Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: стягнення податкового боргу
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №380/15509/25
Суддя: Шинкар Тетяна Ігорівна
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/15509/25 пров. № А/857/52291/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О.І.,
Запотічного І.І.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Хома О.П.), ухвалене у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Львів 03 листопада 2025 року у справі №380/15509/25 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
ВСТАНОВИВ:
29 липня 2025 року Головне управління ДПС у Львівській області (далі – позивач, ДПС) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) в якому просило стягнути з відповідача податковий борг в сумі 93 999,00 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент звернення до суду не пройшов строк оскарження ані податкових повідомлень-рішень від 03.03.2025, ані податкової вимоги від 06.06.2025, тому суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума податкового боргу на загальну суму 93 999 грн є неузгодженою, а позовні вимоги – передчасними.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та позов задовольнити. Апеляційну скаргу аргументовано тим, що на даний час та на момент звернення до суду із позовом про стягнення боргу суми податків є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу (узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником податків у термін). Зазначає, що стягнення податкового боргу відбувається не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги, та жодною нормою права та практикою застосування норм права не передбачено обов`язку контролюючого органу чекати спливу строку для оскарження податкової вимоги. Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 12 липня 2022 року у справі № 165/7345/20 позов з вимогою про стягнення коштів, яка ґрунтується на підставі рішення контролюючого органу, може бути ним поданий до суду не раніше закінчення строку, встановленого для судового оскарження такого рішення (в даному випадку під рішенням контролюючого органу на підставі якого подано позов мається на увазі податкове повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг.)
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що згідно з довідкою ГУ ДПС у Львівській області про податкову заборгованість ОСОБА_1 від 17.07.2025 №7833/5/13-01-13-03 за відповідачем станом на 15.07.2025, рахується заборгованість в сумі 93 999 грн, яка виникла:
- з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 85 879 грн на підставі:
податкового повідомлення-рішення від 03.03.2025 №8974/13-01-24-09 на суму 680 грн;
податкового повідомлення-рішення від 03.03.2025 №8968/13-01-24-08 на суму 85 199 грн;
- з адміністративних штрафів та інших санкцій в розмірі 1 020 грн на підставі податкового повідомлення-рішення від 03.03.2025 №8975/13-01-24-09;
- з військового збору в розмірі 7 100 грн на підставі податкового повідомлення-рішення від 03.03.2025 №8972/13-01-24-09.
На виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України податковий орган сформував та направив на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ф» від 06.06.2025 №0012540-1303-1301.
Докази, які б підтверджували, що вказані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога відповідачем оскаржувались на час звернення з позовом до суду, у справі відсутні.
Наявність податкового боргу зумовила звернення податкового органу до суду з даним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з підпунктами 14.1.39, 14.1156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);
податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби у відповідності до вимог пункту 59.1 статті 59 ПК України надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
При цьому апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу у цій справі на правозастосування пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України, яке встановлює, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.
Тобто фактично зазначена норма встановлює процесуальне обмеження для суб`єкта владних повноважень: він не може подати до суду позов про стягнення боргу, який виник на підставі відповідного рішення суб`єкта владних повноважень раніше, ніж сплине строк на судове оскарження такого рішення, що визначений частиною другою статті 122 КАС України
Так, положеннями частини першої та другої статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 погодилася із правильністю усталеної практики судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо строків оскарження рішень податкового органу, а саме:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, відмова у реєстрації податкових накладних; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України).
Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 520/12807/19, від 12 травня 2022 року у справі № 420/9673/20, від 30 жовтня 2025 року у справі №120/14997/24, позов з вимогою про стягнення коштів, яка ґрунтується на підставі рішення контролюючого органу, може бути ним поданий до суду не раніше закінчення строку, встановленого для судового оскарження такого рішення.
Апеляційним судом встановлено, що спірний податковий борг виник на підставі таких рішень контролюючого органу: податкового повідомлення-рішення від 03.03.2025 №8974/13-01-24-09; податкового повідомлення-рішення від 03.03.2025 №8968/13-01-24-08; податкового повідомлення-рішення від 03.03.2025 №8975/13-01-24-09; податкового повідомлення-рішення від 03.03.2025 №8972/13-01-24-09.
Водночас, 06.06.2025 податковим органом надіслана податкова вимога форми «Ф» від №0012540-1303-1301 про сплату боргу, яка є інформаційним актом щодо податкових зобов`язань, а не актом (рішенням) їх донарахувань.
За таких обставин, апеляційний суд зазначає, що станом на дату звернення позивача з цим позовом до суду (29.07.2025) не сплив шестимісячний строк, встановлений частиною другою статті 122 КАС України для оскарження відповідачем вищезазначених податкових повідомлень-рішень на підставі яких виник податковий борг.
Враховуючи вищенаведене та той факт, що станом на момент звернення до суду не пройшов строк оскарження податкових повідомлень-рішень від 03.03.2025, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлені позивачем до стягнення сума податкового боргу на загальну суму 93 999 грн є неузгодженою, а позовні вимоги – передчасними.
Зазначений висновок узгоджується з висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 10 лютого 2026 року у справі № 420/23809/25, який в силу приписів ст. 242 КАС України враховується судами при виборі і застосуванні норми права у спірних правовідносинах.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення податкового боргу за окреслених підстав та обставин є передчасними, оскільки заявлені ще до спливу строку оскарження рішень контролюючого органу, на підставі який виник податковий борг.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави відмови у задоволенні позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі №380/15509/25 – без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддяТ. І. Шинкар
суддіО. І. Довга
І. І. Запотічний
Оригінал: reyestr.court.gov.ua