Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №463/6852/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа №463/6852/26

Провадження №2-а/463/65/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді - Жовніра Г.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Патуляк Х.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача – Власюка В.В.,

представника відповідача - Євтушок Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №006009Е від 13 липня 2026 року, -

в с т а н о в и в:

представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №006009Е від 13 липня 2026 року, винесену начальником 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 13 липня 2026 року рейсовим автобусом сполученням «Львів – Варшава» до Республіки Польща, перебував у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Рава-Руська», де звернувся до посадової особи відповідача із запитанням про наявність спеціально відведеного місця для куріння. У відповідь посадова особа у грубій формі відповіла «потерпиш», після чого між ними виникла словесна суперечка. За наслідками зазначеної події посадові особи відповідача склали щодо позивача протокол про адміністративне правопорушення та винесли постанову № 006009, якою наклали на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. При цьому, за твердженням позивача, зі змістом протоколу та постанови його не ознайомили, копій зазначених документів не вручили та не надіслали, а єдиним отриманим документом була пам`ятка з реквізитами для сплати штрафу, у якій зазначено лише номер постанови та суму штрафу, без зазначення правової кваліфікації правопорушення, дати постанови та посадової особи, яка її винесла. Позивач також зазначає, що підписав надані йому документи під тиском, оскільки посадові особи відповідача не здійснювали пропуск автобуса через державний кордон до моменту їх підписання, а він, перебуваючи у стресовому стані та не бажаючи затримувати інших пасажирів, був змушений це зробити без ознайомлення зі змістом документів.

На обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що куріння або намір курити на відкритій території пункту пропуску «Рава-Руська» не утворює складу адміністративного правопорушення, оскільки передбачені статтею 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» заборони, на його думку, не поширюються на таку територію. При цьому позивач стверджує, що фактично не курив, а лише запитав про наявність спеціально відведеного місця для куріння. Крім того, зазначає, що в разі кваліфікації його дій за статтею 175-1 КУпАП посадові особи Державної прикордонної служби України не наділені повноваженнями складати протокол та розглядати справи про таке адміністративне правопорушення, а в разі кваліфікації за статтею 202 КУпАП у його діях відсутній склад правопорушення, оскільки звернення із запитанням про місце для куріння не є порушенням режиму в пункті пропуску через державний кордон.

З огляду на викладене позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 006009, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн, та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 31 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

10 серпня 2026 року на адресу суду представником відповідача Військової частини НОМЕР_1 подано відзив, в якому позовних вимог не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. Зазначила, що ОСОБА_1 , прямуючи на виїзд з України до Республіки Польща рейсовим автобусом сполученням «Одеса – Познань», під час проходження прикордонного контролю палив у невідведених для цього місцях на території міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Рава-Руська», чим порушив режим у пункті пропуску та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 202 КУпАП. Зазначені обставини, за твердженням відповідача, підтверджуються рапортом військовослужбовця прикордонного наряду «Контроль за режимом» та відеозаписом із нагрудного відеореєстратора, на якому зафіксовано, що після першого попередження про заборону куріння позивач не припинив відповідних дій, а продовжив курити в іншому невідведеному для цього місці на території пункту пропуску.

Відповідач зазначає, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України покладено обов`язки щодо встановлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон та контролю за його додержанням. При цьому пунктом 2.9 розділу ІІ Порядку дій посадових осіб органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України щодо установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон, затвердженого наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 29 серпня 2011 року № 627, передбачено заборону паління під час проходження визначених законодавством видів контролю в пункті пропуску в місцях, не відведених для цього. Аналогічні обмеження, за доводами відповідача, встановлені наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11 листопада 2021 року № 212-ОД «Про режим в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Рава-Руська» та зони прикордонного контролю».

Представник відповідача також покликається на те, що позивач 13 липня 2026 року подав письмову заяву, у якій зазначив, що не оспорює вчинене адміністративне правопорушення, визнає свою вину та підтверджує, що йому роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП і ст. 63 Конституції України. На думку відповідача, зміст цієї заяви є чітким і однозначним та підтверджує визнання позивачем вини у вчиненому правопорушенні. У зв`язку з виявленням правопорушення безпосередньо в пункті пропуску та визнанням позивачем вини, з урахуванням положень ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складався.

Як зазначає відповідач, 13 липня 2026 року уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову серії № 006009Е, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Під час визначення стягнення було враховано характер правопорушення, ступінь вини позивача та те, що він уперше притягується до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим застосовано мінімальний розмір штрафу, передбачений відповідною нормою. Крім того, представник відповідача заперечує доводи позивача про застосування до нього фізичного чи психологічного тиску, зазначаючи, що посадові особи відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не вчиняли щодо нього дій, які б свідчили про порушення його прав і свобод або принижували його гідність. З огляду на викладене відповідач вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення від 13 липня 2026 року № 006009Е винесена правомірно, з дотриманням вимог законодавства, а тому просить відмовити в задоволенні позову та залишити оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів викладених письмово.

Позивач у судовому засіданні також підтримав позовні вимоги з наведених у позові мотивів. Додатково пояснив, що дійсно курив цигарку поруч з магазином «Duty Free» в зоні прикордонного (митного) контролю. На зауваження представника прикордонної служби про заборонну паління у зоні прикордонного контролю, палити не припинив, відійшов за кут магазину та продовжив свої дії, лише після цього розпочали процедуру притягнення його до адміністративної відповідальності.

Просить врахувати, що підпис на звороті оскаржуваної постанови, який підтверджує отримання ним копії такої, він не здійснював, водночас не заперечив, що йому було проголошено постанову про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн, а також надано реквізити для його сплати.

Представник відповідача щодо позовних вимог заперечила, з мотивів викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін, диспозитивності та з`ясуванні всіх обставин у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Важливим є той аспект, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що 13 липня 2026 року начальником 4-ї групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 винесено постанову серії № 006009Е, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.

У судовому засіданні позивач підтвердив, що курив на території пункту пропуску, однак зазначив, що звертався до посадової особи відповідача із запитанням про наявність спеціально відведеного місця для куріння.

Разом із тим, як вбачається з дослідженого судом відеозапису з нагрудного відеореєстратора прикордонного наряду «Контроль за режимом», позивач курив у місці, не відведеному для цього, а після повторного зауваження посадової особи щодо заборони куріння не припинив відповідних дій та продовжив курити в іншому місці на території пункту пропуску. Зазначені обставини узгоджуються з рапортом військовослужбовця прикордонного наряду та письмовою заявою позивача від 13 липня 2026 року, у якій він зазначив, що не оспорює вчинене адміністративне правопорушення та визнає свою вину.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КУпАП порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду-виїзду тягне за собою адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом 2.9 розділу ІІ Порядку дій посадових осіб органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України щодо установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29 серпня 2011 року № 627, особам, які перетинають державний кордон, під час проходження визначених законодавством видів контролю в пункті пропуску заборонено палити в місцях, не відведених для цього.

Отже, перебування позивача на території пункту пропуску та куріння в невідведеному для цього місці під час проходження прикордонного контролю свідчать про порушення встановлених режимних правил. При цьому для правової оцінки дій позивача фактичним є вчинення дій, заборонених установленими правилами режиму в пункті пропуску.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що факт куріння позивачем у невідведеному для цього місці підтверджується відеозаписом, рапортом військовослужбовця прикордонного наряду, письмовою заявою позивача та його поясненнями, наданими в судовому засіданні. Наведені докази є узгодженими між собою та підтверджують обставини, покладені в основу оскаржуваної постанови.

Доводи позивача про те, що посадові особи відповідача не мали повноважень притягувати його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 202 КУпАП, суд оцінює з урахуванням положень законодавства, якими визначено компетенцію органів Державної прикордонної служби України щодо здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, віднесені до їх відання, та повноваження відповідних посадових осіб розглядати такі справи.

Щодо тверджень позивача про порушення його процесуальних прав, суд бере до уваги наявну в матеріалах справи письмову заяву від 13 липня 2026 року, у якій позивач підтвердив, що йому роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а також зазначив, що визнає свою вину. Водночас сам по собі факт підписання такої заяви не звільняє відповідача від обов`язку дотримання встановленої законом процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності та не позбавляє суд необхідності перевірити доводи позивача щодо обставин її підписання.

Разом із тим наявні у справі докази підтверджують факт учинення позивачем дій, які утворюють об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а оскаржувана постанова № 228 від 08.04.2026 року винесена уповноваженою посадовою особою з дотриманням вимог законодавства.

Підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП судом не встановлено.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Враховуючи наведене, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 5, 9, 72, 77, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд -

у х в а л и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №006009Е від 13 липня 2026 року – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. 286, 293 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України НОМЕР_3 .

Суддя Жовнір Г.Б.