Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №380/5474/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №380/5474/25

Суддя: Ільчишин Надія Василівна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/5474/25 пров. № А/857/27878/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Носа С.П.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року (судді Брильовського Р.М., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі № 380/5474/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобовязання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України в якому просить визнати протиправними дії начальника 5 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) капітана ОСОБА_2 щодо вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 02.08.2016 органом 8099 на ім`я ОСОБА_1 , який був поданий на прикордонний контроль в пункті пропуску через державний кордон України «Шегині» 06.03.2025, зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повернути ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , визнати протиправним і скасувати рішення начальника 5 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) капітана ОСОБА_2 від 06.03.2025 про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України ОСОБА_1 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до Акту вилучення документа від 06.03.2025 начальник 5 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) капітан ОСОБА_3 в присутності двох свідків на підставі п.3 ст.20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» здійснила вилучення поданого на прикордонний контроль документа: паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 виданий 02.08.2016, орган що видав 8099, на ім`я ОСОБА_4 , на підставі паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , як такого що містить ознаки підробки паспортного документа громадянина України для виїзду за кордон.

Начальник 5 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) капітан ОСОБА_3 06.03.2025 прийняла рішення про відмову в перетині державного кордону України ОСОБА_1 . Причиною відмови вказано «відсутній дійсний паспортний документ на право перетину ДКУ відповідно до Постанови КМУ від 27.01.1995 №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України».

Позивач вважаючи дії начальника 5 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А), капітана ОСОБА_2 протиправними, звернувся із вказаним позовом до суду.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Основного Закону.

Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 № 1710-VI (далі - Закон №1710-VI).

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Закону № 1710-VI прикордонний контроль - це державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів. Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.

У статті 4 Закону №1710-VI встановлено, що прикордонний контроль організується та здійснюється на засадах: 1) законності; 2) відкритості; 3) забезпечення поваги до людської гідності та рівності осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; 4) здійснення його виключно спеціально підготовленими з цією метою військовослужбовцями та працівниками Державної прикордонної служби України; 5) вибірковості контрольних заходів на підставі оцінки ризиків.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 6 Закону № 1710-VI пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.

Паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону (частина 1 статті 7 Закону №1710-VI).

Частина 1 статті 14 Закону № 1710-VI передбачає, що громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови.

Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (частина 2 статті 14 Закону № 1710-VI).

Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку оскаржити його до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня або до адміністративного суду за місцем розташування відповідного органу (частина 3 статті 14 Закону №1710-VI).

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв`язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII (далі - Закон № 3857-XII).

Стаття 1 Закону № 3857-XII передбачає, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених згаданим законом, та в`їхати в Україну.

Стаття 2 Закону №3857-XII встановлює, що документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є: - паспорт громадянина України для виїзду за кордон; - дипломатичний паспорт України; - службовий паспорт України; - посвідчення особи моряка; - посвідчення члена екіпажу; - посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну).

У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині першій зазначеної статті, для виїзду з України і в`їзду в Україну можуть використовуватися інші документи.

Згідно зі статті 3 Закону №3857-XII перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 вказаного Закону.

Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України..

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» №389-VІІІ від 12.05.2015 (далі - Закон №389-VІІІ), відповідно до статті 1 якого, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ч.2 ст.2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Згідно пункту 1 Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб. Відповідно до п.3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1 ст.8 Закону №389-VІІІ.

Воєнний стан неодноразово продовжувався та діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Отже, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтею 33 Конституції України, а саме: щодо того, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 (далі - Правила №57), перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.

У разі коли громадянин, який постійно проживає в Україні, втратив зазначені документи (далі - паспортні документи) за межами України або якщо строк дії таких документів закінчився під час перебування громадянина за межами України, або встановлено, що вони є недійсними з інших причин, документом, що дає право на в`їзд в Україну, є посвідчення особи на повернення в Україну, яке видається дипломатичним представництвом або консульською установою України за кордоном.

У передбачених міжнародними договорами або законодавством України випадках перетинання громадянином державного кордону здійснюється також за іншими документами. У такому разі прикордонний контроль здійснюється у порядку, який застосовується під час надання громадянином паспортних документів.

У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

Згідно з п.8 Правил №57 в`їзд/вхід на територію пункту пропуску громадян, які перетинають державний кордон, перебування у пункті пропуску та виїзд/вихід громадян з нього здійснюється за паспортними документами.

Відповідно до п. 9 – 11 Правил №57 громадяни, які перетинають державний кордон, зобов`язані пройти прикордонний, митний та інші види контролю відповідно до законодавства.

Пропуск громадян через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону.

Паспортний документ або посвідчення особи на повернення в Україну вважаються дійсними, якщо вони відповідають встановленому зразку, видані уповноваженим на те органом, оформлені належним чином і належать громадянинові, який їх пред`являє.

Згідно з п. 12 Правил №57 для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень.

Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред`являє.

У ході перевірки документів під час виїзду з України з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» (далі – Закон №661-IV) основними функціями Державної прикордонної служби України є зокрема здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення.

Статтею 4 Закону №661-IV визначено, що правовою основою діяльності Державної прикордонної служби України є Конституція України, Закон України "Про державний кордон України", цей Закон, інші закони України, видані на їх виконання акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ст. 20 Закону №661-IV органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право зокрема перевіряти в осіб, які прямують через державний кордон України, документи на право в`їзду в Україну або виїзду з України, робити в них відповідні відмітки і у випадках, передбачених законодавством, тимчасово їх затримувати або вилучати.

У випадках, передбачених законом, посадові та службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють також і інші повноваження.

Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №407 від 05.06.201 затверджено Інструкцію з організації і здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон (далі – Інструкція №407).

Пунктом 2.12. Інструкція №407 встановлено, у разі якщо за результатами здійснення стандартної перевірки документа в уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону, яка здійснювала цю перевірку, виникли сумніви щодо його дійсності або приналежності відповідній особі, вона складає заяву на здійснення поглибленої перевірки документа за формою, наведеною у додатку 1 до цієї Інструкції, та доповідає старшому прикордонних нарядів у пункті пропуску.

Заява на здійснення поглибленої перевірки документа (далі - заява) складається в письмовому (електронному) вигляді шляхом заповнення її граф (полів програмного інтерфейсу) та передається (надсилається з використанням відповідного програмного забезпечення) спеціалісту з поглибленої перевірки документів.

Розділом ІІІ Інструкції №407 визначено порядок здійснення поглибленої перевірки документів, так, поглиблена перевірка документів проводиться уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону, яка є спеціалістом з поглибленої перевірки документів (далі - спеціаліст).

Підставою для здійснення поглибленої перевірки документа є заява, складена уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону, яка проводила стандартну перевірку документа.

Про мету поглибленої перевірки документа старший прикордонних нарядів у пункті пропуску усно повідомляє особу, яка надала для перевірки паспортний та інші документи.

Початком поглибленої перевірки документа є момент подання прикордонним нарядом „Перевірка документів заяви на здійснення такої перевірки спеціалістом.

Поглиблена перевірка документів включає: додаткове вивчення дійсності паспортного документа, візи та інших документів із застосуванням спеціальних технічних засобів контролю для пошуку ознак підробки в документах; додаткове вивчення паспортного та інших документів з метою визначення приналежності громадянину України, іноземцю чи особі без громадянства (далі - особа); уточнення відомостей щодо відсутності стосовно особи доручень правоохоронних і розвідувальних органів України.

Поглиблена перевірка документів з урахуванням пункту 2.12 розділу ІІ цієї Інструкції також здійснюється: за результатами аналізу та оцінки ризиків; на підставі розпоряджень Адміністрації Державної прикордонної служби, регіональних управлінь, начальників органів охорони державного кордону; на підставі інформувань оперативно-розшукових відділів органів охорони державного кордону, правоохоронних органів (контрольних органів і служб) про можливе використання особами підроблених, недійсних документів або таких, що належать іншим особам.

Поглиблена перевірка документів забезпечується шляхом: використання наявних баз даних та інформаційно-довідкових матеріалів описів зразків паспортних та інших документів та можливих способів їх підроблення; опитування осіб, які перетинають державний кордон.

Поглиблена перевірка документа вважається закінченою після складення спеціалістом висновку за результатами здійснення поглибленої перевірки документа за формою, наведеною у додатку 2 до цієї Інструкції (далі - висновок). Про результати поглибленої перевірки документа спеціаліст доповідає старшому прикордонних нарядів у пункті пропуску (старшому зміни прикордонних нарядів).

Висновок складається в письмовій формі на звороті аркуша із заявою на здійснення поглибленої перевірки документа або в електронному вигляді шляхом заповнення його граф (полів програмного інтерфейсу) та передається (надсилається з використанням відповідного програмного забезпечення) уповноваженій службовій особі підрозділу охорони державного кордону, яка здійснювала стандартну перевірку документа.

Залежно від результатів здійснення поглибленої перевірки, зазначених у висновку, старший прикордонних нарядів у пункті пропуску (старший зміни прикордонних нарядів): надає дозвіл на перетинання державного кордону особі, документ якої був підданий поглибленій перевірці; відмовляє особі в перетинанні державного кордону.

Відмітки про перетинання державного кордону в паспортних та інших документах осіб, яким за результатами поглибленої перевірки надано дозвіл на перетинання державного кордону України, проставляються уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону, яка здійснювала стандартну перевірку, у порядку, визначеному частиною другою статті 12 Закону України «Про прикордонний контроль».

Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України (відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.12.2010 № 967 «Про затвердження форм рішень про відмову в перетинанні державного кордону України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2011 за № 31/18769) доводиться особі старшим зміни прикордонних нарядів або старшим прикордонних нарядів у пункті пропуску через державний кордон.

Паспортний документ або інший документ, у якому за результатами здійснення поглибленої перевірки виявлено ознаки його підробки або встановлено, що він не належить особі, на підставі пункту 3 частини першої статті 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» вилучається, про що старший зміни прикордонних нарядів складає відповідний протокол. Другий примірник такого протоколу надається особі, у якої вилучено паспортний документ.

Заява та висновок долучаються до рапорту старшого зміни прикордонних нарядів за результатами несення служби.

Відповідно до розділу VІ Інструкції №407 за рішенням начальника органу охорони державного кордону паспортний документ, вилучений за результатами проведення поглибленої перевірки, з копією висновку направляється на експертне дослідження.

Підставою для проведення експертного дослідження паспортного документа є письмова заява (лист) начальника органу охорони державного кордону.

Експертні дослідження паспортних документів здійснюються відповідно до Інструкції про порядок призначення і проведення судових експертиз та експертних досліджень паспортних документів експертною службою Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 07 серпня 2009 року № 594, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.09.2009 за № 824/16840.

Аналіз вказаних положень свідчить про те, що під час виконання своїх посадових обов`язків уповноважена особа Державної прикордонної служби України здійснює дослідження паспортних та інших документів громадян України, які перетинають державний кордон, з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі, а дії, які мають бути вчинені уповноваженими посадовими особами Державної прикордонної служби України у випадку виникнення сумнівів щодо дійсності поданого на перевірку документа або приналежності відповідній особі, є чітко визначеними та регламентованими.

Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що підставою для відмови позивачу в перетинанні державного кордону вказано, що відсутній паспортний документ на право перетину ДКУ відповідно до Постанови КМУ від 27.01.1995 № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України».

Отже, спірним в цій справі є питання правомірності вилучення відповідачем паспорту, який дає право перетину Державного кордону України, та правомірності відмови позивачу у перетинанні державного кордону за відсутності документу, який дає право перетину Державного кордону України.

Як вже було встановлено судом, позивач 06.03.2025 здійснив спробу перетнути кордон через пункт пропуску «Шегині» з використанням паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 виданий 02.08.2016, орган що видав 8099, на ім`я ОСОБА_4 .

У ході перевірки документів уповноважена службова особа начальник 5 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) капітаном ОСОБА_5 було вилучено поданого позивачем на прикордонний контроль документ.

При цьому, судом не встановлено, що в ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовували технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах та здійснювали належну оцінку підтверджуючих документів.

Більше того в акті вилучення документа від 06.03.2025 не зазначено які саме ознаки підробки паспортного документа громадянина України для виїзду за кордон.

Під час перевірки документів позивача уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України не було застосовано жодних технічних засобів контролю з метою виявлення можливих ознак підробки документів.

Суд зазначає, що застосування таких технічних засобів є обов`язковою складовою процедури автентифікації документів, що посвідчують особу та надають право на перетин державного кордону. Однак матеріали справи не містять доказів того, що такі дії мали місце під час перевірки документів позивача.

Більше того, відповідно до акту про вилучення документа від 06 березня 2025 року, вказаного посадовими особами Державної прикордонної служби України, не зазначено конкретних ознак, які могли б свідчити про підробку паспортного документа громадянина України для виїзду за кордон. Акт містить лише загальне посилання на нібито наявність ознак підробки, що не відповідає вимогам обґрунтованості адміністративного акта.

Згідно Висновку експертного дослідження Головного експертно-криміналістичного центру Державної прикордонної служби України №18/195-25-Вих від 25.03.2025, паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданого 02.08.2016 року, на ім`я ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідає за своїми характеристиками аналогічним документам, які видаються/видавалися уповноваженими органами України.

У висновку експертного дослідження № 34-195/10 від 25.03.2025 судовий експерт не встановлено «збільшених отворів прошивки» та «послаблення натяжіння прошивальної нитки».

Позивач в своїх доводах зазначає, що ненадання відповідачем сторінки 6 ілюстративної таблиці висновку експертного дослідження № 34-195/10 від 25.03.2025 свідчить про можливе намагання не дати суду наочно переконатися в очевидній надуманості претензій до паспорту позивача.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що сумніви відповідача у дійсності паспорта відповідача були необґрунтованими, який діяв не в межах та у спосіб, що визначений Законами та вказаною Інструкцією, а процедура вилучення паспортного документу була вчинена всупереч вимогам чинного законодавства.

Щодо позовної вимоги визнати протиправним і скасувати рішення начальника 5 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) капітана ОСОБА_2 від 06.03.2025 про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Оскільки судом під час розгляду справи встановлено протиправність дій стосовно вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданий 02.08.2016, орган що видав 8099, на ім`я ОСОБА_4 ., тому рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 06.03.2025 громадянину України ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки єдиною підставою для його прийняття зазначена відсутність у позивача документу на право перетинання державного кордону на в`їзд в Україну через його протиправне вилучення.

Стосовно позовної вимоги зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повернути ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , суд вважає, що вона підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Як було зазначено вище паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_4 відповідає за своїми характеристиками аналогічним документам, які видаються/видавалися уповноваженими органами України.

Відповідно до пункту 3.23 Інструкції «Про порядок проведення судових експертиз та експертних досліджень документів Головним експертно-криміналістичним центром Державної прикордонної служби України», затвердженій Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.11.2013 № 1109, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2013 року за № 2086/24618, об`єкти дослідження, порівняльні матеріали (у разі надання), матеріали справи (у разі надання) підлягають поверненню уповноваженій особі (органу) разом з висновком експерта або повідомленням про неможливість надання висновку.

З огляду на вищенаведене паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_4 повинен був бути повернутий уповноваженій особі (органу), а вже потім і позивачу.

Також, відповідно до витягу (наявний у матеріалах справи) з інформаційно-аналітичної систем «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», відомості щодо перебування позивача у розшуку відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У постанові від 12.11.2024 у справі №380/11916/22 Верховний Суд зробив висновки, що рішення про відмову в перетинанні державного кордону України є актом індивідуальної дії, головною рисою якого є його конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктом адміністративного права, який видає такий акт; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства. Також загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Сталою є позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №826/6528/18, від 10.04.2020 у справі №819/330/18, від 10.01.2020 у справі №2040/6763/18).

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи частини 5 статті 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та висновки Верховного Суду, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії начальника 5 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) капітана ОСОБА_2 щодо вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 02.08.2016 органом 8099 на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який був поданий на прикордонний контроль в пункті пропуску через державний кордон України «Шегині» 06.03.2025 є протиправними, а рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України ОСОБА_1 підлягає скасуванню, тому наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України – залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі №380/5474/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

С.П. Нос

Повне судове рішення складено 16.10.2026

Оригінал: reyestr.court.gov.ua