Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №140/9060/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/9060/25 пров. № А/857/37250/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Валюха В.М.,

суддів Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.,

розглянувши без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі № 140/9060/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії (суддя Шепелюк В.Л.; час і місце ухвалення рішення - 01 червня 2026 року, м. Луцьк),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області) про: - визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 30.04.2025 №032850005790 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком; - визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 18.06.2025 №0032850005790 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком; - зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області, ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати страховий стаж за період з 05.11.1989 по 21.09.1990 згідно з дублікатом військового квитка від 10.02.2015 та з 24.06.1991 по 01.03.1992 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 10.07.1987; - зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області призначити дострокову пенсію за віком, як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 30.04.2025 №032850005790, ГУ ПФУ у Вінницькій області від 18.06.2025 №032850005790. Зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.06.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 24.06.1991 по 01.03.1992. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області судові витрати у сумі 1211,20 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області судові витрати у сумі 807,46 грн.

ГУ ПФУ у Вінницькій області, не погодившись із вказаним рішенням, подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 у справі №140/9060/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню, як таке, що ухвалене з грубим порушенням матеріальних та процесуальних норм права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

ГУ ПФУ у Вінницькій області не приймалось рішення по суті заяви позивача, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є у цьому випадку визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - ГУ ПФУ в Донецькій області.

До страхового стажу не зараховано період 05.11.1989 по 21.09.1990 згідно дублікату військового квитка від 10.02.2015, оскільки фото власника вклеєно на печатку, замість того, щоб бути посвідченим печаткою. Згідно витягу з послужного списку на штаб-сержанта ОСОБА_1 відсутні підстави в записі про звільнення в запас 21.09.1990. Також до страхового стажу не враховано період з 24.06.1991, згідно трудової книжки від 10.07.1987 НОМЕР_2 , оскільки наявне виправлення у даті наказу при прийнятті на роботу та відсутній запис про звільнення з роботи. Таким чином, страховий стаж позивача склав 22 роки 5 місяців 24 дні, що є недостатнім для призначення цього виду пенсії. З огляду на викладене, ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV в зв`язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості.

Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області позивачу теж відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV в зв`язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості. Підставою відмови стало не врахування до страхового стажу період з 24.06.1991, згідно трудової книжки від 10.07.1987 НОМЕР_2 , оскільки наявне виправлення у даті наказу при прийнятті на роботу та відсутній запис про звільнення з роботи, з огляду на що страховий стаж позивача склав 23 роки 7 місяців 3 дні.

Обов`язок у наданні достатнього пакету документів законодавець поклав на позивача, а орган Пенсійного фонду не наділений повноваженнями у підтвердженні стажу та відповідних статусів, а лише у відповідності до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (зі змінами; далі - Порядок № 22-1), досліджує, аналізує та перевіряє вже надані документи, виявляє їх неточності та розбіжності. Позовні вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах норм чинного законодавства України та не підлягають задоволенню.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Вінницькій області без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 у справі №140/9060/25 - без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, з урахуванням пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог учасниками справи не оскаржується, а тому в силу приписів частини першої статті 308 КАС України не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Суд першої інстанції установив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 . Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 від 02.12.2024 №1286 штаб-сержант ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України у період із 26.02.2017 по 08.08.2017; з 17.04.2018 по 30.04.2018; з 24.12.2018 по 26.09.2019, з 28.07.2020 по 23.12.2020.

Довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, виданою військовою частиною НОМЕР_4 , підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 10.06.2015 по 01.04.2016 брав безпосередню участь в антитерористичній операції в районі/районах проведення антитерористичної операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у м. Краматорськ, н.п. Курахівка, Донецької області.

22.04.2025 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності така заява розглядалася ГУ ПФУ в Донецькій області, рішенням якого від 30.04.2025 №032850005790 позивачу відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У рішенні вказано, що вік позивача - 55 років 9 місяців; страховий стаж - 22 роки 5 місяців 24 дні. До страхового стажу не враховано період проходження військової служби з 05.11.1989 по 21.09.1990 згідно з дублікатом військового квитка від 10.02.2015, оскільки фото власника вклеєно на печатку та згідно витягу з послужного списку на штаб сержанта ОСОБА_1 відсутні підстави в записі про звільнення в запас 21.09.1990. До страхового стажу також не враховано період роботи з 24.06.1991 згідно з трудовою книжкою від 10.07.1987 НОМЕР_2 , оскільки наявне виправлення в даті наказу при прийнятті на роботу та відсутній запис про звільнення з роботи.

11.06.2025 ОСОБА_1 повторно звернувся до територіального відділення Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком, подавши документи згідно з переліком, зазначеним у розписці-повідомленні.

Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 18.06.2025 №032850005790 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Зі змісту вказаного рішення слідує, що страховий стаж позивача становить 23 роки 7 місяців 3 дні; вік заявника 55 років 10 місяців. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період з 24.06.1991, згідно з трудовою книжкою від 10.07.1987 НОМЕР_2 , оскільки наявне виправлення у даті наказу при прийнятті на роботу та відсутній запис про звільнення з роботи.

Позивач не погоджується з такими рішеннями суб`єктів владних повноважень, вважає їх протиправними, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновків, що відповідачі надто формально підійшли до питання зарахування страхового стажу, трудова книжка ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 10.07.1987 у межах спірного періоду заповнена відповідно до вимог законодавства та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу. Період трудової діяльності позивача з 24.06.1991 по 01.03.1992 підлягає зарахуванню до страхового стажу. Рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 30.04.2025 №032850005790, рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 18.06.2025 №032850005790 про відмову у призначенні пенсії є протиправними та належать до скасування.

Крім того, з форми РС-право станом на дату звернення 11.06.2025 видно, що ОСОБА_1 до страхового стажу зараховано період військової служби з 25.11.1987 по 21.09.1990 (2 роки 9 місяців 27 днів), а що стосується тверджень про проходження служби з 05.11.1989, то жодних підтверджуючих документів на обґрунтування цієї дати позивач суду не надав, у зв`язку з чим у цій частині позовні доводи є недоведеними. Разом з тим, щодо наявності у позивача страхового стажу не менше 25 років, то у суду відсутній розрахунок такого стажу, і такі повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду.

Суд першої інстанції також виходив з того, що подана позивачем заява від 11.06.2025 відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась ГУ ПФУ у Вінницькій області, яке прийняло крайнє спірне рішення від 18.06.2025 №032850005790 про відмову позивачу у призначенні пенсії, що на час звернення для суду з цим позовом створило негативні правові наслідки для позивача, оскільки за такою заявою дострокова пенсія за віком йому так і не була призначена. Тому саме ГУ ПФУ у Вінницькій області є повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, який повинен вчинити дії зобов`язального характеру за наслідками скасування прийнятого ним протиправного рішення для ефективного відновлення порушеного права позивача на пенсійне забезпечення. Належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України після зарахування спірного періоду повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 11.06.2025.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю висновків суду першої інстанції, враховуючи таке.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 23.03.2019 у справі №548/2056/16-а, від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а сформував висновки, відповідно до яких підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції про те, що відповідачі протиправно не зарахували до страхового стажу позивача періоди трудової діяльності з мотивів наявності формальних недоліків трудовій книжці, та виявлені відповідачами недоліки не можуть бути підставою для неврахування цих періодів для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Згідно із частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, є правильними висновки суду першої інстанції про те, що відповідачі протиправно не зарахували до страхового стажу позивача періоди трудової діяльності з мотивів наявності формальних недоліків трудовій книжці, що є підставою для визнання протиправними та скасування рішень ГУ ПФУ в Донецькій області від 30.04.2025 №032850005790, ГУ ПФУ у Вінницькій області від 18.06.2025 №032850005790 про відмову у призначенні пенсії.

Суд апеляційної інстанції також погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що саме ГУ ПФУ у Вінницькій області, яке прийняло крайнє спірне рішення від 18.06.2025 про відмову позивачу у призначенні пенсії, що створило негативні правові наслідки для позивача, є тим повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, який повинен вчинити дії зобов`язального характеру за наслідками скасування прийнятого ним протиправного рішення для ефективного відновлення порушеного права позивача на пенсійне забезпечення.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що відповідно до Порядку №22-1 обов`язок у наданні достатнього пакету документів законодавець поклав на позивача, а орган Пенсійного фонду не наділений повноваженнями у підтвердженні стажу та відповідних статусів, оскільки перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 672/914/16-а, від 11.07.2019 у справі № 127/1849/17).

Суд апеляційної інстанції враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини [зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58)] принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», пункт 29).

На переконання суду апеляційної інстанції, питання, які можуть вплинути на результат розгляду цієї справи, суд розглянув та надав їм оцінку у повній мірі. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

За змістом частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно із статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 139, 242, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі № 140/9060/25 - без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складення.

Головуючий суддяВ. М. Валюх

суддіН. В. Бруновська

Р. Б. Хобор