Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №300/9267/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/9267/25 пров. № А/857/14690/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року (суддя – Матуляк Я.П., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Івано-Франківськ, дата складання повного рішення – не зазначено),

у адміністративній справі № 300/9267/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій,

встановив:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі – відповідач), в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 11.12.2025 №11 про відмову позивачу у призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб"; 2) зобов`язати відповідача призначити та виплатити з 12.08.2024 пенсію в разі втрати годувальника відповідно пункту «б» статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" як особі з інвалідністю; 3) стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору розміром 1211 гривень 20 копійок.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому висловив свої заперечення проти його задоволення. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодилась позивач та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення суду є безпідставним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтуваннях апеляційних вимог апелянт покликається на те, що суд першої інстанції дійшов неправильних висновків, неправильно встановив обставини справи та ухвалив рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку позивача, суд першої інстанції неправомірно покликався на рішення у адміністративній справі №300/7531/25, вирішивши, що у позивача відсутнє право на отримання пенсії в разі втрати годувальника. Позивач наголошує, що рішенням Калуського міськрайонного суд Івано-Франківської області від 03.06.2024 по справі №345/723/24 встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2007 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також апелянт зазначає, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 у справі №300/1642/25 додатково підтверджено факт того, що ОСОБА_1 є членом сім`ї померлого годувальника, зокрема, жінкою, з якою загиблий ОСОБА_2 проживав однією сім`єю, тобто як з цивільною дружиною. Виходячи з вищевикладеного позивач вважає, що суд першої інстанції виніс незаконне рішення про відмову у задоволенні позову та, як наслідок, дійшов неправильного висновку щодо відсутності підстав для скасування спірного рішення пенсійного органу №11 від 11.12.2025.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення Івано- Франківського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 по справі № 300/9267/25 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовільнити.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Суд встановив такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (а.с. 12).

Відповідно до актового запису від 10.07.2008 за №396 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_3 (а.с. 16).

03.01.2024 за №138 ІНФОРМАЦІЯ_4 сповіщено ОСОБА_1 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув її чоловік, ОСОБА_2 , від отриманих поранень внаслідок мінометного обстрілу військовими формуваннями російської федерації (а.с. 18).

Свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 серія НОМЕР_2 , виданим 03.02.2024 Калуським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління юстиції, підтверджено факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17).

Рішенням Калуського міськрайонного суд Івано-Франківської області від 03.06.2024 по справі №345/723/24 встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2007 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20-24).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 у справі №300/1642/25 встановлено, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 та має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", після загибелі чоловіка (а.с.25-31).

08.12.2025 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника за чоловіка загиблого військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відповідно до ст. 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за №11 від 11.12.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до ст. 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у зв`язку з тим, що серед документів, наданих позивачем для призначення пенсії в разі втрати годувальника, відсутнє свідоцтво про шлюб (а.с. 15).

Позивач, вважаючи таке рішення протиправним, звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі – Закон №2262-ХІІ). Відповідно до статті 29 Закону №2262-XII, пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що за змістом частин 1, 2 статті 30 Закону №2262-XII, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Пунктом "б" частини 4 статті 30 Закону №2262-XII встановлено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю.

Статтею 36 Закону №2262-XII встановлено, що пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:

а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), - 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім`ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;

б) сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї.

Згідно зі статтею 37 Закону №2262-XII, пенсії в разі втрати годувальника, які призначаються членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, не можуть бути нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до статті 40 Закону №2262-XII, пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім`ї померлого вважається непрацездатним (стаття 30), а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", - довічно.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі – Порядок №3-1).

Пунктом 2 Розділу І Порядку №3-1 (в редакції на дату спірних правовідносин) передбачено, що заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника подається членом сім`ї військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію згідно із Законом, якому на дату смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважений орган (структурний підрозділ). У такому самому порядку подається заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника членом сім`ї померлого годувальника, який має право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, а також у разі відсутності в органах, що призначають пенсії, пенсійної справи померлого годувальника. Уповноваженим органом (структурним підрозділом) заява про призначення пенсії з необхідними документами до органу, що призначає пенсію, може надсилатись поштою.

За приписами пункту 11 Розділу І Порядку №3-1, днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом). У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого органу (структурного підрозділу)) роз`яснюється, які документи необхідно подати додатково. При поданні цих документів до закінчення тримісячного строку з дня отримання роз`яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів уповноваженим органом (структурним підрозділом) поштою, або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Пунктом 3 Розділу ІІ Порядку №3-1 визначений перелік документів, що подаються для призначення пенсії в разі втрати годувальника, зокрема:

1) подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (якщо пенсія померлому годувальнику органом, що призначає пенсію, не призначалась);

2) витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю / з визнанням судом безвісно відсутнім (якщо годувальник помер (загинув) / пропав безвісти у період проходження служби) або його копія;

3) свідоцтво про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим;

4) документи, що засвідчують родинні відносини непрацездатних членів сім`ї з померлим годувальником, які передбачені пунктом 12 цього розділу;

5) документи про перебування непрацездатних членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника (крім непрацездатних дітей; непрацездатних батьків і дружини (чоловіка) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби), які передбачені пунктом 13 цього розділу;

6) документи померлого годувальника, які передбачені підпунктом 4 пункту 2 цього розділу;

7) документи, що підтверджують право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, які передбачені підпунктами 5-7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті “в” статті 30 Закону);

8) документи про обставини загибелі чи смерті годувальника внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов`язків (обов`язків військової служби) (висновок військово-лікарської комісії, витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю / визнанням судом безвісно відсутнім або його копія) (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті "в" статті 30 Закону);

9) документи, що підтверджують право на встановлення надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності), які передбачені пунктом 4 цього розділу.

При цьому, відповідно до пункту 12 Розділу ІІ Порядку №3-1, за документи про родинні відносини приймаються: 1) паспорт громадянина України; 2) свідоцтво про народження; 3) свідоцтво про шлюб; 4) рішення суду.

Заявлений позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що вона має право на пенсію в разі втрати годувальника, як дружина померлого ОСОБА_2 згідно пункту "б" частини четвертої статті 30 Закону №2262-XII.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що покликання позивача в обґрунтування позову на рішенням Калуського міськрайонного суд Івано-Франківської області від 03.06.2024 року в справі №345/723/24 є безпідставними, оскільки встановлення цим рішенням суду факту спільного проживання позивача та загиблого військовослужбовця може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов`язків, однак не створює підстав для набуття позивачем статусу дружини.

При цьому, як вже зазначалось, офіційного шлюбу позивач з померлим ОСОБА_2 не укладали.

У Законі №2262-ХІІ визначено, що перелік непрацездатних членів сім`ї, яким може бути призначена пенсія у зв`язку із втратою годувальника, є поосібним і вичерпним. Він не містять правил, згідно з якими до непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім`ї, прикладом якого є спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов`язків.

В Законі 2262-XII поняття "чоловік" та "дружина" позначають одного з подружжя.

За статтею 21 Сімейного кодексу України чоловік та жінка набувають статусу подружжя тільки на підставі шлюбу - добровільного сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі статтею 36 Сімейного кодексу України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Оскільки ОСОБА_1 не була дружиною померлого ОСОБА_2 , в розумінні Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відтак немає підстав претендувати на пенсію в разі втрати годувальника за п.«б» ч.4 ст.30 Закону №2262-XII.

Колегія суддів також враховує, що у постанові від 14 травня 2026 у справі №580/1977/25 Верховний Суд дійшов висновку, що факт проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не є достатньою правовою підставою для набуття статусу подружжя з метою призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України № 2262-XII. Суд зазначив, що факт проживання однією сім`єю, встановлений судовим рішенням, має враховуватися під час розгляду справи, однак сам по собі не зумовлює автоматичного виникнення права на пенсійне забезпечення, якщо особа не відповідає визначеним законом критеріям одержувача пенсії. У зв`язку із цим Верховний Суд визнав помилковими висновки судів попередніх інстанцій, які ототожнили факт проживання однією сім`єю зі статусом подружжя. Суд зазначив, що варто розмежовувати фактичні сімейні відносини та юридичний статус подружжя, а також перевіряти відповідність особи спеціальним вимогам пенсійного законодавства.

Крім цього, у постанові від 24 лютого 2025 у справі №240/12904/23 Верховний Суд дійшов висновку, що право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 30 Закону України № 2262-XII та статті 36 Закону України №1058-IV належить особам, які відповідають установленим законом вимогам, зокрема, чоловікові або дружині, які перебували із померлим у зареєстрованому шлюбі. Сам факт проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу, навіть якщо його встановлено судовим рішенням, не надає їм статусу подружжя та не створює автоматичного права на відповідну пенсію. Суд наголосив, що встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу не легітимізує правове становище таких осіб як подружжя, оскільки відповідні права та обов`язки виникають унаслідок державної реєстрації шлюбу.

Отже, з врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції від 27.01.2026 у цій справі за позовом ОСОБА_1 є законним і обгрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року в адміністративній справі №300/9267/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяВ. В. Гуляк

суддіН. В. Ільчишин

З. М. Матковська