Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №500/1868/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/1868/26 пров. № А/857/35316/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Валюха В.М.,

суддів Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.,

розглянувши без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у справі № 500/1868/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (суддя Грицюк Р.П.; час і місце ухвалення рішення - 11 червня 2026 року, м. Тернопіль; дата складання повного рішення - 11 червня 2026 року),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області) про: - визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до загального страхового стажу для обчислення пенсії періодів роботи з 02.12.1987 по 24.05.1988, з 01.05.1994 по 01.09.1995 та проведення перерахунку пенсії, оформленої листом № 9536-10133/М-02/8-1900/25 від 18.12.2025; - зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 02.12.1987 по 24.05.1988, з 01.05.1994 по 01.09.1995 та провести перерахунок пенсії з урахуванням усього набутого страхового стажу з 04.12.2025.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.06.2026 позов задоволено. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 , оформленої листом № 9536-10133/М-02/8-1900/25 від 18.12.2025. Зобов`язано ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02.12.1987 по 24.05.1988, з 01.05.1994 по 01.09.1995 згідно із трудовою книжкою від 15.02.1983 серії НОМЕР_1 та провести перерахунок пенсії з 04.12.2025. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

ГУ ПФУ в Тернопільській області, не погодившись із вказаним рішенням, подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.06.2026 у справі № 500/1868/26 та винести постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права. При обчислення страхового стажу позивача відповідач правомірно не врахував період роботи позивача з 02.12.1987 по 24.051988, оскільки запис у трудовій книжці зроблено не у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме у записі №8 виправлено дату внесення цього запису. Також, до страхового стажу не враховано період роботи з 01.05.1994 по 01.09.1995, оскільки у записі №15 (про прийняття на роботу) дату відповідного наказу дописано іншим чорнилом, ніж решту тексту. Підстав для зарахування вказаних періодів до страхового стажу немає.

Позивач не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, з урахуванням пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Суд першої інстанції установив, що ОСОБА_1 04.12.2025 звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про перерахунок пенсії.

ГУ ПФУ в Тернопільській області, розглянувши заяву позивача, листом від 18.12.2025 повідомило, що позивачу 10.01.2025 призначено пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV). При обчисленні страхового стажу не враховано період роботи позивача з 02.12.1987 по 24.051988, оскільки запис у трудовій книжці зроблено не у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме у записі №8 виправлено дату внесення цього запису. Також, до страхового стажу не враховано період роботи з 01.05.1994 по 01.09.1995, так як у записі №15 (про прийняття на роботу) дату відповідного наказу дописано іншим чорнилом, ніж решту тексту.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновків, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Періоди роботи позивача з 02.12.1987 по 24.05.1988, з 01.05.1994 по 01.09.1995 підтверджені належним чином, а виявлені відповідачем недоліки заповнення трудової книжки не спростовують наявність і правове значення записів №8-9 та №15-16 про прийняття та звільнення з роботи. Відповідач, приймаючи рішення, оформлене листом від 18.12.2025 про відмову в зарахуванні до страхового стажу окремих періодів, зробив передчасний висновок про неможливість врахування позивачу до страхового стажу періодів його роботи з 02.12.1987 по 24.05.1988, з 01.05.1994 по 01.09.1995, тому за таких обставин наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю висновків суду першої інстанції, враховуючи таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 23.03.2019 у справі №548/2056/16-а, від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а сформував висновки, відповідно до яких підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції про те, що періоди роботи позивача з 02.12.1987 по 24.05.1988, з 01.05.1994 по 01.09.1995 підтверджені належним чином, а виявлені відповідачем недоліки заповнення трудової книжки не спростовують наявність і правове значення записів №8-9 та №15-16 про прийняття та звільнення з роботи, та не можуть бути підставою для неврахування цих періодів роботи для обрахунку стажу при перерахунку пенсії.

Згідно із частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, є правильними висновки суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно не зарахував спірні періоди роботи позивача до його страхового стажу з мотивів формальних недоліків щодо заповнення трудової книжки, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини [зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58)] принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», пункт 29).

На переконання суду апеляційної інстанції, питання, які можуть вплинути на результат розгляду цієї справи, суд розглянув та надав їм оцінку у повній мірі. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

За змістом частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно із статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 139, 242, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у справі № 500/1868/26 - без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складення.

Головуючий суддяВ. М. Валюх

суддіН. В. Бруновська

Р. Б. Хобор