Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №560/3788/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3788/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

19 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просив:

1. Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.09.2021 у справі № 560/10520/21, яке набрало законної сили 19.10.2021; рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі № 560/580/24, яке набрало законної сили 01.03.2024; рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2024 у справі № 560/6523/24, яке набрало законної сили 04.07.2024; рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі № 560/171/23, яке набрало законної сили.25.05.2023.

2. Стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 за період з дати виникнення боргового зобов`язання за рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.09.2021 у справи № 560/10520/21, яке набрало, законної сили 19.10.2021; рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі № 560/580/24, яке набрало законної сили 01.03.2024; рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2024 у справі № 560/6523/24, яке набрало законної сили 04.07.2024; рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі № 560/171/23, яке набрало законної сили 25.05.2023 по дату подання позову інфляційні витрати та 3% річних у загальному розмірі 122233,50 грн за прострочення виконання цих рішень суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що через несвоєчасне виконання рішень суду по справах про перерахунок та виплату пенсії на загальну суму 274 288,92 грн, а саме: рішення від 17.09.2021 у справі № 560/10520/21; рішення від 30.01.2024 у справі № 560/580/24; рішення від 03.06.2024 у справі № 560/6523/24; рішення від 06.02.2023 у справі № 560/171/23, на його користь має бути відшкодовано інфляційні втрати та 3% річних загалом на суму 122233,50 грн..

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 є стягувачем за чотирма судовими рішеннями, ухваленими Хмельницьким окружним адміністративним судом щодо перерахунку та виплати йому пенсійних виплат, де боржником є Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

На виконання зазначених судових рішень боржником було здійснено нарахування відповідних сум заборгованості з доплат до пенсії, які в загальному підсумку склали 274 288,92 грн, за такими періодами та сумами:

- за рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.09.2021 у справі № 560/10520/21, яке набрало законної сили 19.10.2021, позивачу нараховано доплату за період з 01.04.2019 по 31.12.2021 у розмірі 123 757,17 грн;

- за рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі № 560/171/23, яке набрало законної сили 25.05.2023, позивачу нараховано доплату за період з 25.06.2022 по 01.03.2023 у розмірі 24 333,33 грн;

- за рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі № 560/580/24, яке набрало законної сили 01.03.2024, позивачу нараховано доплату за період з 01.02.2020 по 30.06.2022 у розмірі 22 855,81 грн;

- за рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2024 у справі № 560/6523/24, яке набрало законної сили 04.07.2024, позивачу нараховано доплату за період з 01.07.2021 по 31.07.2024 у розмірі 33 437,65 грн.

Спочатку примусове виконання вказаних судових рішень здійснювалося органами Державної виконавчої служби у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Надалі відповідні виконавчі листи, видані Хмельницьким окружним адміністративним судом, були передані для подальшого виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (змінено спосіб виконання рішення суду на стягнення з пенсійного органу коштів). Відповідачем було прийнято виконавчі документи до примусового виконання та взято їх на відповідний казначейський облік у такі строки:

- 16 жовтня 2025 року - виконавчі листи у справах № 560/6523/24, № 560/580/24 та № 560/10520/21;

- 07 листопада 2025 року - виконавчий лист у справі № 560/171/23.

Усі зазначені виконавчі документи були обліковані Державною казначейською службою України за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».

На виконання своїх повноважень, визначених пунктами 28, 29 Порядку № 845, Головне управління Казначейства у Хмельницькій області звернулося до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із листами від 13.03.2024 № 04-17-06/1965, від 01.08.2024 № 04-17-06/5915, від 28.10.2025 № 04-17-06/7722 та від 10.11.2025 № 04-17-06/8129 щодо надання інформації про актуальність заборгованості та можливість погашення заборгованості безпосередньо ГУ ПФУ в Хмельницькій області, а також повідомило про надходження виконавчих листів у справах № 560/10520/21, № 560/580/24, № 560/6523/24 та № 560/171/23. Відповіді на вказані листи від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до органів Казначейства не надходили.

Згідно з офіційним листом Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області № 5-12-12/4149 від 17 лютого 2026 року, станом на дату його винесення та на момент звернення позивача до суду з цим позовом, виплата коштів за вказаними виконавчими листами на користь ОСОБА_1 здійснена не була. Нараховані суми заборгованості залишаються невиплаченими стягувачу в повному обсязі.

Безспірне списання коштів безпосередньо з рахунків боржника, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, не проводилось у зв`язку з відсутністю відкритих рахунків цього органу в Головному управлінні Казначейства у Хмельницькій області, з яких нормативно можливо було б здійснити таке списання. З огляду на вказане, виконання рішень обліковано в межах черговості за загальною бюджетною програмою за рахунок відповідних асигнувань Державного бюджету, а відповідач додатково подавав пропозиції до Міністерства фінансів України щодо збільшення обсягу фінансування бюджетної програми КПКВК 3504040.

Не погоджуючись із тривалим невиконанням судових рішень та неотриманням належних йому сум, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суми невиплачених заборгованостей.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений Порядком № 845, зокрема: прийняв виконавчі документи до обліку, визначив коди класифікації видатків та відповідну бюджетну програму, направив повідомлення боржнику, ініціював перед Міністерством фінансів України питання збільшення асигнувань.

До моменту реального виконання судових рішень та виплати основного боргу, визначити кінцевий строк прострочення, який є обов`язковим елементом рішення про виплату компенсації згідно з пунктом 51 Порядку № 845, та обчислити точний розмір 3% річних у межах спеціальної процедури є нормативно неможливим. Нарахування та стягнення таких сум на майбутнє або паралельно з триваючим виконанням основного рішення суперечить встановленому порядку казначейського обслуговування.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд не врахував, що рішення набрали законної сили, є остаточними, обов`язковими до виконання на всій території України. Тривале невиконання цих рішень з боку Державної казначейської служби України порушує саму суть правосуддя. Судове рішення, яке набрало законної сили, втрачає свій сенс, а позивач зазнає значних фінансових втрат через знецінення грошових коштів в умовах воєнного стану.

Віповідач у встановлений судом строк відзиву на апеляційну скаргу не подав.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Державна казначейська служба України діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215 (далі по тексту - Положення № 215).

Згідно з п.4 Положення №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Відповідно до ст.25 Бюджетного кодексу України (далі по тексту - БК України), Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету на підставі рішення суду.

Згідно з п.9 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” БК України, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вищевказаної норми БК України, Кабінетом Міністрів України постановою від 03.08.2011 р. №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі по тексту – Порядок №845).

Відповідно до п.п.1,2 Порядку №845 цей порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;

боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання

стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.

Відповідно до п.3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п.47 Порядку №845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:

1) органом Казначейства:

документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником;

інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

У разі коли у виконавчих документах, які надійшли до Казначейства, визначено боржником Кабінет Міністрів України, у якого відсутні рахунки в Казначействі, безспірне списання коштів здійснюється Казначейством за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Положеннями п.48 Порядку №845 визначено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.

У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Строки перерахування коштів перериваються на період усунення обставин, визначених у пунктах 11, 13 та 49 цього Порядку.

Відповідно до п.49 Порядку №845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.

Компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується за заявами стягувачів:

Казначейством, якщо боржником є державний орган;

державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів за черговістю надходження таких заяв стягувачів та після погашення заборгованості за рішеннями суду відповідно до пункту 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” (п.50 Порядку №845).

Положеннями п.3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” передбачено, що заборгованість погашається в такій черговості:

у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;

у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами;

у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (ч.1 ст.23 БК України).

Як встановлено судом, виконавчі листи у справах № 560/6523/24, № 560/580/24 та № 560/10520/21 були прийняті Головним управлінням Казначейства у Хмельницькій області до виконання 16 жовтня 2025 року, а виконавчий лист у справі № 560/171/23 - 07 листопада 2025 року. Усі виконавчі документи обліковано за бюджетною програмою КПКВК 3504040.

Водночас відповідачем вжито заходів, передбачених Порядком № 845: направлено запити до боржника (листи від 28.10.2025 № 04-17-06/7722 та від 10.11.2025 № 04-17-06/8129), а також подано пропозиції до Міністерства фінансів України щодо збільшення обсягу фінансування бюджетної програми. Відповідей від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на вказані запити не надходило. Безспірне списання коштів безпосередньо з рахунків боржника не проводилось у зв`язку з відсутністю в Головному управлінні Казначейства у Хмельницькій області відкритих рахунків Головного управління ПФУ в Хмельницькій області, з яких таке списання є нормативно можливим.

Колегія суддів зазначає, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень потрібно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає у неухваленні рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно потрібними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були вчинені чи були вчинені з порушенням розумних строків.

Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.

Таким чином, сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

Бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

При цьому, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

У рішенні Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 зазначено, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства.

Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.

У досліджуваній ситуації колегією суддів не встановлено наміру суб`єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений Порядком № 845, зокрема: прийняв виконавчі документи до обліку, визначив коди класифікації видатків та відповідну бюджетну програму, направив повідомлення боржнику, ініціював перед Міністерством фінансів України питання збільшення асигнувань. Наведене свідчить про відсутність протиправної бездіяльності Державної казначейської служби України в цій частині позовних вимог у розумінні частини другої статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України.

Згідно з пунктом 50 Порядку № 845, компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується за заявами стягувачів: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів за черговістю надходження таких заяв стягувачів та після погашення заборгованості за рішеннями суду відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Відтак, законодавством чітко передбачено, що виплаті компенсації за порушення встановленого законом строку перерахування коштів передує заява стягувача та виплачується вона після погашення заборгованості за рішенням суду.

Відповідно до пункту 51 Порядку № 845 в рішенні (постанові) про виплату компенсації зазначаються: назва і дата видачі виконавчого документа, найменування органу, що його видав; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), код згідно з ЄДРПОУ або податковий номер (для юридичних осіб), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серія і номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття такого номера, реквізити рахунків стягувача і боржника; дата надходження документів та відомостей, необхідних для перерахування коштів, дата закінчення встановленого законом строку для перерахування коштів, дата перерахування коштів стягувачу; строк прострочення платежу; реквізити рахунка, з якого здійснюється безспірне списання; спосіб перерахування коштів стягувачу; сума нарахованої компенсації.

Рішення про виплату компенсації затверджується Головою Казначейства, а постанова - керівником органу державної виконавчої служби.

Разом з тим, відповідно до частин першої та другої статті 5 Закону № 4901-VI у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

З наведених вище положень Порядку № 845, норм статей 3, 5 Закону № 4901-VI слідує, що відповідальним за виконання судових рішень, що гарантовані державою, а також виплати компенсації стягувачу, у разі неперерахування коштів за рішенням суду, є саме ДКС України (Казначейство), яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Отже, виходячи з аналізу норми статті 5 Закону № 4901-VI, підставою для виплати стягувачу компенсації, передбаченої цим Законом, слугує порушення органом казначейства строків перерахування коштів на виконання рішення суду про стягнення коштів з органу державної влади.

Аналізуючи положення статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у взаємозв`язку з пунктами 50, 51 Порядку № 845, суд дійшов висновку, що право на отримання компенсації в розмірі 3% річних за порушення встановленого строку виконання судового рішення є відкладеним у часі та пов`язується законодавцем із настанням чітко визначеного юридичного факту.

Специфіка застосування вказаного компенсаторного механізму полягає в тому, що обчислення остаточного розміру цієї виплати та її безпосереднє здійснення можливе виключно після повного погашення основної суми заборгованості за судовим рішенням.

Так, Верховним Судом викладено правову позицію в постанові від 23.04.2020 у справі №816/2089/17 про те, що компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, визначена положеннями ст.5 Закону №4901-VI, а також п.50 Порядку №845, може бути нарахована та виплачена лише після повного виконання судового рішення про стягнення коштів.

У межах розгляду цієї справи судом встановлено, що станом на момент звернення позивача з цим позовом до суду, а також на час прийняття рішення у справі, заборгованість за рішеннями Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.09.2021 (справа № 560/10520/21), від 06.02.2023 (справа № 560/171/23), від 30.01.2024 (справа № 560/580/24) та від 03.06.2024 (справа № 560/6523/24) не погашена, а відповідні суми доплат до пенсії позивачу не виплачені.

Отже, з урахуванням установлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент звернення позивача до суду та на час розгляду справи відсутні правові підстави для визначення та стягнення остаточного розміру компенсації за порушення строку виконання судових рішень, оскільки основна сума заборгованості за жодним із чотирьох судових рішень позивачу не виплачена.

При цьому наведені висновки суду першої інстанції щодо моменту виникнення у держави прострочення виконання грошового зобов`язання та можливості застосування до таких правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України відповідають правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21 та від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що встановлення самого факту виникнення у держави прострочення виконання грошового зобов`язання не означає автоматичного виникнення у позивача права на стягнення визначеної ним суми інфляційних втрат та 3% річних без урахування фактичного моменту виконання основного зобов`язання.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, станом як на момент звернення позивача до суду, так і на час ухвалення рішення суду першої інстанції основна заборгованість за всіма чотирма судовими рішеннями залишається непогашеною. Тобто визначений позивачем період прострочення виконання грошового зобов`язання не завершився.

При цьому слід враховувати, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19, положення частини другої статті 625 ЦК України застосовуються до правовідносин щодо прострочення виконання державою підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання. Водночас така відповідальність має компенсаторний характер та пов`язана саме з періодом фактичного прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому колегія суддів зазначає, що наведене не свідчить про відсутність у позивача права на відповідні компенсаційні виплати як такі. Навпаки, з урахуванням наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду, позивач має право вимагати застосування передбачених законом наслідків прострочення виконання державою грошового зобов`язання за наявності визначених законом підстав.

Разом з тим реалізація такого права має здійснюватися з урахуванням фактичного періоду прострочення та моменту повного виконання основного зобов`язання.

Колегія суддів погоджується з тим, що обов`язковість судового рішення є невід`ємною складовою права на справедливий суд та означає обов`язок держави забезпечити його виконання. Водночас саме по собі встановлення факту тривалого невиконання судових рішень не зумовлює автоматичного задоволення заявлених позовних вимог, оскільки суд при вирішенні спору зобов`язаний встановити наявність усіх юридичних фактів, з якими закон пов`язує виникнення та реалізацію права на відповідну компенсацію, а також визначити її розмір у межах заявленого способу захисту.

Як установлено у цій справі, виконавчі листи у справах № 560/6523/24, № 560/580/24 та № 560/10520/21 були прийняті органом Казначейства до виконання 16 жовтня 2025 року, а виконавчий лист у справі № 560/171/23 - 07 листопада 2025 року. Разом з тим станом на момент звернення позивача до суду та на час розгляду справи основна заборгованість за всіма зазначеними судовими рішеннями залишалася непогашеною.

Відтак, хоча після спливу встановленого законом тримісячного строку виникли правові підстави для застосування передбачених частиною другою статті 625 ЦК України наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання, період такого прострочення на момент розгляду справи не завершився.

За таких обставин визначена позивачем сума інфляційних втрат та 3% річних за період до дати звернення з позовом не є остаточним розміром відповідних компенсаційних виплат, оскільки після зазначеної дати прострочення виконання основного грошового зобов`язання продовжувалося.

При цьому колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що сам факт невиконання судових рішень у встановлений строк є достатньою підставою для стягнення визначеної позивачем суми інфляційних втрат та 3% річних. Такий довід не враховує правової природи зазначених виплат та необхідності визначення їх розміру з урахуванням фактичного періоду прострочення виконання відповідного грошового зобов`язання.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМоніч Б.С.

СуддіБіла Л.М. Гонтарук В. М.