Вирок від 15 жовтня 2026 р. у справі №607/16694/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2026 Справа №607/16694/26 Провадження №1-кп/607/1773/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі кримінальне провадження №12026211040000841, відомості про яке 05.06.2026 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлово Нижньогородської області РФ, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , із вищою освітою, кладовика виробів ТОВ «САЮЗ», одруженого, який має на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , представника потерпілої – адвоката ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

05.06.2026 близько 11 год. 52 хв. водій ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, сів за робоче місце водія автомобіля марки та моделі «Jeep Cherokee», номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився на парковці біля ТЦ «Марципан» по вул. Кривоноса, 2б.

В подальшому, грубо порушуючи вимоги пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі по тексту - ПДР), а також пунктів 10.1, 10.9 ПДР, ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не звернувся за допомогою до інших осіб для забезпечення свого руху, а розпочав рух заднім ходом, виїжджаючи на проїзну частину дороги вул. Громницького.

Під час такого руху водій ОСОБА_3 не був достатньо уважний, належно не стежив за дорожньою обстановкою, умовами та відповідно не реагував на їх зміну, чим порушив вимоги пунктів: 2.3 (б, д) ПДР (із змінами та доповненнями), а також вимоги, які наведені у абзацах 1, 2 частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-XII від 30.06.1993 (із змінами та доповненнями), які зобов`язували своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків та застосував такі прийоми керування транспортних засобів, внаслідок яких повністю перетнув проїзну частину дороги вул. Громницького рухаючись заднім ходом і виїхав за межі проїзної частини дороги на тротуар, де здійснив наїзд задньою частиною автомобіля марки та моделі «Jeep Cherokee», номерний знак НОМЕР_1 на пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , які рухались в межах тротуару в напрямку вул. Максима Кривоноса.

Унаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у виді: синця першого пальця лівої кисті, закритого крайового перелому дистального епіфізу (нижнього кінця) променевої кістки, які у своєму клінічному перебігу супроводжуються тривали (більше 21 дня) розладом здоров`я і за цією ознакою належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості – п.п. 2.2.1. і 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (МОЗ України, Київ, 1995).

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів 10.1, 10.9 ПДР перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

За таких обставин, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_3 також пред`являлось обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.08.2026 кримінальне провадження №12026211040000841 від 05.06.2026 в цій частині обвинувачення ОСОБА_3 закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із відмовою потерпілої від обвинувачення.

16.10.2026 між потерпілою ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 в порядку, передбаченому положеннями ст. ст. 468, 469, 471 КПК України, укладено угоду про примирення.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 зазначив про примирення з потерпілою ОСОБА_6 та ствердив, що розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, яке йому буде призначено у разі затвердження угоди про примирення, дав згоду на застосування узгодженого виду і розміру покарання, просив затвердити вказану угоду про примирення, а також призначити узгоджене в ній сторонами покарання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні також просив затвердити угоду про примирення та призначити обвинуваченому обумовлену в ній міру покарання.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 показала, що 05.06.2026 близько 11 год. 52 хв. коли вона разом із ОСОБА_8 йшли в межах тротуару в напрямку вул. Максима Кривоноса, на них здійснив наїзд своєї задньої частиною кузова автомобіль «Jeep Cherokee», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок чого вона отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження. Крім того, потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні просила затвердити угоду про примирення, укладену між нею та обвинуваченим ОСОБА_3 , підтвердила факт її примирення з ОСОБА_3 , а також те, що укладення угоди про примирення відбулось добровільно. Також зазначила, що зміст, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України розуміє, завдану кримінальним правопорушенням шкоду обвинувачений повністю відшкодував, жодних претензій матеріального чи морального характеру відносно обвинуваченого ОСОБА_3 вона не має.

Представник потерпілої ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні не заперечувала щодо затвердження угоди про примирення, укладеної між потерпілою ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 .

Прокурор Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_4 в судовому засіданні висловив заперечення щодо затвердження угоди про примирення, укладеної між потерпілою ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 .

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026211040000841 від 05.06.2026 та угоду про примирення від 16.10.2026, укладену між потерпілою ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 , суд враховує наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 469 КПК України укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України угода про примирення потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

За приписами ч. 1 ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).

У відповідності до ч. 3 ст. 474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

У зв`язку з наведеним, суд має підстави розглянути дане кримінальне провадження відповідно до положень ст. 474 КПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У відповідності до вимог пунктів 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє у затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону.

Відповідно до угоди сторони кримінального провадження врахували відсутність у потерпілої ОСОБА_6 будь-яких претензій морального чи матеріального характеру до обвинуваченого ОСОБА_3 , наявність передбачених ст. 66 КК України обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, а саме: визнання вини, щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку та добровільне перерахування грошових коштів на підтримку ЗСУ, а також відсутність передбачених положеннями ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , та характеризуючі дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався.

Вказаною угодою сторони кримінального провадження узгодили покарання, яке повинен понести обвинувачений ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України до основного покарання, у виді пробаційного нагляду на максимальний строк, визначений для такого виду покарання положеннями ч. 4 ст. 59-1 КК України, з покладенням передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України обов`язків та з призначенням обов`язкового додаткового виду покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 286-1 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на мінімальний строк передбачений санкцією вказаної частини статті.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені потерпілій ОСОБА_6 та обвинуваченому ОСОБА_3 .

Покарання, узгоджене сторонами угоди відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.

Таким чином, судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України, відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, сторони угоди між собою примирилися, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань.

Суд, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, переконався у можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань, та встановив, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст угоди про примирення та цілком розуміє свої права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України.

Судом також встановлено, що потерпілій ОСОБА_6 повністю зрозумілі наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.

Підстави для відмови в затвердженні цієї угоди, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні.

Згідно з ч. 5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

У відповідності до ст. 65 КК України підстави призначення більш м`якого покарання визначено ст. 69 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

За наведеного, враховуючи, що умови угоди про примирення, її форма та зміст відповідають вимогам КПК України та КК України, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286-1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, яке згідно з положеннями ч. 4 ст. 12 КК України класифікується як нетяжкий злочин, при призначенні покарання обвинуваченому за вчинення вказаного кримінального правопорушення, суд, беручи до уваги дані про особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, позитивно характеризується за місцем роботи, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, факт примирення потерпілої з обвинуваченим, відсутність зі сторони потерпілої будь-яких претензій морального чи матеріального характеру до обвинуваченого, відсутність обтяжуючих покарання обставин, враховуючи наявність кількох, передбачених ч. 1 ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, та наявність інших обставин, не зазначених в частині першій ст. 66 КК України, а саме: визнання вини та добровільне перерахування грошових коштів в сумі 30000 гривень на підтримку ЗСУ (військової частини НОМЕР_2 ), які суд на підставі положень ч. 2 ст. 66 КК України визнає такими, що пом`якшують покарання, вважає за можливе визнати вказані обставини такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та призначити обвинуваченому ОСОБА_3 узгоджену сторонами угоди міру покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, перейшовши до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України, а саме у виді пробаційного нагляду на максимальний строк, визначений для такого виду покарання положеннями ч. 4 ст. 59-1 КК України, з покладенням на обвинуваченого передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України обов`язків, а також призначити обов`язковий додатковий вид покарання, передбачений санкцією інкримінованої обвинуваченому частини статті у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на мінімальний строк, визначений санкцією ч. 1 ст. 286-1 КК України.

На думку суду, узгоджене сторонами угоди покарання у виді пробаційного нагляду на максимальний строк, визначений для такого виду покарання положеннями ч. 4 ст. 59-1 КК України, яке полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства, з покладенням на обвинуваченого передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України обов`язків та з позбавленням права керувати транспортними засобами на мінімальний строк, визначений санкцією ч. 1 ст. 286-1 КК України, буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, в тому числі проти безпеки руху, відповідатиме його меті та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Таким чином, за наслідками розгляду під час судового провадження укладеної між потерпілою ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 угоди про примирення у даному кримінальному провадженні, суд, перевіривши відповідність даної угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши думку сторін кримінального провадження, доходить висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про примирення між потерпілою ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 , призначення обвинуваченому ОСОБА_3 узгодженої сторонами міри покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, а також ухвалення обвинувального вироку.

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 у передбаченому ст. 208 КПК України порядку було затримано 05.06.2026 о 18 год. 20 хв. та згідно з ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.06.2026 у справі №607/12584/26 відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, а 08.06.2026 згідно з повідомленням начальника ДУ «Чортківська УВП (№26)» ОСОБА_9 від 09.06.2026 №9/2383 ОСОБА_3 був звільнений з-під варти на підставі ч. 4 ст. 202 КПК України та ст. 20 Закону України «Про попереднє ув`язнення».

Таким чином, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 перебував під вартою з 05.06.2026 по 08.06.2026, на підставі підпункту а-1 п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, у строк призначеного покарання за даним вироком обвинуваченому ОСОБА_3 слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні пробаційного нагляду.

Судом встановлено, що у цьому кримінальному провадженні цивільний позов не пред`являвся.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Враховуючи, що на даний час у цьому кримінальному провадженні відсутні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, суд не вбачає підстав для прийняття рішення про застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання даним вироком законної сили.

Питання щодо майна, на яке накладено арешт у межах даного кримінального провадження, слід вирішити у відповідності до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України.

Документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 174, 368, 369, 374, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 16.10.2026 між потерпілою ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12026211040000841, відомості про яке 05.06.2026 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді пробаційного нагляду на строк 5 (п`ять) років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України в період пробаційного нагляду покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою ОСОБА_3 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Початок строку відбування покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки ОСОБА_3 на облік уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в строк призначеного судом покарання ОСОБА_3 зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 05.06.2026 по 08.06.2026 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні пробаційного нагляду.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, після набрання вироком законної сили, скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.06.2026 у справі №607/12631/26 на: транспортний засіб марки «Jeep Cherokee», номерний знак НОМЕР_1 , 2017 року випуску, сірого кольору, номер шасі (кузова) - НОМЕР_3 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії/номер НОМЕР_4 , належить ОСОБА_3 та поміщено на територію спеціального майданчика ГУНП в Тернопільській області за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 6А; ключі від автомобіля «Jeep Cherokee», номерний знак НОМЕР_1 , які поміщено в спец-упакування RIC2078519; джинси синього кольору із ременем коричневого кольору, сіру футболку та куртку чорно-сіру, які поміщено в спец-упакування QHY0232835; кросівки сіро-зеленого кольору, які поміщено в спец-упакування QHY0232836, які на праві власності належать ОСОБА_3 та знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області.

На підставі ч. 9 ст. 100 КПК України, після набрання вироком законної сили, речові докази, а саме: транспортний засіб марки «Jeep Cherokee», номерний знак НОМЕР_1 , 2017 року випуску, сірого кольору, номер шасі (кузова) - НОМЕР_3 , який згідно з постановою слідчого від 05.06.2026 зберігається на території спеціального майданчика ГУНП в Тернопільській області за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 6А; ключі від автомобіля «Jeep Cherokee», номерний знак НОМЕР_1 , джинси синього кольору із ременем коричневого кольору, сіру футболку, чорно-сіру куртку та кросівки сіро-зеленого кольору, які згідно з постановою слідчого від 05.06.2026 та квитанціями про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення №016811 від 30.06.2026 зберігаються у камері зберігання речових доказів Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області - повернути за належністю ОСОБА_3 .

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, стягнути з ОСОБА_3 в користь держави процесуальні витрати за проведення: судових інженерно-транспортних експертиз від 16.06.2026 №СЕ-19/120-26/8105-ІТ в розмірі 2888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 16 копійок, від 24.06.2026 №СЕ-19/120-26/8133-ІТ в розмірі 3369 (три тисячі триста шістдесят дев`ять) гривень 52 копійки, від 29.06.2026 №СЕ-19/120-26/8220-ІТ в розмірі 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) гривень 88 копійок, від 14.07.2026 №СЕ-19/120-26/9358-ІТ в розмірі 2888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім гривень) 16 копійок; судової фототехнічної експертизи від 06.07.2026 №СЕ-19/120-26/8113-ФП в розмірі 3369 (три тисячі триста шістдесят дев`ять) гривень 52 копійки.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддяОСОБА_1