Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №352/2042/26 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2042/26

Провадження № 2/352/1695/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі судді Гриньків Д.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог.

17.08.2026 року представник позивача звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.05.2024 року між відповідачем ТзОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено Договір про надання фінансового кредиту №257609, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого, товариство надає позичальнику грошові кошти в сумі 5000 грн на строк 90 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 445,3 % річних, що становить 1,22% в день.

Надалі, 23.12.2024 року ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «Діджи фінанс», уклали договір факторингу № 23122024/1 відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги за договором, укладеним з відповідачем.

Відтак, у зв`язку із невиконанням відповідачем умов кредитного договору, за ним утворилася заборгованість в загальному розмірі 14575 грн, з яких заборгованість за сумою кредиту становить – 5000 грн; заборгованість за сумою відсотків становить – 4575 грн, заборгованість за пенею в розмірі 5000 грн, заборгованість за комісією – 0 грн яку і просить стягнути позивач та судові витрати.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача у позовній заяві просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, розгляд справи здійснювати без участі представника в порядку спрощеного позовного провадження, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачу ОСОБА_1 була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі, яка їй була вручена 27.08.2026 року. Правом на подання відзиву не скористалася.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 24.08.2026 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 09.05.2024 року ТОВ «Клай інвест» та ОСОБА_1 в електронному вигляді було укладено Договір про надання фінансового кредиту №257609. Згідно з умовами кредитного договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 5000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі – кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. (доказ в електронному вигляді).

Пунктом 1.2. договору передбачено, що Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 06.08.2024. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами.

Згідно п. 1.3. договору за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 445,3 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,22 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки – фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

У відповідності до п. 1.4. за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання Клієнтом свої зобов`язань за цим Договором.

Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. (п.1.5.).

Відповідно до п. 3.1. договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 3.2. сума кредиту, комісія, що вказана в п.1.4. цього Договору, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за Договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений Договором

У відповідності до п. 3.3. договору, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. Цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього даного Договору, Клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього Договору, починаючи з першого дня прострочення.

Договір підписаний 09.05.2024 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL2748 (доказ в електронному вигляді).

Згідно довідки про ідентифікацію, наданої ТОВ «Клай інвест» від 01.07.2026 року підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено Договір №257609 ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю " Клай інвест ". Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: KL2748, номер картки: НОМЕР_1 (доказ в електронному вигляді).

Згідно підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, що здійснюється що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-1 від 30.09.2020 було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: 09.05.2024 року о 08:40год. 5000 грн на картку НОМЕР_1 Емітент платіжної картки отримувача RAIFFEISEN BANK, призначення платежу: видача кредиту за дог. № 257609, Номер платіжної інструкції A829504B377157CLY257609T2151960 (доказ в електронному вигляді).

Відповідно до інформації, що надана суду АТ «Райффайзен банк» на вимогу ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , в банку емітовано картку№ НОМЕР_3 . Зазначено, що руху коштів по рахунку № НОМЕР_4 за карткою НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за період з 09.05.2024 до 29.08.2024 року не відбувалось.

Згідно даних розрахунку заборгованості за кредитним договором № 257609 від 09.05.2024 за позичальником ОСОБА_1 рахується заборгованість станом на 16.12.2026 року в загальному розмірі 19575 грн, з яких: 5000 грн заборгованість за тілом кредиту, 4575 грн заборгованість за процентами, та 10000 грн – відсотки по прострочці, пеня – 0 грн. При цьому проценти за користування кредитом нараховувались первісним кредитором з 09.05.2024 року по 06.08.2024 за ставкою 1,22 % в день. Позичальником здійснювалось погашення за кредитом в загальному розмірі 2273,25 грн (доказ в електронному вигляді).

23.12.2024 року між ТОВ «Клай інвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» укладено договір факторингу №23122024/1, за умовами якого позивач набув право вимоги, серед інших, до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 257609 від 09.05.2024 року на суму заборгованості 14575 грн, з яких: 5000 грн – тіло кредиту, 4575 грн – відсотки, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу №23122024/1 (доказ в електронному вигляді).

V.Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Щодо врахування положень Закону України «Про споживче кредитування».

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною 5, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Так, судом встановлено, що 09.05.2024 року відповідач уклала з ТОВ «Клай інвест» договір про надання фінансового кредиту № 257609 в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» в сумі 5000 грн строком на 90 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,22% від суми кредиту за кожен день користування.

Згідно довідки ТОВ «ПрофітГід» підтверджено успішний переказ коштів в розмірі 5000 грн на банківську картку позичальника ОСОБА_1 . Згідно інформації АТ «Райффайзен банк», що надана на вимогу ухвали суду, картка № НОМЕР_5 емітовано в банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), однак відсутня виписка по рахунку за період з 09.05.2024 по 29.08.2024 року. Натомість згідно розрахунку заборгованості за спірним кредитним договором, відповідач здійснювала погашення заборгованості за кредитом, зокрема 23.05.2024 року на суму 2 273,25 грн, отже нею визнавалось зобов"язання, що виникли на підставі укладеного договору. Відтак, суд вважає, що позивачем надано належні докази отримання кредиту позичальником.

В той же час, стосовно вимоги позивача про стягнення із відповідача пені в розмірі 5000 грн, то суд вважає, що така до задоволення не підлягає, оскільки суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які передбачають особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань, зокрема, списання сум неустойки(штрафу, пені), а також відсотків за ст. 625 ЦК України в період дії на території України воєнного стану з 24.02.2022 року по даний час.

Крім того, оскільки договір про споживчий кредит був укладений після вступу в законну силу 24.12.2023 року Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», відтак на вказаний договір поширюється дія ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому на думку суду, з 25.12.2023 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Тому суд не може погодитись із позовними вимогами в частині стягнення відсотків за користування кредитом, а відтак, відсотки за користування кредитом мають бути розраховані з урахуванням ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», та становити 4500 грн (5000*1%*90 днів) за період з 09.05.2024 по 06.08.2024 року.

Крім цього, відповідач сплатила кошти на погашення заборгованості за кредитом у сумі 2273,25 грн, які первісний кредитор зарахував в рахунок погашення відсотків за кредитом, нарахованих станом на 23.05.2024 року в сумі 915 грн, комісії за надання кредиту в розмірі 1250 грн та відсотків за прострочку в сумі 108,25 грн.

Тому з врахуванням наведеного суд вважає, що залишок сплачених позивачем коштів, а саме 273,50 грн (2273,25-(5000*1%*15 днів) – 1250) слід зарахувати на погашення тіла кредиту, тому тіло станом на 24.05.2024 року становитиме 4 726,50 грн, а відтак, відсотки за користування кредитом слід розрахувати, зважаючи на такий розмір тіла кредиту і вони становитимуть: 3 544,88 грн (4726,50грн*1%*75 днів) за період з 24.05.2024 по 06.08.2024 року.

Відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення на суму 8271,38 грн.

VІІ. Судові витрати.

Згідно із ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 1 510,92 гривень судового збору на користь позивача.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд, зважаючи на позиції сторін щодо цього питання, дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 6 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору 42649746/2 від 01.06.2026 року про надання правової допомоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» та ФОП « ОСОБА_2 », які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази:

договір про надання правової допомоги 42649746/2 від 01.06.2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» та ФОП « ОСОБА_2 » (доказ в електронному вигляді);

акт надання послуг на підтвердження факту надання правничої допомоги від 21.07.2026 року зва яким сторони підтвердили, що виконавець ФОП « ОСОБА_2 » надав, а клієнт ТОВ «Діджи фінанс» прийняв правову допомогу загальною вартістю 6000 грн (доказ в електронному вигляді);

додаткова угода від 10.08.2026 року до Договору про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01 червня 2026 року згідно якої сторони домовились про таке 1. Розширити розділ «1.Предмет договору» та доповнити новим пунктом такого змісту: «1.2. ВИКОНАВЕЦЬ зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів КЛІЄНТА у справі щодо стягнення кредитної заборгованості із гр. ОСОБА_1 (доказ в електронному вигляді);

детальний опис робіт наданих ОСОБА_2 на суму 6000 грн (доказ в електронному вигляді);

свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №5618/10 адвоката Білецького Б.М. (доказ в електронному вигляді);

Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (п. 1, п.2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Вирішуючи вимоги заяви про стягнення з відповідача ОСОБА_3 витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 12012,70 грн, то суд зазначає, що дані витрати відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи, оскільки пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для підготовки до розгляду справи.

Вказані витрати були здійснені позивачем у зв`язку з необхідністю проведення експертизи. У задоволенні позову в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_4 рішенням суду від 25 вересня 2026 року – відмовлено, тому витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи підлягають покладенню на відповідача ОСОБА_3 в розмірі 6 006,35 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно з ч. 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, позивачем надано належні докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 «розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено».

В той же час, відповідно до постанови ВС від 04 вересня 2023 року у справі №910/5352/21 під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинах 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Суд зазначає, що аналогічні за змістом норми ГПК України, на які посилався ВС, містяться в ЦПК України, а саме в ч.4 ст.137 ЦПК України та ч.3-5, ч.9 ст.141 ЦПК України.

Відтак, враховуючи реальний обсяг допомоги представника позивача у суді, час витрачений на надання таких послуг (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у суді та кількість судових засідань), критерій реальності таких витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат, визначивши витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.

Суд вважає, що така сума буде співмірною зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

На підставі наведеного, ст.ст. 525, 526, 610, 611, 1048, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» заборгованість за кредитним договором №257609 від 09.05.2024 року в сумі: 8 271 (вісім тисяч двісті сімдесят одна) грн 38 коп., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 4 726 (чотири тисячі сімсот двадцять шість) грн 50 коп. грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків– 3 544 (три тисячі п`ятсот сорок чотири) грн 88 коп.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 510 (одна тисяча п`ятсот десять) грн 92 коп. та 3 000 (три тисячі) витрат позивача на правничу допомогу.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС", 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1 ЄДРПОУ 42649746;

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення складене у повному обсязі 19.10.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.