Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №336/7635/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 16.10.2026 Справа № 336/7635/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 336/7635/25 Пр. № 22-ц/807/1085/26Головуючий у 1-й інстанції: Боєв Є.С. Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Онищенка Е.А., Трофимової Д.А.

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2025 року у справі за позовом МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ (надалі – М(Т)СБУ ) до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року М(Т)СБУ звернулось поштою до суду з вищезазначеним позовом (а.с. 1-44), в якому просило стягнути з відповідача на свою користь 96415,66 грн шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, а також судовий збір в сумі 3028,00 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 17.03.2017 року на автодорозі Т-08-03 Запоріжжя-Маріуполь, 23 км 150 м сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 21013 ДНЗ НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 та автомобіля Renault premium, ДНЗ НОМЕР_2 з напівпричепом «Schmetz SKO 24», ДНЗ НОМЕР_3 , яким керував водій ОСОБА_3 , внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль Renault premium ДНЗ НОМЕР_2 та завдано власнику шкоду. Згідно із довідкою № 3017079446296485 про ДТП та Вироку Запорізького районного суду Запорізької області від 30.06.2017 року (справа № 317/1592/17), ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п. 11.3, 14.6 ПДР України. В порушення умов Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цивільно-правову відповідальність Відповідача за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент ДТП застраховано не було, про що свідчить відсутність інформації щодо страхування даного транспортного засобу в Єдиній централізованій базі даних МТСБУ. Відповідачем у відповідь на лист МТСБУ вих. № 3.1- 05/26567 від 23.10.2017 року щодо досудового врегулювання справи, було надано копію полісу № АК/0705064 виданого ПрАТ «Європейський Страховий Союз». При зверненні позивачем до ПрАТ «Європейський Страховий Союз» для уточнення дійсності полісу, отримали лист — відповідь вих. № 06-02/607 від ПрАТ «Європейський Страховий Союз», в якому вказувалось, що поліс № АК/0705064 було дійсно укладено ПрАТ «Європейський Страховий Союз», але щодо іншого транспортного засобу, а саме ТЗ ЗАЗ (др.н НОМЕР_4 ). Також, позивач звертав увагу суду, що у довідці № 3017079446296485 про ДТП відсутня інформація щодо наявного полісу обов`язкового страхування у відповідача, а також вказано номер та серію протоколу про адміністративне правопорушення (який складається у випадку відсутності полісу ОСАГО). Тобто, поліцією на момент ДТП не було встановлено наявність чинного полісу ОСАГО у відповідача. Отже, на момент ДТП цивільно-правову відповідальність відповідача застраховано не було. Потерпіла особа (власник транспортного засобу — Renault premium (д.p.н. НОМЕР_5 ) звернулась до МТСБУ з заявою про відшкодування заподіяної шкоди. Відповідно до наказу № 9662 від 20.10.2017 року та вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір регламентної виплати склав 95115,66 грн, яке МТСБУ було сплачено потерпілій особі згідно платіжного доручення № 1260844 від 24.10.2017 року. Розмір витрат на збір документів та визначення розміру шкоди щодо зазначеного страхового випадку склав 1300,00 грн, яке МТСБУ було сплачено особам, які надавали послуги по врегулюванню по справі, здійснювали збір документів та визначення розміру завданої шкоди, що підтверджується платіжним дорученням № 1260466 від 10.10.2017 року.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Боєва Є.С. (а.с. 46). Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 48) відкрито провадження у даній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач ОСОБА_1 (поштове повідомлення про вручення відповідачу ОСОБА_1 копії вищезазначеної ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у цій справі – 28.08.2025 року - а.с.52) своїм правом на подачу суду першої інстанції відзиву на позов позивача у цій справі не скористався, будь-яких заперечень проти позову позивача з будь-яких підстав, та у тому числі спливу строку позовної давності у суді першої інстанції не подавав.

В силу вимог ст. 191 ч.2 ЦПК України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2025 року ( а.с.54-56), з урахуванням ухвали суду першої інстанції від 02 жовтня 2025 року про виправлення описки (а.с.59), вищезазначений позов позивача у цій справі задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь М(Т)СБУ (ЄДРПОУ 21647131) 96415,66 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с.69-104) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог позивача.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. (а.с.105). Ухвалою апеляційного суду (а.с.106) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 26.03.2026 року (а.с.109). Ухвалою апеляційного суду від 27.03.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків (а.с. 111-112), які було усунуто у встановлений апеляційним судом строк (а.с. 114-121). Ухвалою апеляційного суду в порядку задоволення клопотання сторони відповідача, як апелянта, поновлено останньому строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі, апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 08.04.2026 року (а.с. 122-123, 124), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Оскільки, відповідно до ст. 369 ч. 1 ЦПК України в редакції ЗУ від 19.06.2024 року № 3831-ІХ, якій набрав чинності з 19.07.2024 року, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (розрахунок: 3328,00 грн. * 30 = 99840,00 грн., у цій справі ціна позову 96415, 66 грн. (а.с. 1), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень; відповідний штат суддів Запорізького апеляційного суду взагалі; підвищення кваліфікації та відпустка судді-доповідача (а.с. 136-137).

М(Т)СБУ не скористалось своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч.3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судовими рішеннями є: … рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст.ст. ст. ст. 15 - 16, 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 15, 81 - 82, 89, 141, 247, 258 - 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України – питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 17.03.2017 року на автодорозі Т-08-03 Запоріжжя-Маріуполь, 23 км. 150 м сталося дорожньо-транспортна пригода за участю: автомобіля 21013 ДНЗ И2089ЗП, яким керував водій ОСОБА_1 та автомобіля Renault premium, ДНЗ НОМЕР_2 з напівпричепом «Schmetz SKO 24», ДНЗ НОМЕР_3 , яким керував водій ОСОБА_3 , внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль Renault premium, ДНЗ НОМЕР_2 , та завдано власнику шкоду.

Згідно з вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 30.06.2017 року у справі ЄУН № 317/1592/17 (копія а.с. 13-14) ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п. 11.3, 14.6 ПДР України.

В порушення умов Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цивільно-правову відповідальність відповідача за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент ДТП застраховано не було, про що свідчить відсутність інформації щодо страхування даного транспортного засобу в Єдиній централізованій базі даних МТСБУ .

Відповідачем у відповідь на лист МТСБУ вих. № 3.1- 05/26567 від 23.10.2017 року щодо досудового врегулювання справи (а.с.34), було надано копію полісу № АК/0705064, виданого ПрАТ «Європейський Страховий Союз» (а.с. 35-35 звор).

При зверненні позивачем до ПрАТ «Європейський Страховий Союз» для уточнення дійсності полісу, отримано лист — відповідь вих. № 06-02/607 від ПрАТ «Європейський Страховий Союз», в якому вказувалось, що поліс № АК/0705064 було дійсно укладено ПрАТ «Європейський Страховий Союз», але щодо іншого транспортного засобу, а саме ТЗ ЗАЗ (др.н НОМЕР_4 ) (лист та роздруківка полісу № АК/0705064 з ЦБД МТСБУ – копії а.с. 36-37).

У Довідці № 3017079446296485 про ДТП (а.с. 12) відсутня інформація щодо наявного полісу обов`язкового страхування у Відповідача, а також вказано номер та серію протоколу про адміністративне правопорушення (який складається у випадку відсутності полісу ОСАГО). Тобто, поліцією на момент ДТП не було встановлено наявність чинного полісу ОСАГО у Відповідача.

Отже, судом першої інстанції було правильно встановлено, що на момент ДТП цивільно-правову відповідальність відповідача застраховано не було.

Потерпіла особа (власник транспортного засобу-Renault premium (д.p.н. НОМЕР_5 ) звернулась до МТСБУ з заявою про відшкодування заподіяної шкоди (а.с. 15-29).

Відповідно до наказу № 9662 від 20.10.2017 року (копія – а.с. 30) та вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір регламентної виплати склав 95115,66 грн, яке МТСБУ було сплачено потерпілій особі згідно платіжного доручення № 1260844 від 24.10.2017 року (а.с.31). Розмір витрат на збір документів та визначення розміру шкоди щодо зазначеного страхового випадку склав 1300,00 грн, яке МТСБУ було сплачено особам, які надавали послуги по врегулюванню по справі, здійснювали збір документів та визначення розміру завданої шкоди, що підтверджується платіжним дорученням № 1260466 від 10.10.2017 року (а.с.32).

Згідно ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав. За змістом ст. ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з п.8 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон №1961-IV) та іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Згідно пунктів 21.1 та 21.3 ст.21 Закону №1961-IV, на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 на момент настання ДТП не була застрахована. Згідно з п.п. «а» п.41.1 ст.41 Закону №1961-IV, МСТБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі його заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. У відповідності до ч.2 ст.38 Закону №1961-IV, МСТБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до вимог ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, тому він, як особа, що винна у настанні ДТП, зобов`язаний відшкодувати позивачу в порядку регресу розмір виплаченого відшкодування.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, оскільки відповідач наявну шкоду в регресному порядку добровільно не відшкодував, тому вищезазначений позов М(Т)СБУ до відповідача у цій справі підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача, яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

В силу вимог ст. 20 ч. 1 ЦК України право на захист М(Т)СБУ здійснює у цій справі на свій розсуд. Проте, здійснюючи правосуддя, суд захищає права…фізичних осіб… у спосіб, визначений законом… (ст. 5 ч. 1 ЦПК України). Виключним правом М(Т)СБУ було оскаржувати ухвалу суду першої інстанції про повернення його первісного позову до відповідача в іншій справі чи подати новий аналогічний позов до відповідача у цій справі. Оскільки, в силу вимог ст. 185 ч. 7 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

В силу вимог ст. 13 ч. 1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи… В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ст. 367 ч. 6 ЦПК України).

Апеляційним судом встановлено, що М(Т)СБУ, як позивач, у суді першої інстанції не заявляв, та, відповідно, суд першої інстанції не розглядав клопотання про поновлення позивачу загального (трирічного) строку позовної давності для подачі вищезазначеного позову до відповідача у цій справі.

Однак, судом першої інстанції було правильно встановлено, що вищезазначений позов до відповідача до суду у цій справі подано в межах цього строку позовної давності, у тому числі з підстав, про які зазначав позивач у своєму позові (а.с. 5-6), а саме: «…Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Однак, 12 березня 2020 року до 31 грудня 2022 року на усій території України встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" (із змінами), від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2", постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2". Крім того, у пункті 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний пункт також був введений в дію на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ, який набрав чинності з 02.04.2020. Як вже було зазначено постановою КМУ №211 від 11.03.2026 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020. В подальшому карантин неодноразово було продовжено та постановою КМУ N15 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» відмінено з 24:00 30.06.2023. Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 вказав на те, що у пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції ЗУ від 30.03.2020 № 540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19). Відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786,1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02,2022 № 2102-ІХ, в Україні було введено воєнний стан із 05 години З0 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2П22 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президенті України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента Україну від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №^54/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року № 451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні продовжено воєнний стан по 9 листопада 2024 року. Відповідно до Указу Президента України № 235/2025 від 15.04.2025 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» в Україні продовжено воєнний стан по 7 серпня 2025 року. Відповідно до Указу Президента України № 478/2025 від 14.07.2025 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» в Україні продовжено воєнний стан по 5 листопада 2025 року. Таким чином, починаючи з 12.03.2020 року строки позовної давності, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України, продовжені на строк дії карантину та воєнного стану…».

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану (24.02.2022 року) до 29.01.2024 року, а після 30.01.2024 року перебіг такого строку зупинявся до 03 вересня 2025 року. Однак, згідно із ЗУ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-ІХ від 14.05.2025 року, який набрав законної сили з 04.09.2025 року, останній поновився, так як вказаним законом було виключено п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України. Тому звернення до суду з позовними вимогами є обґрунтованим у разі, якщо позовна давність за такими вимогами не спливла станом на 02.04.2020 року (Постанова Великої Палати Верховного Суду №903/602/24 від 02.07.2025 року).

З вищезазначеним позовом від 06.08.2025 року (а.с.1) до відповідача позивач звернувся до суду у цій справі поштою (конверт з відміткою поштового відділення від 08.08.2025 року – а.с. 45, вх. № суду 13.08.2026 року – а.с. 1). Оскільки, загальний (трирічний) строк позовної давності для позивача почав збігати з дати виплати страхового відшкодування у жовтні 2017 року та збігав у жовтні 20220 року, коли перебіг позовної давності зупинявся вже з 02.04.2020 року по 30.06.2023 року через карантин (COVID-19) та у подальшому в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану (24.02.2022 року) до 29.01.2024 року, а після 30.01.2024 року перебіг такого строку зупинявся до 03 вересня 2025 року.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач не надав суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень позову позивача та, відповідно, у спростування останнього у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені саме ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відповідачем апеляційному суду не надані.

Оскільки, не можуть бути також прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі, як докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, для перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі вперше надані лише апеляційному суду відповідачем до його вищезазначеної апеляційної скарги, та зокрема датовані у тому числі датою після ухвалення (25.09.2025 року) оскаржуваного рішення, а саме: - довідка ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.06.2025 відносно відповідача про надання останньому відстрочки від призову до військової служби (а.с. 81); - консультативний висновок спеціаліста відносно ОСОБА_4 за 2024 рік (а.с. 82); - свідоцтво про шлюб відповідача з ОСОБА_4 за 2010 рік (копія а.с. 83), - постанова від 04.03.2026 року про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем за оскаржуваним рішенням у цій справі (а.с.84-85); - ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2025 року (суддя Зарютін П.В.) про повернення позову М(Т)СБУ до відповідача в іншій справі ЄУН № 336/8833/24 – а.с. 86-88); - виписка, висновок та довідка МСЕК від 29.08.2013 року відносно ОСОБА_4 (а.с. 93-96); - посвідчення від 16.11.2009 року безтермінове ОСОБА_4 , як особи з 3 (третьою) групою інвалідності (а.с.97), - посвідчення відповідача, як УБД, від 26.10.2023 року безтермінове (а.с.98).

Так як в силу вимог ст. 367 ч. 6 ЦПК України апеляційний суд не може надавати оцінку доказам (переглядати по суті докази) у цій справі, які суд першої інстанції у цій справі не досліджував (не розглядав), так як відповідач ОСОБА_1 (поштове повідомлення про вручення відповідачу ОСОБА_1 копії вищезазначеної ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у цій справі – 28.08.2025 року - а.с. 52) не надавав їх суду першої інстанції для долучення до матеріалів цієї справи на свій власний розсуд, тобто без поважних причин. Так як за змістом ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Однак, при вищевикладених обставинах, у матеріалах цієї справи відсутні та відповідачем апеляційному суду не надані докази того, що відповідач не мав об`єктивної можливості надати такі докази суду першої інстанції у цій справі з причин, що об`єктивно не залежали від нього (тобто поважних причин) вищезазначені докази, датовані саме датою до ухвалення оскаржуваного рішення у цій справі.

Апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції станом у цій справі на дату його ухвалення – 25.09.2025 року в межах доказів сторін, наявних у матеріалах цієї справи на цю дату та які досліджував суд першої інстанції. ОСОБА_1 не був учасником бойових дій станом на дату вищезазначеної ДТП 17.03.2017 року (належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні та стороною відповідача апеляційному суду не надані), а тому безпідставними є посилання останнього в його апеляційній скарзі на те, що МТСБУ в силу вимог ст. 13 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має відшкодовувати за нього вищезазначену шкоду потерпілій в ДТП особі без застосування вимог регресу подальшому.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи. Описки в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції не можуть бути підставою для скасування апеляційним судом правильного по суті рішення суду першої інстанції у цій справі за результатами розгляду вищезазначеної апеляційної скарги відповідача, а можуть бути усунуті судом першої інстанції за власною ініціативою чи за заявою учасників цієї справи у подальшому в порядку ст. 269 ЦПК України.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 133, 141 ЦПК України було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розгляду цієї справи судом першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції у цій справі.

Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2025 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова апеляційним судом складена 16.10.2026 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С.Онищенко Е.А.Трофимова Д.А.