Вирок від 18 жовтня 2026 р. у справі №723/3747/26 — Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/3747/26

Провадження № 1-кп/723/5207/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м. Сторожинець

Сторожинецький районний суд Чернівецької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сторожинець кримінальне провадження №22026260000000141 від 13.08.2026 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , фактично проживаючого у АДРЕСА_2 , громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, працюючого оператором заправних станцій ТОВ «Петрол Контракт», раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться кримінальне провадження №22026260000000141 від 13.08.2026 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України.

В ході підготовчого засідання сторони надали суду для затвердження угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_5 .

Згідно пред`явленого обвинувачення ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, відповідно зобов`язаний додержуватися Конституції України та законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Проте солдат ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов`язки та законодавство, яке регламентує порядок їх виконання та умови проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, в тому числі за станом здоров`я, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_3 усвідомлював, що відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підставою для звільнення з військової служби під час мобілізації є, зокрема, необхідність здійснення постійного догляду за одним із батьків, який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Водночас, достовірно знаючи про відсутність у нього таких підстав, ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою ухилення від проходження військової служби, вирішив використати підроблені документи щодо наявності інвалідності її групи у його матері - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також щодо необхідності здійснення за нею постійного стороннього догляду, як підставу для звільнення з військової служби.

З цією метою він через посередника придбав завідомо підроблені документи, виготовлені невстановленою особою у місті Сторожинець Чернівецького району Чернівецької області. Зазначені документи були оформлені на ім`я його матері та формально підтверджували наявність у неї інвалідності II групи, потребу у постійному сторонньому догляді, а також відсутність інших членів сім`ї, які могли б здійснювати такий догляд.

До числа придбаних документів належали нотаріально засвідчені копії:

- довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 719/1 від 25.10.2024 (довідка серії 12 ААЕ № 545006), виданої ОКМУ «Центр медико-соціальної експертизи», Міжрайонною загальнопрофільною МСЕК № 2, на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- висновку лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) № 24 від 08.01.2025, виданого КНП «Снятинський центр первинної медичної допомоги» на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- висновку № 24 від 08.01.2025 про наявність порушення функцій організму, внаслідок яких особа з невиліковним захворюванням не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданого КНП «Снятинський центр первинної медичної допомоги» на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі ст. 26 зазначеного Закону, до якого долучив вказані підроблені документи як належне документальне підтвердження підстав для звільнення.

При цьому ОСОБА_3 достовірно знав, що подані ним документи є підробленими, оскільки вони фактично не видавалися відповідними уповноваженими органами, не посвідчувалися нотаріусом у встановленому законом порядку та не підтверджують реальних обставин щодо стану здоров`я матері та необхідності догляду за нею.

23.04.2025 наказом № 118 командира військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 звільнено з військової служби у запас у відповідності до п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Такі дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 4 ст. 409 КК України – ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом обману, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимогам статей 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а також статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою незаконного звільнення з військової служби та подальшого незаконного заволодіння бюджетними коштами, достовірно знаючи про відсутність передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підстав для звільнення з військової служби, подав командуванню військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби, до якого умисно долучив завідомо підроблені документи, а саме нотаріально засвідчені копії:

-довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 719/1 від 25.10.2024 (довідка серії 12 ААЕ № 545006), виданої ОКМУ «Центр медико-соціальної експертизи», Міжрайонною загальнопрофільною МСЕК № 2;

-висновку лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) № 24 від 08.01.2025, виданого КНП «Снятинський центр первинної медичної допомоги»;

-висновку № 24 від 08.01.2025 про наявність порушення функцій організму, внаслідок яких особа з невиліковним захворюванням не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданого КНП «Снятинський центр первинної медичної допомоги».

Зазначені документи були використані ним як підстава для підтвердження наявності обставин, що нібито давали право на звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», хоча фактично такі обставини були відсутні.

Унаслідок використання зазначених завідомо підроблених документів ОСОБА_3 ввів в оману командування військової частини НОМЕР_1 щодо наявності законних підстав для його звільнення з військової служби. На підставі поданих ним документів було прийнято рішення про його звільнення з військової служби, внаслідок чого він незаконно заволодів бюджетними коштами у вигляді одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 5 114 грн. 63 коп., якими розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв військовій частині НОМЕР_1 майнову шкоду на зазначену суму.

Такі дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України – заволодіння чужим майном шляхом обману.

Зі змісту угоди про визнання винуватості вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409 та ч. 1 ст. 190 КК України та зобов`язався беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі пред`явленого обвинувачення у судовому провадженні.

Крім того, згідно даної угоди прокурор та обвинувачений ОСОБА_3 узгодили міру покарання останньому за вчинені кримінальні правопорушення, а саме: за ч. 4 ст. 409 КК України у виді 5 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 190 КК України у виді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на 1 рік на підставі ст. 75 КК України, зважаючи на щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, визнання ним своєї вини, відшкодування завданої шкоди, а також з врахуванням особи обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має міцні соціальні зв`язки, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, наслідки відмови від здійснення обвинуваченим прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки невиконання угоди.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, підтвердив дійсність викладених в обвинувальному акті та угоді обставин, надав суду згоду на затвердження угоди про визнання винуватості та призначення йому покарання, передбаченого умовами угоди, вказавши, що він повністю розуміє свої права та характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього в разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, які йому роз`яснені судом. Крім цього, обвинувачений підтвердив, що дана угода укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Також обвинувачений зрозумів роз`яснені судом права, передбачені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

Представник потерпілої особи – військової частини НОМЕР_1 помічник командира військовї частини з правової роботи – начальник юридичної служби майор юстиції ОСОБА_7 надіслав до суду заяву, у якій повідомляє, що військова частина не має матеріальних претензій до ОСОБА_3 , та не має будь-яких заперечень щодо укладеної 14.10.2026 року угоди про визнання винуватості, наслідки затвердження угоди відомі.

Суд, заслухавши прокурора та захисника, які просили затвердити укладену угоду про визнання винуватості, вважає, що угода підлягає затвердженню.

Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та тяжких злочинів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409, ч. 1 ст. 190 КК України, оскільки останній вчинив ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом обману, вчинене в умовах воєнного стану, та заволодіння чужим майном шляхом обману.

Зазначені кримінальні правопорушення згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину та кримінального проступку.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, він цілком розуміє свої права, визначені п. 1-4 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Дана угода на думку суду відповідає вимогам КПК України та може бути затверджена і на підставі даної угоди може бути ухвалений вирок, оскільки умови угоди не суперечать вимогам закону, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, умови угоди не порушують права, свободи та інтереси сторін. Покарання узгоджене сторонами не суперечить закону, відповідає тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому ОСОБА_3 узгодженої сторонами міри покарання.

Вирішуючи питання про визначення строку випробувального терміну суд враховує те, що обвинувачений має постійне місце проживання, працює, позитивно характеризується, до кримінальної відповідальності притягується вперше. Разом з тим, приймаючи до уваги, що обвинуваченим вчинені два кримінальні правопорушення під час дії воєнного стану, а скоєний злочин відноситься до військових кримінальних правопорушень, пов`язаний з обороноздатністю держави, суд вважає, що мінімальний випробувальний термін, передбачений умовами угоди, не відповідає суспільному інтересу.

Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 468, 469, 472, 474, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 14 жовтня 2026 року між прокурором Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №22026260000000141 від 13.08.2026 року.

ОСОБА_8 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409, ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості наступне покарання:

-за ч. 4 ст. 409 КК України у виді 5 років позбавлення волі;

-за ч. 1 ст. 190 КК України у виді 1 року обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме:

1)періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Скасувати арешт, накладений з метою забезпечення збереження речового доказу ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці на мобільний телефон марки «Iphone 16» НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_3 , з сім-картою мобільного оператора, та повернути його власнику ОСОБА_3 .

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення якщо не буде оскаржений.

Вирок може бути оскаржений виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України з врахуванням обмеження права оскарження відповідно до ст. 473 КПК України, до Чернівецького апеляційного суду через Сторожинецький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

СУДДЯ: