Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №140/3228/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/3228/25 пров. № А/857/44840/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Калмикової Ю.О.,

суддів Затолочного В.С.,

Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року з питань визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду у справі №140/3228/25 (головуючий суддя І інстанції Дмитрук В.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі нижче 6 мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 з 25.09.2024 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком з урахуванням проведених виплат.

Окремою ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 заяву позивача про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в справі №140/3228/25 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Волинській області, вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 у справі №140/3228/25 щодо нарахування ОСОБА_1 основної пенсії за період з 01.01.2026 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІI в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом станом на 01.01.2025, а не згідно із Законом «Про Державний бюджет України» на календарний рік нарахування та виплати пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 у справі №140/3228/25 щодо нарахування ОСОБА_1 основної пенсії за період з 01.01.2026 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХII, в розмірі шести мінімальних пенсій за віком із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом станом на 1 січня календарного року виплати пенсії.

21.07.2026 до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшла заява позивача (стягувача) ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, вчинені при виконані рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/3228/25 щодо не виплати пенсії у розмірі, визначеному статтею 54 Закону №796-ХІІ та зобов`язання вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення шляхом здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з 25.09.2024 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щомісяця у повному нарахованому розмірі з коштів державного бюджету, передбачених на виплату пенсій (підвищень, доплат) особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Закону №796-ХII, без віднесення таких виплат до виокремлених у бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (підвищень, доплат), перерахованих на виконання рішень суду, та без застосування будь-якого часткового, пропорційного чи відстроченого порядку виплати (в межах окремих бюджетних асигнувань або з перенесенням невиплачених сум на наступні бюджетні періоди).

Заяву також мотивовано тим, що листом відповідача від 03.06.2026 повідомлено, що виплата коштів на виконання рішення суду буде проводитися з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» від 14.07.2025 №821 (далі – Постанова №821), у межах бюджетних асигнувань.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, суб`єкта владних повноважень на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 у справі №140/3228/25 залишено без задоволення.

14 серпня 2026 року до Восьмого апеляційного адміністративного суду від представника позивача надійшла апеляційна скарга на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року.

В апеляційній скарзі представник позивача просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви позивача про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду у справі №140/3228/25.

В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача посилається на ті самі доводи, що і при поданні заяви про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не враховано надані позивачем докази, не враховано наведені ним доводи, а тому суд прийшов до хибного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду. Просить задовольнити апеляційну скаргу.

Відповідно до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20.07.2004) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою у порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Крім цього, колегія суддів враховує, що відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З метою належного захисту прав особи щодо виконання судових рішень в адміністративному судочинстві законодавцем впроваджено правовий інститут судового контролю, в тому числі, в порядку, передбаченому ст.383 КАС України, що позбавляє особу-позивача необхідності повторно звертатися до суду з позовом для зобов`язання суб`єкта владних повноважень - відповідача належним чином виконувати рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Зазначена норма має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Водночас, колегія суддів зазначає, що перевіряючи наявність підстав для звернення позивача до суду в порядку статті 383 КАС України для встановлення судового контролю шляхом визнання протиправними дій відповідача на виконання рішення суду, суд має обов`язок перевірити, чи не виникли між сторонами нові спірні правовідносини, яким може бути надано правову оцінку лише в окремому позовному провадженні та чи наявні підстави для визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду.

У розглядуваних правовідносинах суд встановив, що на виконання вказаного рішення суду проведено перерахунок пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком, де внаслідок проведеного перерахунку розмір пенсії позивача склав 18335,82 грн, у тому числі 2595 х 6 - розмір пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Водночас, згідно з доданої до матеріалів заяви рішення відповідача від 30.06.2026 №907540133786, суд встановив, що на виконання вказаного рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, де розмір пенсії позивача з 01.01.2026 складає 18335,82 грн, у тому числі 15570 грн - розмір пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Як зазначає позивач виплата вказаної пенсії здійснюється відповідачем у розмірі меншому ніж фактично нарахований.

Суд враховує, що 17.07.2025 набрала законної сили постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень" від 14.07.2025 №821, якою затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень. Цією постановою встановлено, що видатки на виплату перерахованих пенсій за рішеннями суду, які набрали законної сили після набрання чинності цією постановою, здійснюються після введення в експлуатацію доопрацьованої Пенсійним фондом України інформаційної системи для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування.

Попри те, вірно зауважив суд першої інстанції, що ст. 1 Першого протоколу до Конвенції встановлено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях "Кечко проти України" (заява № 63134/00) і "Ромашов проти України" (заява № 67534/01) ЄСПЛ зазначив, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Зокрема, у справі "Кечко проти України" ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява № 70297/01) і у справі "Бакалов проти України" (заява № 14201/02) ЄСПЛ також зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Отже, обмежене фінансування відповідача жодним чином не може впливати на право позивача на отримання пенсії у належному розмірі після проведеного на виконання судового рішення перерахунку.

Відтак, Порядок №821 не може ставити у залежність виплату в повному обсязі перерахованої пенсії після набрання відповідним рішенням суду законної сили.

Слід зазначити, що остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення, ухвалене на користь позивача, залишається невиконаним, що свідчить про порушення її права на виконання судового рішення без зайвих затримок та становить втручання у її право на мирне володіння присудженими грошовими коштами.

Таким чином, встановлені у справі фактичні обставини дають підстави суду апеляційної інстанції дійти висновку, що відповідачем у справі №140/3228/25 при виконанні рішення суду від 02.05.2025 допущено протиправність дій, що виразилось в частині виплати позивачу з 25.09.2024 пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі меншому за фактично нарахований, і на такі дії виникає можливість застосування виду судового контролю з виконання рішення суду, як це передбачено положеннями статті 383 КАС України, шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 у справі №140/3228/25, в частині виплати ОСОБА_1 з 25.09.2024 пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі не меншому за фактично нарахований.

Відповідно до ч.6 ст.383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення, а за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Колегія суддів наголошує, що за правилами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Фактично, незважаючи на вирішення спору в даній справі та на користь позивача, остання продовжує отримувати той же самий розмір пенсії, яку отримувала до спору, при цьому, відповідач вказує на те, що здійснив її перерахунок.

Разом із тим, апеляційний суд зауважує, що Порядок № 821 визначає застосування в частині, що стосується виплати ретроспективної заборгованості, однак не може застосовуватись до виплати поточних сум пенсії після набрання рішенням суду законної сили.

Колегія суддів також зазначає, що у випадку коли в рішенні суду не визначено кінцевої дати періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, виплата за рішеннями судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення.

На переконання колегії суддів, без надання оцінки даним обставинам, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування норм ст. 383 КАС України, є передчасним.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції, що викладені у оскаржуваній ухвалі, вважає передчасними та необґрунтованими, адже, таким чином нівелюється сама суть та завдання судового контролю, при цьому, що, звертаючись до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю, заявник наводив доводи та аргументи, що вказують на невиконання відповідачем рішення суду, що набрало законної сили.

На переконання колегії суддів, належної оцінки вищевказаним обставинам при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції надано не було.

За таких обставин, колегія суддів вважає, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви.

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню. Оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 383 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити,

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року у справі №140/3228/25 – скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, суб`єкта владних повноважень на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 у справі №140/3228/25, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 року у справі №140/3228/25 щодо не виплати ОСОБА_1 основної пенсії за період з 25.09.2024 року відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(1)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі меншому за фактично нарахований.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити виплату основної пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі не меншому за фактично нарахований.

У решта частині ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року в адміністративній справі №140/3228/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідачЮ. О. Калмикова

суддіВ. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк