Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №140/10115/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/10115/25 пров. № А/857/53316/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Андрусенко О.О.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в м. Луцьк 10 листопада 2025 року у справі № 140/10115/25 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

05.09.2025 Квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимир звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - Управління), просив: визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Головного управління Державної податкової служби у Волинській області Дмитра Кравецького від 30.06.2025 №36/3-0320 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за наявності відповідних обставин, а саме: якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені ПК України строки, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість, контролюючий орган за рішенням його керівника (його заступника або уповноваженої особи) наділений правом для здійснення стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, без звернення до суду. Суд першої інстанції вказав, що можливість застосування контролюючим органом до платника податків вказаних положень пункту 95.5. статті 95 ПК України стосується конкретно визначеного податкового боргу (з урахуванням конкретної суми такого боргу). Суд першої інстанції дійшов висновку, що в оскаржуваному рішенні міститься посилання на пункт 95.5. статті 95 ПК України, конкретно визначена сума податкового боргу, що стягується з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей, а також зазначено вид платежу, по якому такий борг виник (земельний податок з юридичних осіб). Суд першої інстанції також зауважив, що особливості погашення податкового боргу державних та комунальних підприємств, що визначені статтею 96 ПК України стосуються вже стадії коли контролюючим органом було виконано повний перелік дій, встановлених ПК України щодо порядку стягнення податкового боргу, зокрема і в тому разі, коли сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного або комунального підприємства не покриває суму податкового боргу такого платника податків.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимир подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 та позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення від 30.06.2025 №36/3-0320 не містить відомостей щодо податкових декларацій, що були подані позивачем контролюючому органу, несплатою грошових зобов`язань по яким більш ніж 90 днів обумовлене виникнення податкового боргу КЕВ м. Володимир. Скаржник вказує, що матеріали справи не містять доказів, що на час прийняття спірного рішення контролюючим органом встановлено відсутність зобов`язань держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань. Скаржник вважає, що податкова вимога форми «Ю» від 17.03.2015 №522-23 на суму 97 971,59 грн не має інформативного характеру стосовно суми узгодженого грошового зобов`язання по сплаті земельного податку, яке не було сплачено КЕВ м. Володимир у встановлений строк згідно з рішенням від 30.06.2025 №36/3-0320 та про можливі негативні наслідки непогашення податкового боргу у встановлений пунктом 95.2 статті 95 ПК України строк.

Управління подало відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що в оскаржуваному рішенні міститься посилання на пункт 95.5. статті 95 ПК України, конкретно визначена сума податкового боргу, що стягується з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей, а також зазначено вид платежу, по якому такий борг виник (земельний податок з юридичних осіб).

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимир зареєстрований як юридична особа, основним видом діяльності якого є діяльність у сфері оборони (код КВЕД 84.22), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

30.06.2025 уповноваженою особою ГУ ДПС у Волинській області прийнято рішення №36/3-0320 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу. Відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України, вирішено здійснити погашення податкового боргу у сумі 353 467,63 грн по земельному податку з юридичних осіб (Володимирська та Устилузька ТГ) шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей Квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимир.

Вказане рішення Квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимир отримав 09.07.2025, що підтверджується трекінгом відправлень Укрпошти (а.с.9).

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимир оскаржував спірне рішення в адміністративному порядку шляхом подання до ДПС України скарги від 16.07.2025 №21/2454.

Рішенням ДПС України від 06.08.2025 №22705/6/99-00-06-03-03-06 скаргу КЕВ м. Володимир на рішення ГУ ДПС у Волинській області від 30.06.2025 №36/3-0320 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу залишено без розгляду та повернуто.

Вважаючи вказане рішення ГУ ДПС у Волинській області протиправним, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимир звернувся з цим позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положення пунктів 87.1 та 87.2 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Механізм стягнення податкового боргу платників податків визначений статтею 95 ПК України.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Спеціальний порядок позасудового стягнення коштів контролюючим органом передбачений абзацом 2 пункту 95.5 статті 95 ПК України відповідно до якого у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, за наявності відповідних обставин, а саме: якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені Податковим кодексом України строки, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість, контролюючий орган за рішенням його керівника (його заступника або уповноваженої особи) наділений правом для здійснення стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, без звернення до суду.

Сукупність вказаних обставин наділяє правом керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків такого платника у банках у рахунок погашення податкового боргу. При цьому, можливість застосування контролюючим органом до платника податків вказаних положень пункту 95.5. статті 95 Податкового кодексу України стосується конкретно визначеного податкового боргу (з урахуванням конкретної суми такого боргу).

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 17 жовтня 2024 року у справі № 160/517/23, від 5 травня 2026 року у справі № 160/16772/24, від 5 травня 2026 року у справі № 440/10382/24.

Крім того, оскільки рішення контролюючого органу, прийняте в порядку абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України, за своїми правовими наслідками є рівнозначним виконавчому документу, воно має відповідати критеріям юридичної визначеності. Це означає, що таке рішення повинно містити конкретно визначену суму податкового боргу, яка підлягає безспірному стягненню, із зазначенням підстав його виникнення (відповідних податкових декларацій), що дає змогу перевірити дотримання контролюючим органом встановлених законодавством часових та сумарних меж реалізації своїх дискреційних повноважень.

Вирішуючи спір про правомірність рішення суб`єкта владних повноважень, адміністративний суд перевіряє це рішення на відповідність критеріям правомірності, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що уповноваженою особою ГУ ДПС у Волинській області прийнято рішення від 30.06.2025 №36/3-0320 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу, в якому зазначено, що відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України вирішено здійснити погашення податкового боргу у сумі 353 467,63 грн по земельному податку з юридичних осіб (Володимирська та Устилузька ТГ) шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків/ електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей КЕВ м. Володимир.

Зазначене рішення містить як конкретно визначену суму податкового боргу, що стягується з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей, так і вид платежу, по якому такий борг виник (земельний податок з юридичних осіб).

Наявність станом на 30.06.2025 заборгованості позивача перед бюджетом у розмірі 353 467,63 грн по земельному податку з юридичних осіб самостійно задекларованих позивачем та не сплачених підтверджено долученим до матеріалів справи витягами з інтегрованої картки платника податків за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Такий податковий борг виник у результаті несплати позивачем грошових зобов`язань визначених платником податків у податкових деклараціях, а саме: №9012705955 від 30.01.2024 за період з 30.09.2024 по 31.01.2025 в сумі 25 198,37 грн (Устилузька територіальна громада); №9016294190 від 02.02.2024 за період з 30.09.2024 по 30.01.2025 на суму 44,96 грн; №9018974952 від 05.02.2025 з період з 03.03.2025 по 31.03.2025 в сумі 328 224,30 грн (Володимирська територіальна громада), копії вказаних податкових декларацій з плати за землю долучені до матеріалів справи.

Позивач зазначає, що жодної податкової вимоги КЕВ м. Володимир від ГУ ДПС у Волинській області стосовно сплати податкового боргу у сумі 353 467,63 грн.(триста п`ятдесят три тисячі чотириста шістдесят сім гривень 63 коп.) по земельному податку з юридичних осіб (Володимирська та Устилузька ТГ) не отримувало.

Таким чином, самостійно визначені позивачем у податкових деклараціях суми грошового зобов`язання є узгодженими, однак у встановлені ПК України строки не сплачені й відповідно такі підлягають стягненню за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банках, а також не надано доказів, що на час прийняття спірного рішення контролюючим органом встановлено відсутність зобов`язань держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, не зазначено період виникнення податкового боргу, граничний строк сплати податкового боргу.

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до статті 59 ПК України позивачу надіслана податкова вимога форми «Ю» від 17.03.2015 №522-23 на суму 97971,59 грн, яка вручена головному бухгалтеру КЕВ м. Володимир 23.03.2015, про що свідчить відповідний підпис.

Відповідно до пункту 59.5. статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З метою інформування позивача про наявність боргу йому направлено податкову вимогу від 17.03.2015 №522-23.

З долучених до матеріалів справи витягів з інтегрованої картки платника податків за платежем земельний податок з юридичних осіб убачається, що заборгованість мала триваючий характер до 2024 року. Так, з дати направлення податкової вимоги така не втратила юридичної сили, оскільки є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення та до моменту його повного погашення за всіма видами податків і зборів.

Вказане позивачем належними та допустимими доказами не спростувало. Докази самостійного погашення податкового боргу після отримання податкової вимоги форми «Ю» від 17.03.2015 №522-23 позивач не надав.

Водночас, враховуючи з закріпленого у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначення «податковий борг» та положення пункту 54.1 статті 54 ПК України, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що сума податкового зобов`язання, самостійно обчислена платником податків, зазначена у податковій декларації, що подається контролюючому органу у строки, встановлені ПК України, вважається узгодженою з моменту подання відповідної декларації. Суми узгоджених податкових зобов`язань вносяться в облікову картку платника податків в автоматичному режимі.

Строки сплати податкового зобов`язання для самостійно задекларованої суми податкового зобов`язання — 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання відповідної декларації (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

Суд апеляційної інстанції наголошує, що такий борг виник на підставі самостійно задекларованих позивачем податкових зобов`язань відповідно до поданих податкових декларацій, які згідно з положеннями ПК є узгодженими та набули статусу податкового боргу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума боргу, яка визначена рішенням від 30.06.2025 №36/3-0320, підтверджена відповідачем у ході розгляду справи, такий податковий борг не сплачується більше ніж протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати.

При цьому, суд першої інстанції правильно врахував, що особливості погашення податкового боргу державних та комунальних підприємств, що визначені статтею 96 ПК України стосуються вже стадії, коли контролюючим органом було виконано повний перелік дій, встановлених ПК України щодо порядку стягнення податкового боргу, зокрема і в тому разі, коли сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного або комунального підприємства не покриває суму податкового боргу такого платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 560/2869/23, від 26.12.2024 у справі № 520/10042/23.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що спірне рішення відповідача від 30.06.2025 №36/3-0320 не містить недоліків, на які вказував позивач, та які позбавляли позивача можливості встановити принцип правової визначеності, таке рішення відповідає критеріям, визначених частиною 2 статті 2 КАС України, відповідач при прийнятті цього рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави відмови у задоволенні позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі № 140/10115/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяТ. І. Шинкар

суддіО. І. Довга

І. І. Запотічний