Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №308/7781/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/7781/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 жовтня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Шевчука В.В.

суддів: Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 червня 2026 року (суддя Хамник М.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 червня 2026 року позовну заяву ТОВ «ФК «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором визнано неподаною та повернуто заявнику.

Не погоджуючись із вказаною ухвалу суду, ТОВ «ФК «Позика» подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що пунктом 37 розділу II Інструкції передбачено, що одним із реквізитів платіжного доручення є «Призначення платежу». Платник заповнює його таким чином, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник зазначив номер Кредитного договору - 10202059, на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги позивача та на підставі не виконання умов якого позивач був змушений звернутися за захистом свого порушеного права до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

На думку апелянта, платіжна інструкція № 10202059 від 14 травня 2026 року має повну інформацію, що надає можливість суду ідентифікувати, за що саме сплачено судовий збір та провести перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 28 травня 2026 року ТОВ «ФК«Позика» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, на виконання вищевказаних вимог позивачем було додано до позовної заяви платіжну інструкцію в національній валюті №10202059 від 14 травня 2026 року.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, дійшов до висновку про те, що додана позивачем платіжна інструкція не є належним доказом сплати судового збору за даним позовом, оскільки наведена в ній інформація не надає можливість ідентифікувати, що саме за подання позову до ОСОБА_1 позивачем було сплачено судовий збір.

У зв`язку з наведеним, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 червня 2026 року позовну заяву ТОВ «ФК «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без руху. Повідомлено позивача про необхідність виправити зазначені недоліки у строк, який не може перевищувати трьох днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

08 червня 2026 року ТОВ «ФК «Позика» через систему «Електронний суд» подало заяву про усунення недоліків, в якій зазначило, що згідно із п.37 розділу ІІ Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг одним із реквізитів платіжного доручення є "Призначення платежу", платник заповнює його таким чином, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахунок коштів. Із наданої позивачем платіжної інструкції №10202059 від 14.05.2026 слідує, "Призначення платежу": "101 39493634; судовий збір, за позовом ТОВ "ФК "Позика", Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області, КД10202059, без ПДВ, що на думку позивача, відповідає вимогам чинного законодавства. Адже платник зазначив номер Договору кредиту - 10202059.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки заявник ознайомлений із змістом ухвали про залишення заяви без руху у якій зазначено недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, 08.06.2026 подав до суду заяву про усунення недоліків, проте станом на 08.06.2026 недоліки, викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не усунув, відтак прийшов до висновку, що вказану заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі – Закон).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, зокрема, й з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 №1591-IX платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Пунктом 37 Розділу ІІ Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг від 29.07.2022 № 163 (далі – Інструкція) встановлено, що платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача (або найменування/прізвище, власне ім?я, по батькові (за наявності), код отримувада та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.

Відповідно до пункту 41 Розділу ІІ Інструкції платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Апеляційний суд констатує, що в матеріалах справи наявна платіжна інструкція № 10202059 від 14 травня 2026 року, в якій зазначено – Призначення платежу: «101 39493634;Судовий збір, за позовом TOB «ФК «ПОЗИКА», Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області. КД 10202059. без ПДВ », що відповідає вищевказаним вимогам чинного законодавства України.

Зі змісту вказаної інструкції слідує, що судовий збір сплачується саме за кредитний договір № 10202059, який укладено між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 , що підтверджується наявними матеріалами справи.

Згідно роз`яснень, наведених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

Апеляційним судом встановлено, що місцевим судом не перевірено зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем у встановлений строк не усунуто недоліки зазначені в ухвалі суду, а додана до позовної заяви копія платіжної інструкції є неналежним доказом сплати судового збору у справі за позовом ТОВ «ФК«Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про застосування положень ч. 3 ст. 185 ЦПК України та повернення заяви позивачу в зв`язку із ненаданням належних доказів сплати судового збору є незаконним та необґрунтованим.

Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» підлягає задоволенню, а ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 червня 2026 року про повернення позовної заяви – скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу п Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» задовольнити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 червня 2026 року про повернення позовної заяви скасувати, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий:

Судді: