Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №560/16134/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/16134/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

19 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання виплатити пенсію, починаючи з 15.12.2025 без врахування обмежень бюджетного асигнування та в фактично нарахованому розмірі на виконання рішення суду у справі №560/17522/25.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.08.2026 у відкритті провадження в адміністративній відмовлено.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини випливають із порядку виконання судового рішення, яке набрало законної сили в іншій справі, питання про неправомірну бездіяльність суб`єкта владних повноважень під час виконання відповідного судового акта, а також порядок виконання судового рішення підлягають перевірці згідно з вищенаведеними спеціальними правилами адміністративного процесуального законодавства, зокрема, ст. 382, 383 КАС України.

Оскільки вимоги позивача зводяться до оскарження дій відповідача під час виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/17522/25, такі вимоги не можуть бути самостійним предметом окремого адміністративного позову.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження за вказаною позовною заявою.

ІV. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.08.2026 та направити справу до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що пенсійний орган здійснив новий перерахунок на виконання рішення суду, застосувавши Постанову №821, тому виникли нові спірні правовідносин, вирішення яких не охоплюється виконанням рішення у справі № 560/17522/25

Відповідач в межах встановленого строку відзиву на апеляційну скаргу не подав.

V. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Нормами частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.11.2025 у справі №560/17522/25 визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року, на підставі довідки Головного управлінням Національної гвардії України від 17.07.2025 №27/13/4-2409 про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2019 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019, на підставі довідки Головного управлінням Національної гвардії України від 17.07.2025 №27/13/4-2409 про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2019 року, з урахуванням виплачених сум.

Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що предметом оскарження у цій справі є дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати пенсії позивачу, вчинені на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.11.2025 у справі №560/17522/25, а саме - застосування відповідачем обмежень, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 під час розрахунку та виплати заборгованості за вказаним рішенням суду.

Водночас, розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України врегульовані окремі процесуальні питання, пов`язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, який його ухвалив. Способи судового контролю за виконанням судового рішення встановлені нормами статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову.

Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання особи до виконання судового рішення у бажаний для позивача спосіб.

Статтею 382 КАС України визначені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до вимог ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позовні вимоги, прямо стосуються порядку виконання вже ухваленого судового рішення у справі №560/17522/25.

Суд наголошує, що між сторонами не виникло нового предмета спору та не сформувалися нові правовідносини.

Застосування відповідачем положень постанови № 821 під час виконання судового рішення у попередній справі не змінює суті самого обов`язку, покладеного на орган Пенсійного фонду судом раніше, а лише визначає спосіб та порядок його фінансування та черговості з боку держави.

Таким чином, правовідносини щодо належного виконання рішення суду у справі №240/10011/25 залишаються триваючими та не трансформуються в новий самостійний спір, який міг би бути предметом окремого судового провадження.

Вимога про визнання протиправними дій, вчинених на виконання судового рішення, не може бути задоволена шляхом ухвалення нового (ще одного) судового рішення, оскільки це нівелює принцип обов`язковості судового рішення (ст. 129-1 Конституції України, ст. 370 КАС України) та призводить до нескінченного дублювання судових процесів без фактичного досягнення мети - виконання первинного акта правосуддя.

Суд звертає увагу, що у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем судового рішення у справі №560/17522/25 позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції з відповідною заявою, а не подавати новий позов.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 260/1898/22, від 24.09.2020 у справі № 640/15623/19 та ряду інших.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.12.2020 у справі №826/13146/18, вирішуючи подібний спір пов`язаний із виконанням судового рішення, у цій справі поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

За вказаних обставин, ініційований позивачем спір не може бути вирішеним як адміністративним судом, так і в інших судових юрисдикціях.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

VI. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМоніч Б.С.

СуддіГонтарук В. М. Біла Л.М.