Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №580/5788/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/5788/21 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Кузьмишиної О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області щодо нездійснення перерахунку та невиплаті пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФР48136 від 29 березня 2021 року, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, розрахованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФР48136 від 29 березня 2021 року, у відповідності до ст.ст. 43, 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум з 01 квітня 2019 року.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 у справі 580/5788/21 набрало законної сили 21.10.2021.

21.05.2026 до суду надійшла заява представника позивача про зміну способу та порядку виконання рішення суду, в якій вона просить змінити спосіб і порядок виконання рішення, яке виніс Черкаський окружний адміністративний суд від 20.09.2021 року у справі №580/5788/21 на зобов`язання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538, РНОКПП 2340119214) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФР48136 від 29 березня 2021 року, у відповідності до ст.ст. 43, 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум з 01 квітня 2019 року.

Заява мотивована тим, що згідно з випискою боргу відповідача на виконання рішення суду було лише розраховано суму доплати за період з 01.04.2019 року по 31.12.2021 року, яка складає 171 829,86 грн, проте вона не було виплачена. Станом на дату звернення позивача до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 по справі № 580/5788/21 відповідачем не виконано та позивачу не виплачено доплати до пенсії в сумі 171 829,86 грн. Відповідно до листа ГУ ПФУ в жовтні - грудні 2025 року 562,05 грн, в лютому 2026 року - 103,00 грн та в березні 2026 року - 101,00 грн в рахунок погашення нарахованої доплати по справі №580/5788/21. Таким чином, невиплаченою залишається нарахована відкладена заборгованість у розмірі 171 063,81 грн.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року у задоволенні заяви представника позивача Глазової Олени Миколаївни про зміну способу та порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Так, відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення чи зміна способу або порядку виконання рішення суду підлягає вирішенню судом за заявою стягувача чи виконавця, заява позивача щодо зміни способу та порядку виконання рішення суду у цій справі задоволенню не підлягає, оскільки заявник не набув статусу стягувача. Враховуючи, що виконавчий лист у справі не видавався, сторони не набули статусів стягувача та боржника, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення.

Не погодившись з такою ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою.

Обґрунтовуючи вимоги скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано зміни у процесуальному законодавстві, які мають застосовуватися відповідно до частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджені докази розрахунку боргу, що привело до неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та як наслідок - відмову у задоволенні заяви.

Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на правові висновки Шостого апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 20.05.2025 у справі №620/303/23, Третього апеляційного адміністративного суду від 15.03.2025 у справі №340/8497/21 та інших адміністративних судів апеляційної інстанції.

Відповідач не подав відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Аналогічні положення містяться у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21.11.2024 № 4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, були внесені суттєві зміни до положень статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Так, відповідно до змісту частин першої, третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону № 4094- IX, що діє з 19.12.2024), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною третьою статті 33 цього Закону за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до ч.1-2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта, колегія суддів акцентує увагу на тому, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат (ч.3 ст. 278 КАС України).

Водночас, судова колегія відзначає, що у разі необхідності встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення необхідно звернути увагу на те, що: 1) із відповідною заявою варто звертатися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції; 2) із такою заявою можуть звернутися стягувач чи виконавець (у випадках, встановлених законом); 3) для зміни способу або порядку виконання судового рішення повинні існувати обставини, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим; 4) на виконання вимог процесуального законодавства потрібно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вищевказаних обставин як підстави для задоволення судом відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі № 200/2961/21-а.

З огляду на викладені вище приписи частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною третьою статті 33 та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», а також висновки Верховного Суду, судова колегія приходить до висновку, що процесуальним правом подання заяви про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення наділені стягувач та виконавець.

Відповідно до частини першої статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, виконавчий лист у справі № 580/5788/21 не видавався, відомості про виконавче провадження останнім також не повідомлено.

Зважаючи на те, що встановлення чи зміна способу або порядку виконання рішення суду підлягає вирішенню судом за заявою стягувача чи виконавця, заява позивача щодо зміни способу та порядку виконання Черкаського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 у справі №580/5788/21 задоволенню не підлягає, оскільки заявник не набув статусу стягувача.

Суд звертає увагу на те, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Щодо посилання апелянта на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №620/303/23 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.03.2025 у справі №340/8497/21, слід зазначити, що дані судові рішення, відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, не є джерелом права, що застосовуються судом при вирішенні справ та, виходячи з норм частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, їх висновки не є обов`язковими для врахування.

Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2025 року у справі №380/7706/22 є необґрунтованими, оскільки зазначені справи не є подібною до справи № 320/30158/23 з огляду на відмінні обставини справи. Зокрема, судом у справі №380/7706/22 було встановлено, що державним виконавцем здійснювалося примусове виконання рішення.

Посилання на правові висновки суду касаційної інстанції, які викладені у постанові від 25 лютого 2026 року по справі №240/7108/21 колегія суддів також вважає безпідставним, оскільки Верховний Суд у цій справі не вирішував питання про наявність/відсутність правових підстав для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення суду.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому, підстав для її скасування не вбачається.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення у цій справі не є перешкодою для зміни способу і порядку його виконання, оскільки приписами статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язкову наявність відкритого виконавчого провадження не визначено в якості передумови для розгляду питання про зміну способу і порядку виконання рішення суду, тоді як правом на звернення до суду з відповідною заявою наділений не лише державний виконавець, а й стягувач.

Тобто, після отримання виконавчого листа позивач стане стягувачем та отримає можливість звернутися з заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду у даній справі.

Згідно статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 329, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року у справі № 580/5788/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

О.М. Кузьмишина