Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №644/7738/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

16 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 644/7738/26

провадження № 22-ц/818/5639/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії Тичкової О.Ю., Люшні А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про захист прав споживачів, стягнення моральної та матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 21 липня 2026 року, постановлену суддею Ритовим Я.М.,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про захист прав споживачів, стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Харкова від 01.07.2026 року позовна заява залишена без руху та позивачу наданий строк для усунення допущених недоліків.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 21 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про захист прав споживачів, стягнення моральної та матеріальної шкоди повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав. Предметом даного позову є захист її порушених прав як споживача житлово-комунальних послуг, які надаються відповідачем КП «ХТМ». Посилається на практику Великої палати Верховного Суду у справі № 761/2488/16-ц від 21.03.2018 року та № 359/7894/24 від 28.01.2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки в строк, зазначений в ухвалі судді про залишення позовної заяви без руху.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у червні 2026 року до суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про захист прав споживачів, стягнення моральної та матеріальної шкоди.

У позовній заяві позивач просила: Визнати незаконною вимогу КП «ХТМ» по сплаті заборгованості більше ніж за три роки, просила застосувати позовну давність; Визнати незаконним ненадання їй первинних документів про надання послуг з постачання тепла та гарячої води; Визнати незаконним ненадання їй акту звірки; Визнати незаконним нарахований КП «ХТМ» боргу у сумі 73293,73 грн; Зобов`язати КП «ХТМ» зробити перерахунок заборгованості; Зобов`язати КП «ХТМ» надати договір про наданням житлово-комунальних послуг; Зобов`язати КП «ХТМ» провести перерахунок за ненадані та неякісні послуги; Зобов`язати КП «ХТМ» укласти з нею договір реструктуризації боргу після перерахунку; Стягнути з КП «ХТМ» моральну шкоду у розмірі 571500 грн.; Стягнути з КП «ХТМ» матеріальну шкоду у розмірі 28000 грн.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Харкова від 01.07.2026 року позовна заява залишена без руху та позивачу наданий строк для усунення допущених недоліків, а саме сплати судового збору.

14.07.2026 року позивач надала заяву про усунення недоліків, в якій зазначила, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі ЗУ «Про захист прав споживачів».

Сукупний аналіз вищенаведених положень Закону України "Про захист прав споживачів" та наведені позовні вимоги ОСОБА_1 вказують на те, що такі вимоги повністю пов`язані із захистом прав споживачів.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору.

Системне тлумачення норм статті 5 Закону України «Про судовий збір» та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленого статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають або позбавлені, оскільки така пільга встановлена спеціальною нормою (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»), що закріплена в законі, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Отже, стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить норми про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, визначив, що ця пільга надається з метою захисту споживачами їх порушених прав.

Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Аналогічний висновок зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №761/24881/16-ц (провадження №14-57цс18). Ця судова практика є незмінною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №160/15864/20 (провадження №11-177апп21) зазначено, що стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними щодо положень статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб`єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об`єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій.

Отже, споживачі звільняються від сплати судового збору на всіх стадіях цивільного процесу у випадку, якщо вони є позивачами і звертаються до суду із позовами про захист прав споживачів.

Підсумовуючи наведене, слід зробити висновок про те, що особи, які є позивачами у справах про захист прав споживачів, не повинні сплачувати судовий збір при поданні позовних заяв.

При цьому, як у поданій позовній заяві, так і в заяві позивача про усунення недоліків, поданій до суду першої інстанції після залишення позову без руху, ОСОБА_1 безпосередньо посилалася на положення Закону України «Про захист прав споживачів», а також на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду і доводила, що вона, як споживач, звільнена від сплати судового збору у цій категорії справ.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції навів судову практику, висловлену у постанові Верховного Суду у справі № 401/983/23 від 30.11.2023 року, яка стосується відносин, які виникають між співвласниками та ОСББ при забезпечення потреб співвласників шляхом самозабезпечення, разом з тим вказана судова практика не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки у даній справі правовідносини виникли між співвласником та ОСББ з приводу надання комунальних послуг.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення ОСОБА_1 позовної заяви у зв`язку із несплатою судового збору.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (пункт 6 частини першої статті 374 ЦПК України).

Згідно пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведені мотиви, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справу слід направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 21 липня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.Ю. Тичкова

А.І. Люшня