Вирок від 18 жовтня 2026 р. у справі №599/1429/26 — Зборівський районний суд Тернопільської області

Суд: Зборівський районний суд Тернопільської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Шахрайство

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №599/1429/26

Суддя: Снігурський В. В.

Справа № 599/1429/26

н.п.1-кп/599/133/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Зборівський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у місті Зборові в залі судових засідань Зборівського районного суду кримінальне провадження №12026211070000118 від 05 серпня 2026 року про обвинувачення:

ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Загір`я Зборівського район, Тернопільської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, освіта середня, пенсіонер, особа з інвалідністю третьої групи, раніше не судимий,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_5 на початку серпня 2025 року (точний час та місце у ході досудового розслідування не встановлено), переслідуючи корисливі мотиви та мету незаконного збагачення, будучи знайомим з потерпілим ОСОБА_4 та знаючи про загибель його сина ОСОБА_7 , був обізнаним про одноразову грошову допомогу в розмірі 15 мільйонів гривень у разі загибелі осіб під час воєнного стану, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану», вирішив використати таку ситуацію на свою користь та незаконно заволодіти грошовими коштами потерпілого шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство).

Син потерпілого ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_2 будучи призваним на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_3 05 грудня 2023 року, проходив службу на посаді стрільця - снайпера гірсько - штурмового відділення гірсько - штурмового взводу гірсько - штурмової роти військової частини НОМЕР_1 .

28 липня 2025 року під час виконання обов`язків військової служби при захисті Батьківщини неподалік населеного пункту Виїмка Бахмутського району, Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу збройними формуваннями російської федерації ОСОБА_7 загинув

На підставі п.п. 1-1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану», ст.118-1 Кодексу цивільного захисту України, ОСОБА_4 , як батько загиблого військовослужбовця Збройних Сил, одержав право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15 млн. гривень.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , розуміючи юридичну необізнаність потерпілого, у ході зустрічі у серпні 2025 року в селі Загір`я, Тернопільського району,Тернопільської області, повідомив потерпілому ОСОБА_4 , що він, нібито, має значні зв`язки та юридичні навички для вирішення питання щодо отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина - військовослужбовця Збройних Сил України.

Таким чином, шляхом обману та зловживання довірою, ОСОБА_5 , під час допомоги в оформленні відповідних документів потерпілому ОСОБА_4 , з метою отримання ним одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина - військовослужбовця Збройних Сил України довідався про конфіденційні відомості потерпілого ОСОБА_4 та отримав доступ до банківської картки № НОМЕР_2 , що належить потерпілому.

У подальшому, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом зловживання довірою отримав від потерпілого ОСОБА_4 банківську картку із № НОМЕР_2 .

Надалі ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами, що належать потерпілому ОСОБА_4 , діючи умисно, протиправно із корисливим мотивом та розуміючи значення своїх дій та суспільно небезпечний характер своїх дій у період із 18:45 год., 05 березня 2026 року по 12:52 год., 29 квітня 2026 року, шляхом обману та зловживаючи довірою потерпілого ОСОБА_4 зняв із карткового рахунку № НОМЕР_2 готівкові кошти на загальну суму 1 686 500 гривень із яких в подальшому повернув потерпілому 1 286 500 гривень.

Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_5 шляхом зловживання довірою ОСОБА_4 заволодів грошовими коштами потерпілого в сумі 400 000 гривень.

Таким чином ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбаченк ч.3 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майно шляхом зловживання довірою, вчинене в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди потерпілому ОСОБА_4 (шахрайство).

Разом з обвинувальним актом суду надано угоду про примирення від 30 вересня 2026 року, укладену між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 , відповідно до умов якої, обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.

В силу п.1 ч.3 ст.314 КПК України, ч.2 ст.474 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Суд не вправі перевіряти фактичні обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, так як не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення підготовчого судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про примирення.

Відповідно до змісту вказаної угоди сторони домовились про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, враховуючи санкцію ч.3 ст.190 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням.

Захисник та обвинувачений просять затвердити угоду про примирення між потерпілим та обвинуваченим.

Прокурор заперечень щодо затвердження угоди про примирення немає.

Судом з`ясовано, що обвинувачений цілком і повністю розуміє права, передбачені ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ч.1 ст.473 КПК України, наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою про примирення.

Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні, що цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, що передбачені п.2 ч.1 ст.473 КПК України, ствердив, що угоду укладено добровільно, без жодного примусу чи тиску, шкоду йому відшкодовано, претензій до обвинуваченого не має.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , згідно ст.12 КК України є нетяжким злочином, тому угода про примирення між обвинуваченим та потерпілими може бути укладена у даному провадженні на підставі ч.3 ст.469 КПК України.

Суд зобов`язаний врахувати при прийнятті рішення особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Суд також зобов`язаний врахувати при прийнятті рішення обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире розкаяння обвинуваченого у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяних збитків потерпілому, який претензій до обвинуваченого не має.

Судом перевірено угоду про примирення на відповідність вимогам КПК України щодо змісту та порядку укладення угоди та КК України щодо узгодженого виду покарання; підстав для відмови в її затверджені не встановлено.

Узгоджене сторонами покарання відповідає санкції ч.3 ст.190 КК України.

Виходячи з вищезазначеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілим і обвинуваченим та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами кримінального провадження покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Тому угоду про примирення між потерпілим та обвинуваченим слід затвердити, і призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Керуючись ст.ст. 374, 468, 469, 471, 473-475, 615 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про примирення від 30 вересня 2026 року, укладену між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік.

На підставі ч.1 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо вирок не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Тернопільського апеляційного суду на протязі 30 діб з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.3 ст.394 КПК України.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, потерпілому.

Суддя Зборівського

районного суду ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua