Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №205/17379/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Суд: Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 11 жовтня 2026 р.

Справа: №205/17379/25

Суддя: Якімець Т. І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2026 Справа №205/17379/25 Провадження №2/607/3227/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

за участі представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Гребенара О.В.,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 456396397 від 24 вересня 2020 року в розмірі 83 892,33 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначило, що 24 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога»

(далі – ТОВ «Манівео») та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 456396397

(далі – Договір), в електронній формі, яким визначено істотні умови договору, зокрема суму кредиту, дату її видачі, строк користування коштами, розмір процентів та умови кредитування.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 (далі – Договір № 28/1118-01), згідно з яким клієнт відступив фактору права вимоги зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. 31 грудня 2020 року додатковою угодою № 26 до Договору № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст цього договору у новій редакції. Відповідно до реєстру боржників № 122 від 23 лютого 2021 року до Договору № 28/1118-01 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача за Договором. Надалі між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 20 жовтня 2022 року було укладено договір факторингу №20102022 (далі – Договір № 20102022), згідно з яким клієнт відступив фактору права вимоги до боржників. Відповідно до реєстру прав вимоги № 2 від 06 березня 2023 року до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 83 892,33 грн, з яких: 21 998,44 грн – сума заборгованості за основним боргом; 61 893,89 грн – сума заборгованості за відсотками.

У зв`язку із недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору з підстав, наведених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за цим договором.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

2.1. Від представника відповідача – адвоката Гребенара О.В. – надійшов відзив на позовну заяву, в якому висловлено прохання у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю, посилаючись на те, що відсутній перехід права вимоги до позивача від первісного кредитора та відсутність у останнього права вимоги до відповідача щодо будь-якої заборгованості за Договором. Адвокат вказує, що будь-яких реєстрів прав вимоги, в яких передбачено передачу права вимоги до боржника ОСОБА_1 від ТОВ «Манівео» до ТОВ «Таліон Плюс» не надано, а також не надано доказів суду перерахування коштів за реєстром прав вимоги № 2 від

03 березня 2023 року та реєстром прав вимоги № 2 від 06 березня 2023 року. Крім того, позивачем не доведено обставин пролонгації Договору, а проценти за його користування нараховані поза межами строку (а.с. 55–67).

2.2. Від ТОВ «ФК «ЄАПБ» через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій наголошено на необхідності відзив на позовну заяву залишити без розгляду, а позов задовольнити в повному обсязі. Крім того, представник позивача висловив прохання поновити процесуальний строк для подачі доказів та долучити докази, зокрема: копію Договору № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та копію витягу з реєстру прав вимог № 122

від 23 лютого 2021 року (а.с. 75–89).

2.3. Від представника ОСОБА_1 – адвоката Гребенара О.В. – через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких адвокат просив відмовити у задоволенні позову. Стосовно наявності підстав для поновлення процесуального строку представник відповідача зазначив, що позивач не обґрунтував поважність пропуску такого строку, адже сторона позивача при поданні до суду позовної заяви долучила лише вибіркові докази, сподіваючись, що протилежна сторона не буде заявляти свої заперечення або взагалі справа буде розглянута в заочному порядку без відповідача. Крім того, адвокат звернув увагу, що позивачем не долучено доказів перерахування коштів за реєстром прав вимоги № 2 від 03 березня 2023 року та реєстром прав вимоги № 2 від 06 березня 2023 року (а.с. 105–114).

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 лютого

2026 року відкрито провадження у цій цивільній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.50).

Представник позивача – ТОВ «ФК «ЄАПБ» – в судове засідання не з`явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа.

В судовому засіданні представник відповідача – адвокат Гребенар О.В. – просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

Як убачається з матеріалів справи, 24 вересня 2020 року між ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір строком на 29 днів, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 15 100 грн зі сплатою процентів за дисконтною процентною ставкою

0,26 % від суми кредиту за кожний день користування ним. У разі користування кредитом понад установлений договором строк передбачено застосування базової процентної ставки в розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування ним (а.с. 5–6).

Позивачем долучено до матеріалів справи додаток № 1 до зазначеного договору – графік розрахунків, відповідно до якого загальна вартість кредиту становить 16 238,54 грн. Вказаний додаток підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «MNV9K52Q»

(а.с. 6, зворотна сторона).

Також 28 вересня 2020 року між сторонами укладено додаткову угоду до Договору, якою сторони домовилися збільшити кредит на суму 6 900 грн на строк дії Договору та викласти додаток № 1 в новій редакції (а.с. 10).

Крім того, 23 жовтня 2020 року, 22 листопада 2020 року та 22 грудня 2020 року були укладені додаткові угоди до Договору, якими продовжувався строк кредитування на тридцять днів (а.с. 7–9).

Відповідно до платіжного доручення від 24 вересня 2020 року ОСОБА_1 було перераховано 15 100 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 (призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 456396397 від 24 вересня 2020 року, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer) (а.с. 11), а також платіжного доручення

№ 13с3с9fa-02a6-4ade-9285-6f397ec91450 від 28 вересня 2020 року, за яким ОСОБА_1 було перераховано 6 900 грн, на платіжну картку № НОМЕР_1 (призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 456396397 від 24 вересня 2020 року, ОСОБА_1 ,

код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer) (а.с. 11 зворотна сторона).

Як убачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Договором, станом

на 23 лютого 2021 року сума заборгованості становить 56 375,71 грн, з яких: 21 998,44 грн – основне зобов`язання, 44 691,27 грн – проценти. Також ОСОБА_1 здійснено три оплати на погашення кредиту в сумі 1 588 грн – 23 жовтня 2020 року, 5 610 грн – 22 листопада 2020 року та 4 488 грн – 22 грудня 2020 року, всього 11 686 грн (а.с. 12, 13).

31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео» було укладено додаткову угоду № 26 до Договору № 28/1118-01, якою Договір № 28/1118-01 викладено у новій редакції, разом із додатками (а.с. 15–19).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», станом

на 06 березня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 за Договором становить 83 892,33 грн, з яких: 21 998,44 грн – заборгованість за основним зобов`язанням та 61 893,89 грн – заборгованість за процентами (а.с. 14).

20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір № 20102022, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (а.с. 20, 21).

Відповідно до пункту 2.1 Договору № 20102022 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 2.2. Договору № 20102022 сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення прав вимоги за цим договором проводилося з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимог, кожен наступний реєстр прав вимог є самостійним додатком та не замінює попередній.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 06 березня 2023 року до Договору № 20102022 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі

83 892,33 грн, з яких: 21 998,44 грн – основне зобов`язання, 61 893,89 грн – проценти (а.с. 23).

Як вказано у платіжній інструкції № 19474 від 10 березня 2023 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало ТОВ «Таліон Плюс» 2 788 668,73 грн, призначення платежу: плата права за відступлення вимоги згідно реєстру прав вимоги № 2 від 03 березня 2023 року до Договору № 20102022 від 20 жовтня 2022 року (а.с. 22).

Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджував, що відповідач отримав кредитні кошти, однак не виконує зобов`язань щодо їх повернення, а відтак порушене право кредитора підлягає захисту.

Разом із відповіддю на відзив представник позивача долучив Договір № 28/1118-01 разом із додатками (а.с. 94–99) та реєстр прав вимоги № 122 від 23 лютого 2021 року, де під № 94 міститься ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості становить 66 689,71 грн (а.с. 91–93). Крім того, стороною позивача заявлено клопотання про витребування доказів.

Вирішуючи питання щодо прийняття зазначених доказів та розглядаючи клопотання про витребування доказів, суд виходить із такого.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен письмово повідомити про це суд та зазначити доказ, який не може бути подано, причини неможливості його подання у встановлений строк, а також надати докази вчинення всіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання відповідного доказу.

Згідно з частиною восьмою статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною першою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи в разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане у строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо клопотання заявлено з пропуском установленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Суд зазначає, що обов`язок своєчасного подання доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, покладається саме на позивача. Подання відповіді на відзив не звільняє позивача від обов`язку дотримання встановленого процесуальним законом порядку та строків подання доказів.

Як убачається з матеріалів справи, зазначені договір та реєстр прав вимоги подано лише разом із відповіддю на відзив, тобто після спливу встановленого законом строку для подання доказів позивачем. Водночас представник позивача не навів об`єктивних обставин, які перешкоджали поданню цих документів разом із позовною заявою, та не надав доказів того, що їх своєчасне подання було неможливим із причин, які не залежали від позивача.

При цьому зазначені документи стосуються обставин набуття права вимоги за кредитним договором, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а тому необхідність їх подання була відома позивачу на момент звернення до суду.

Суд зауважує, що лише після того, як представник відповідача у відзиві вказав на недоведеність переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача, останній подав відповідні докази. Водночас сторона позивача жодним чином не обґрунтувала неможливості подання цих доказів у встановлений законом строк із причин, що не залежали від позивача, а тому підстави для їх прийняття відсутні.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність передбачених частиною восьмою статті 83 ЦПК України підстав для прийняття зазначених доказів після закінчення встановленого законом строку, у зв`язку з чим вони не приймаються судом до розгляду та не враховуються під час вирішення спору по суті.

У частині розв`язання клопотання про витребування доказів суд зазначає, що воно також подане з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 84 ЦПК України. Представником позивача не обґрунтовано неможливості заявлення такого клопотання разом із позовною заявою з причин, що не залежали від позивача, та не наведено обставин, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для його подання після закінчення встановленого строку.

Саме по собі подання відповіді на відзив не є підставою для поновлення строку на заявлення клопотання про витребування доказів, необхідність отримання яких була або повинна була бути відома позивачу під час звернення до суду.

Ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що клопотання ТОВ «ФК «ЄАПБ» про витребування доказів задоволенню не підлягає на підставі частини першої статті 84 ЦПК України.

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України;

далі – ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов, шляхом пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття такої пропозиції (акцепту).

За змістом статей 207, 639 ЦК України письмова форма правочину може бути дотримана шляхом фіксації його змісту та волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа №127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне в електронній формі.

2.2. Основні засади використання електронних документів визначені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV (далі – Закон № 851), а порядок вчинення електронних правочинів – Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі – Закон № 675).

Відповідно до статті 5 Закону №851 електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до статті 3 Закону № 675 електронний договір – домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором – алфавітно-цифрова послідовність, що додається особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, до інших електронних даних.

За статтею 11 Закону № 675 електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята); відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста); електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тож укладення договору в електронній формі шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитодавця та його підписання одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому законом порядку укладення електронного правочину та за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

2.3. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, недодержання якої має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України). Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються у кредитному договорі (стаття 1056-1 ЦК України).

За змістом статей 633, 634 ЦК України публічним є договір, за яким підприємець взяв на себе обов`язок надавати товари, роботи чи послуги кожному, хто до нього звернеться, а договором приєднання – договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який укладається шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 червня 2022 року №6-р(II)/2022 зазначив, що загальновизнаний принцип pacta sunt servanda (договорів слід додержувати) є складовою системи цивільного права та відображений, зокрема, у статтях 526, 629 ЦК України (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини).

Надані позивачем докази у своїй сукупності свідчать про належне оформлення Договору в електронній формі, його укладення у порядку, визначеному Законами № 851 та № 675, та погодження позичальником істотних умов шляхом підписання Договору одноразовим ідентифікатором. Такий Договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та є обов`язковим для виконання сторонами.

2.4. В аспекті вирішення питання про набуття позивачем права вимоги до відповідача суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року (справа № 910/1755/19) зазначив, що внаслідок заміни кредитора саме зобов`язання зберігається, а змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

У постанові від 18 жовтня 2023 року (справа № 905/306/17) Верховний Суд вказав, що для підтвердження відступлення права вимоги фінансова компанія повинна надати докази переходу такого права від первісного до нового кредитора на кожному етапі його передачі. Належними доказами набуття права вимоги можуть бути відповідні договори, реєстри переданих вимог, які дають змогу ідентифікувати кредитний договір, а також докази оплати за договором.

На підтвердження правомірності переходу прав вимоги позивач надав: 1) додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до Договору № 28/1118-01, укладену між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео»; 2) розрахунок заборгованості, складений ТОВ «Таліон Плюс» щодо заборгованості ОСОБА_1 за Договором станом на 06 березня 2023 року; 3) Договір № 20102022, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ»; 4) витяг з реєстру прав вимоги № 2 від 06 березня 2023 року до Договору № 20102022; 5) платіжну інструкцію № 19474 від 10 березня 2023 року, якою ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало ТОВ «Таліон Плюс» 2 788 668,73 грн.

Оцінюючи зазначені докази, суд виходить із такого.

Особа, яка звертається до суду з вимогою про стягнення заборгованості як новий кредитор, повинна довести набуття нею права вимоги саме за тим зобов`язанням, яке є предметом судового розгляду.

Як установлено судом, позивачем надано документи на підтвердження переходу права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «ЄАПБ», зокрема Договір № 20102022, витяг із реєстру прав вимоги та платіжну інструкцію.

Однак зазначені документи самостійно не підтверджують набуття ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до ОСОБА_1 від первісного кредитора – ТОВ «Манівео». Так, серед доказів, прийнятих судом до розгляду, відсутній реєстр прав вимоги або інший належний документ, який би дозволяв установити включення Договору до переліку вимог, відступлених ТОВ «Манівео» на користь ТОВ «Таліон Плюс», а також визначити момент переходу відповідного права вимоги. Крім того, позивачем не надано належних доказів здійснення фінансування за Договором № 28/1118-01 між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» у частині, що стосується спірного права вимоги, та не доведено виконання передбачених цим договором умов переходу відповідного права, якщо такий перехід був обумовлений виконанням певних зобов`язань.

Сам по собі розрахунок заборгованості, складений ТОВ «Таліон Плюс» щодо заборгованості ОСОБА_1 за Договором, не є достатнім доказом набуття цією юридичною особою права вимоги за Договором, оскільки не підтверджує правових підстав переходу такого права від первісного кредитора.

Крім того, суд звертає увагу, що платіжна інструкція № 19474 від 10 березня 2023 року містить посилання на реєстр прав вимоги № 2 від 03 березня 2023 року до Договору № 20102022, тоді як позивачем надано витяг із реєстру прав вимоги № 2 від 06 березня 2023 року. Зазначена розбіжність за відсутності відповідних пояснень та підтверджуючих документів не дає можливості однозначно встановити, що здійснений платіж стосується саме наданого позивачем реєстру прав вимоги.

Суд окремо зауважує, що представник позивача, явку якого в судове засідання було визнано обов`язковою для надання особистих пояснень щодо обставин справи, у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце його проведення, та відповідних пояснень щодо, зокрема, зазначеної розбіжності не надав.

Таким чином, надані позивачем докази не дають можливості встановити належним чином безперервність переходу права вимоги від первісного кредитора, яким є ТОВ «Манівео», до ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

За таких обставин позивачем не доведено належними та достатніми доказами набуття права вимоги до ОСОБА_1 за Договором, а отже, не доведено наявності у нього права вимагати стягнення заявленої заборгованості.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Ураховуючи наведені положення законодавства, встановлені обставини справи та оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами набуття права вимоги до ОСОБА_1 за Договором, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, понесені позивачем судові витрати слід покласти на нього.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76–78, 141, 223, 244, 247, 258–268, 273, 274, 352–355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту – відмовити.

2. Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції віднести на рахунок позивача в межах ним понесених.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

4. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

6. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення виготовлено 19 жовтня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014, адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи:

АДРЕСА_2 .

Головуючий суддя Т. І. Якімець

Оригінал: reyestr.court.gov.ua