Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №380/13054/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Грень Н.М.

19 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/13054/26 пров. № А/857/45213/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Валюха В.М., Хобор Р.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року у справі № 380/13054/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ :

24.06.2026р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якому просив суд:

- визнати протиправними дії щодо обмеження основного розміру пенсії, гарантованого ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при перерахунку пенсії з 01.03.2023р. у розмірі 1438,17 грн., з 01.03.2025р. у розмірі 716,48 грн., з 01.03.2026р. у розмірі 5,30 грн.

- зобов`язати здійснити перерахунок основного розміру пенсії з 23.12.2025р. у відповідності до вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абз.3 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме у розмірі 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія без застосування обмежень по індексації та виплатити заборгованість з урахування проведених виплат.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2026р. позов задоволено частково.

Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження основного розміру пенсії ОСОБА_1 , гарантованого ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», шляхом застосування обмежень в індексації при перерахунках пенсії з 01.03.2023р. у розмірі 1438,17 грн., з 01.03.2025р. у розмірі 716,48 грн. та з 01.03.2026 року у розмірі 5,30 грн.

Крім того, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 23.12.2025р. перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абз.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру 80 % заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, без застосування обмежень по індексації, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволені решти позовних вимог суд відмовив.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2026р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 28.10.1998р. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

13.03.2026р. позивач звернувся до відділу обслуговування громадян Пенсійного фонду України у місті Новояворівськ Львівської області із заявою в якій просив роз`яснити чому відповідно до Розпорядження про перерахунок пенсії від 27.02.2026р. йому встановлені обмеження в індексації.

31.03.2026р. листом та розпорядженням про перерахунок пенсії від 27.02.2026р., пенсійний орган вказав, що ОСОБА_1 має понад 26 років страхового стажу на підземних роботах за Списком № 1.

Позивачу призначено та обчислюється пенсія із застосуванням положень ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VI та абз.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, яка становить 80% від середньомісячного заробітку.

Згідно розпорядженням про перерахунок пенсії від 27.02.2026р., середньомісячний заробіток ОСОБА_1 для обчислення пенсії становить 30113,10 грн. Відповідно, розмір пенсії за віком, обчислений за правилами ст.8 Закону № 345-VI (80% від заробітку), становить 24090,48 грн.

При проведенні перерахунків пенсії позивача у зв`язку з щорічною індексацією з 1 березня відповідних років, ГУ ПФУ у Львівській області застосував такі складові вирахування (обмеження індексації):

Обмеження в індексації з 01.03.2023 року — мінус 1438,17 грн;

Обмеження в індексації з 01.03.2025 року — мінус 716,48 грн;

Обмеження в індексації з 01.03.2026 року — мінус 5,30 грн.

Внаслідок застосування вказаних обмежень (шляхом безпосереднього віднімання цих сум від нарахованого розміру пенсії із надбавками), загальний розмір пенсійної виплати позивача фактично зменшився і склав 22579,28 грн., що є меншим за гарантований законом мінімальний розмір пенсії шахтаря (24090,48 грн.) без урахування інших надбавок (зокрема, пенсії за особливі заслуги в розмірі 648,75 грн).

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.46 Конституції України видно, що норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV в редакції на час виникнення спірних правовідносин.

ст.1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону.

За преамбулою Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 2 вересня 2008 року № 345-VI (далі Закон № 345-VI) спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв`язанні соціально-побутових проблем шахтарів.

В ст.1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» видно, що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

ст.8 Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначені особливості пенсійного забезпечення. Так, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Дія ч.1 ст.7 і ст.8 цього Закону, відповідно до норм ч.2 ст.10 Закону «Про підвищення престижності шахтарської праці» поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом. Фінансування додаткових витрат на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до ст.8 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Отже, умовою для набуття права на отримання пенсії в порядку передбаченому Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» є зайнятість на підземних роботах повний робочий день.

Згідно п.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. № 383, під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80% робочого часу, встановленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 січня 2020 року у справі № 345/882/17 сформулював чітку правову позицію щодо порядку обчислення пенсій шахтарів:

Спочатку визначається основний розмір пенсії пенсіонера (згідно ст. 27 Закону № 1058-IV) з урахуванням належних йому надбавок, доплат (у тому числі за понаднормовий стаж), індексацій та обмежень, які стосуються цих складових.

Після цього здійснюється порівняння отриманого результату із гарантованим мінімальним розміром пенсії шахтаря (80% від його заробітку або 3 прожиткових мінімуми).

Якщо обчислений у загальному порядку розмір пенсії з урахуванням індексації виявився меншим за державну гарантію (80% заробітку), пенсійний орган зобов`язаний встановити доплату до цього гарантованого рівня (доплату шахтарю).

Законодавством не передбачено можливості зменшення або обмеження цього встановленого мінімального розміру пенсії (80% заробітку) внаслідок проведення будь-яких наступних перерахунків чи індексацій.

У спірних правовідносинах пенсійний орган діяв за протилежним алгоритмом. Встановивши позивачу пенсію у розмірі 24090,48 грн. (що дорівнює рівно 80% від його заробітної плати 30113,10 грн. відповідно до ст. 8 Закону № 345-VI), пенсійний орган застосував коригування індексації зі знаком «мінус» (віднімання сум 1438,17 грн., 716,48 грн. та 5,30 грн.) безпосередньо до загального обчисленого розміру пенсії позивача.

Колегія суддів наголошує, що норми постанов Кабінету Міністрів України про обмеження максимального розміру підвищення від індексації встановлюють ліміти на збільшення пенсії, але в жодному разі не дають пенсійному органу права здійснювати вирахування чи встановлювати від`ємні складові (зменшення), які б знижували фактичний розмір виплати нижче гарантованого законом рівня у 80% заробітної плати.

Дії пенсійного органу фактично призвели до того, що позивач замість належних йому щонайменше 24090,48 грн. (основний розмір) + 648,75 грн. (надбавка за особливі заслуги) = 24739,23 грн., фактично отримував лише 22579,28 грн.

Таке штучне зменшення пенсії є прямим порушенням майнових прав позивача та суперечить ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача необхідно зобов`язати здійснити перерахунок основного розміру пенсії позивача з 23.12.2025р. відповідно до ст.8 Закону № 345-VI та абз.3 ч.1 ст.28 Закону № 1058-IV у розмірі 80% заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до ст.40 Закону № 1058-IV, без застосування будь-яких від`ємних обмежень по індексації (вирахувань), та виплатити утворену заборгованість з урахуванням раніше проведених виплат.

За положенням ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України, чим порушив вимоги належної оплати праці.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області – залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року у справі № 380/13054/26- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяН. В. Бруновська

суддіВ. М. Валюх

Р. Б. Хобор