Додаткове рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №638/5124/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 638/5124/24

провадження № 22-з/818/293/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Пилипчук Н.П.

суддів: Тичкової О.Ю., Кружиліної О.А.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін заяву адвоката Баранова Дмитра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом АТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 березня 2026 року позовні вимоги Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Універсал банк" заборгованість за договором про надання банківських послуг "Monobank" від 26 листопада 2020 року у розмірі 98178 (дев`яносто вісім тисяч сто сімдесят вісім) грн 41 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Універсал банк" судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 19 серпня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника Баранова Дмитра Миколайовича задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 березня 2026 року змінено в частині суми стягнення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Універсал банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 46000 грн., а також судовий збір у розмірі 353,10 грн.

Через систему «Електронний суд» адвокат Баранов Дмитро Миколайович представник відповідача ОСОБА_1 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в які просить стягнути з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в суді першої інстанції та апеляційної інстанції у розмірі 13000 грн.

Представник АТ «Універсал Банк» надав заперечення на заяву про ухалення додаткового рішення, зазначив, що представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу».

Обговоривши доводи заяви, судова колегія вважає, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, наявні підстави для ухвалення додаткової постанови, виходячи з наступного.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Згідно з п.2 ч.2, ч.8 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі у разі відмови в позові - на позивача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Про стягнення судових витрат на правничу допомогу представником відповідача було заявлено в апеляційній скарзі, із заявою про ухвалення додаткового рішення заявник звернувся протягом встановлених законом 5 днів, отже строк на подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу не пропущений.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими доказами.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У статті 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні положень ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18).

Враховуючи положення ст.28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №756/2114/17.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».

У зазначеній постанові також вказано, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 правничу допомогу надавав адвокат Баранов Д.М., що підтверджується договором № 10/24 про надання правничої допомоги від 18 вересня 2024 року.

На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції заявником надано ордер № 1481807 від 08.03.2026 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 5842, додаток № 2 від 20.03.2026 року до договору № 10/24 про надання правничої допомоги від 18 вересня 2024 року, згідно якого розмір гонорару у суді апеляційної інстанції визначено у фіксованому розмірі та складає 7000 грн., прибутковий касовий ордер № 19 від 24.08.2026 року на суму 3000 грн.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами ВС у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.

Розподіляючи витрати, які відповідач поніс на професійну правничу допомогу за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що надані відповідачем докази підтверджують витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката та є обґрунтованою підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу з іншої сторони за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, адже ці витрати доведено документально, а їх розмір відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Разом з тим, заявлений розмір витрат на правову допомогу підлягає перерахунку, пропорційно задоволеним вимогам.

Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до роз`яснень, що викладені в п. 35 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, враховуючи норми процесуального права і докази надання правничої допомоги ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а також подання таких доказів у строк, передбачений ст. 141 ЦПК України, приймаючи до уваги обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача понесених останньою витрат на оплату професійної правничої допомоги пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, а саме в розмірі 3724 грн. (7000*53,2%), (позовні вимоги задоволено на 46,8%).

Отже, необхідно стягнути з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3724 гривень.

Щодо витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно вимог статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Аналіз наведених процесуальних норм вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.

У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

При цьому, вимога частини 8 статті 141 ЦПК застосовується і до справ, що розглядаються у спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Такого висновку дійшла Велика Палата у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

У пункті 51 зазначеної постанови зроблено висновок, що відсутність у матеріалах справи заяви про намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення свідчить про відсутність підстав для розгляду поданих документів.

Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів у підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.

Не заявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.

Зазначені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22) та підтримані у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 712/8522/19 (провадження № 61-11155св2).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 правничу допомогу надавав адвокат Баранов Д.М., що підтверджується договором № 10/24 про надання правничої допомоги від 18 вересня 2024 року.

Представник відповідача до суду апеляційної інстанції надав ордер № 1481807 від 08.03.2026 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 5842, додаток № 1 від 20.03.2026 року до договору № 10/24 про надання правничої допомоги від 18 вересня 2024 року, згідно якого розмір гонорару у суді першої інстанції визначено у фіксованому розмірі та складає 10000 грн., прибутковий касовий ордер № 3 від 04.10.2024 року на суму 6000 грн.

Однак, всупереч вимогам статті 141 ЦПК України з моменту відкриття провадження у справі в суді першої інстанції та до прийняття рішення судом першої інстанції 02.03.2026 року Ковальчук О.А. та її представник не зробили заяви щодо відшкодування їй судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, та не зверталися до суду першої інстанції із клопотанням про стягнення витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів звертає увагу, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.

Як свідчать матеріали справи, в суді першої інстанції ні Ковальчук О.А. ні її представником не зазначено про понесення судових витрат на правничу допомогу та необхідність їх розподілу за результатами розгляду справи.

Не заявлення Ковальчук О.А. та її представником до прийняття рішення у справі про необхідність розподілу судових витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції є підставою для відмови у задоволенні її заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Керуючись ст.ст.270, 368, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Заяву адвоката Баранова Дмитра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 3724 гривень.

У задоволенні заяви адвоката Баранова Дмитра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції - відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: Н.П. Пилипчук

Судді О.Ю. Тичкова

О.А Кружиліна