Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №127/4067/26 — Вінницький апеляційний суд

Суд: Вінницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №127/4067/26

Суддя: Оніщук В. В.

Справа № 127/4067/26

Провадження № 22-ц/801/2074/2026

Категорія: 10

Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокуСправа № 127/4067/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Панасюка О. С., Берегового О. Ю.,

з участю секретаря судового засідання: Ходакової М. Г.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрторг-ЛТД»,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Аліфанової Лариси Іванівни в інтересах ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2026 року, ухвалене у складі судді Воробйова В. В. в залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору – Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторг-ЛТД», про поділ майна подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 03 листопада 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 травня 2016 року у цивільній справі № 127/3853/16-ц.

23 жовтня 2019 року ОСОБА_3 змінила прізвище та ім`я на ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені.

30 серпня 2011 року між ОСОБА_2 та ДП МО України «Вінницьке інженерно-будівельне управління» укладено попередній договір № 12, відповідно до умов якого сторони погодили про передачу у власність ОСОБА_2 однокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Ціна продажу квартири становить 209 338 грн Одночасно сторони дійшли згоди про те, що протягом трьох днів після підписання договору ОСОБА_2 сплачує 80 000 грн, в жовтні 2011 року – 50 000 грн, в лютому 2012 року – 40 000 грн, в травні 2012 року – 39 338 грн

18 жовтня 2012 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , на ім`я ОСОБА_2 . Дане свідоцтво видане на підставі рішення виконавчого комітету ВМР від 18 жовтня 2012 року № 2570, також 12 грудня 2012 року зареєстроване в КП «ВМБТІ» за ОСОБА_2 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №36698355.

Однак 17 травня 2016 року ОСОБА_2 разом із ОСОБА_4 створили ТОВ «Укрторг-ЛТД», затвердили статутний капітал товариства в розмірі 200 000 грн, визначили розподіл часток у статутному капіталі між засновниками, визначили місцезнаходження товариства, призначили директора та затвердили статут товариства. При затвердженні статутного капіталу зазначили, що останній формується за рахунок нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на суму 180 000 грн, а саме квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 44,7 кв. м, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 18 жовтня 2012 року та витягом про державну реєстрацію прав №36698355 від 12 грудня 2012 року, а ОСОБА_4 вносить грошові кошти в розмірі 20 000 грн, що підтверджується протоколом №1 загальних зборів засновників ТОВ «Укрторг-ЛТД».

20 травня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Укрторг-ЛТД» було укладено акт приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Укрторг-ЛТД», відповідно до якого ОСОБА_2 як учасник передає до статутного капіталу Товариства, а Товариство приймає у власність наступний об`єкт нерухомого майна на суму 180 000 грн а саме: квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 44,5 кв. м, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 18 жовтня 2012 року та витягом про державну реєстрацію прав №36698355 від 12 грудня 2012 року.

24 травня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого нотаріус вирішив провести державну реєстрацію права власності на квартиру з реєстраційним номером 928828905101, що розташована АДРЕСА_4 за ТОВ «Укрторг-ЛТД».

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав вбачається, що квартира реєстраційний номер 928828905101 площею 44,7 кв. м, зареєстрована за ТОВ «Укрторг-ЛТД».

Згідно звіту про оцінку майна, а саме однокімнатної квартири, загальною площею 44,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , складеного ТОВ «Подільський експертний центр», яке має Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №187/2022, виданого Фондом державного майна України, вартість вказаного нерухомого майна на день проведення оцінки, а саме 21 січня 2026 року складає 1 966 800 грн

Отже, вартість частки ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «Укрторг-ЛТД» збільшилась з моменту її внесення до статутного капіталу та фактично на день подання позову становить – 1 966 800 грн, відповідно 1/2 вартості частки яка підлягає стягненню з відповідача в порядку поділу майна подружжя становить 983 400 грн

Покликаючись на викладене, ОСОБА_1 у заявленому позові просила суд у порядку поділу майна подружжя, а саме частки ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторг-ЛТД», стягнути з ОСОБА_2 на її користь половину вартості частки у статутному капіталі в сумі 983 400 грн, а також стягнути судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2026 року позов було задоволено та вирішено у порядку поділу майна подружжя, а саме частки ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «Укрторг-ЛТД», стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половину вартості частки у статутному капіталі в сумі 983 400 грн, а також витрати на оплату судового збору в розмірі 7 867,20 грн

Рішення мотивоване тим, що сторони придбали спірну квартиру під час перебування у зареєстрованому шлюбі і що відповідач розпорядився зазначеним спільним майном подружжя на власний розсуд без повідомлення та письмової згоди ОСОБА_1 . Тому, суд дійшов висновку, що в такому випадку позивач має право на грошову компенсацію половини вартості частки у статутному капіталі товариства.

Суд не взяв до уваги твердження відповідача, що дружина вивезла меблі, речі, обладнання з спірної квартири та пошкодила в ній мережі, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами.

Визначаючи розмір грошової компенсації 1/2 частини вартості квартири, суд виходить з того, що вартість частки ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «Укрторг-ЛТД» збільшилась з моменту її внесення до статутного капіталу та фактично на день подання позову становить – 1 966 800 грн, відповідно 1/2 вартості частки, яка підлягає стягненню з відповідача в порядку поділу майна подружжя становить 983 400 грн

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявних у справі доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, які складають правову підставу позову, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Також суд відмовив у застосуванні строку позовної давності із покликанням на карантинні обмеження у зв`язку із через поширення СОVІD-19 та введення в Україні воєнного стану.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням суду, представник відповідача подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Панасюк О. С., Береговий О. Ю.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 липня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк усунення її недоліків.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 серпня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду на 01 жовтня 2026 року о 10 год 00 хв., у розгляді справи оголошено перерву до 13 жовтня 2026 року о 09 год. 10 хв.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в порушення норм матеріального права судом не враховано, що поділу підлягає не майно, як комплекс прав та обов`язків подружжя, а частка відповідача в статутному капіталі товариства.

Наданий стороною позивача звіт про оцінку квартири є неналежним доказом у справі. При цьому відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру розмір статутного капіталу ТОВ «Укрторг-ЛТД» складає 200 000 грн

Суд першої інстанції помилково не застосував строки позовної давності до вимог позивачки.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала з посиланням на викладені у ній підстави.

Представник позивача в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

30 серпня 2011 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Вінницьке інженерно-будівельне управління» та ОСОБА_2 було укладено попередній договір № 12, за умовами якого сторони погодили передачу у власність ОСОБА_2 однокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Ціна продажу квартири становить 209 338 грн. Одночасно сторони дійшли згоди про те, що протягом трьох днів після підписання договору ОСОБА_2 сплачує 80 000 грн, в жовтні 2011 року – 50 000 грн, в лютому 2012 року – 40 000 грн, в травні 2012 року – 39 338 грн. Факт внесення цих коштів підтверджується платіжними дорученнями (а. с. 6, 7).

18 жовтня 2012 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , на ім`я ОСОБА_2 (а. с. 8).

12 грудня 2012 року право власності зареєстроване КП «ВМБТІ» за ОСОБА_2 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №36698355 (зворот а. с. 8).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 травня 2016 року у справі №127/3853/16-ц, яке набрало законної сили 07 червня 2016 року, позов ОСОБА_3 було задоволено та розірвано шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , зареєстрований 03 листопада 2007 року Відділом РАЦС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1730 (а. с. 4).

ОСОБА_2 із ОСОБА_4 17 травня 2016 року створили ТОВ «Укрторг-ЛТД», затвердили статутний капітал товариства в розмірі 200 000 грн, визначили розподіл часток у статутному капіталі між засновниками, визначили місцезнаходження товариства, призначили директора та затвердили статут товариства. При затвердженні статутного капіталу зазначили, що останній формується за рахунок нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на суму 180 000 грн, а саме квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 44,7 кв. м, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 18 жовтня 2012 року та витягом про державну реєстрацію прав №36698355 від 12 грудня 2012, а ОСОБА_4 вносить грошові кошти в розмірі 20 000 грн, що підтверджується протоколом №1 загальних зборів засновників ТОВ «Укрторг-ЛТД» (а. с. 9).

Також, 20 травня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Укрторг-ЛТД» було укладено акт приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Укрторг-ЛТД», відповідно до якого ОСОБА_2 як учасник передає до статутного капіталу Товариства, а Товариство приймає у власність наступний об`єкт нерухомого майна на суму 180 000 грн, а саме: квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 44.5.кв.м., що належить ОСОБА_2 (а. с. 10).

24 травня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого нотаріус вирішив провести державну реєстрацію права власності на квартиру з реєстраційним номером 928828905101, що розташована АДРЕСА_4 за ТОВ «Укрторг-ЛТД (а. с. 11-12). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав вбачається, що квартира реєстраційний номер 928828905101, зареєстрована за ТОВ «Укрторг-ЛТД».

23 жовтня 2019 року ОСОБА_3 змінила своє прізвище та ім`я на ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_2 , (а. с. 5).

Згідно з довідкою ТОВ «Укрторг-ЛТД» від 01 січня 2026 року статутний капітал товариства становить 200000 грн, з яких: ОСОБА_5 вніс 90% статутного капіталу, а ОСОБА_4 – 10%. Розмір статутного капіталу не змінювався (а. с. 70).

Відповідно до звіту про оцінку майна ТОВ «Подільський експертний центр» вартість однокімнатної квартири, що розташована на дев`ятому поверсі десятиповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , визначена за порівняльним підходом, станом на 21 січня 2026 року, без ПДВ, становить 1 966 800 грн. (а. с. 13-18).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України вказує на презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частинами другою та третьою статті 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року №554/8023/15-ц).

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 13 Закону України «Про господарські товариства»). Аналогічна норма передбачена частиною другою статті 115 ЦК України.

Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (частина перша статті 12 Закону України «Про господарські товариства»). Аналогічна норма передбачена частиною першою статті 115 ЦК України.

Учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом (пункти «б» та «д» частини першої статті 10 Закону України «Про господарські товариства»).

У разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства.

Інший з подружжя, який був співвласником майна, внесеного у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Водночас як учасник товариства, який вносить спільне сумісне майно у статутний капітал цього товариства, так інші його учасники мають розуміти наслідки у випадку ухвалення рішення про виплату вартості частки члена подружжя у статутному капіталі.

Звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред`явлення вимог кредиторами (частина перша статті 149 ЦК України).

Такий висновок узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 квітня 2024 року в справі №760/20948/16 (провадження №14-70цс22).

З огляду на висновки сформульовані у цій постанові Велика Палата Верховного Суду виснує про наявність підстав для відступу від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постановах від 3 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, від 3 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, а також Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 7 травня 2019 року у справі № 490/1408/15-ц. Вказаний відступ полягає у тому, що один з подружжя при поділі спільного сумісного майна може претендувати на виплату частки у статутному капіталі, що є відмінним від виплати половини вартості внеску засновника у статутний капітал цього товариства.

У разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства. Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Суд виходить з презумпції про те, що вартість частки у статутному капіталі відповідає розміру внеску, якщо тільки сторона, яка стверджує про зміну цієї вартості на час розгляду справи, не доведе, що вартість частки змінилась (зросла або внаслідок звичайної діяльності товариства зменшилась).

Згідно з ч. 8 ст. 24 ЗУ «Про товариства з обмеженою відповідальністю» вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про господарські товариства» (який був чинним на час створення товариств) установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції встановив, що квартира АДРЕСА_2 , була придбана ОСОБА_2 18 жовтня 2012 року під час перебування у зареєстрованому шлюбі із позивачкою, відтак є спільною сумісною власності подружжя.

Також під час перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 . 17 травня 2016 року ОСОБА_2 вніс вказану квартиру до статутного капіталу ТОВ «Укрторг-ЛТД».

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на компенсацію 1/2 частини вартості квартири.

Розмір статутного капіталу товариства становив 200 000 грн, розмір частки відповідача у статутному капіталі становить 90% та відповідно 180 000 грн, яка була сформована саме за рахунок спільної квартири подружжя.

При цьому, як встановлено, вартість квартири на дату укладення попереднього договору про її передачу у власність ОСОБА_2 30 серпня 2011 року була вищою, а саме становила 209 338 грн, які були сплачені відповідачем частинами із внесенням останнього платежу 2012 року.

На підтвердження вартості квартири у 1 966 800 грн на момент звернення із цим позовом ОСОБА_1 надала звіт про оцінку майна, отже, нею доведено зміну розміру вартості спільного майна подружжя.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).

Апеляційний суд вважає незгоду відповідача із визначеною стороною позивачки вартістю квартири необґрунтованою, адже він не надав докази іншої вартості квартири, ніж та, яка надана позивачкою, не просив призначити судову товарознавчу експертизу для визначення такої вартості.

Також колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до позовних вимог ОСОБА_1 з посиланням на обмеження, пов`язаними із поширенням Covid-19, та воєнний стан в Україні.

Решта доводів апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, судові витрати, понесені відповідачем слід залишити за ним.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Аліфанової Лариси Іванівни в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2026 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені ОСОБА_2 у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за ним.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повна постанова складена 19 жовтня 2026 року.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua