Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №608/1343/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 608/1343/26 пров. № А/857/37179/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Глазька С.М., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 08 червня 2026 року, ухвалене суддею Яковець Н.В. у м. Чорткові у справі № 608/1343/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

05 травня 2026 року позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7104808 від 29.04.2026.

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 08 червня 2026 року позов задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7104808 від 29 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за ч.1 ст. 122 КУпАП. Провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки при розгляді справи позивачу роз`яснено його права та суть порушення ним ПДР України. Постанова за змістом відповідає приписам статті 283 КУпАП та фактичними даними, встановленими поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, яким керував позивач. Також, звертає увагу, що документально підтверджено факт визнання позивачем вчиненого адміністративного правопорушення, що зафіксовано на бодікамеру поліцейського та вина у вчиненні правопорушення згідно відеозапису визнана позивачем.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7104808 від 29 квітня 2026 року о 00 год. 50 хв. на автодорозі М19, 386 км, в с. Оришківці Чортківського району водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом BMW X5 державний номерний знак НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив вимоги п.34 ПДР України. Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Позивач вважаючи постанову серії ЕНА № 7104808 від 29 квітня 2026 року протиправною, звернувся до суду з вимогами про її скасування.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виснував про недоведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч.1 ст. 122 КУпАП, п. 1.1 ПДР України. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Однак, при дослідженні відеозапису судом встановлено, що на ньому не зафіксовано факту порушення ОСОБА_1 вимог пунктів ПДР України, які вказані в оскаржуваній постанові, а саме перетину суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків.

Інших доказів, які б підтверджували вчинення ним порушення Правил дорожнього руху, а саме перетину суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1, відповідачем не надано. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП згідно висновків суду є недоведеним.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (надалі - ПДР).

Згідно з пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Аналогічні положення містяться у ст.14 Закону України «Про дорожній рух».

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9 ПДР).

Відповідно до п.8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Пункт 34 ПДР України: Дорожня розмітка. 1. Горизонтальна розмітка. Горизонтальна розмітка має таке значення: 1.1. вузька суцільна лінія – поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2+1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18 ; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15.

Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються зі швидкістю менше ніж 30 км/год.

Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до ст.245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно з п.4 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026 під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Частиною 1 ст. 276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частиною 2 ст. 279 КУпАП передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст.222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають серед інших, і справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 1, 2, 4, 6 і 7 ст.122 КУпАП.

Відповідно до п. 4 розділу І, п. 2, 5, 9 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі по тексту - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова у справах про адміністративні правопорушення, зокрема і передбачене ст.122 КупАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Як встановлено судом, відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7104808 від 29 квітня 2026 року вбачається, що позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і піддано штрафу в розмірі 340 грн за те, що він 29.04.2026 о 00 год. 50 хв. на автодорозі М19, 386 км в с. Оришківці Чортківського району, керуючи транспортним засобом BMW X5 державний номерний знак НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив вимоги п.34 ПДР України - порушення вимог розмітки проїзної частини доріг та норм ч. 1 ст. 122 КУпАП.

На виконання вимог ст. 283 КУпАП в пункті 7 постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7104808 від 29 квітня 2026 року поліцейським вказано посилання на відео з нагрудної камери 856585, 8044301, яким здійснено відеозапис.

Так, судом першої інстанції при перегляді DVD+R диску з відеозаписом події, яка мала місце 29.04.2026, долученого представником відповідача, встановлено, що на відео файлі з бодікамери поліцейського за №856585 (файл під назвою «Томашевський 130), міститься інформація про те, що починаючи з 05:05 сек. поліцейський розпочинає розгляд справи, де одночасно роз`яснює позивачу його права та суть правопорушення, зокрема зазначає, що автомобіль під його керуванням перетнув суцільну лінію, що за вказане правопорушення передбачено відповідальність у виді штрафу, на що позивач (запис з 05:13 сек по 05:17 сек) відповідає: «Добре. Вибачте. Я зі всім згідний».

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд відмічає, що вказані відеозаписи не містять зафіксованого факту вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху. Посилання поліцейського на визнання факту, судом не може бути покладено в основу рішення у справі, оскільки відеозаписами такий факт також не підтверджено.

Також слід зазначити, що сама по собі оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може слугувати належним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки постанова про притягнення до адміністративної відповідальності по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує відповідне фіксування цього правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року по справі №338/1/17.

Як роз`яснив у п. 24 постанови від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» Пленум Верховного Суду України зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283, 284 КУпАП.

В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідачем же не надано суду достатніх та належних доказів факту порушення позивачем Правил дорожнього руху України, а саме: перетину суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1., яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків.

Таким чином, на підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, колегія суддів апеляційного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, про те, що відповідачем у встановленому законом порядку не доведено факт вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, а тому належним способом відновлення порушених прав позивача є скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7104808 від 29.04.2026 із закриттям справи, що відповідає положенням ч.3 ст.286 КАС України.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів сторін, колегія суддів враховує, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Враховуючи положення статей 286 та 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Керуючись ст.ст. 139, 242, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 08 червня 2026 року у справі № 608/1343/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяІ. В. Глушко

суддіС. М. Глазько

Р. М. Шавель