Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №560/2163/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/2163/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

19 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

Позивач звернулася в суд з позовом, в якому просила:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо застосування з 20.03.2024 зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 63955,76 грн до 34111,22 грн.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести ОСОБА_1 з 20.03.2024 перерахунок та виплату пенсії призначеної відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі 63955,76 грн без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на судового рішення відповідач провів перерахунок, за яким розмір пенсії позивача з 01.03.2024 (згідно з розрахунком від 28.02.2024 у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму) із надбавками склав 63 955,76 грн. Однак надалі Головне управління ПФУ в Хмельницькій області протиправно зменшило розмір раніше призначеної та розрахованої пенсії до 34 111,22 грн з підстав відсутності підтвердження конкретних днів роботи та кількості відпрацьованих годин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у населених пунктах зони відчуження.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обчислення розміру пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без урахування заробітної плати годувальника за роботу в зоні відчуження.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести ОСОБА_1 з 10.08.2025 перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника, призначеної відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із заробітної плати годувальника за роботу в зоні відчуження.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 10.08.2025 із застосуванням обмеження пенсії максимальним розміром (застосування коефіцієнтів), встановлених Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 з 10.08.2025 нарахування та виплату пенсії без застосування обмежень пенсії максимальним розміром (застосування коефіцієнтів), встановлених Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 , є пенсіонеркою, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію на підставі статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року у справі № 560/15040/24, яке набрало законної сили 17.03.2025 року, Головне управління ПФУ в Хмельницькій області було зобов`язано здійснити з 20.03.2024 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром.

Згідно з розрахунком від 28.02.2024 року, проведеним у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, розмір пенсії позивача з надбавками з 01.03.2024 року склав 63 955,76 грн. Фактично виплата здійснювалася у розмірі 23610,00 грн через обмеження десятьма прожитковими мінімумами.

На виконання судового рішення у справі № 560/15040/24 відповідач здійснив перерахунок пенсії, однак призначив до виплати суму в розмірі 34 111,22 грн.

Листом від 17.09.2025 року № 11845-10787/П-03/8-2000/25 Головне управління ПФУ в Хмельницькій області повідомило позивача, що пенсію встановлено в розмірі 34 111,22 грн через непідтвердження конкретних днів роботи та кількості відпрацьованих годин ОСОБА_2 у населених пунктах зони відчуження ( АДРЕСА_1 ) під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

22.03.2025 року, 21.10.2025 року та 21.11.2025 року позивач зверталася до Головного управління ПФУ в Хмельницькій області із заявами про здійснення перерахунку та виплати пенсії у розмірі 63 955,76 грн без обмеження максимальним розміром відповідно до рішення суду від 15.11.2024 року.

Листами Головного управління ПФУ в Хмельницькій області від 17.09.2025 року № 11845-10787/П-03/8-2000/25, від 03.11.2025 року № 14787-13804/П-02/8-2200/25 та від 09.12.2025 року № 17335-16229/П-02/8-2200/25 позивачу було відмовлено у задоволенні її заяв та повідомлено про відсутність підстав для проведення перерахунку і виплати пенсії в розмірі 63 955,76 грн.

Зокрема, лист Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 17.09.2025 року № 11845-10787/П-03/8-2000/25, адресований ОСОБА_1 , зводиться до такого.

Пенсійний орган вказав, що при перевірці електронної пенсійної справи розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника обчислювався із заробітної плати ОСОБА_2 за період роботи з 09.05.1986 по 14.05.1986 року в зоні відчуження (с. Черевач, с. Копачі, с. Ладижичі) загальною тривалістю 54 години на підставі довідки Кам`янець-Подільської міської лікарні від 24.10.2002 № 1113 та рішення Кам`янець-Подільського міського суду від 10.09.2002 року.

Відповідач зауважив, що згідно з наказом по лікарні № 123 від 08.05.1986 року, ОСОБА_2 був відряджений до Іванківського району Київської області, проте населені пункти цього району не відносяться до зони відчуження відповідно до Переліку, затвердженого постановою КМУ від 23.07.1991 № 106. Пенсійний орган наголосив, що первинні документи (посвідчення відрядженого, шляхові листи, табелі обліку робочого часу) у справі відсутні, а акти зустрічних перевірок від 01.04.2002 та від 25.10.2012 № 136 не підтверджують конкретні дні роботи та кількість відпрацьованих годин у вказаних селах. Через це орган ПФУ визнав підстави для обчислення пенсії із заробітної плати за роботу в зоні відчуження відсутніми.

Орган ПФУ здійснив перерахунок пенсії з 20.03.2024 року, за яким:

Заробітна плата годувальника за період роботи по ліквідації аварії на ЧАЕС врахована в сумі 236,70 крб (із застосуванням індивідуального коефіцієнта обчислення 9,53631).

Розрахунковий розмір пенсії з урахуванням індексацій склав 32 611,22 грн.

Після проведення подальших перерахунків (відповідно до ст. 42 Закону № 1058-IV та постанов КМУ щодо індексації), розмір пенсії позивача станом на 01.01.2025 року визначено в сумі 27 254,77 грн, з 01.03.2025 року - 34 111,22 грн, а з 01.08.2025 року виплата призначена та здійснюється в розмірі 27 704,77 грн.

Орган ПФУ зазначив, що відповідно до ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» № 405-IX та Постанови КМУ від 03.01.2025 № 1, у період дії воєнного стану пенсії, які перевищують 10 розмірів прожиткового мінімуму, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення. З урахуванням цих норм, розмір пенсії до виплати з 01.01.2025 року було обмежено сумою 27 254,77 грн, а з 01.03.2025 року - сумою 27 704,77 грн.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 09.12.2025 року № 17335-16229/П-02/8-2200/25, адресованим ОСОБА_1 , пенсійний орган повідомив, зокрема, про те, що з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», розмір пенсії позивача до виплати з 01.01.2025 року складав 27 254,77 грн, а з 01.03.2025 року - 27 704,77 грн.

Вважаючи дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що застосування при перерахунку пенсії позивача постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та / чи норми пенсійного забезпечення, зокрема постанови Кабінету постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", є протиправним.

Органи пенсійного забезпечення не вправі переглядати раніше призначену пенсію в бік зменшення, посилаючись на обставини, які були відомі або могли бути відомі на момент її призначення, за відсутності нових юридично значущих фактів. У цій справі відповідач, посилаючись на ті самі документи (акти зустрічних перевірок 2002 та 2012 років), які існували ще до ухвалення рішення суду у справі №560/15040/24, намагається обґрунтувати зменшення вже призначеної та підтвердженої судом пенсії, що є юридично неприпустимим.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що стаття 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та постанова № 1 є чинними і неконституційними не визнавались, а отже є обов`язковими до застосування. При перерахунку пенсії в зв`язку з втратою годувальника з 20.03.2024 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.11.2024 у справі № 560/15040/24 враховано заробітну плату годувальника за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 09.05.1986 по 14.05.1986 в сумі 236,70 крб, яка підтверджена актами зустрічної перевірки від 01.04.2002 та від 25.10.2012 № 136.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не подав.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ).

За змістом статті 1 Закон №796-ХІІ, цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Згідно статті 49 Закону №796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним, до категорій, 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. (ст.50 Закону №796-ХІІ).

Пенсійне забезпечення осіб, які віднесені до І категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано положеннями статті 54 Закону № 796-XII, яка неодноразово зазнавала змін.

Відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону №230/96-ВР пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (№1788 - XII).

В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 2 Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення пенсійної системи (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011, встановлено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Крім цього, згідно з пунктом 6 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3668-VI частину 3 статті 67 Закону № 796-XII викладено в такій редакції:

Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р (II)/2024 у справі щодо гарантованого рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р (II)/2024 вищезазначені приписи втратили чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров`я визнано найвищими соціальними цінностями.

В той же час, 19 листопада 2024 року прийнято Закон України Про Державний бюджет України на 2025 рік № 4059-IX, який набрав чинності 01.01.2025 (далі - Закон № 4059-IX).

Статтею 46 Закону № 4059-ІХ установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України Про державну службу, Про прокуратуру, Про статус народного депутата України, Про Національний банк України, Про Кабінет Міністрів України, Про дипломатичну службу, Про службу в органах місцевого самоврядування, Про судову експертизу, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів, Про наукову і науково-технічну діяльність, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 46 Закону № 4059-IX Кабінетом Міністрів України 03.01.2025 прийнято постанову № 1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану (далі - Постанова № 1), якою визначив розміри і порядок застосування обмежувальних коефіцієнтів до спеціальних пенсій.

Пунктом 1 Постанови № 1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані), в тому числі відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Таким чином, Законом України Про Державний бюджет України на 2025 рік та постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону № 796-XII.

Суд зазначає, що Закон України Про Державний бюджет України на 2025 рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо, застосувавши загальний принцип права спеціальний закон скасовує дію загального закону (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а положення Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік вважати загальними нормами (lex generalis).

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Основним Законом України не передбачено. Таке делегування порушує вимоги Конституції України, згідно з якими органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19 Основного Закону України).

Враховуючи зазначене, а також численні висновки Конституційного Суду України, суд вважає, що обмеження пенсії позивача шляхом застосування положень постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 є протиправним, відповідно право позивача на належний розмір пенсії становить сутність взятих на себе державою зобов`язань.

Тому суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром, зокрема і без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 10.08.2025 із застосуванням обмеження пенсії максимальним розміром (застосування коефіцієнтів), встановлених Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для обчислення пенсії позивача із заробітної плати померлого годувальника за роботу в зоні відчуження колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено судом, підставою для первісного обчислення пенсії позивача у зв`язку з втратою годувальника із заробітку померлого годувальника за період його роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС слугували довідка Кам`янець-Подільської міської лікарні від 24.10.2002 № 1113 та рішення Кам`янець-Подільського міського суду Хмельницької області від 10.09.2002 № 2-2159/202.

Згідно із зазначеною довідкою заробітну плату померлого годувальника обчислено з урахуванням кратності 2,67 за період роботи в населених пунктах зони відчуження загальною тривалістю 54 години, а саме: 10 травня 1986 року в с. Черевач - 18 годин, 11 травня 1986 року в с. Копачі - 18 годин та 13 травня 1986 року в с. Ладижичі - 18 годин.

При цьому наведені обставини були встановлені рішенням Кам`янець-Подільського міського суду Хмельницької області від 10.09.2002 № 2-2159/202.

Колегія суддів звертає увагу, що зазначене судове рішення набрало законної сили, а тому встановлені ним обставини не можуть бути довільно переоцінені органом пенсійного забезпечення під час подальшого перерахунку пенсії.

При цьому орган Пенсійного фонду України, виконуючи свої повноваження щодо перерахунку пенсії, не наділений повноваженнями фактично переглядати встановлені судовим рішенням обставини та ставити під сумнів правові наслідки такого рішення шляхом повторної оцінки документів, на підставі яких відповідні обставини були встановлені.

Колегія суддів враховує, що пенсійний орган, обґрунтовуючи відсутність підстав для врахування заробітку за роботу в зоні відчуження, посилається, зокрема, на наказ Кам`янець-Подільської міської лікарні від 08.05.1986 № 123, відповідно до якого ОСОБА_2 було відряджено для виконання завдань в Іванківський район Київської області, а також на відсутність у матеріалах пенсійної справи первинних документів, які б містили відомості про конкретні населені пункти, дні та тривалість виконання робіт.

Водночас сам по собі факт зазначення в наказі про відрядження Іванківського району Київської області не спростовує встановлених судовим рішенням обставин щодо фактичного місця виконання ОСОБА_2 робіт у населених пунктах зони відчуження.

Як правильно встановив суд першої інстанції, назва адміністративного утворення, до якого було оформлено відрядження за наказом роботодавця, не може нівелювати фактичне місце виконання робіт, якщо таке місце встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність у матеріалах пенсійної справи посвідчення відрядженого, шляхових листів, табелів обліку робочого часу та інших первинних документів, складених у 1986 році, сама по собі не є достатньою підставою для неврахування заробітку, підтвердженого документами, на підставі яких цей заробіток уже був врахований під час призначення пенсії.

Більше того, матеріалами справи підтверджується, що актами зустрічних перевірок від 01.04.2002 та від 25.10.2012 № 136 було підтверджено достовірність та обґрунтованість видачі документів про стаж та заробітну плату, а також факт відрядження ОСОБА_2 до Іванківського району Київської області для виконання завдань з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Колегія суддів також враховує, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.11.2024 у справі № 560/15040/24, яке набрало законної сили відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зобов`язано здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 20.03.2024 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому виконання зазначеного судового рішення не передбачало перегляду складових пенсії, які були покладені в основу її обчислення, у тому числі заробітку померлого годувальника за роботу в зоні відчуження.

Навпаки, як убачається з матеріалів справи, саме врахування такого заробітку було складовою визначеного раніше розміру пенсії позивача. Зокрема, відповідно до розрахунку від 28.02.2024 розмір пенсії позивача становив 63955,76 грн.

Отже, здійснюючи перерахунок пенсії на виконання судового рішення, відповідач не вправі був змінювати правову та фактичну основу її попереднього обчислення, якщо для такого перегляду не виникло передбачених законом нових обставин.

У цьому контексті колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неможливість визначення конкретних днів роботи та кількості відпрацьованих годин у населених пунктах зони відчуження через відсутність первинних документів.

Встановлення відповідних обставин рішенням суду від 10.09.2002 № 2-2159/202, а також наявність довідки від 24.10.2002 № 1113 та актів зустрічних перевірок від 01.04.2002 та від 25.10.2012 № 136 свідчать про те, що такі обставини вже були встановлені та враховані під час визначення права на відповідне пенсійне забезпечення.

За відсутності доказів скасування чи зміни зазначеного судового рішення, а також інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про недостовірність встановлених ним обставин, посилання відповідача на відсутність окремих первинних документів не може бути достатньою правовою підставою для неврахування заробітку, який раніше був врахований під час обчислення пенсії.

Колегія суддів зауважує, що інше тлумачення наведених обставин фактично призвело б до можливості органу Пенсійного фонду України шляхом проведення відомчої перевірки та повторної оцінки документів змінити наслідки судового рішення, яке набрало законної сили, що є неприпустимим.

Відтак, здійснений відповідачем у 2025 році перерахунок пенсії позивача із врахуванням заробітної плати померлого годувальника лише в сумі 236,70 крб та із визначенням індивідуального коефіцієнта для обчислення 9,53631 фактично призвів до неврахування заробітку за роботу в зоні відчуження, який був покладений в основу попереднього обчислення пенсії.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що відповідач не заперечує самого факту участі ОСОБА_2 у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та його відрядження до Іванківського району Київської області. Спір фактично стосується лише можливості врахування під час обчислення пенсії заробітку за конкретний період роботи в населених пунктах зони відчуження, який був підтверджений судовим рішенням та відповідними документами.

Таким чином, наведені відповідачем у апеляційній скарзі обставини не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до повторного обґрунтування позиції, яка вже була предметом оцінки суду першої інстанції.

Ураховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМоніч Б.С.

СуддіБіла Л.М. Гонтарук В. М.