Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №140/3866/26
Суддя: Валюх Віктор Миколайович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/3866/26 пров. № А/857/36745/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Валюха В.М.,
суддів Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.,
розглянувши без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі № 140/3866/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії (суддя Стецик Н.В.; час і місце ухвалення рішення - 09 червня 2026 року, м. Луцьк),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про: - визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 23.01.2026 №033050013073; - зобов`язання відповідача призначити та виплачувати згідно поданої 15.01.2026 заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), зарахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника, виданої 11.03.1985 на ім`я ОСОБА_1 , 1965 року народження та період військової служби з 13.12.1984 по 09.07.1987 згідно військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого 31.10.1984.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 23.01.2026 №033050013073 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV. Зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника, виданої 11.03.1985, та період військової служби з 13.12.1984 по 09.07.1987 згідно військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого 31.10.1984, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, що викладенні у даному рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області судовий збір в розмірі 887,47 грн.
ГУ ПФУ у Волинській області, не погодившись із вказаним рішенням, подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі № 140/3866/26 скасувати та ухвалити нове законне та обґрунтоване рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права та прийняв незаконне та необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню.
За результатом розгляду документів до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки, виданої 11.03.1985, оскільки на титульній сторінці наявне виправлення року народження; військової служби з 13.12.1984 по 09.07.1987, оскільки на титульній сторінці наявне виправлення дати народження та відсутнє фото. Обов`язок в наданні достатнього пакету документів для призначення (перерахунку) пенсії законодавець поклав на позивача, а орган Пенсійного фонду не наділений повноваженнями у підтвердженні стажу та відповідних статусів, а лише у відповідності до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (зі змінами; далі - Порядок № 22-1), досліджує, аналізує та перевіряє вже надані документи, виявляє їх неточності та розбіжності. Відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його дії не можна вважати протиправними.
Позивач не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, з урахуванням пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог учасниками справи не оскаржується, а тому в силу приписів частини першої статті 308 КАС України не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Суд першої інстанції установив, що 15.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV.
Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області №033050013073 від 23.01.2026 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Як зазначено у вказаному рішенні, страховий стаж становить 23 роки 1 місяць 19 днів. За поданими документами до страхового стажу не зараховано періоди: згідно з трудовою книжкою б/н, виданою 11.03.1985, оскільки на титульній сторінці наявне виправлення року народження; військової служби з 13.12.1984-09.07.1987, оскільки на титульній сторінці наявне виправлення дати народження та відсутнє фото.
Вважаючи рішення ГУ ПФУ у Волинській області протиправним, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновків, що наявність неточності у даті народження у військовому квитку не може бути підставою, що позбавляє позивача права на зарахування вказаного стажу та, відповідно, на належний йому розмір пенсійного забезпечення; період проходження ОСОБА_1 військової служби з 13.12.1984 по 09.07.1987 підтверджено належними та допустимими доказами, а тому цей період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача. Недоліки оформлення трудової книжки не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачу у зарахуванні спірного періоду трудової діяльності до загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня. ГУ ПФУ у Волинській області, як орган, що розглядав заяву позивача про призначення пенсії, не вжив заходів для всебічного, повного і об`єктивного розгляду заяви ОСОБА_1 , та, під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком, протиправно не зарахував до страхового стажу ОСОБА_1 періоди проходження ним військової служби та трудової діяльності. Тому прийняте за результатами розгляду заяви позивача рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 23.01.2026 №033050013073 необхідно визнати протиправним та скасувати, а також задовольнити і похідні позовні вимоги щодо зарахування спірних періодів до страхового стажу. Крім того, з огляду на те, що функції органів Пенсійного фонду України щодо обчислення страхового стажу особи та призначення пенсії за віком відносяться до виключної компетенції відповідача, тому наявні підстави для часткового задоволення позову, зобов`язавши ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у вказаному рішенні.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю висновків суду першої інстанції, враховуючи таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно із пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 23.03.2019 у справі №548/2056/16-а, від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а сформував висновки, відповідно до яких підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції про те, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача періоди проходження ним військової служби та трудової діяльності з мотивів наявності формальних недоліків у документах (військовий квиток, трудова книжка), та виявлені відповідачем недоліки не можуть бути підставою для неврахування цих періодів для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Згідно із частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, є правильними висновки суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно не зарахував спірні періоди роботи та військової служби позивача до його страхового стажу з мотивів наявності формальних недоліків у документах, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що відповідно до Порядку №22-1 обов`язок в наданні достатнього пакету документів для призначення (перерахунку) пенсії законодавець поклав на позивача, а орган Пенсійного фонду не наділений повноваженнями у підтвердженні стажу та відповідних статусів, оскільки перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 672/914/16-а, від 11.07.2019 у справі № 127/1849/17).
Суд апеляційної інстанції враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з висновками Європейського суду з прав людини [зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58)] принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», пункт 29).
На переконання суду апеляційної інстанції, питання, які можуть вплинути на результат розгляду цієї справи, суд розглянув та надав їм оцінку у повній мірі. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
За змістом частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно із статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 139, 242, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі № 140/3866/26 - без змін.
Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складення.
Головуючий суддяВ. М. Валюх
суддіН. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Оригінал: reyestr.court.gov.ua