Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №380/15045/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/15045/25 пров. № А/857/47465/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Кулака Ігоря Олександровича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2025р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Кулака Ігоря Олександровича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови у звільненні з військової служби, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Чаплик І.Д., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 14.10.2025р., м.Львів; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

23.07.2025р. за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Кулак І.О., діючий на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 , оформлену листом № 1488/5/3967 від 20.06.2025р., у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ про задоволення рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с.1-6).

Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.40-41).

Відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2025р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.97-110).

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив представник адвокат Кулак І.О., діючий на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги (а.с.113-117).

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що 21.08.2024р. солдат ОСОБА_1 у встановленому порядку звернувся із рапортом про звільнення з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини, а саме: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, який є особою з інвалідністю II групи. До рапорту позивач надав усі необхідні документи згідно встановленого переліку, а надання інших додаткових документів не передбачено законодавством.

Зокрема, законодавство не вимагає надання окремого підтвердження здійснення догляду для звільнення з військової служби. Достатньою підставою є сам факт наявності у відповідної особи І чи ІІ групи інвалідності, яка за своєю суттю вже засвідчує потребу в сторонньому догляді. Медичний висновок про необхідність догляду за особою видається без встановлення особі групи інвалідності.

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, дотримався вимог процесуального закону, через що ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.129-133).

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; проходить військову службу на посаді стрільця - помічника гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти Військової частини НОМЕР_2 , яка є складовою частиною Військової частини НОМЕР_1 , що не заперечується сторонами.

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00046362666 від 06.08.2024р. батьком позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с.20-21). Також у позивача є брат - ОСОБА_4 ..

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 714605 від 05.08.2024р. ОСОБА_2 встановлено інвалідність ІІ групи безстроково; висновок про умови та характер праці: пенсіонер за віком; рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності: лікування в окуліста, терапевта (а.с.27 і на звороті).

Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного хворого № 461 від 11.11.2024р. ОСОБА_2 потребує госпіталізації (а.с.29 і на звороті).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 744641 від 07.06.2023р. ОСОБА_4 встановлено інвалідність ІІІ групи безстроково; висновок про умови та характер праці: протипоказана робота на висоті з рухомим транспортом; рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності: лікування в окуліста (а.с.28 і на звороті).

21.08.2024р. солдат ОСОБА_4 звернувся до командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення його з військової служби на підставі на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю II групи (а.с.8).

До рапорту позивач долучив наступні документи (в оригіналах/копіях): копію паспорта ОСОБА_1 ; копію паспорта ОСОБА_1 ; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження; копію довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 714605 від 05.08.2024р.; копію заяви ОСОБА_2 від 07.08.2024р. про те, що він обирає для догляду свого сина ОСОБА_1 .

Проте вказаний рапорт було залишено без реалізації.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2025р. у справі № 380/23117/24, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Військової частини НОМЕР_1 про відмову в задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», викладене в листі № 1491/4454 від 13.10.2024р.; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти одне з передбачених чинним законодавством рішень - про відмову або про задоволення рапорта, з урахуванням висновків суду у цій справі.

На виконання вказаного рішення суду Військовою частиною НОМЕР_1 було повторно розглянуто рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби.

Листом № 1488/5/3967 від 20.06.2025р. ОСОБА_1 повідомлено, що поданий ним рапорт оформлено з порушенням пп.233, 235 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затв. Указом Президента Украаїни № 1153/2008 від 20.12.2008р., а саме: не розкрито підставу - через які саме сімейні обставини просить звільнити з військової служби із переліку підстав, які вказані у ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; не вказано свою думку про бажання/небажання проходити службу у військовому резерві; не висловлено свою думку щодо ненаправлення на обстеження ВЛК. У разі звільнення з військової служби за сімейними обставинами згідно з абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», за якою військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: «необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я». Окрім порушень, виявлених у рапорті, встановлено відсутність правових підстав для звільнення з військової служби через наступні обставини: до рапорту про звільнення з військової служби додано нотаріально засвідчену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, видану міжрайонною спеціалізованою офтальмологічною МСЕК серія 12 ААГ №714605 від 05.08.2024р. ОСОБА_2 , однак у висновку про умови і характер праці зазначено, що ОСОБА_2 - «пенсіонер за віком». Щодо пункту 13 цієї довідки «рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності» вказано - «лікування в окуліста, терапевта»; рекомендації про необхідність здійснення постійного догляду відсутні. Із документів щодо членів сім`ї І і II ступеня споріднення до рапорту додано лише нотаріально засвідчену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, видану міжрайонною спеціалізованою офтальмологічною МСЕК серія 12 ААВ № 744641 07.06.2023р. ОСОБА_4 , однак встановити, ким він є для ОСОБА_1 . Військовою частиною НОМЕР_1 не вдалося через ненадання документа про ступінь споріднення. До рапорту про звільнення з військової служби від 21.08.2024р. не додано акту обстеження сімейного стану військовослужбовця та доказів про відсутність у ОСОБА_2 інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків), а також не надано висновок МСЕК чи ЛКК про потребу в постійному догляді за ОСОБА_2 .

Відтак, Військовою частиною НОМЕР_1 встановлено відсутність достатніх правових підстав щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби в умовах її правового режиму воєнного стану в Україні (а.с.9-11)

Вважаючи протиправною відмову відповідача у звільненні з військової служби позивача на підставі пп.«г» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, в якого є необхідність здійснення постійного догляду за батьком, який є особою з ІІ групою інвалідності, представник позивача звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Вирішуючи наведений спір та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем медичні документи щодо стану здоров`я його батька - ОСОБА_2 , зокрема довідка до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 714605 від 05.08.2024р. про встановлення йому ІІ групи інвалідності безстроково, не містять відомостей про потребу особи в постійному сторонньому догляді. Наявність такого висновку є обов`язковою та невід`ємною правовою підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Нотаріально посвідчена заява ОСОБА_2 від 07.08.2024р. про те, що він потребує постійного догляду та обирає для цього сина ОСОБА_1 , не спростовує вказані висновки, оскільки не є медичним документом відповідно до встановлених вимог. Крім того, нотаріус за вказаних обставин лише посвідчує підпис ОСОБА_2 , встановлює його особу та обсяг цивільної дієздатності, проте не здійснює перевірку та встановлення фактів, викладених у ній. При цьому законом передбачено можливість вибору особи, яка здійснюватиме догляд за особою з інвалідністю у разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб, які відповідно до закону зобов`язані її утримувати лише для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, проте не для звільнення з військової служби.

Окрім того, суд зауважив, що у ОСОБА_2 є інший син, ОСОБА_4 , якому хоч і встановлено інвалідність ІІІ групи безстроково, проте відсутні відомості про його потребу в постійному сторонньому догляді, що також унеможливлює застосування судом до спірних правовідносин норм статті в частині потреби інших родичів першого чи другого ступеня споріднення у постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи як підстави для визнання позивача єдиною особою, яка може здійснювати догляд за батьком навіть у разі його потреби у постійному сторонньому догляді.

Оскільки позивач не довів факт потреби його батька ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді, а також відсутність в нього інших родичів першого чи другого ступеня споріднення, неможливість здійснення ними догляду або їхню потребу у постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, відповідач, відмовляючи позивачу в звільненні з військової служби діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог відповідають нормам матеріального права, з наступних підстав.

Із змісту заявленого позову слідує, що ОСОБА_1 оскаржує відмову відповідача щодо звільнення його з військової служби через необхідність здійснення постійного догляду за батьком ОСОБА_2 , який належить до осіб з інвалідністю ІІ групи.

Закон України № 2232-XII від 25.03.1992р. «Про військовий обов`язок і військову службу» /надалі - Закон № 2232-XII/ здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.1 ст.2 вказаного Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом 6 ст.2 зазначеного Закону передбачені наступні види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022р.) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022р. строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи в суді апеляційної інстанції строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, відносини, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затв. Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008р. (надалі - Положення № 1153/2008).

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення № № 1153/2008 передбачено Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затв. наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009р. (далі - Інструкція № 170).

Відповідно до абз.2 п.12 Положення № 1153/2008 право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Підстави звільнення з військової служби передбачені ст.26 Закону № 2232-XII.

Як слідує з матеріалів справи, рапорт позивача від 21.08.2024р. містить підстави для звільнення: пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-XII.

Підпунктом «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-XII (в редакції Закону України № 3633-IX від 11.04.2024р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яка була чинна на момент звернення позивача із рапортом про звільнення з військової служби) визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

З конструкції зазначеної норми слідує, що законодавець передбачив можливість звільнення з військової служби за наведеною підставою за сукупності таких умов:

необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;

відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Таким чином, законодавець передбачив можливість звільнення з військової служби за сукупності певних умов, однією з яких є необхідність здійснення постійного догляду за одним із батьків військовослужбовця чи батьків дружини (чоловіка), який (яка) є особою з інвалідністю I чи II групи.

Разом з тим, «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2122-IX).

Отже, за наявності об`єктивних обставин, які унеможливлюють виконання іншими родичами першого чи другого ступеня споріднення обов`язку з догляду, такі особи вважаються «відсутніми» у розумінні зазначеної вище норми Закону, що є підставою для виникнення відповідного права у військовозобов`язаного.

Додатком 19 до Інструкції № 170 (п.12.11 розділу XII) затверджено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Зокрема, пунктом 5 вказаного Переліку передбачено, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років), а також документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме, згідно з підпунктом 26 (у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи);

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024р. № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21.09.2015р. № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024р. № 2067, про потребу в постійному догляді.

Аналізуючи характер та зміст спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що визначальним критерієм для звільнення військовослужбовця з військової служби на підставі наведеної норми права є сукупна наявність визначених законом юридичних фактів, які підлягають доведенню належними та допустимими доказами.

Додатком 19 до Інструкції №170 визначено перелік документів, які можуть підтвердити факт відсутності інших родичів, які можуть здійснювати догляд за батьком позивача, зокрема, акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд.

Проте відповідний документ разом із рапортом чи до суду не був поданий, що свідчить про надання неповного пакету документів для звільнення з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 cт.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Колегія суддів наголошує, що згідно зі ст.7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України.

На момент проходження медичного огляду на предмет встановлення інвалідності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , правовий порядок, умови та критерії проведення такої експертизи регламентувалися Положенням про медико-соціальну експертизу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009р. (надалі - Положення № 1317).

Відповідно до п.27 Положення № 1317 підставами для встановлення груп інвалідності є, зокрема:

для I групи стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі;

для ІІ групи стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі;

для III групи інвалідності стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Аналогічні норми містяться і в постанові КМ України № 1338 від 15.11.2024р. «Про деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», на підставі якої втратило чинність Положення № 1317.

Зокрема, згідно з п.п.10-13 Критеріїв встановлення інвалідності особі, що визнається особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється одна з таких груп інвалідності: перша (I), яка поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особами з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді; друга (II); третя (III).

Третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний ступінь (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

Друга група інвалідності встановлюється, якщо особа має виражений ступінь (2 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами. До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені порушення та їх комбінації, які в сукупності спричиняють виражене (2 ступінь) обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

Перша група інвалідності встановлюється, якщо особам має значний ступінь (3 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами. До I групи належать особи з найважчим станом здоров`я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, повністю залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

Аналіз чинного законодавства України свідчить, що критерієм встановлення I групи інвалідності є найвищий ступінь втрати здоров`я, зумовлений стійкими, вираженими функціональними порушеннями в організмі, які спричиняють повну залежність особи від інших осіб та зумовлюють необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги (абсолютна нездатність до самообслуговування).

Натомість для осіб, яким встановлено II групу інвалідності, властиві стійкі виражені порушення функцій організму, які призводять до значного обмеження життєдіяльності, однак зі збереженням здатності до самообслуговування, що, як наслідок, не викликає об`єктивної потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді чи допомозі.

Визначення терміну «медичний висновок» наведено у п.3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я» № 2136 від 18.09.2020р., як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

У пункті 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 337 від 17.04.2019р., термін «медичний висновок» визначено як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.

Отже, медичний висновок за своєю правовою природою є офіційним документом, який містить об`єктивні відомості про стан здоров`я особи і видається виключно з питань, безпосередньо пов`язаних із таким станом. Відповідно до чинного нормативно-правового регулювання, суб`єктами формування та видачі медичних висновків (довідок) визначено уповноважених лікарів, а також профільні колегіальні органи - лікарсько-консультативні (ЛКК) та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.

Водночас, правовий аналіз поняття «постійний догляд» дає підстави для висновку, що ця соціально-правова категорія передбачає саме безперервний (повсякденний) комплекс заходів, спрямованих на життєзабезпечення особи, яка внаслідок стійкого порушення функцій організму повністю або частково втратила здатність до самообслуговування.

Окрім цього, відповідно до п.3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 за № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури.

Згідно з п.4 Положення № 1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

За приписами пп.1 п.11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

Апеляційний суд акцентує увагу, що у наведеному переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду, допомоги.

При цьому, постійний догляд за своєю правовою природою є особливою формою безперервних заходів життєзабезпечення, які надаються особі, що повністю втратила здатність до самообслуговування, та здійснюються без будь-якого часового чи строкового обмеження - постійно й системно.

Окрім цього, аналіз Положення № 1317 вказує на те, що визначення групи інвалідності не передбачає автоматичного, безумовного встановлення для такої особи постійного стороннього догляду, за деякими вичерпними винятками, визначеними коментованим нормативно-правовим актом.

Здійснюючи системний аналіз долучених до матеріалів справи доказів у їх сукупності, зокрема, медичної документації щодо стану здоров`я батька позивача - ОСОБА_2 , встановлено, що останньому згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 714605 від 05.08.2024р. встановлено ІІ групу інвалідності безстроково.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що зазначена довідка МСЕК, будь-які інші належні та допустимі медичні документи не містять відомостей (висновку) про потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді. Водночас, наявність такої потреби за законом є обов`язковою імперативною умовою (підставою) для звільнення військовослужбовця (позивача у справі) з військової служби на підставі відповідних норм Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»

Також нотаріально посвідчена заява ОСОБА_2 від 07.08.2024р., у якій останній зазначає про потребу в постійному догляді та обирає для цього свого сина ОСОБА_1 , не є медичним документом у розумінні чинного законодавства, що регулює порядок встановлення потреби особи в постійному догляді.

Крім того, відповідно до приписів ст.78 Закону України «Про нотаріат», вчиняючи таку нотаріальну дію, як засвідчення справжності підпису на документах, нотаріус виключно засвідчує, що підпис зроблено певною особою, встановлює особу заявника та обсяг його цивільної дієздатності. Нотаріус не здійснює перевірку, не встановлює та не підтверджує правомірність чи юридичну достовірність фактів, викладених у такій заяві.

Відтак, одноосібне волевиявлення особи, викладене у формі нотаріальної заяви, не може підміняти собою офіційний висновок уповноваженого медичного закладу.

Поряд з цим, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у ОСОБА_2 є інший син - ОСОБА_4 . Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 744641 від 07.06.2023р. ОСОБА_4 встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково.

Водночас, як правильно зауважив суд першої інстанції, матеріали справи не містять відомостей про потребу самого ОСОБА_4 у постійному сторонньому догляді за висновком МСЕК, ЛКК чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Сама по собі наявність у іншого сина ІІІ групи інвалідності - за відсутності медично підтвердженої його власної непрацездатності чи потреби в сторонньому догляді - не свідчить про неможливість виконання ним обов`язків щодо догляду за батьком.

За таких обставин, наявність іншого працездатного родича першого ступеня споріднення унеможливлює застосування до спірних правовідносин норм матеріального права в частині визнання позивача ОСОБА_1 єдиною особою, зобов`язаною та спроможною здійснювати такий догляд, навіть у разі існування у батька потреби в постійному сторонньому догляді.

Окремо апеляційний суд звертає увагу на помилкове тлумачення позивачем норм матеріального права щодо права вибору особи, яка здійснюватиме догляд. Чинним законодавством України можливість вибору особи, яка здійснюватиме догляд за особою з інвалідністю (зокрема, за умови відсутності інших невійськовозобов`язаних осіб, які за законом зобов`язані її утримувати), передбачена виключно як підстава для надання військовозобов`язаному відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (у межах правовідносин, регульованих Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). Натомість, для правовідносин щодо звільнення військовослужбовця з військової служби (що є предметом цього спору) законодавець визначив окремий перелік підстав, обов`язковим елементом якого є саме медично підтверджена потреба особи в постійному сторонньому догляді.

Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного та послідовного висновку про те, матеріалами справи не підтверджується наявність підстав для звільнення позивача з військової служби відповідно до пп.«г» п.2 ч.5 ст.26 Закону № 2232-XII.

Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, з вищевикладених мотивів.

У частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені представником позивача в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача залишено без задоволення.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини, колегія суддів приходить до переконливого висновку про необґрунтованість та безпідставність заявленого позову, через що останній не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника адвоката Кулака Ігоря Олександровича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2025р. в адміністративній справі № 380/15045/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяР. М. Шавель

суддіН. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Дата складання повного судового рішення: 19.10.2026р.