Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: визначення митної вартості товару
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №240/13241/25
Суддя: Гонтарук В. М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/13241/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шимонович Р.М.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
19 жовтня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Інтертранс" до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В :
позивач звернувся до суду з позовом до Житомирської митниці провизнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
16.06.2026 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що відповідно до контракту №0210/24 OPENLINE Spolka z o.o. продав, а ПП "-ІНТЕРТРАНС-" придбало автобус туристичний марки NEOPLAN TOURLINE, VIN НОМЕР_1 , рік виготовлення 2011 за ціною 42 000 Євро (EUR).
21.02.2025 декларантом ТОВ «ЗАХІДБРОКСЕРВІС», діючи в інтересах Приватного підприємства "-Інтертранс-" на підставі Договору про надання послуг митного брокера №08/10-24 від 08.10.2024, подано до митного оформлення митну декларацію №5UA101020005774U8 щодо товару: автобус пасажирський, туристичний, марки NEOPLAN, модель "TOURLINE", ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , загальна кількість місць - 59, призначений для використання на дорогах загального користування (перевезення пасажирів), номер двигуна (маркування) - не визначений, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 12419 см3, потужність двигуна - 324 kW, календарний рік виготовлення - 2011, модельний рік виготовлення - 2011.
До митного оформлення для підтвердження митної вартості товару були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 11.10.2024 №0210/24, рахунок-фактура 0102/2025 від 17.02.2025, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та інші документи, перелік яких зазначено в митній декларації, в рішенні про коригування митної вартості товарів та в картці відмови.
Житомирська митниця, прийнявши до митного оформлення вищевказані документи, здійснила їх аналіз, за результатами якого сформовано картку відмови №UA101020/2025/000355 та прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA101020/2025/000072/1 від 13.03.2025.
Причиною відмови зазначено наступне: митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товару не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги ст. 52, 53 МК України.
Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару вищевказаним рішенням, Приватне підприємство "-Інтертранс-" звернулося з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України суд перевіряє, чи прийняті рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема, на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законом, а також чи є вони обґрунтованими.
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
За змістом ч. 1 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України визначено, що декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України встановлено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Суд встановив, що позивачем було подано належні документи, зокрема контракт, інвойс та інші документи, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України митний орган має право витребувати додаткові документи лише у разі наявності розбіжностей, відсутності необхідних відомостей або ознак підробки.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що витребування додаткових документів не може здійснюватися формально та без зазначення конкретних обставин, які викликають сумнів у достовірності заявленої митної вартості (зокрема, постанова від 02.07.2020 у справі №826/23118/15).
При цьому митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликають сумнів, та обґрунтувати необхідність витребування конкретних документів.
У даній справі митний орган обмежився формальним зазначенням переліку документів без їх належної конкретизації, що свідчить про відсутність належного обґрунтування.
Водночас відповідач не зазначив, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, які саме числові значення викликають сумнів та яким чином подані документи унеможливлюють визначення митної вартості за ціною договору.
Суд встановив, що митний орган фактично застосував формальний підхід до витребування документів, не навівши конкретних обставин, які б свідчили про неможливість визначення митної вартості за поданими документами.
Така поведінка суперечить правовим позиціям Верховного Суду, згідно з якими витребування документів має бути обґрунтованим і конкретизованим.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні виключно за наявності обґрунтованих підстав.
Суд встановив, що відповідач не довів наявності обставин, які б свідчили про недостовірність заявленої митної вартості або недостатність поданих документів.
За відсутності таких доведених підстав заявлена митна вартість вважається визнаною.
Посилання відповідача на відсутність підтвердження повноважень підписанта інвойсу не впливає на визначення митної вартості товару та є необґрунтованим.
Щодо зауважень до звіту про оцінку, суд зазначає, що такий документ має допоміжний характер та не є визначальним при застосуванні основного методу.
Відповідно до ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Суд встановив, що відповідач не довів неможливість застосування першого методу та не обґрунтував підстав переходу до резервного методу.
При цьому відповідач не навів жодних розрахунків, джерел інформації чи порівняльних характеристик товарів, які були використані при застосуванні резервного методу, що свідчить про його формальне застосування.
Суд зазначає, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, наявність розбіжностей у поданих декларантом документах може бути підставою для виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару. Водночас такі розбіжності повинні бути істотними, стосуватися числових значень складових митної вартості та впливати на визначення ціни товару.
У даній справі відповідач посилається на недоліки поданих документів, зокрема щодо підтвердження повноважень підписанта інвойсу, відомостей експортної декларації та звіту про оцінку. Однак відповідачем не доведено, що вказані обставини впливають на числові значення митної вартості товару або свідчать про її недостовірність чи заниження.
Суд враховує, що обов`язок доведення заявленої митної вартості покладається на декларанта. Разом з тим, позивачем подано документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які у своїй сукупності підтверджують ціну договору, а відповідач не довів їх недостатність або недостовірність.
Суд також зазначає, що хоча митна декларація країни відправлення не входить до обов`язкового переліку документів, визначених частиною другою статті 53 МК України, однак її подання декларантом надає митному органу право оцінювати її зміст. Водночас відповідач не довів, що відомості, зазначені у такій декларації, суперечать іншим поданим документам або впливають на визначення митної вартості товару.
Витребування додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України не може носити формальний характер та зводитися до вимоги надати весь перелік документів без зазначення конкретних обставин, які потребують підтвердження. У даному випадку відповідач не обґрунтував, які саме складові митної вартості залишилися непідтвердженими.
Відповідно до правових позицій Верховного Суду, неподання декларантом додаткових документів може бути підставою для коригування митної вартості лише у разі, якщо наявні обґрунтовані сумніви у достовірності поданих відомостей. Оскільки у даній справі такі сумніви належними доказами не підтверджені, підстави для відмови у застосуванні першого методу визначення митної вартості відсутні.
Відповідач не довів неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товару та безпідставно перейшов до застосування резервного методу, чим порушив вимоги статті 57 МК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №826/23118/15 та інших рішеннях, відповідно до яких митний орган зобов`язаний довести неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не доведено наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, а також не обґрунтовано неможливість застосування основного методу її визначення, у зв`язку з чим оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
ГоловуючийГонтарук В. М.
СуддіМоніч Б.С. Біла Л.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua