Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №452/3094/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Суд: Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за заповітом

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №452/3094/26

Суддя: Казан І. С.

Справа № 452/3094/26

Провадження № 2/452/2056/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.,

із участю: секретаря Кафтан О.Ю.,

розглянувши у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у підготовчому засіданні в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в:

Представник-адвокат Бобак О.Б. в інтересах ОСОБА_1 звернулася із зазначеною заявою до суду посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 . Із свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим державним нотаріусом Самбірської державної нотаріальної контори 18.11.2024р., зареєстрованим в реєстрі за №2-1749 у спадковій справі №56/2023 відомо, що спадкоємцем за заповітом майна ОСОБА_4 є її дочка ОСОБА_1 , яка набула у власність земельну ділянку кадастровий номер 4624280600:01:005:0450 площею 0,093га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 . Крім майна, на яке видано свідоцтво про право на спадщину, спадкове майно ОСОБА_5 становить житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що згідно свідоцтва про право власності на жилий будинок належав ОСОБА_4 , як голові колгоспного двору. На заяву позивача про видачу свідоцтва про право на спадщину на вище вказаний житловий будинок нотаріус повідомила, що оскільки житловий будинок за вказаною адресою належав колгоспному двору, головою якого була ОСОБА_4 , а членами колгоспного двору: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , нотаріальною конторою не може бути видано свідоцтво про право на спадщину на вище згадане майно, оскільки воно належало померлому та іншим членам колгоспного двору на праві спільної власності; за захистом свого права як спадкоємця щодо наведеного майна позивачу рекомендовано звернутись до суду. Крім позивача і відповідачів, інші члени колишнього колгоспного двору житлового будинку з належними господарськими спорудами за наведеною адресою померли. Оскільки іншого порядку переходу такого права власності немає, позивач просить судовим рішенням визнати за нею право власності на наведене майно у порядку спадкування за заповітом після смерті матері.

До суду позивач та її представник не з`явились, позивач подала заяву в якій просила задовольнити позовні вимоги, а розгляд справи провести без їх участі; відповідачі до суду не прибули, подали відзиви, у яких повідомили про визнання позову, просили розглядати справу за їх відсутності.

Встановивши дійсні обставини справи, суд уважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав:

Згідно ст. 120 ЦК Української РСР (в редакції 1991 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Відповідно до ч. 2 ст. 123 цього Кодексу розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

У п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15.04.1991р поширюється загальний трирічний строк позовної давності. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору.

Оскільки, членами колишнього колгоспного двору житлового будинку з належними до нього господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 були: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , то право на дане будинковолодіння мали всі по 1/7 частині кожен.

Судом установлено, що ОСОБА_6 , батько позивача, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_10 , дочка позивача, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; вона не була одружена і не мала дітей, то право на спадкування її майна набула позивач, її мати, яка проживала разом з нею на день смерті. ОСОБА_9 , чоловік позивача, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ; на день смерті разом з ним за адресою АДРЕСА_1 проживала і була зареєстрована дружина – ОСОБА_7 , позивач по справі, та діти – ОСОБА_11 і ОСОБА_8 , які відповідно мали право на спадкування його майна за законом. ОСОБА_5 , брат позивача, помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ; на день його смерті разом з ним за вказаною адресою проживала і була зареєстрована: його сестра ОСОБА_1 , яка мала право на спадкування майна брата за законом, так як він не був одружений і не мав дітей.

Ніхто із членів колишнього колгоспного двору не звертались за витребуванням своєї частки в майні двору, про виділ чи поділ двору, так як не брали участі своєю працею та коштами у створенні майна колишнього колгоспного двору, а тому погоджувались з тим, що одноосібним власником майна колишнього колгоспного двору в АДРЕСА_1 була лише ОСОБА_4 . Відповідачі: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 письмово повідомили, що на дане майно, як частку в колишньому колгоспному дворі, не претендують.

Згідно ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Оскільки як установлено судом визнання відповідачами позову не суперечить закону та із їх звернення, а також із поданих позивачем даних не встановлено підстав, що порушують права, свободи чи інтереси інших осіб; позивач звернулася до суду із таким спором, бо іншого порядку переходу такого права власності немає і такий є законним на підставі наведених вище норм і наявних у справі доказів, а тому такий позов слід задовольнити повністю.

Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 200, 206, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності вцілому на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 81,8кв.м, житловою площею 52,8кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua