Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №300/944/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Микитюк Р.В.

19 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/944/26 пров. № А/857/45518/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Валюха В.М., Хобор Р.Б.

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 року у справі № 300/944/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

20.02.2026р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність щодо не зарахування стажу в повній мірі при розрахунку пенсійних виплат за період з 01.07.1982р. - 01.09.1985р.;

- зобов`язати врахувати стаж з 01.07.1982р. - 01.09.1985р. в повному обсязі та провести перерахунок суми пенсійного забезпечення з 08.04.2025р..

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2026р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, Рішення Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2026р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , з 08.04.2025р. перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, та отримує пенсію за віком.

13.05.2025р. у зв`язку з не зарахуванням стажу в повному обсязі при призначення пенсії, позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області із зверненням, на яке отримала відповідь від 06.06.2025р. щодо обчислення стажу.

ОСОБА_1 11.06.2025р. повторно звернулась із заявою щодо повного зарахування стажу, на яке листом від 04.07.2025р. отримала відповідь про відмову у зарахуванні стажу. Відмова обґрунтована тим, що у матеріалах пенсійної справи наявна трудова книжка колгоспника № НОМЕР_1 з датою заповнення 27.09.1983р., в якій наявні неточності – внесені записи за 1982 рік (дата заповнення – 27.09.1983р.) та виправлення – в даних за 1984 рік, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, у установах, організаціях затвердженою постановою Дежкомітету СРСР від 20.07.1974р. №162 (зі змінами). Зважаючи на вказане, періоди роботи необхідно підтвердити уточнюючою довідкою. Водночас, відповідно до довідки від 14.11.2024р. № 731, виданої Шовоушицьким трудовим архівом Новоушицької селищної ради Хмельницької області, за період з 1981 по 1984 роки, стаж обчислено відповідно до вказаної довідки.

Розглянувши звернення позивача від 09.07.2025рю, листом від 20.08.2025р. Департамент пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України, повідомив ОСОБА_1 , та Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області, що в матеріалах пенсійної справи містяться зокрема, трудова книжка колгоспника № НОМЕР_2 (дата заповнення 27.09.1983р.) та архівна довідка від 14.11.2024р. №731, видана Шовоушицьким трудовим архівом Новоушицької селищної ради Хмельницької області, про період роботи в колгоспі імені Кірова. Відповідно до записів наданої трудової книжки колгоспника позивач працювала в колгоспі імені Кірова с. Вільховець у 1982 - 1984 роках. Згідно архівної довідки ОСОБА_1 працювала в колгоспі імені Кірова с. Вільховець, с. Рудківці у 1981 – 1984 роках. Оскільки надані документи про періоди роботи в колгоспі імені Кірова містять розбіжності, необхідно провести ГУ ПФУ в Івано-Франківській області роботу щодо проведення перевірки архівної довідки №731 від 14.11.2024р.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також – Закон №1058-IV).

ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Згідно ч.4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, із зазначеного вище видно, що страховий стаж, отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV.

В ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) видно, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

До стажу роботи зараховується також, зокрема:

а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи;

ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

ст. 62 Закону Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 (далі - Порядок № 637).

п.1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно п.3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

п.2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. № 110 (далі - Інструкція № 58) встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.2.6 п.2 Інструкції № 58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018р. у справі №677/277/17.

Колегія суддів наголошує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018р. у справі №490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019р. у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Разом з цим, апеляційний суд зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

У постанові Верховного Суду від 11.05.2022р. у справі № 120/1089/19-а, викладена правова позиція, суть якої полягає в тому, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

ч. 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Постановою Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 (яка була чинною у період заповнення трудової книжки колгоспника) було затверджено "Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників", в яких зазначено, зокрема, таке: трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів; трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів і моменту прийняття їх в члени колгоспу; в трудову книжку колгоспника вносяться; відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи: відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань, нагородження і заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами внутрішнього розпорядку колгоспу, інші заохочення відповідно до чинного законодавства: відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди; всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою; трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Отже, трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

У випадку відсутності трудової книжки колгоспника або відповідних записів у ній. трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж або довідкою правонаступника. В разі ліквідації господарства колгоспний стаж підтверджується довідками архівних установ.

Із змісту записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 від 27.09.1983р., у трудову діяльність ОСОБА_1 , зокрема, входять наступні періоди роботи:

- 1982 рік - робота в колгоспі, кількість пророблених людиноднів за рік – 62, встановлений мінімум трудоднів за рік 140;

- 1983 рік - робота в колгоспі, кількість пророблених людиноднів за рік – 189, встановлений мінімум трудоднів за рік 160;

- 1984 рік - робота в колгоспі, кількість пророблених людиноднів за рік – 179, встановлений мінімум трудоднів за рік 160;

- з 31.01.1982р. з зарахована слухачем підготовчого відділення;

- з 27.07.1985р. зарахована студентом 1 курсу;

- з 30.11.1989р. закінчила академію (а.с.10).

Зазначені записи у трудовій книжці є чіткими, зрозумілими, скріплені печатками та підписами відповідальних осіб.

Водночас, до матеріалів справи пенсійний орган не надав доказів того, що спірні записи в трудовій книжці позивача є сфальсифікованими або мають підробний характер, а отже, відсутні підстави для неврахування вказаних періодів роботи, відображених в трудовій книжці колгоспника за № НОМЕР_1 .

При цьому, пенсійний орган не висловив жодних зауважень щодо реальності спірних періодів роботи позивача, щодо наявності правових підстав для виключення цих періодів трудової діяльності із загальної тривалості страхового стажу.

Відповідно до архівної довідки за № 731 від 14.11.2024р., позивач працювала у колгоспі імені Кірова с. Вільховець, с. Рудківці:

- 1981 робота в колгоспі, кількість пророблених людиноднів за рік – 58, встановлений мінімум трудоднів за рік 140;

- 1982 - робота в колгоспі, кількість пророблених людиноднів за рік – 179, встановлений мінімум трудоднів за рік 160;

- 1983 - дані відсутні;

- 1984 - робота в колгоспі, кількість пророблених людиноднів за рік – 179, встановлений мінімум трудоднів за рік 160 (а.с.11).

В той же час, як свідчить розрахунок стажу (форма РС-право), №ПС: 092750012827, до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано періоди:

- 01.07.1981 - 31.12.1981 - робота в колгоспі - 2 місяці 7 днів (58 т);

- з 01.01.1982 - 31.12.1982 - робота в колгоспі - 2 місяці 10 днів (61 т);

- з 18.01.1983 - 23.02.1983 - робота в ПАТ "Родон»";

- з 01.01.1984 - 01.07.1984 - робота в колгоспі - 6 місяці 1 день (а.с.64-65).

Таким чином, позивачу не враховано стаж праці в колгоспі в календарному (повний строк) обчисленні при виконані мінімуму трудової участі.

Як видно із матеріалів справи, трудова книжка колгоспника за № 252 містить записи про трудову участь позивача у колгоспі у спірні періоди (1982, 1983, 1984).

Стосовно доводів апелянта про те, що у трудовій книжці колгоспника за № НОМЕР_1 та архівній довідці за № 731 від 14.11.2024р. містяться розбіжності, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як вказувалося вище, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Отже, основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжна, а довідки слугують, як додаткове підтвердження стажу роботи, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи. Відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу.

З даних, які містяться в трудовій книжці, наявна можливість встановити факт роботи позивача у спірний період в колгоспі імені Кірова, прийнятий колгоспом мінімум трудової участі в громадському господарстві, кількість здійснених нею вихододнів.

Враховуючи вказане вище період роботи ОСОБА_1 з 01.07.1982р. - 31.12.1984р. в колгоспі імені Кірова слід зарахувати до загального страхового стажу.

Таким чином, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що пенсійний орган, діяв всупереч законодавству в сфері пенсійного забезпечення не зарахувавши до страхового стажу позивача період роботи з 01.07.1982р. - 31.12.1984р. в колгоспі імені Кірова, та відповідно кількість вихододнів, тому вказані періоди підлягають врахуванню до страхового стажу в повному обсязі.

Стосовно не зарахування періоду навчання на стаціонарному підготовчому відділенні сільськогосподарської академії з 31.01.1985р. - 01.09.1985р., колегія суддів вказує про таке.

Підготовчі відділення при вищих навчальних закладах створені відповідно до Постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 20 серпня 1969 року № 681 "Про організацію підготовчих відділень при вищих навчальних закладах" та Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 08 жовтня 1969 року № 573.

Вказаними нормативно-правовими актами визначалося, що: 1) "при організації підготовчих відділень передбачається проведення учбових занять по денній, вечірній та заочній формах навчання...; створення відділень при наявності не менше 100 слухачів, які навчаються з відривом і без відриву від виробництва; строк навчання з відривом від виробництва - 8 місяців, без відриву від виробництва - 10 місяців" (п. 2 зазначених нормативних актів); 2) "на підготовчі відділення приймаються особи з закінченою середньою освітою з числа передових робітників, колгоспників і демобілізованих з рядів Збройних Сил СРСР. Молоді робітники і колгоспники, які вступають на підготовчі відділення, повинні мати стаж практичної роботи (не менше одного року). Відбір і направлення молоді на ці відділення здійснюються безпосередньо керівниками промислових підприємств, установ, організацій транспорту і зв`язку, радгоспів, колгоспів, командуванням військових частин за рекомендацією партійних, комсомольських і профспілкових організацій" (п. 3 зазначених нормативних актів); 3) "слухачам підготовчих відділень, зарахованим на навчання з відривом від виробництва, виплачується, стипендія в розмірі, встановленому для студентів І курсів вищих учбових закладів (п. 10 зазначених нормативних актів), при яких організовані підготовчі відділення, у відповідності з Постановою Ради Міністрів СРСР від 09 липня 1963 року № 774 та розпорядження Ради Міністрів УРСР від 27 липня 1963 року № 1114".

Крім того, відповідно до вищевказаних нормативно-правових документів було розроблено та затверджено Положення про підготовче відділення при вищому навчальному закладі (Накази Міністерства вищої та середньої освіти СРСР № 712 від 26 вересня 1969 року; № 394 від 17 травня 1971 року; № 468 від 31 травня 1974 року та № 504 від 14 липня 1987 року, згідно з яким: а) "час навчання на підготовчому відділенні не перериває трудового стажу" (пункт 21); в) "особам зарахованим на підготовче відділення видається квиток слухача", "на слухачів підготовчого відділення поширюються права та обов`язки, встановлені для студентів вищого навчального закладу" (п.9-10).

На момент навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 "Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій".

Згідно п.п. "і" п. 109 вказаного Порядку встановлено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті "і" зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР.

Відповідно до записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 ОСОБА_1 зарахована з 31.01.1985р. слухачем підготовчого відділення сільськогосподарської академії, з 25.07.1985р. зарахована студентом 1 курсу, 30.11.1989р. закінчила академію (а.с.10).

Таким чином, позивач у період з 31.01.1985р. - 01.09.1985р. перебувала у складі слухачів на підготовчому відділенні, після чого була студентом сільськогосподарської академії (до 30.11.1989р.).

Водночас, як свідчить розрахунок стажу (форма РС-право), №ПС: 092750012827, до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано тільки період навчання у вищих/середніх навчальних закладах з 01.09.1985р. -27.11.1989р. (а.с.64-65).

Враховуючи вищевикладене, слухачі підготовчого відділення за правовим статусом прирівняні у правах до студентів вищого навчального закладу, а тому час навчання позивача на підготовчому відділенні за денною формою навчання підлягає зарахуванню до її трудового стажу.

Таким чином, оскільки пенсійним органом при зарахуванні до загального трудового стажу протиправно не включено період перебування позивача ОСОБА_2 підготовчого відділення з 31.01.1985р. - 01.09.1985р., позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Івано –Франківській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституції України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області – залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 року у справі № 300/944/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяН. В. Бруновська

суддіВ. М. Валюх

Р. Б. Хобор