Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №380/2891/26
Суддя: Бруновська Надія Володимирівна
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
головуючий суддя у першій інстанції: Кузан Р.І.
19 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/2891/26 пров. № А/857/45846/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Валюха В.М., Хобор Р.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року у справі № 380/2891/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною та скасування дій, зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
19.02.2026р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства внутрішніх справ України у якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням 3-ої групи інвалідності, передбаченої Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. № 850;
- зобов`язати призначити одноразову грошову допомогу в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, передбачену Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. № 850 та вчинити дії щодо її виплати.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2026р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Міністерство внутрішніх справ України подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2026р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України.
У свідоцтві про хворобу Військово-лікарської комісії ГУ МВСУ у Львівській області № 493 від 29 серпня 2011 року зазначено, що захворювання ОСОБА_1 пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
За результатами обстеження Комунальним закладом Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» (Обласна МСЕК №1) ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується копією Виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААГ № 626387 від 27 лютого 2024 року (акт огляду МСЕК №410) та визначено 45 % ступеня втрати професійної працездатності, що підтверджується копією Довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія 12ААА №027714.
У листі КЗ Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» (Обласна МСЕК №1) № 44 від 10 квітня 2024 року зазначено, що ОСОБА_1 проходив медико-соціальну експертизу 07.02.2024 на обласній МСЕК № 1 вперше.
10.04.2024р. позивач звернувся до ГУ МВС України у Львівській області з заявою (рапортом) про виплату грошової допомоги у зв`язку з тим, що внаслідок отримання захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ йому встановлено ІІІ групу інвалідності та 45 % втрати професійної працездатності.
До заяви (рапорту) ОСОБА_1 долучив: копію паспорта та РНОКПП, копію виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААГ № 626387 від 27 лютого 2024 року, копію довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності серія 12ААА №027714, Свідоцтво про хворобу Військово-лікарської комісії ГУ МВСУ у Львівській області № 493 від 29 серпня 2011, копію довідки КЗ Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» (Обласна МСЕК №1) № 44 від 10 квітня 2024, Довідка ПАТ «НАСК «ОРАНТА» від 09.04.2024р. №302, картка реквізитів АТ «Ощадбанк».
Із зміста листа Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 24.05.2024р. №119 видно, що за результатами розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , Департаментом охорони здоров`я МВС України вказано на те, що медико-соціальна експертиза проведена з порушенням вимог абз.4 п.10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» (далі - Положення), відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС.
При проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися.
При цьому, ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» ОСОБА_1 для проходження МСЕК не скеровувався.
Невідповідність надісланих матеріалів вимогам Положення унеможливила прийняття рішення за ними згідно Порядком, тому вони повертаються на доопрацювання.
Листом № 24 від 03.06.2024р. «Про повернення матеріалів» Ліквідаційною комісією Головного управління МВС України у Львівській області позивача повідомлено про те, що вказані документи щодо призначення одноразової грошової допомоги повернуто до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області. Повідомлено також про необхідність прибути до Ліквідаційної комісії для отримання поданих документів.
Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо повернення поданих йому документів без прийняття відповідного рішення звернувся з позовом до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2025р., яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2025р. у справі №380/13869/24 позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, задоволено частково.
Суд визнав протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення листом від 16.05.2024р. №14239/51-2024 заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності.
Водночас, суд зобов`язав Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області у 15-дениий строк після отримання заяви (рапорту) та повного пакета документів від ОСОБА_1 , надіслати до МВС України подані документи та висновок щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням третьої групи інвалідності, відповідно до п.8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850.
Крім того, суд зобов`язав Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та прийняти рішення про призначення або про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.
На виконання цього рішення суду Ліквідаційна комісія ГУМВС України у Львівській області на вимогу МВС України листом від 01.10.202р.5 №31/31/01-2025 направила відповідачу документи для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Від МВС України на адресу Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області надійшов лист від 30.10.2025р. №44772-2025, де вказано про прийняття рішення оформленого відповідним висновком, яким відмовлено позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги. Підставою відмови зазначено невідповідність надісланих матеріалів вимогам Положення №850, а саме те, що при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров`я МВС України до складу комісії не залучалися, а лікарсько-консультативною комісією лікарні (з поліклінікою) ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» ОСОБА_1 на МСЕК не направлявся.
ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини з приводу виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції були врегульовані Законом України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ (далі - Закон №565-ХІІ).
ч.6 ст.23 Закону України “Про міліцію” встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
З 07 листопада 2015 року Закон України “Про міліцію” втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Законом України “Про Національну поліцію” від 02 липня 2015 року №580-VІІІ (далі - Закон №580-VІІІ).
В абз.3 п.15 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону “Про Національну поліцію” визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України “Про міліцію”, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію”.
Таким чином, до спірних правовідносин слід застосовувати ст.23 Закону “Про міліцію”. Зокрема, колишні працівники міліції мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням їм інвалідності на підставі цього Закону в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
21.10.2015р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №850, якою затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).
Із змісту п.1, п.2 Порядку №850 видно, що порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
В пп.2 п.3 Порядку №850 видно, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Відповідно до п.7, п.8 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає Міністерству внутрішніх справ в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в п.6 або п.7 Порядку №850, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.
п.9 Порядку №850 визначено, що Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у п.8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених п.14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
З аналізу викладених норм Порядку №850 видно, що після надходження передбачених Порядком документів Міністерство внутрішніх справ України зобов`язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018р. у справі №822/1579/17.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що на виконання Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2025р., яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2025. у справі №380/13869/24 та на підставі поданих позивачем матеріалів, Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області склала та надіслала до МВС України разом з поданими позивачем матеріалами Висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , розмір якої до виплати становить 454200,00 грн.
Згідно листом відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 30.10.2025р. №44772-2025 підставами для відмови у прийнятті рішення про призначення одноразової грошової допомоги зазначено, що при огляді його медико-соціальною експертною комісією допущено порушення п.п.10, 16 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317 “Питання медико-соціальної експертизи” (далі - Положення), відповідно до якого МСЕК колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. При проведенні МСЕК заявнику представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися та представлення його під час проведення медико-соціальної експертизи працівником ДУ “ТМО МВС України по Львівській області” не здійснювалось. При цьому, поліклінікою ДУ “ТМО МВС України по Львівській області” ОСОБА_1 для проходження МСЕК не скеровувався. Невідповідність надісланих матеріалів вимогам Положення унеможливила прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно Порядком.
З урахуванням зазначеного, прийнято рішення про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги та відмовлено в затвердженні відповідного висновку.
Однак, колегія суддів критично оцінює такі підстави для відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до п.9 Порядку №850 МВС приймає рішення про відмову в призначенні грошової допомоги у випадках, передбачених п.14 цього Порядку та умов.
В п.14 Порядку №850 видно, що призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:
- учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;
- учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;
- навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);
- подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
п.14 Порядку №850 не визначено жодної з підстав, з яких виходив відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, а тому дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, не відповідають способу правомірної поведінки суб`єкта владних повноважень під час реалізації своїх повноважень, а тому є протиправними.
Одночасно, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що медико-соціальна експертна комісія позивачу проведена з порушенням п.10, 16 Положення, оскільки будь-які питання проходження позивачем медико-соціальної експертизи не є предметом розгляду у цій справі.
При цьому, п.10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317 (далі - Положення), передбачено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.
Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.
До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.
Порядок участі представників Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості та інших працівників соціальної сфери затверджується МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики.
З викладеного слідує, що п.10 Положення, на який покликається відповідач у листі містить загальні положення щодо порядку утворення комісій.
Також у даному листі жодним чином не обґрунтовано, з покликанням на відповідний документ, що до складу комісії не входили представники закладів охорони здоров`я МВС.
Стосовно доводів апелянта, що під час проведення медико-соціальної експертизи представлення позивача, працівником ДУ “ТМО МВС України по Львівській області” не здійснювалось, колегія суддів звертає увагу не таке.
Відповідно до п.16 Положення, визначено, що Голова лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я представляє хворого, що досяг повноліття, потерпілого від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, який направляється на комісію вперше, документи цієї особи у разі заочного проведення медико-соціальної експертизи. Для вирішення соціальних питань і створення з урахуванням ступеня втрати життєдіяльності та професії потерпілого спеціальних умов для виконання роботи запрошується представник власника підприємства, установи та організації, де працює хворий, що досяг повноліття, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, або представник уповноваженого ним органу та профспілкового комітету.
Тобто, саме голова лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я представляє хворого, а не працівник ДУ “ТМО МВС України по Львівській області”.
Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що з порушенням вимог п.9 Порядку №850 відповідач вкотре не прийняв жодного рішення з числа тих, що передбачені цим пунктом (про призначення або про відмову у призначенні грошової допомоги). Проте, відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги листом, вважаючи, що це і є власне прийняттям відповідного рішення про відмову.
Зважаючи на викладене, вірним є висновок суду першої інстанції про протиправність дій МВС України щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850 оформленої листом №44772-2025 від 30.10.2025.
В п.9 Порядку №850 визначено імперативний обов`язок МВС в місячний строк після надходження, зазначених у п.8 цього Порядку документів, прийняти рішення про призначення або у випадках, передбачених п.14 Порядку №850, про відмову в призначенні особі грошової допомоги.
У межах спірних правовідносин, підстави для відмови у призначенні позивачу грошової допомоги, зазначені у п.14 Порядку №850, відсутні. Жодної з таких підстав відповідач, відмовляючи позивачу у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги не вказав.
п.9 Порядку №850 встановлено, що на МВС покладається обов`язок щодо прийняття відповідного рішення про виплату одноразової грошової допомоги та надіслання його разом із поданими документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про її виплату.
Однак, виплату такої допомоги згідно п.11 Порядку №850 проводить відповідний орган внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ.
Отже, для ефективного захисту порушеного права позивача інша вимога ОСОБА_1 теж підлягає до задоволення шляхом зобов`язання МВС України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850 та скерувати таке рішення до ГУМВС України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області для здійснення виплат.
На законодавчому рівні поняття “дискреційні повноваження” суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах №1640/2594/18 та № 826/9749/17.
У справі, що розглядається, рішення Міністерства внутрішніх справ України не є дискреційним, оскільки відповідач після надходження зазначених у п.8 Порядку №850 документів та за відсутності підстав, зазначених у п.14 цього ж Порядку, може прийняти лише одне з двох допустимих рішень, у цьому випадку про призначення одноразової грошової допомоги позивачу.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Міністерства внутрішніх справ України діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України – залишити без задоволення, а Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року у справі № 380/2891/26 – без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддяН. В. Бруновська
суддіВ. М. Валюх
Р. Б. Хобор
Оригінал: reyestr.court.gov.ua