Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №380/24114/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/24114/25 пров. № А/857/32953/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Валюха В.М.,

суддів Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.,

розглянувши без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі № 380/24114/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії (суддя Потабенко В.А.; час і місце ухвалення рішення - 08 травня 2026 року, м. Львів; дата складання повного рішення - 08 травня 2026 року),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області) про: - визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Львівській області, що полягають у відмові зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 та призначити пенсію за віком; - зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 та призначити пенсію за віком, починаючи з дня звернення, а саме 23.09.2025.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 позов задоволено. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області про відмову в зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи в колгоспі з 21.04.1988 по 01.09.1990 згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 13.08.2025 №104650023024 про відмову в призначенні пенсії. Зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі з 21.04.1988 по 01.09.1990 згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 . Зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.08.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV) та прийняти відповідне рішення, з урахуванням зарахованих періодів роботи та правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн.

ГУ ПФУ у Львівській області, не погодившись із вказаним рішенням, подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 у справі № 380/24114/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню як таке, що постановлене при неповному з`ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, винесене з порушенням вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

До страхового стажу позивача правомірно не зараховано період роботи в колгоспі з 21.04.1988 по 01.09.1990 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , оскільки для зарахування необхідно надати уточнюючу довідку про встановлений мінімум та фактичну кількість відпрацьованих вихододнів, видану на підставі первинних документів та довідку про реорганізацію. Враховуючи те, що позивач не надала відповідні документи, підстави для врахування спірних періодів відсутні.

Позивачка не подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, з урахуванням пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Суд першої інстанції установив, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою.

06.08.2025 позивачка звернулася до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії.

За результати розгляду заяви, ГУ ПФУ у Львівській області прийняло рішення від 13.08.2025 №104650023024 про відмову в призначення ОСОБА_1 пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу роботи. До страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 21.04.1988 по 01.09.1990 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки для зарахування необхідно надати уточнюючу довідку про встановлений мінімум та фактичну кількість відпрацьованих вихододнів, видану на підставі первинних документів та довідку про реорганізацію.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновків, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірні періоди, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача; доказів, які б спростовували спірні періоди трудової діяльності позивача відповідач не надав. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Періоди роботи у колгоспі з 21.04.1988 по 01.09.1990, відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача. Оскільки відповідач розрахував страховий стаж позивача неповно, не взяв до уваги усі складові страхового стажу позивача, суд першої інстанції, з метою дотримання принципу пропорційності, вважав за необхідне задовольнити позов в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Львівській області про відмову в зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи в колгоспі згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , визнання протиправним і скасування рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 13.08.2025 №104650023024 про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі з 21.04.1988 по 01.09.1990 згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 . При цьому, призначення пенсії позивачу залежить від достатності необхідного стажу та дотримання інших умов, які у свою чергу, не є предметом спору у справі, тому з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції вважав за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 06.08.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV та прийняти відповідне рішення, з урахуванням зарахованих періодів роботи та правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю висновків суду першої інстанції, враховуючи таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із приписами статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень).

Згідно із пунктом 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних положень).

Цією постановою також затверджений зразок трудової книжки колгоспника, який передбачає, що трудова книжка колгоспника містить окремі розділи, зокрема: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Зміст наведених норм свідчить, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 120/2366/21-а.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 виклав висновок про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутністю трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Отже, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній орган Пенсійного Фонду має право обчислити трудовий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також інших первинних документів (довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів та угод з відмітками про їх виконання, та ін.).

Крім того, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 23.03.2019 у справі №548/2056/16-а, від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а сформував висновки, відповідно до яких підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції про те, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача спірний період роботи, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача. Періоди роботи у колгоспі з 21.04.1988 по 01.09.1990, відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Стосовно доводів апелянта про необхідність надання позивачем уточнюючої довідки про встановлений мінімум та фактичну кількість відпрацьованих вихододнів, видану на підставі первинних документів та довідки про реорганізацію, то суд апеляційної інстанції зазначає, що, з огляду на наявність у позивача трудової книжки та записів у ній, надання такої довідки не є обов`язковим. При цьому, у трудовій книжці серії НОМЕР_1 відображені відомості про встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві та виконання річного мінімуму трудової участі, а відповідачем не доведено, що позивачка, як член колгоспу, без поважних причин не виконувала встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.

Згідно із частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, є правильними висновки суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно не зарахував спірні періоди роботи позивачки до її страхового стажу, прийняв протиправне рішення про відмову в призначенні пенсії, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини [зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58)] принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», пункт 29).

На переконання суду апеляційної інстанції, питання, які можуть вплинути на результат розгляду цієї справи, суд розглянув та надав їм оцінку у повній мірі. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

За змістом частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно із статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 139, 242, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі № 380/24114/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складення.

Головуючий суддяВ. М. Валюх

суддіН. В. Бруновська

Р. Б. Хобор