Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №303/2039/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/2039/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участю секретаря судового засідання – Форкоша Е.Р., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 та її захисника-адвоката Молнара В.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за її апеляційною скаргою на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 квітня 2026 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Відповідно до постанови суду - ОСОБА_1 , будучи депутатом VIII скликання Чинадіївської селищної ради, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, керуючись приватним немайновим інтересом, 23.12.2025 року на пленарному засіданні п`ятдесятої чергової сесії Чинадіївської скликання ради VIII скликання при розгляді питання «Про преміювання селищного голови ОСОБА_2 з нагоди професійного свята - Дня місцевого самоврядування» та не повідомила Чинадіївську селищну раду про наявний реальний конфлікт інтересів, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Крім цього, ОСОБА_1 , будучи депутатом VIII скликання Чинадіївської селищної ради, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, керуючись приватним немайновим інтересом, 23.12.2025 року на пленарному засіданні п`ятдесятої чергової сесії Чинадіївської скликання ради VIII скликання вчинила дію в умовах реального конфлікту інтересів, а саме проголосувала «ЗА» за питання «Про преміювання селищного голови ОСОБА_2 з нагоди професійного свята – Дня місцевого самоврядування», чим порушила вимоги п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративних правопорушень. Вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а відтак підлягає скасуванню, оскільки сам по собі факт проходження служби в органі місцевого самоврядування та факт попереднього преміювання працівника ще не утворюють автоматично реального конфлікту інтересів в розумінні ст.1 ЗУ «Про запобігання корупції». Вважає, що суд першої інстанції не довів наявності саме реального конфлікту інтересів, а не абстрактного припущення про нього, та фактично обмежився лише загальним посиланням на службові відносини та попереднє преміювання і залишив поза увагою та не з`ясував: конкретно у чому саме полягав її приватний інтерес в ході її голосування за преміювання селищного голови; яку саме вигоду вона отримувала або могла реально отримати внаслідок цього голосування; яким чином це голосування впливало вже на прийняте до того розпорядження про її преміювання; у чому саме виразилася суперечність між її приватним інтересом і представницькими повноваженнями депутата. Стверджує, що приймаючи участь у голосуванні за преміювання голови селищної ради у її діях відсутня ознака прямої приватної зацікавленості, яка є визначальною для констатації реального конфлікту інтересів. Зазначає, що склад правопорушення за ч.2 ст.172-7 КУпАП також не доведений, оскільки для складу даного правопорушення недостатньо самого факту участі в голосуванні, а необхідно довести, що голосування відбулося саме в умовах реального конфлікту інтересів. Вважає, що судом першої інстанції не доведено ані прямого приватного інтересу, ані реального впливу на неупередженість, ані фактичного зв`язку між її голосуванням і будь-якою особистою вигодою, у зв`язку з цим відсутні необхідні ознаки об`єктивної сторони правопорушення. Вважає, що викладені обставини у сукупності свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду даної справи.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, апеляційний суд відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП вважав за можливе слухати справу за його відсутності.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 та її захисника-адвоката Молнара В.К., які підтримали доводи апеляційної скарги та просили їх задовольнити, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративних правопорушень, виходячи з того, що матеріали справи про адміністративні правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

Апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Першочерговою справою держави та загальними засадами протидії корупції є запобігання корупційним та пов`язаним із корупцією правопорушенням.

Одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам, а отже не можуть бути визнані як малозначимі.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад указаного правопорушення є формальним, тобто таким, який не передбачає наслідків як обов`язкового елементу об`єктивної сторони, в той час як обов`язковим елементом об`єктивної сторони формального складу завжди є діяння.

Системний аналіз норм КУпАП визначає завдання, яке полягає у встановленні винних і забезпеченні правильного застосування законодавства з тим, щоб до кожного правопорушника були застосовані справедливі заходи адміністративного примусу.

Таким чином, незалежно від виду суб`єкту та його службової діяльності, рангу та інших характеристик його обов`язком є діяти лише в рамках закону (дозволено робити тільки те, що дозволено законом статті 6 Конституції України).

За ч. 1 ст. 172-7 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

А частиною 2 статті 172-7 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Зазначена норма закону за своїм змістом є бланкетною та відсилає для повного визначення його ознак до інших норм.

Так, зокрема у ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» дано визначення термінів потенційний та реальний конфлікт інтересів.

Потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес» дає підстави констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.

Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Обов`язковою ознакою правопорушень, відповідальність за які передбачена частинами першою та другою ст. 172-7 КУпАП, є наявність у суб`єкта реального конфлікту інтересів.

Відповідно роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у листі від 22.05.2017 № 223-943/0/4/-17 «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією», для встановлення факту прийняття рішення, вчинення чи не вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів, суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями повинна безпосередньо впливати на вчинення чи не вчинення дій під час виконання таких повноважень, об`єктивність або неупередженість прийняття рішень.

Таким чином, посадовою особою, уповноваженою на складання протоколу про вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, та судом, що розглядає справу, повинно бути доведено наступні обставини:

1) наявність в особи приватного інтересу;

2) наявність суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями;

3) наявність впливу цієї суперечності на об`єктивність або неупередженість рішення;

4) наявність службових чи представницьких повноважень на прийняття рішення.

Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, та, відповідно, в постанові суду.

При цьому, має бути беззаперечно визначено, в чому саме полягає приватний інтерес конкретної особи, в чому саме проявляється суперечність між приватним інтересом та представницькими повноваженнями цієї особи та її вплив на прийняття рішення.

Отже, обов`язковою ознакою конфлікту інтересів є наявність суперечностей між особистими інтересами та службовими повноваженнями особи, які можуть вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень.

Такий вплив може бути у разі наявності в особи дискреційних повноважень (коли особа може вибирати з декількох варіантів рішень чи дій той, який вважає найбільш прийнятним за відповідних обставин).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням першої сесії VIII скликання Чинадіївської селищної ради від 19.11.2020 року «Про початок повноважень депутатів Чинадіївської селищної ради» ОСОБА_1 розпочала свої повноваження, як депутат Чинадіївської селищної ради.

Розпорядженням Чинадіївської селищної голови ОСОБА_2 від 05.05.2021 року № 86-к ОСОБА_1 прийнято на посаду головного спеціаліста з питань захисту прав дітей служби у справах дітей Чинадіївської селищної ради.

За таких обставин, з 19.11.2020 року ОСОБА_1 набула статусу депутата зазначеної селищної ради та відповідно суб`єкта, на якого поширюються вимоги та обмеження, визначені Законом України «Про запобігання корупції».

Розпорядженням селищного голови від 05.12.2025 року № 330-к «Про преміювання працівників служби у справах дітей Чинадіївської селищної ради» з нагоди Дня місцевого самоврядування було премійовано працівників служби у справах дітей в тому числі і головного спеціаліста з питань захисту прав дітей служби у справах дітей – ОСОБА_1 у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Відповідно до рішення тридцять четвертої чергової сесії восьмого скликання Чинадіївської селищної ради Мукачівського району «Про умови плати праці голови Чинадіївської селищної ради» № 1943, голові Чинадіївської селищної ради ОСОБА_3 присвоєно 8 (восьмий) ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 4 (четвертої) категорії з 01 січня 2024 року.

Рішенням п`ятдесятої чергової сесії восьмого скликання Чинадіївської селищної ради Мукачівського району від 23 грудня 2025 року № 2796 «Про преміювання Чинадіївського професійного свята селищного голови з нагоди професійного свята – Дня місцевого самоврядування» вирішено преміювати Чинадіївського селищного голову – ОСОБА_2 , з нагоди – Дня місцевого самоврядування, в розмірі середньомісячної заробітної плати.

Як свідчить інформація щодо порядку денного п`ятдесятої чергової сесії Чинадіївської селищної ради восьмого скликання від 23 грудня 2025 року ОСОБА_1 23 грудня 2025 року проголосувала «ЗА» преміювання селищного голови ОСОБА_2 з нагоди професійного свята – Дня місцевого самоврядування (присутні депутати – 15), що також підтверджується Витягом з протоколу п`ятдесятої чергової сесії восьмого скликання Чинадіївської селищної ради Мукачівського району від 23 грудня 2025 року.

Разом з тим, наведені вище обставини, не могли бути підставами для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що матеріали справи не містять будь-яких даних, які б з достовірністю свідчили про об`єктивні та суб`єктивні ознаки реального конфлікту інтересів, наявність суперечностей між особистими інтересами ОСОБА_1 та її службовими повноваженнями, як депутата першої сесії VIII скликання Чинадіївської селищної ради від 19.11.2020 року та головного спеціаліста з питань захисту прав дітей служби у справах дітей, в момент голосування за рішення «Про преміювання Чинадіївського професійного свята селищного голови з нагоди професійного свята – Дня місцевого самоврядування», та в чому конкретно полягав конфлікт інтересів і в чому це виразилось в розумінні статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», де зазначено, що корупційне правопорушення це діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною в частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність; корупція це використання особою, зазначеною в частині першій статті 3 цього Закону наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей.

Отже, ОСОБА_1 , як депутат Чинадіївської селищної ради в межах наданих їй службових та представницьких повноважень, проголосувала за прийняття рішення «Про преміювання Чинадіївського професійного свята селищного голови з нагоди професійного свята – Дня місцевого самоврядування», оскільки депутат ОСОБА_1 була зобов`язана у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про статус місцевих рад» прийняти участь у голосуванні за прийняття зазначеного рішення, оскільки воно стосувалось інтересів іншої особи, її повноваження депутата та головного спеціаліста з питань захисту прав дітей служби у справах дітей Чинадіївської селищної ради, не суперечили ніяким її інтересам.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про статус місцевих рад», депутат місцевої ради користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить. Депутат місцевої ради набуває права ухвального голосу з моменту визнання його повноважень.

Та обставина, що ОСОБА_1 взяла участь у голосуванні на засіданні п`ятдесятої чергової сесії Чинадіївської селищної ради восьмого скликання від 23 грудня 2025 року, ще не свідчить про те, що конфлікт інтересів, який виник, повідомлення про конфлікт інтересів і його голосування реально вплинули на об`єктивність або неупередженість рішення. Участь ОСОБА_1 у голосуванні є лише дією на виконання своїх обов`язків і ніяким чином не особистою дією (рішенням), продиктованою корисним умислом та наявністю приватного інтересу в розумінні Закону України «Про запобігання корупції».

Сукупність вищенаведеного свідчить про те, що судом першої інстанції не надано належну оцінку матеріалам справи, що не містять фактичних даних які б з достовірністю свідчили про об`єктивні та суб`єктивні ознаки конфлікту інтересів у діях ОСОБА_1 .

Щодо наявного у матеріалах справи письмового висновку прокурора апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 250 КУпАП прокурор під час участі у розгляді справи наділений правом, зокрема, заявляти клопотання та давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи.

Разом із тим висновок прокурора є формою реалізації прокурором своїх процесуальних повноважень та викладення його правової позиції у справі, а не самостійним доказом на підтвердження фактичних обставин адміністративного правопорушення у розумінні ст. 251 КУпАП.

Висновок прокурора не є доказом вини ОСОБА_1 , а висновки апеляційного суду ґрунтуються на безпосередньо досліджених матеріалах справи. Водночас зазначені обставини враховувалися апеляційним судом при оцінці повноти та всебічності розгляду справи судом першої інстанції.

Крім того, апеляційний суд також зазначає, що складання протоколу про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Протокол про адміністративне правопорушення не повинен мати переваги перед іншими доказами, та сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

В той же час, - ні протоколи про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, ні оскаржувана постанова суду, не містять доказів та обґрунтування наявності умислу ОСОБА_1 на вчинення інкримінованих їй адміністративних правопорушень, пов`язаного з корупцією.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженнями апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання її винною у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10 лютого 1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 є необґрунтованою та прийнятою з порушеннями вимог КУпАП, в зв`язку з чим підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно нього - закриттю у відповідності до ч. 1 п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в її діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 245, 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 квітня 2026 року скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага