Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: організації господарської діяльності, з них
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №140/13984/25
Суддя: Гуляк Василь Васильович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/13984/25 пров. № А/857/10798/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Матковської З.М., Шевчук С.М.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві,
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року (суддя – Валюх В.М., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення– не зазначено),
в адміністративній справі №140/13984/25 за позовом Приватного підприємства «Укр-Петроль» до Головного управління ДПС у м.Києві,
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
У листопаді 2025 року позивач Приватне підприємство «Укр-Петроль» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДПС у м.Києві, в якому, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) від 03.10.2025 №92796/0902.
Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві від 03.10.2025 №92796/0902. Стягнуто з Головного управління ДПС у м.Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Укр-Петроль» судовий збір в розмірі 4320 гривень 00 копійок..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, не відповідністю обставинам справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відповідно до баз даних ДПС та наданих до перевірки документів, ПП «Укр Петроль» здійснювало роздрібну торгівлю пальним через паливороздавальні колонки з проведенням операцій через реєстратор розрахункових операцій №3000997384 в період з 01.11.2024 по 31.12.2024 без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Твердить скаржник, що суд першої інстанції помилково застосував положення статті 18 Закону № 481/95-ВР після набрання чинності Законом № 3817-IX. Пунктом 2 розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 3817-IX встановлено, що положення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням цього Закону. Ця норма чітко встановлює принцип пріоритету нового законодавства, тобто з моменту набрання чинності Законом № 3817-IX (27.07.2024) положення Закону № 481/95-ВР застосовуються лише в тій частині, яка не суперечить новому закону. Крім цього, абзацом другим пункту 2 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону № 3817 IX встановлено, що Закон № 481/95-ВР втрачає чинність з 1 січня 2025 року. Це означає, що законодавець чітко визначив дату припинення дії старого закону, однак до цієї дати (від 27.07.2024 до 01.01.2025) діяв перехідний період, протягом якого застосовувалися обидва закони, але положення Закону №481/95-ВР застосовувалися лише в частині, що не суперечить Закону № 3817-IX. Оскільки Закон № 3817-IX у пункті 6 розділу XIII встановив спеціальний режим для ліцензій, які закінчилися в період воєнного стану, застосування загальної норми статті 18 Закону № 481/95-ВР щодо автоматичного продовження таких ліцензій суперечить спеціальному регулюванню, встановленому новим законом. Вважає апелянт, що ГУ ДПС у м.Києві діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та винести рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, оскільки вважає наведені у ній доводи безпідставними та необґрунтованими. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ПП «Укр-Петроль» зареєстровано як юридична особа, видами діяльності якого є «46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний)», «47.30 Роздрібна торгівля пальним», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.05.2025 (а.с. 12 зворот - 13).
ГУ ДПС у м.Києві видало ПП «Укр-Петроль» ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним (переоформлену) реєстраційний №26560314201900279 від 01.06.2022, терміном дії з 12.07.2019 до 12.07.2024, за адресою місця торгівлі: м.Київ, Подільський р-н, вул.Електриків, 21 (а.с.10 зворот). Відповідно до платіжної інструкції від 19.05.2023 №807 підприємство сплатило 2000грн за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним (а.с.11). Крім того, згідно із платіжними інструкціями від 30.04.2024 №924 та від 08.01.2025 №31 підприємство сплатило всього 2800грн за «видачу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним АЗС м.Київ, вул.Електриків, 21» (а.с. 11 зворот - 12).
Працівниками Головного управління у м.Києві на підставі наказу №5251-п від 23.07.2025 «Про проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання» (а.с.39), направлень на перевірку від 20.08.2025 (а.с.40-41) проведено фактичну перевірку АЗС, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Електриків, 21, де здійснює господарську діяльність позивач, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 29.08.2025 №75499/Ж5/26-15-09-02/25092598 (а.с.33-36).
Перевіркою встановлення порушення вимог, зокрема: що ПП «Укр-Петроль» здійснювало роздрібну торгівлю пальним через паливороздавальні колонки з проведенням операцій через реєстратор розрахункових операцій №3000997384 в період з 01.11.2024 по 31.12.2024 без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, що є порушенням частини другої статті 29 Закону № 3817-IX.
На підставі акту фактичної перевірки від 29.08.2025 №75499/Ж5/26-15-09-02/25092598, ГУ ДПС у м.Києві прийняло ППР від 03.10.2025 №92796/0902, яким за порушення частини другої статті 29 Закону № 3817-IX та відповідно до пункту 22 частини другої статті 73 цього ж Закону застосовано штраф у сумі 45 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, що згідно із розрахунком становить 360000 грн. (8000 грн. х 45) (а.с.7-8).
Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За змістом підп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичних перевірок, в тому числі й підстав їх призначення, регламентовано статтею 80 ПК України.
Так, згідно із положеннями пункту 80.1 статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Так, матеріалами справи підтверджується, що спірне податкове повідомлення-рішення від 03.10.2025 №92796/0902 було винесено за результатами проведеної перевірки (Акт фактичної перевірки від 29.08.2025 №75499/Ж5/26-15-09-02/25092598).
Така фактична перевірка була проведена працівниками ГУ ДПС у м.Києві відповідно до наказу ГУ ДПС у м.Києві №5251-п від 23.07.2025 «Про проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання» направлень на перевірку від 20.08.2025.
Перевіряючи правомірність висновків контролюючого органу, викладених в акті фактичної перевірки, суд вважає за необхідне зазначати.
Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 №3817-IX визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону №3817-IX, роздрібна торгівля пальним здійснюється суб`єктом господарювання за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Згідно з п. 22 ч. 2 ст. 73 Закону №3817-IX, до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах: роздрібна торгівля пальним без наявності ліцензії - 45 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Водночас, абзацом другим пункту 2 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №3817-IX установлено, що: Закон №481/95-ВР і постанова Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 46, ст. 346) втрачають чинність з 1 січня 2025 року, крім статті 8 Закону, яка діє до дня набрання чинності та введення в дію статті 33 цього Закону.
Відповідно до статті 18 Закону №481/95-ВР (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX) вважаються діючими ліцензії, за якими до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України або за наявності обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) не сплачено черговий платіж за ліцензію та/або закінчився термін дії ліцензії на право: виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Обов`язки щодо сплати чергових платежів/дії щодо продовження ліцензії мають бути виконані суб`єктом господарювання протягом 30 днів, наступних за днем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану в Україні.
Загальновідомими є факт оголошення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, який триває і до тепер.
Тобто, в силу положень статті 18 Закону №481/95-ВР, враховуючи факт продовження в Україні воєнного стану, строк дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за реєстраційним №16070314201900289 від 06.07.2022 мав бути продовжений. 27.07.2024 набрав чинності Закон №3817-IX.
Пунктами 29, 38, 40, 53, 65 статті 1 Закону №3817-IX визначено, що Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального - складова інформаційно-комунікаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що містить перелік суб`єктів господарювання, яким надано ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі наданих ліцензій; ліцензіат - суб`єкт господарювання, якому надано ліцензію на право провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності; ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності; надання ліцензії - надання суб`єкту господарювання права на провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про надання ліцензії на право провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності та внесення органом ліцензування відомостей про надану ліцензію до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, а в передбачених цим Законом випадках - також шляхом набуття такого права автоматично; орган ліцензування: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - у частині здійснення ліцензування виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, вирощування тютюну, ферментації тютюнової сировини, а також у частині здійснення в автоматичному режимі ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - у частині здійснення ліцензування оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, алкогольними напоями, сидром та перрі (без додавання спирту), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним, роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним, зберігання пального.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону №3817-IX, положення Закону №481/95-ВР до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням цього Закону.
Пунктом 3 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону №3817-IX встановлено, що ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, видані відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» до 1 січня 2025 року, вважаються чинними та підтверджують право на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності до завершення строку, на який їх було видано (для ліцензій, виданих на визначений строк), або до дня припинення їхньої дії в порядку, визначеному цим Законом.
Згідно з пунктом 6 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону №3817-IX, суб`єкт господарювання, який починаючи з дня введення воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, до дня набрання чинності цим Законом здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої закінчився у цей період, та який не отримав нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, зобов`язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому цей Закон набрав чинності: подати заяву про отримання нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у порядку, визначеному Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»; сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності, у тому числі за період з дня закінчення строку дії раніше виданої/наданої ліцензії до останнього дня третього місяця, наступного за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон, або до дня отримання нової ліцензії.
Суд звертає увагу на те, що пункт 6 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону №3817-IX, на який покликається відповідач, врегульовує лише питання подання заяви про отримання нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності та сплати чергових платежів за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої закінчився у період до дня набрання чинності цим Законом.
Водночас приписи статті 18 Закону №481/95-ВР в частині того, що вважаються діючими ліцензії, за якими до припинення або скасування воєнного стану на території України закінчився термін дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, не суперечили пункту 6 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону №3817-IX, а тому продовжували діяти до 01.01.2025, тобто до моменту втрати чинності Законом №481/95-ВР.
Враховуючи наведені положення статті 18 Закону №481/95-ВР у взаємозв`язку з положеннями пункту 2 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №3817-IX, суд пристає до доводів позивача з приводу того, що ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним за реєстраційним №16070314201900289 від 06.07.2022 з огляду на триваючий воєнний стан залишалася чинною, оскільки Закон №481/95-ВР втратив чинність лише з 01.01.2025. Тому реалізація позивачем пального у період з 10.07.2024 по 29.07.2024, яка була зафіксована в акті фактичної перевірки, здійснювалася на підставі діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за реєстраційним №16070314201900289 від 06.07.2022.
Застосовуючи виключно положення Закону №3817-IX без урахування положень статті 18 Закону №481/95-ВР, яка жодним чином не суперечить Закону №3817-IX, контролюючий орган допустив правозастосовну помилку, порушивши принцип презумпції правомірності рішень платника податків та належного урядування.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність застосування відповідачем до позивача фінансової санкції у вигляді штрафу в розмірі 360000 грн, оформленого податковим повідомленням-рішенням від 03.10.2025 №92796/0902.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві – залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року в адміністративній справі №140/13984/25 за позовом Приватного підприємства «Укр-Петроль» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддяВ. В. Гуляк
суддіЗ. М. Матковська
С. М. Шевчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua