Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №608/2655/26 — Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року Справа № 608/2655/26

Номер провадження3/608/818/2026

Суддя Чортківського районного суду Тернопільської області Яковець Н. В. , розглянувши матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця і місце проживання за реєстрацією АДРЕСА_1 , громадянина України, командира інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 , несудимого,

за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу ЛВТ № 248 про військове адміністративне правопорушення від 03 вересня 2026 року, складеного офіцером групи запобігання і профілактики злочинів та правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що 03.09.2026 під час проведення перевірки посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 стану дотримання вимог законів України військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) в діях окремих військовослужбовців вказаної військової частини встановлені ознаки військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині несвоєчасності доповіді щодо факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_2 .

Так, з 23.02.2026 у військовій частині НОМЕР_1 проходить військову службу майор ОСОБА_1 на посаді командира інженерно-саперної роти.

20.07.2026 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 не прибув у місце тимчасової дислокації інженерно-саперної роти в АДРЕСА_2 військової частини НОМЕР_1 .

Доповідь про СЗЧ (надана командиром роти ОСОБА_1 ) вищезазначеного військовослужбовця зареєстрована за вих. № 2784/12295 від 03.08.2026 та надійшла на адресу зонального відділу лише 03.08.2026 за вх.№ 13088.

Причинами вищевказаних порушень є недотримання та свідоме ігнорування майором ОСОБА_1 , військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 встановленого порядку надання доповідей та донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни скоєні (вчинені) військовослужбовцями або працівниками (під час виконання службових обов`язків, у робочий час), що сталися у військовій частині (установі).

Умовами, що призвели до вчинення вищевказаних порушень стали недостатній рівень контролю за станом дотримання правил військової дисципліни та дотримання вимог чинного законодавства майором ОСОБА_1 .

Наведені порушення мають очевидний характер, негативно впливають на стан військової дисципліни та правопорядку, у зв`язку із чим підлягають негайному усуненню та недопущенню їх у майбутньому.

Відповідно до статей 58, 59 Статуту командир (начальник) особисто відповідає за всебічне забезпечення військової частини, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів та зобов`язаний встановлювати у військовій частині такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України.

Положеннями ст.ст. 2, 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно вимог ст.ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.

Відповідно до вимог ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан військової дисципліни у з`єднанні військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України». Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.

Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Статтею 4 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено, що командир інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_1 , під час виконання своїх посадових обов`язків, неналежним чином виконав вищевказані вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного Статуту Збройних, не забезпечив дотримання та ігнорував встановлений порядок надання доповідей та донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни скоєні (вчинені) військовослужбовцями або працівниками (під час виконання службових обов`язків, у робочий час), що сталися у військовій частині (установі).

Слід зазначити, що адміністративна відповідальність настає за недбале виконання чи невиконання військовою службовою особою своїх службових обов`язків, що виражається у байдужому чи несумлінному ставленні до них. Такі дії (бездіяльність) характеризуються відсутністю належного контролю, формальним підходом до організації служби та невиконанням вимог військових статутів і наказів. Таким чином, командир інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_1 , під час виконання своїх посадових обов`язків, як військовослужбовця військової частини НОМЕР_1

( АДРЕСА_2 ), вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, в умовах особливого періоду та військового стану.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Калінніков М. О. подав клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що обов`язок, невиконання якого інкриміновано ОСОБА_1 , покладено на командира військової частини, а не на командира роти, яким він є. Командиром військової частини НОМЕР_1 є полковник ОСОБА_3 . Саме він виконав цей обов`язок, направивши доповідь № 2784/12295 від 03.08.2026 о 16:50 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 . Жодних претензій щодо строку доповіді до командира військової частини орган Військової служби правопорядку не висуває і протоколу щодо нього не складав. Протокол не містить жодних відомостей про те, коли саме ОСОБА_1 стало відомо про неприбуття ОСОБА_2 , коли і кому він доповів усно та коли сплив строк письмової доповіді. Натомість протокол механічно відлічує строк від 20.07.2026 — дати, яка в Інструкції № 604 точкою відліку не є.

У протоколі зазначено, що « ОСОБА_4 про СЗЧ (надана командиром роти ОСОБА_1 )» зареєстрована за вих. № 2784/12295 від 03.08.2026. Тобто орган, який склав протокол, визнає, що доповідь надійшла саме від ОСОБА_1 . Матеріали справи підтверджують це хронологічно. Рапорт ОСОБА_1 на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 зареєстровано 03.08.2026 за вх. № 2784/25179-в, мітка часу накладення кваліфікованого електронного підпису — 03.08.2026 о 09:33. Доповідь командира військової частини до ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровано того ж дня, 03.08.2026, за вих. № 2784/12295, мітка часу - 16:58. У пункті 2 цієї доповіді прямо вказано: «Інформація надійшла з доповіді командира інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 » Отже, у той самий день, коли ОСОБА_1 подав рапорт своєму безпосередньому начальникові, командир військової частини виконав обов`язок перед органом Військової служби правопорядку. Передбачений Інструкцією № 604 ланцюг доповіді спрацював, і затримки на етапі командира роти матеріали справи не фіксують.

Протокол інкримінує ОСОБА_1 несвоєчасну доповідь про самовільне залишення військової частини. Самовільне залишення частини передбачає, що військовослужбовець перебував у розташуванні частини або у підрозділі та залишив його. Жоден документ у справі цього не підтверджує. Якщо ОСОБА_2 не прибув з територіального центру комплектування до військової частини, він не був підлеглим ОСОБА_1 , і у командира роти не виникало щодо нього обов`язків, зокрема обов`язку доповідати про його відсутність як про самовільне залишення частини. Неприбуття призваної особи до місця служби є ухиленням від призову за мобілізацією, реагування на яке належить до компетенції територіального центру комплектування та соціальної підтримки і Національної поліції. Доповідь командира частини підтверджує, що інформацію було доведено саме до Чортківського відділу поліції. Крім того, протокол складено в населеному пункті Заліщики, тоді як події, що описуються, відбувалися в с. Джурин Чортківського району; місце вчинення правопорушення та час вчинення не зазначені. Також свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , які зазначені в протоколі, засвідчили виключно відмову ОСОБА_1 від надання пояснень та від підписання протоколу і жодного стосунку до подій у с. Джурин у період з 20.07.2026 по 03.08.2026 не мають.

Протокол посилається на бойове розпорядження № 17721, однак цей документ до матеріалів справи не долучено, його зміст, адресати і дата не відомі та не можуть бути перевірені. Службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2026 № 1385 зі строком проведення до 12.08.2026, мало встановити обставини події та винних осіб. Його результати до протоколу не додані, хоча протокол складено 03.09.2026, тобто через три тижні після спливу строку розслідування. Таким чином, з врахуванням наведених обставин, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, тому захисник просив провадження у справі закрити.

Вивчивши матеріали, клопотання про закриття провадження та дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ч. 1 ст. 172-15 КУпАП недбале ставлення військової службової особи до військової служби тягне за собою накладення штрафу від ста до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб.

Відповідно до ч. 2 ст. 172-15 КУпАП діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду, тягне за собою накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Пунктом 1, 3 розділу II Інструкції № 604 встановлено, що за своєчасність та об`єктивність надання доповідей та донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, скоєні військовослужбовцями, що сталися у військових частинах, відповідають «командири (начальники) військових частин».

Пунктом 21 розділу II Інструкції № 604 визначено, що про самовільне залишення

військової частини або місця служби, невихід без поважних причин на службу, нез`явлення у разі призначення або переведення до нового місця служби «командири (начальники) військових частин» доповідають своїм безпосереднім командирам (начальникам) та повідомляють начальника органу управління Військової служби правопорядку усно — протягом доби, а письмово — протягом доби з «моменту надання усної доповіді».. ..

Бойовим розпорядженням № 17721 завдання щодо повідомлення органів управління

Служби правопорядку про встановлення факту самовільного залишення частини визначено так само «командирам військових частин (установ)».

Командиром військової частини НОМЕР_1 є полковник ОСОБА_3 . Саме він виконав цей обов`язок, направивши доповідь № 2784/12295 від 03.08.2026 о 16:50 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Командир роти за ст. 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України підпорядковується командирові батальйону і доповідає йому, а не органу Військової служби правопорядку. Притягнення до адміністративної відповідальності можливе лише за невиконання конкретного обов`язку, покладеного на особу законом, статутом, наказом або посадовою інструкцією. Покладення на командира роти відповідальності за невиконання обов`язку, який нормативно покладено на командира військової частини, виключає наявність суб`єкта правопорушення.

Згідно п. 21 розділу II Інструкції № 604, строк усної доповіді обчислюється не з дати неприбуття військовослужбовця, а «з моменту, коли стало відомо про факт порушення», а строк письмової доповіді — з моменту надання усної доповіді.

У протоколі про адміністративне правопорушення не міститься жодних відомостей про те, коли саме ОСОБА_1 стало відомо про неприбуття ОСОБА_2 , коли і кому він доповів усно та коли сплив строк письмової доповіді.

У протоколі вказано, що доповідь про СЗЧ (надана командиром роти ОСОБА_1 ) зареєстрована за вих. № 2784/12295 від 03.08.2026. Тобто орган, який склав протокол, визнає, що доповідь надійшла саме від ОСОБА_1 .

Матеріали справи підтверджують це хронологічно. Рапорт ОСОБА_1 на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 зареєстровано 03.08.2026 за вх. № 2784/25179-в, мітка часу накладення кваліфікованого електронного підпису — 03.08.2026 о 09:33. Доповідь командира військової частини до ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровано того ж дня, 03.08.2026, за вих. № 2784/12295, мітка часу — 16:58. У пункті 2 цієї доповіді прямо вказано: «Інформація надійшла з доповіді командира інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 ».

Отже, у той самий день, коли ОСОБА_1 подав рапорт своєму безпосередньому начальникові, командир військової частини виконав обов`язок перед органом Військової служби правопорядку.

Крім того, захисник Олексина Л. М. вірно посилається на те, що самовільне залишення частини полягає в тому, що військовослужбовець перебував у розташуванні частини або у підрозділі та залишив його. Однак, жоден документ у справі цього не підтверджує.

Доповідь командира військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2026 № 2784/12295 та рапорт ОСОБА_1 від 03.08.2026 містять однакове формулювання: ОСОБА_2 призваний 20.07.2026 ІНФОРМАЦІЯ_4 , не прибув в місце тимчасової дислокації інженерно-саперної роти». Станом на 03.08.2026 він «в підрозділ не прибув», місце знаходження його невідоме, зброя йому не видавалася.

До матеріалів справи не додано наказ про зарахування ОСОБА_2 до списків особового складу військової частини та роти, витяг з книги обліку особового складу, документи територіального центру комплектування про його направлення, будь-які дані про дату його фактичного прибуття до частини.

Таким чином, на думку суду, несвоєчасне повідомлення про самовільне залишення військової частини, про яке йдеться у протоколі про адміністративне правопорушення, матеріалами не підтверджено.

Відповідно до ст. 111 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир роти є прямим начальником особового складу роти. Особовий склад роти визначається наказом командира військової частини про зарахування до списків особового складу та книгою обліку особового складу підрозділу. Громадянин, призваний територіальним центром комплектування, стає підлеглим конкретного командира підрозділу з моменту зарахування до списків частини та прибуття у підрозділ.

Якщо ОСОБА_2 не прибув з територіального центру комплектування до військової частини, він не був підлеглим ОСОБА_1 , і у командира роти не виникало щодо нього обов`язків, зокрема обов`язку доповідати про його відсутність як про самовільне залишення частини.

Також слід звернути увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення складено в м. Заліщики, тоді як події, вказані у протоколі, відбувалися в с. Джурин Чортківського району; місце вчинення правопорушення у протоколі не зазначене. Час вчинення правопорушення також не визначений.

Також факт вчинення вказаного правопорушення не підтверджується свідками, які вказані у протоколі, так як вони засвідчили виключно відмову ОСОБА_1 від надання пояснень та від підписання протоколу.

Протокол посилається на бойове розпорядження № 17721, однак цей документ до матеріалів справи також не долучено, його зміст, адресати і дата суду не відомі та не можуть бути перевірені.

Службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2026 № 1385 зі строком проведення до 12.08.2026, мало встановити обставини події та винних осіб. Його результати до протоколу не додані, хоча протокол складено 03.09.2026, тобто через три тижні після спливу строку розслідування.

Тобто у матеріалах справи відсутні достовірні, належні та допустимі докази, які у своїй сукупності беззаперечно б свідчили про те, що ОСОБА_1 вчинив недбале ставлення до військової служби.

Одночасно, суд враховує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки за відсутності інших належних та допустимих доказів його вини, суд приходить до висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року в справі «Кобець проти України».

Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.

Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП не доведена допустимими та достовірними доказами.

За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 172-15, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя: /підпис/

Згідно з оригіналом:

Постанова набрала законної сили «______»_______________ 2026 року.

Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи № 608/2655/26, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя Н. В. Яковець