Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №560/11494/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №560/11494/26

Суддя: Біла Л.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/11494/26

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

19 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.06.2024 № 614 про призов на військову службу під час мобілізації, в особливий період для проходження військової служби;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та залишено позовну заяву без руху. Запропоновано позивачу подати до суду належно обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення та доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.

Позивачем на виконання вимог суду було подано заяву про поновлення процесуального строку, в якій позивач зазначив, що пропуск строку звернення до суду зумовлений об`єктивними та незалежними від його волі обставинами, оскільки після призову на військову службу, а саме 23.06.2025, йому не було надано копій довідки військово-лікарської комісії та наказу про призов. Вказані документи представник позивача отримала лише 25.05.2026 у відповідь на звернення до ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого позовну заяву було подано 24.06.2026, тобто в межах місячного строку з дня, коли позивач отримав реальну можливість ознайомитися зі змістом оскаржуваного наказу та дізнатися про порушення своїх прав.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року позов повернуто заявнику.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та не надання об`єктивної оцінки обставинам, які стосуються поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції, зокрема про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, дійшла наступних висновків.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені позивачем обставини не свідчать про існування об`єктивних, непереборних та незалежних від його волі перешкод для своєчасного звернення до суду, а тому не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною першою статті 168 КАС України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В силу ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З аналізу вказаних приписів КАС України слідує, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Водночас, при визначенні початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналась або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, або бездіяльності), а не коли така особа з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

За загальним правилом обчислення строків звернення до суду здійснюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, "дізнався" та "повинен був дізнатись" про порушення права. Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).

Так, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції фактично виходив з того, що місячний строк звернення до адміністративного суду розпочався для позивача з дня, наступного за днем його фактичного призову та направлення для проходження військової служби, і сплив у липні 2025 року.

З даного приводу судова колегія зауважує, що юридично значущим є не лише встановлення дати прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного рішення, а й з`ясування моменту, коли особа фактично отримала інформацію про порушення свого права та мала об`єктивну можливість реалізувати право на його судовий захист. Дата прийняття індивідуального адміністративного акта та дата, з якої особа повинна обчислювати строк його оскарження, не завжди є тотожними.

Обгрунтовуючи поважність пропуску строку звернення до суду апелянт відзначив, що після призову на військову службу, а саме 23.06.2025 року, йому не було надано копій довідки військово-лікарської комісії та наказу про призов. Вказані документи представник позивача отримала лише 25.05.2026 у відповідь на звернення до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Звернення до суду з даним позовом мало місце 24.06.2026, тобто в межах місячного строку з дня, коли позивач отримав реальну можливість ознайомитися зі змістом оскаржуваного наказу та дізнатися про порушення своїх прав.

Право на ефективний судовий захист передбачає не формальну можливість звернутися до суду, а реальну можливість особи належним чином сформулювати свої вимоги, визначити предмет спору, встановити суб`єкта оскарження та обґрунтувати протиправність відповідного рішення.

Оцінюючи доводи позивача про поважність причин пропуску строку, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України, суд першої інстанції, зазначивши, що факт призову на військову службу з подальшим направленням до Військової частини НОМЕР_1 мав місце 23.06.2025 року, отже саме з цієї дати слід вважати, що позивач був обізнаний із порушенням своїх прав оскаржуваними наказами.

Судова колегія не погоджується з позицією суду першої інстанції та виходить з того, що матеріали справи не містять доказів ознайомлення позивача зі спірними наказами з моменту їх винесення або ж доказів відмови позивача з їх ознаймленням. Вказані докази не були витребувані і судом першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що відповідач повинен був ознайомити позивача з наказами в момент їх винесення, а у разі відмови військовослужбовця від ознайомлення, скласти акт про відмову.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки вищезазначеним обставинам та не встановлено, з якої дійсно дати позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав оскаржуваними наказами, враховуючи дату їх прийняття та факт не ознайомлення позивача із ними.

Також, суд першої інстанції не дослідив належним чином та не надав оцінки способу ознайомлення позивачем із оскаржуваними наказами, з урахуванням вимог статті 90, 99 КАС України та у сукупності з іншими доказами.

Тобто, суд першої інстанції не вжив усіх, визначених законом, заходів та не встановив усі фактичні обставини, що мають значення для правильного прийняття процесуального рішення у цій справі на стадії відкриття провадження у справі, у зв`язку з чим дійшов передчасних висновків про повернення позовної заяви.

Слід зазначити, що при застосуванні процесуальних норм необхідно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачу, порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування такого рішення з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії скасувати.

Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

.

ГоловуючийБіла Л.М.

СуддіГонтарук В. М. Моніч Б.С.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua