Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №380/9357/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/9357/25 пров. № А/857/40830/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гуляка В. В.

Ільчишин Н. В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року у справі № 380/9357/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, (головуючий суддя першої інстанції Мричко Н.І., місце ухвалення м. Львів, за правилами спрощеного позовного провадження), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період з червня 2008 року по січень 2018 року, у розмірі 50 відсотків від законодавчо встановленого розміру;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 надбавку за кваліфікацію з червня 2008 року по січень 2018 року включно відповідно присвоєного класу « 1» у розмірі 8 відсотків посадового окладу, визначеного у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 винагороди за тривалість безперервної 15 річної календарної військової служби у розмірі 50 відсотків від встановленого розміру;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної військової служби за 15 років у розмірі 1 розмір посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2008 року у відповідача існував обов`язок, зокрема щодо виплати позивачеві додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за кваліфікацію та винагороди за тривалість безперервної військової служби у розмірах встановлених додатками 25-28 до Постанови № 1294 та п.п. 3.13.1 п. 3.13 та п.п. 3.25.1 п. 3.25 розділу ІІІ Інструкції № 425, а не у розмірі 50 відсотків від установленого розміру у Додатках до постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007. Однак, відповідач всупереч вищезазначеним нормам права виплату позивачеві додаткових видів грошового забезпечення, а саме надбавки за кваліфікацію та винагороди за тривалість безперервної військової служби здійснював у розмірі 50% від розміру встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007, що підтверджується інформацією наявною в архівних відомостях особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2008-2018 роки.

За таких обставин, у період з червня 2008 року по січень 2018 року включно надбавка за кваліфікацію повинна була виплачуватися ОСОБА_1 у розмірі 8 відсотків посадового окладу за клас « 1», а також винагорода за 15 років безперервної військової служби у розмірі одного посадового окладу і окладу за військовим званням. Зважаючи на вищезазначене, дії відповідача щодо виплати позивачеві додаткових видів грошового забезпечення, а саме надбавки за кваліфікацію та винагороди за тривалість безперервної військової служби у розмірі 50 відсотків від законодавчо встановленого розміру є протиправними, оскільки з 29.06.2008 такі повинні були виплачуватися у розмірах встановлених Інструкцією №425.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період з червня 2008 року по січень 2018 року, у розмірі 50 відсотків від законодавчо встановленого розміру.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 надбавку за кваліфікацію з червня 2008 року по січень 2018 року включно відповідно присвоєного класу « 1» у розмірі 8 відсотків посадового окладу, визначеного у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 винагороди за тривалість безперервної 15 річної календарної військової служби у розмірі 50 відсотків від встановленого розміру.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної військової служби за 15 років у розмірі 1 розмір посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Покликаючись на обставини справи, апелянт зазначає, що за період проходження служби надбавка за кваліфікацію, винагорода за тривалість безперервної військової служби виплачувалась в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, згідно з пунктом 7 Постанови № 1294 та наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України, а також, Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425 в редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 13.07.2015 № 844 (далі Інструкція № 425).

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що Згідно з Витягом з Наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19 липня 2021 року № 301-ОС виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення підполковника ОСОБА_1 з 18.08.2021.

Відповідно до інформації відображеній у архівних відомостях особистих карток грошового забезпечення, ОСОБА_1 під час проходження військової служби перебував на грошовому забезпеченні у період: з січня 2008 року по січень 2018 року у НОМЕР_4 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_5 ) затвердженого Згідно з Переліку дійсних та умовних найменувань органів Держаної прикордонної служби, та введеного в дію наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 11.08.2003 № 016 умовним найменуванням НОМЕР_4 прикордонного загону є ІНФОРМАЦІЯ_3 та у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України військова частина НОМЕР_5 .

Відповідно до інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.03.2021 припинено юридичну особу військова частина НОМЕР_5 , (код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) із визначенням правонаступника військову частину НОМЕР_1 , (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , на даний час ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Згідно з інформацією наявною в архівних відомостях карток грошового забезпечення за 2008-2018 роки, під час проходження військової служби ОСОБА_1 проводились нарахування та виплати додаткових видів грошового забезпечення:

- у період з січня 2008 року по січень 2018 року включно надбавки за кваліфікацію у розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру;

- у січні 2014 року виплачувалася винагорода за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби у розмірі 652,50 грн, що становить 50% від розміру встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 (1 розмір посадового окладу та окладу за військовим званням).

Не погодившись із такою бездіяльністю, позивач звернувся із позовом до суду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача існував обов`язок щодо виплати позивачу надбавки за кваліфікацію у розмірі, установленому у додатках 25-28 до Постанови № 1294 та підпункту 3.13.1 пункту 3.13 розділу ІІІ Інструкції № 425, а не у розмірі 50 відсотків від установленого розміру у додатках до Постанови № 1294 від 07.11.2007 року.

Однак, відповідач всупереч вищезазначеним нормам права виплату позивачеві надбавки за кваліфікацію здійснював у розмірі 50% від розміру установленого Постановою № 1294, що свідчить про протиправність його дій та є підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Крім того, відповідач безпідставно не виплатив позивачу у повній мірі винагороду за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби у розмірі посадового окладу та окладу за військовим званням.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів висновує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з частинами другою та третьою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою № 1294 затверджено, зокрема, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах, які знайшли відображення в додатках 25-28 до цієї постанови, у тому числі надбавка за кваліфікацію та винагорода за бойове чергування.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Наведені приписи дають підстави вважати, що Кабінет Міністрів України делегував, зокрема, Адміністрації Державної прикордонної служби України упорядкувати перелік, розміри та порядок виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.

Одночасно, у пункті 7 Постанови № 1294 зазначено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

До моменту упорядкування переліку, розмірів та порядку виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, такі виплати провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого розміру.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з червня 2008 року по лютий 2018 року нараховувалася надбавка за кваліфікацію у розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру, що не заперечується відповідачем.

До моменту упорядкування переліку, розмірів та порядку виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу такі виплати провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого розміру відповідно до пункту 7 Постанови № 1294.

На виконання пункту 2 Постанови № 1294 наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України затверджено Інструкцію № 425, якою упорядковано додаткові види грошового забезпечення, визначені згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294.

Розділом ІІІ Інструкції № 425 визначено порядок, умови та розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення.

Так, відповідно до підпункту 3.13.1 пункту 3.13 розділу ІІІ Інструкції № 425 особам офіцерського складу (крім військових льотчиків і штурманів, військових льотчиків і штурманів інструкторського складу), особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які мають клас, присвоєний у встановленому порядку, виплачується надбавка в таких розмірах: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу; клас майстра - 11 відсотків посадового окладу.

З 29.06.2008, дати набрання законної сили Інструкції № 425, виплата додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294, в тому числі і надбавки за кваліфікацію виплачується у розмірах встановлених цією Інструкцією № 425.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача існував обов`язок щодо виплати позивачеві надбавки за кваліфікацію у розмірі, установленому у додатках 25-28 до Постанови № 1294 та підпункту 3.13.1 пункту 3.13 розділу ІІІ Інструкції № 425, а не у розмірі 50 відсотків від установленого розміру у Додатках до Постанови № 1294.

Однак, відповідач всупереч вищезазначеним нормам права виплату позивачеві надбавки за кваліфікацію здійснював у розмірі 50% від розміру установленого Постановою № 1294, що свідчить про протиправність його дій та є підставою для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Щодо перерахунку та виплати винагороди за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби, колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Відповідно до підпункту 3.25.1 пункту 3.25 розділу ІІІ Інструкції № 425 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) залежно від тривалості безперервної календарної військової служби виплачується винагорода за тривалість безперервної військової служби в таких розмірах: 15 років 1 розмір посадового окладу і окладу за військовим званням; 20 років 1,5 розміру посадового окладу і окладу за військовим званням; 25 років 2,0 розміри посадового окладу і окладу за військовим званням; 30 років 2,5 розміри посадового окладу і окладу за військовим званням; 35 і кожні наступні п`ять років 3,0 розміри посадового окладу і окладу за військовим званням.

Апеляційний суд встановив, що позивачу у січні 2014 року виплачувалася винагорода за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби у розмірі 652,50 грн, що становить 50% від розміру встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 (1 розмір посадового окладу та окладу за військовим званням).

З огляду на викладені норми права та встановлені обставини справи суд висновує, що відповідач безпідставно здійснив нарахування та виплату винагороди за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби у розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що Верховний Суд у подібних правовідносинах здійснив аналогічне тлумачення та застосування відповідних правових норм.

Згідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

У розрізі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Інших доводів на підтвердження правомірності своєї бездіяльності відповідачі не навели, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року у справі № 380/9357/25 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддяЗ. М. Матковська

суддіВ. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин