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає за необхідне застосувати практику Європейського суду з прав людини, висловлену в його рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, а саме, у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Приймаючи до уваги викладене, дотримуючись принципів законності і верховенства права та розумності строків під час здійснення розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також враховуючи неодноразові відкладення судових засідань за ініціативою апелянта, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, які були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Крім того, відповідно до вимог частини 6 статті 294 КУпАП за наведених обставин неявка ОСОБА_1 та його захисника не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду, апеляційним судом вжиті всі можливі заходи для повідомлення вказаних осіб про час та місце судових засідань, а тому суддя апеляційного суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу, за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, переглядаючи оскаржувану постанову в межах поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №545593 від 19.12.2025;

- направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.12.2025;

- довідці щодо повторності вчиненого правопорушення та отримання посвідчення водія;

- рапорті;

- відеозаписом.

Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими.

Доводи щодо невірної кваліфікації адміністративного правопорушення, адже ОСОБА_1 раніше було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, то вони є безпідставними та непідтвердженими.

Так, диспозиція ч.2 ст.130 КУпАП, на яку посилається апелянт, передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч.1 цієї статті.

Питання визначення повторності, як невід`ємної частини складу правопорушення, чітко та повно врегульовані спеціальним нормативним актом вузької дії, а саме Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року (зі змінами та доповненнями).

Відповідно п.3 розділу І Інструкції повторність правопорушення - це повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).

Крім того, відповідно до п.п. 1, 4, 5 розділу VII Інструкції повторним відповідно до статті 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.

Отже, із аналізу вищевказаних положень повторність правопорушення визначається саме повторним вчиненням протягом року адміністративного правопорушення.

Із наявної в матеріалах провадження постанови по справі №336/9904/24, яку було долучено адвокатом Шевченко А.В. на підтвердження притягнення ОСОБА_1 10 грудня 2024 року до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, слідує, що події мали місце 15.09.2024 року.

Разом з цим, із відомостей, які містяться у протоколі серії ЕПР №545593, час вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є - 19.12.2025 року.

Відтак, суддя апеляційного суду вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані працівником поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №545593 за ч.1 ст.130 КУпАП.

На спростування доводів апеляційної скарги щодо повідомлених ознак ОСОБА_1 , які не співпадають з тими, що зазначені в акті, свідчить відтворений відеозапис події, з якого встановлено, що починаючи з 14:55 хв. поліцейська перед проведенням огляду, повідомляє водію про наявні в нього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Вказані виявлені ознаки зазначені і в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Отже, відеозаписом підтверджується вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відеозапис відображає чітку і логічну послідовність дій поліцейських, а також спілкування співробітників поліції із водієм в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.

Крім того, перевіряючи інші доводи апеляційної скарги, суддя апеляційного суду приходить до висновку, що долучений до матеріалів справи відеозапис події свідчить про дотримання працівниками поліції вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року під час встановлення у водія ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння.

Відеозапис є одним із об`єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення.

Відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.

Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу захисника-адвоката Шевченко А.В. залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 02 липня 2026 року, стосовно ОСОБА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Р.В. Сінєльнік