Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №240/15027/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/15027/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Тетяна Олександрівна

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

19 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016 – 2018 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі в розмірі 6188,89 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,11, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115, починаючи з 16 жовтня 2025 року та у розмірі 1,121, починаючи з 01 березня 2026 року відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та у зв`язку з цим зобов`язати вчинити відповідні дії з урахуванням виплачених сум.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що є пенсіонером та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон України № 1058-IV). Зауважує, що Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 (далі – Порядок №124) визначає положення, які протирічать приписам названої правової норми Закону. Саме тому уважає, що відповідач повинен при проведення індексації пенсії, керуватися положеннями Закону, а не Порядку.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у проведенні з 16 жовтня 2025 року індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 6188,89 грн, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, а з 01 березня 2026 року у розмірі 1,121.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 16 жовтня 2025 року індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 6188,89 грн, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, а з 01 березня 2026 року у розмірі 1121, та у зв`язку з цим провести перерахунок і виплату пенсії з урахуванням проведених виплат.

Вирішено питання про судові витрати.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

З 26 квітня 2019 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України №1058- ІV.

Розрахунок та виплату пенсії проведено із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016, 2017 та 2018 роки у розмірі 6188,89 грн, тому до 01 березня 2023 року перерахунок пенсії з урахуванням коефіцієнтів 1,17, 1,11, 1,14, 1,197 не проводився.

З 01 березня 2023 року у відповідності до частини 2 статті 42 Закону та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійний та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі – Постанова № 168) проведено перерахунок пенсії та при її обчисленні враховано показник середньомісячної заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015 та 2016 роки – 3764,40 грн, із застосуванням коефіцієнтів збільшення: 1,17, 1,11, 1,11, 1,14 та 1,197.

У подальшому так само проведено перерахунок пенсії з 01 березня 2024 року із застосуванням коефіцієнта 1,0796, з 01 березня 2025 року – 1,115, з 01 березня 2026 року – 1,121.

Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016 – 2018 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі в розмірі 6188,89 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,11, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115, починаючи з 16 жовтня 2025 року та у розмірі 1,121, починаючи з 01 березня 2026 року. Однак відповідач за результатами його розгляду у проведенні індексації відмовив.

Уважаючи свої права на індексацію пенсії порушеними, позивач звернулася з відповідним позовом до суду.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020 – 2023 роках згідно з Законом України №1058-ІV, у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною 2 статті 42 Закону України №1058-ІV. Застосуванню також підлягають відповідні постанови Уряду № 118, № 168, №185, №209 та №236.

Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України №1058-ІV.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що дії управління є правомірними та вмотивованими, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсій визначено Законом № 1058-IV, преамбулою якого встановлено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Цей показник щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються в межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням встановленого законом мінімального розміру збільшення.

На виконання наведеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 затверджено Порядок № 124, пунктами 1 та 2 якого встановлено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій, зокрема обчислених відповідно до Закону № 1058-IV, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 4 Порядку № 124 установлено формулу обчислення щорічного коефіцієнта такого збільшення, а пунктом 7 передбачено, що збільшений відповідно до цього Порядку показник застосовується, зокрема, під час проведення наступних перерахунків пенсій, а у всіх інших випадках індексується той показник середньої заробітної плати, який застосовано при обчисленні пенсії.

Постановами Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2020 року № 251, від 22 лютого 2021 року № 127, від 16 лютого 2022 року № 118, від 24 лютого 2023 року № 168, від 23 лютого 2024 року № 185, від 25 лютого 2025 року № 209 та від 25 лютого 2026 року № 236 послідовно встановлено коефіцієнти щорічного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, у розмірі відповідно 1,11 (застосовується з 01 травня 2020 року), 1,11 (з 01 березня 2021 року), 1,14 (з 01 березня 2022 року), 1,197 (з 01 березня 2023 року), 1,0796 (з 01 березня 2024 року), 1,115 (з 01 березня 2025 року) та 1,121 (з 01 березня 2026 року).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пунктів 4-5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV передбачений частиною другою статті 42 цього Закону механізм збільшення показника середньої заробітної плати із застосуванням трирічного порівняння застосовується починаючи з 2021 року, тоді як у 2019-2020 роках такий показник збільшувався на коефіцієнт, обчислений за спрощеною (однорічною) формулою. Це не змінює встановленого зазначеними постановами розміру коефіцієнтів і не впливає на визначення того показника, до якого такі коефіцієнти застосовуються.

Водночас абзацом першим у сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 передбачено, що перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням зазначеного показника проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року, на визначений щороку коефіцієнт, а кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням уже збільшеного в попередніх роках показника.

Саме на цю норму Порядку № 124 посилається апелянт, стверджуючи про те, що індексації підлягає не показник, застосований безпосередньо при обчисленні пенсії позивача (6188,89 грн), а умовний показник, який вираховується від бази станом на 1 жовтня 2017 року (3764,40 грн) з урахуванням коефіцієнтів усіх наступних років.

Колегія суддів зазначає, що питання співвідношення абзаців першого та другого пункту 5 Порядку № 124 з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV та щодо того, який саме показник середньої заробітної плати підлягає збільшенню під час щорічної індексації пенсій, неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду.

Так, у постанові від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23 Верховний Суд дійшов висновку, що індексація пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058-IV, має проводитися шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який був фактично застосований при обчисленні конкретної пенсії, а не умовно встановленого Порядком № 124 базового показника станом на 1 жовтня 2017 року, оскільки в частині, що виходить за межі приписів частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, положення Порядку № 124 із законом не узгоджуються, а відповідно до частини третьої статті 7 КАС України та загального принципу пріоритету закону над підзаконним актом застосуванню в цій частині не підлягають.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив у постановах від 27 січня 2025 року у справі № 200/422/24, від 28 січня 2025 року у справі № 400/4663/24 та від 13 лютого 2025 року у справі № 280/3296/24, на яку, зокрема, послався суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів ураховує, що зазначений правовий висновок отримав додаткове підтвердження на рівні Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Ухвалою від 07 квітня 2025 року справу № 200/5836/24 передано на розгляд цієї палати саме з метою вирішення питання про можливий відступ від висновку, викладеного у справі № 160/28752/23, з мотивів того, що Порядком № 124 запроваджено єдину базову величину показника середньої заробітної плати станом на 1 жовтня 2017 року для застосування формули щорічного перерахунку. За результатами розгляду, Судова палата не встановила підстав для відступу від зазначеного висновку, зазначивши у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 що частина друга статті 42 Закону № 1058-IV не ототожнює показник, який враховується для обчислення пенсії, із показником, визначеним Порядком № 124 станом на 1 жовтня 2017 року, що це різні за призначенням показники, і що положення абзаців першого та другого пункту 5 Порядку № 124, які прив`язують індексацію до умовної бази 2017 року, не узгоджуються із частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, а тому застосуванню підлягають лише в частині, що цій нормі не суперечить. Тобто під час індексації має збільшуватися показник середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначена правова позиція залишається незмінною й активно застосовується Верховним Судом. Зокрема, у справі № 440/74/25 Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, яка визнала достатнім застосування лише коефіцієнта останнього року, вкотре наголосив, що коефіцієнти щорічного збільшення показника середньої заробітної плати підлягають послідовному застосуванню один за одним до показника, застосованого при призначенні конкретної пенсії, а підзаконні акти Кабінету Міністрів України (зокрема Порядок № 124) не можуть змінювати встановлений Законом № 1058-IV механізм індексації.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМоніч Б.С.

СуддіГонтарук В. М. Біла Л.М.